On-line

We have 43 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
Library-information center "Slovo" - Матеріали ЗМІ про роботу БІЦ «Слово»
Tuesday, 11 June 2013 14:24
There are no translations available.

Тороп С.О.
Біолог, краєзнавець
м. Нікополь, Україна
Біографія

.

Матеріал надано в авторській редакції

.
«Скіфський степ» чекає туристів


Дорога в туристичне майбутнє Нікополя


За останні півтора десятиліття ми, здається, настільки звикли до слів «закрито», «зруйновано», «втрачено», що будь-яка інформація про щось збудоване, відновлене, відкрите сприймається нині деякими людьми з певною часткою недовіри, немов йдеться зовсім не про наше місто, область, країну, а про якісь фантастичні світи, що лежать в інших вимірах. Проте, не дивлячись на це, позитивні зміни все ж відбуваються, причому, не помічати їх з кожним днем стає все складніше і складніше. Так, плани розвитку туризму в Нікополі і Нікопольському регіоні зовсім не стали порожніми завіряннями, не перетворилися на одноденні пропагандистські акції, розраховані на тимчасовий ефект. Поступово вони починають втілюватися в життя. Доказом тому служить недавнє відкриття туристичного маршруту «Скіфський степ», розробленого фахівцями бібліотечно-інформаційного центру «Слово» спільно із завідуючим відділом археології і давньої історії Нікопольського краєзнавчого музею Василем Шатуновим

та нікопольським велоклубом «ПодорожНик».

18-19 травня по шляху, насиченому незабутніми зустрічами з величними курганами бронзового віку та епохи Великої Скіфії, багатому найкрасивішими куточками природи і наповненому духм’яними ароматами степових трав, відбувся велопробіг. Його учасники, здолавши в цілому понад 120 км по просторах Нікопольського та Апостолівського районів, повернулися в рідне місто з яскравими враженнями і численними планами на майбутнє.


Розробка маршруту


Спочатку, думаю, слід сказати декілька слів про те, як розроблявся туристичний маршрут «Скіфський степ». Його появі на світ передувала кропітка й усебічна оцінка як туристичного потенціалу Нікополя і Нікопольщини, так і ступеню підготовленості нашого міста і району до відкриття туристичних маршрутів, прийняття іногородніх туристів, проведення цікавих і захоплюючих екскурсій. Оскільки багато що із запланованої роботи належало здійснити уперше, розробники майбутнього маршруту намагалися максимально вивчити і врахувати досвід ряду міст, де індустрія туризму розвивається вже не перший рік. На превеликий жаль, Нікополь, маючи унікальну і багату історію, якій багато хто міг би тільки позаздрити, приступив до розвитку цього напрямку лише зовсім нещодавно, з явним запізненням. Остання обставина багато в чому зумовлена позицією колишнього міського керівництва, яке не вважало ідею розвитку туризму перспективною, кожного разу посилаючись на один і той же аргумент - «відсутність хороших доріг». Між тим, як показали дослідження, інтерес до історичних пам'яток нашого краю постійно росте, найбільшою популярністю серед них користуються скіфські кургани, відомі далеко за межами Нікопольщини. Тільки влітку 2012 року з метою відвідування останків скіфського царського кургану Чортомлик і відомої Нечаєвої Могили в нашому місті побували авто-, мото- і велотуристи з Харкова, Запоріжжя, Києва, Вітебська, Москви, Бєлгорода, Тули, Воронежа, Санкт-Петербургу та інших міст. Чимало було серед любителів подібного роду подорожей і нікопольців. Враховуючи, що ця категорія туристів є найбільш мобільною і найменш вимогливою до особливого комфорту (що особливо важливо для Нікополя, де багато об'єктів туристичної інфраструктури ще тільки належить створити), на неї було вирішено зробити головну ставку. Завдяки співпраці з місцевими істориками і краєзнавцями, вдалося розробити цікавий маршрут по місцях розкопок, здійснених під керівництвом відомого археолога і поета Бориса Мозолевського. Він дістав назву «Скіфський степ». Так називалася захоплююча книга Бориса Миколайовича, видана в далекому 1983 році. В ролі головного екскурсовода виступив учасник багатьох описаних в ній подій Василь Шатунов - не лише археолог, але і пристрасний велолюбитель, який легко знайшов спільну мову із хлопцями з нікопольського велоклубу «ПодорожНик». Усі зупинки майбутнього велопробігу спільно обговорювалися і наносилися на карту. І ось довгоочікуваний день подорожі настав. Після проведення короткої прес-конференції для представників місцевих ЗМІ біля входу у БІЦ «Слово» велотуристи відправилися в дорогу.


Нікопольське курганне поле


Для багатьох учасників подорожі дні, проведені в дорозі по просторах Нікопольщини, без жодного перебільшення стали днями відкриттів. Про цілий ряд її історичних і природних пам'яток хлопці дізналися вперше. Та ще й змогли побачити їх своїми очима! Досвідчені екскурсоводи, неодноразові учасники розкопок і наукових досліджень, повідали їм багато того, про що не пишуть в шкільних підручниках і не розповідають на лекціях в студентських аудиторіях. Велотуристи із здивуванням дізналися, що значна частина сучасного Нікополя лежить на території... Нікопольського курганного поля, яке тягнеться від Першотравневого ринку до села Капулівки і складається з десятків курганів різного часу, - досліджених і недосліджених. Деяким нікопольцям, які поспішають у своїх справах, іноді навіть важко повірити, що історія лежить буквально у них під ногами. У 1931-1935 роках дослідженням нікопольських курганів займався співробітник місцевого музею витончених мистецтв Теодосій Кіранов. Пізніші їх розкопки пов'язані з ім'ям відомого радянського археолога Бориса Гракова. По черепу, виявленому ним в одному з курганів, в лабораторії Михайла Герасимова був відновлений вигляд скіфа, який жив у наших краях в IV ст. до н.е. (див. статтю «Скіфські кургани»). У повоєнні роки на місці значної частини курганного поля виникли житлові квартали. Проте час від часу воно продовжує підносити сюрпризи археологам й досі... Розповідь про це велотуристи слухають, стоячи поряд з курганами бронзового віку і скіфського часу, розташованими неподалік від в'їзду до Нікополя.

Наступну зупинку велопробіг робить в селі Олексіївка. Розповідь про зроблені тут археологічні та палеонтологічні знахідки доповнює інформація про історію цього населеного пункту.

Хлопці дізнаються чимало цікавого про тварин льодовикового періоду та давні народи, які мешкали в цих краях. Велопробіг продовжує шлях, спрямовуючись до зупинки «Курган № 19», розташованої в 9 км від міста Орджонікідзе.

Тутешні краї ще зберігають пам'ять про масштабні розкопки поховань бронзового віку, які проходили порівняно нещодавно. Затамувавши подих, велотуристи слухають розповідь Василя Шатунова про похоронні обряди давніх народів.


«Привіт з Атеївська»!


У радянські часи існувала практика давати населеним пунктам імена державних керівників. Не уникнуло її і місто, створене в повоєнні роки з декількох селищ, що знаходилися біля найбагатших родовищ марганцевої руди. Воно дістало назву Орджонікідзе - на честь наркома важкої промисловості СРСР Серго Орджонікідзе (1886-1937 рр.). Ось тільки міст з такою назвою на теренах 1/6 суші виникло з десяток, що частенько ставало причиною забавної плутанини. Коли Борис Мозолевский, який проводив тут розкопки в 70-х роках минулого століття, попросив одну дослідницю приїхати в Орджонікідзе, вона, зібравши валізи, негайно прибула в ... столицю Північно-Осетинської автономної республіки. Час від часу виникала ідея про перейменування найближчого сусіда Нікополя. Археологи нашого міста запропонували дати йому назву Атеївськ - на честь могутнього царя Великої Скіфії Атея, який жив в IV ст. до н.е. Пов'язані з перейменуванням пристрасті в черговий раз уляглися, проте нікопольські археологи продовжують між собою називати цей населений пункт Атеївськом досі.


В Орджонікідзе велотуристи роблять невелику зупинку, поповнюють запаси продовольства і води, відвідують встановлений на головній площі пам'ятник кошовому отаманові Чортомлицької Січі Івану Сірко.

Трохи відпочивши, учасники велопробігу прямують до села Шолохово. За поворотом ховаються силуети п’яти- і дев'ятиповерхових будов. Справа і зліва від розжареної стрічки шосе, що йде в далечінь, знову тягнуться нескінченні відкриті простори.

Звичайно, знаменитий скіфський степ виглядає сьогодні зовсім не так, як у часи грізного царя Атея. Промислові терикони і використані шахтні виробки, мирно сусідствують із скіфськими курганами, сучасна епоха химерно переплітається з давньою історією.

Де ще в наших краях можна побачити таке?! Місцями трапляються первозданні, нерозорані ділянки степу, які струмують за вітром сріблястими хвилями ковили.

Минувши Шолохово, учасники відвідують курганну групу Гостра і Лиса Могила. І знову від побаченого у багатьох захоплює дух...


«Чорні археологи»


На жаль, є люди, яких, на відміну від учасників велопробігу «Скіфський степ», в тутешні невимовні по своїй красі місця тягнуть не запахи диких трав, не романтика подорожей, не можливість своїми очима побачити величні пам'ятники минулих епох. Своє захоплення історією вони давно перетворили на кримінальний і дуже вигідний бізнес, назва якому - «чорна археологія». Обидва слова узяті в лапки зовсім не випадково, бо до істинних дослідників сивої давнини вони ніякого відношення не мають. Їх ремесло є елементарним розбоєм, злегка прикритим уявною романтичною назвою. Більшість з них по своїй суті нічим не відрізняється від Олексія Сологубова - грабіжника скіфських курганів, нальотчика і вбивці початку XX ст., який отримав прізвисько «гість із пекла» (див. статтю «Гість із пекла»). З його «спадкоємцями» учасники велопробігу зіткнулися під час подорожі. Проїжджаючи повз розташовану на великому полі групу курганів, прихованих від очей зеленою лісосмугою, велотуристи виявили на вершині одного з них свіжі викиди землі.

Піднявшись на курган, хлопці побачили сліди роботи «чорних археологів» - величезну яму глибиною близько 4,5 м, прориту від вершини кургану до нульового рівня (для того, щоб дістатися до бажаної мети, їм залишалося прорити, як мінімум, ще стільки ж!).

Ближче до нульової відмітки яма починала звужуватися. Та обставина, що роботі передувало буріння шурфу, вказувала на наявність серед грабіжників людини, знайомої, щонайменше, з азами археології. У своїй повній безкарності вони були настільки впевненні, що залишили на кургані недопалки, робочі рукавички і порожню пляшку мінеральної води. Несподівано до давнього поховання під'їхав автомобіль, в якому знаходилося четверо чоловік. Явно не чекаючи побачити тут кого-небудь, люди, які сиділи в машині, розгубилися. Поставивши невиразне питання, вони поспішили віддалитися. Велотуристи встигли сфотографувати «підозрілих гостей» і, виявивши за собою стеження, звернулися за допомогою в міліцію. Співробітники правоохоронних органів оперативно зреагували на виклик і незабаром прибули на місце події. Ними був зафіксований факт незаконних розкопок, зібрані докази. Під час огляду підніжжя кургану, порослого густими кущами, один з правоохоронців виявив схований тут мінометний снаряд часів другої світової війни, що став, вочевидь, знахідкою грабіжників (як відомо, гітлерівці у кінці 1943 - на початку 1944 років розміщували на вершинах курганів вогневі точки).

Наостанок, учасники велопробігу передали міліціонерам зафіксовані номери машини «підозрілих гостей». Хочеться сподіватися, що ця історія матиме логічне завершення... До моменту від'їзду оперативників зовсім стемніло, на небі запалилися яскраві зірки. І хоча до кургану Драна Кохта залишалося не більше 100 м, учасники велопробігу вирішили відкласти сходження на нього до наступного ранку. Розбивши біля лісопосадки намети, вони занурилися в сон.


Сходження на курган


Близько 340 року до н.е. в цих краях померла дружина скіфського племінного вождя. Вона була похована у вапняковому склепі, будівельний матеріал для якого брали в розташованій поблизу річці. Над могилою скіфи звели величний курган, висота якого перевищувала 9,5 м. В історичний час він дістав назву Товста Могила. Варто сказати, що назви курганам часто давали по їх зовнішньому вигляду, тому до початку XX ст. тільки в наших краях налічувалося з десяток Товстих і Гострих Могил, найбільшу популярність з яких здобула Товста Могила, що знаходилася в околицях сучасного міста Орджонікідзе. Вона була досліджена Борисом Мозолевским у 1971 р. Нині курган, який став кінцевою зупинкою велопробігу, зазвичай іменується Драною Кохтою (за назвою найближчого села) або Жовтокам’янським курганом (за назвою найближчої залізничної станції). Після смерті улюбленої дружини, не надовго переживши її, помер і сам скіфський вождь (приблизно у віці 55 років). Він був похований в тому ж кургані. Ще в скіфські часи поховання було розграбоване. В другий раз спокій степових володарів порушили в другій половині XIX ст. - в самий розпал «золотої лихоманки», яка прокотилася по усьому півдню (див. статтю «Скіфський курган Чортомлик»). На щастя, до кінця розікрасти скарби «степової піраміди» грабіжникам так і не вдалося.


У 1974-1975 рр. курган Драна Кохта був досліджений експедицією під керівництвом Бориса Мозолевського. Його чекала відмінна від більшості вивчених в XX ст. «степових пірамід» доля - вони зникали з лиця землі після розкопок. А Борис Миколайович, який багато писав про необхідність збереження скіфських курганів, як невід'ємних об'єктів місцевих степових ландшафтів, їх перетворення на музеї просто неба і місця масового паломництва туристів, відновив курган Драна Кохта для нащадків. Завдяки його старанням, він і сьогодні велично височіє над широким полем, оточеним зеленими посадками. Сходження на його вершину можна порівняти із сходженням на найзнаменитіші історичні пам'ятники Давньої Греції та Єгипту. Тут відчувається небувалий прилив сил, щонайпотужніша енергетика могутньої євразійської кочової цивілізації, яка подарувала людству неперевершені шедеври світового мистецтва. Переповнені емоціями учасники велопробігу, діставши фотоапарати та відеокамери, намагаються зафіксувати своє перебування на цьому казковому місці. Цим хлопцям, безумовно, буде що показати і розповісти своїм друзям, батькам, однокласникам. Попрощавшись з курганом, велотуристи вирушають в зворотню дорогу. Попереду, химерно звиваючись, йде за безхмарний горизонт широка дорога. Дорога в туристичне майбутнє Нікопольщини...

.

.


.

.

Переведення в електронний вигляд: Десятникова Є.П.


На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про роботу бібліотечно-інформаційного центру «Слово»:

.

.

Last Updated on Thursday, 13 June 2013 16:43
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting