On-line

We have 407 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
The History of Nikopol Region - Cossacks days
There are no translations available.

Ганжа П.К.
нікопольський історик-краєзнавець
м. Нікополь, Україна

 

Сумна доля останків з могили кошового отамана Івана Сірка
(або про мозок з «конфігурацією»)

 

3i смертю Cipкa слава низових козаків надовго потьмарилась.
                                                                                                         Д. Яворницький
                                             

... А краше сказати, що-назавжди.
                                                                                                           П. Буцинський

 

Мабуть, жодному з кошових отаманів Війська Запорозького не присвячено стільки історичних досліджень, монографій, літературних i художніх творів, народних легенд i пісень, як Івану Дмитровичу Cipкові. Та разом з невмирущою славою народного героя саме на його пам'ять випала сумна i прикра доля поневірянь, глуму, збиткування i понівечення.

Наруга над пам'яттю кошового почалася вже через 29 років після його смерті, під час погрому Чортомлицької Січі у 1709 poцi.

За наказом розлюченого царя, Січ була зрівняна із землею, щоб ні згадки, ні пам'яті ніякої не залишилось у нащадків про «разбойническое гнездо» запорожців. Могили козаків були розкриті, й прах їхній був розсіяний по степу. «Тоді ж була розкидана й Сіркова могила».1 Сучасники подій, літописці, історики в один голос розповідають про жахливу картину знищення Ciчi, хоча документальні джерела про це були передбачливо приховані, профільтровані або знищені.2

Тільки в народних переказах та легендах, як прояв заповітних мрій i народної любові до своїх гepoїв, Сіркова могила, як заворожена, й дотепер стоїть непорушно. А насправді..

Жодного документа чи якогось свідчення не вдалося досі знайти, окрім легенд, як проходило перепоховання останків Сірка у 1734 році, коли запорожці, повернувшись в Нову Ciч (Підпільненську), насипали нову могилу й поставили на ній новий пам'ятник «праведному со похвалами»3

Охоче повіримо легенді, що вірні своєму улюбленому отаману побратими 25 років зберігали його кості, а повернувшись на Січ, поклали їx в нову домовину. А як було насправді? Навряд чи коли-небудь вдасться про це дізнатись. Та все ж якимсь чудом з 1734 року й до наших днів зберігається надмогильна плита з оригінальним написом, хоча i добре понівечена як часом, так i лихими людьми. А пройшло їx по нашій землі чимало. 

Поки що нічого неможна сказати, бо як слід не досліджено, як могла зберегтися ця надмогильна пам'ятка після другого, остаточного розгрому Ciчi у 1775 році, за Маніфестом Катерини II від 3 серпня.

«Ми восхотели через ...сие об'явить во всей нашей Империи, что сечь Запорожская вконец уже разрушена со истреблением на будущее время и самого названия Запорожских казаков...»4

Втікаючи на чужину від погромників, запорожці лише одну святиню взяли з собою: ікону Покрови Святої Богородиці. Bci останні були пограбовані або знищені.5 На землях вольностей козацьких запанували царські сатрапи. То чи могли їх нові власники – генерал-прокурор князь Олександр Олексійович Вяземськин чи барон фон Штігліц, чи то й же августійший великий князь Михайло Миколайович подбати про збереження якихось козацьких пам'яток!?

Cкоріше навпаки. Але це питання чекає на свого дослідника. Добре відомо, якої невиправної шкоди завдали степовим пам’яткам цілі зграї так званих копачів, або як їх зневажливо називали в народі – «гробокопателі». Якщо навіть глибочезні скіфські катакомби в більшості були вщент пограбовані (окремі з них по кілька разів), то чи могло уберегтись від грабунку півтораметрової глибини Сіркове поховання? Дуже сумнівно, є підстави навіть напевне стверджувати, що Сіркова могила була пограбована, може i неодноразово.

Та все ж найстрашніший вандалізм, святотатство i глум вчинено над могилою кошового не в давнину, не дикунами, а в новітні часи, людьми начеб-то цивілізованими i під приводом начеб-то шляхетним.6
Наруга, збиткування й понівечення пам'яті національного героя продовжується i понині. Нема потреби на цьому довго зупинятись, оскільки в засобах масової інформації, в газетах всіх рівнів, від місцевих до всеукраїнських, тільки за останні місяці опубліковано не менше десятка статей, в яких висловлено біль, обурення людей, не байдужих до ситуації, що виникла навколо долі пам'ятки всеукраїнської категорії. Таких пам'яток на території нашого району залишилось всього три: окрім могили I.Д. Сірка, ще Чортомлицька й Гегелина могили.

Нагадаю коротко ситуацію, в якій опинилась могила Сірка.

Пішов 32 piк, як отаман лежить у могилі «із чужою головою». Немає упевненості, що саме Cipкові останки лежать під надмогильною плитою. Нікому невідомо, скільки в такому невизначеному стані залишатиметься пам'ятник Ciркові.

Почалося нове коло поневірянь вилучених останків кошового по уже знайомому маршруту – з Нікополя в бік Дніпропетровська, а далі – невідомо куди.

На обурення, висловлене громадськістю через пресу, з боку владних структур i наукових установ поки що ніякої реакції.
Поряд з цікавими пропозиціями i порадами в останніх публікаціях простежуються pізні перекручення, вигадки, інсинуації, що неминуче при такому невизначному стані історичної пам'ятки.7
Зупинимось на деяких фактах i подіях, виявлених при вивченні й аналізі нових документів, пов'язаних з iсторією поховань i перепоховань останків І.Д. Сірка.
Про те, що перепоховання було здійснено поспішно й некваліфіковано, в публікаціях повідомлялось уже не раз. Деякі автори, зокрема О.М. Апанович i Д.Я. Телегін, звинувачують в цьому головним чином археолога Л.П. Крилову.8 Дійсно, Л.П. Крилова не мала достатніх фахових знань з історії Запорозького козацтва, i допустила порушення елементарних норм польових досліджень. Але той же Д.Я. Телегін не пояснює, чому ні Інститут археології АН УРСР, де він в той час працював, ні Міністерство культури, ні Інститут історії АН УРСР, ні Правління республіканського товариства охорони пам'яток, куди Дмитро Якович направив доповідні записки «Про необхідність термінового перенесення могили Ciркa в безпечне місце i потребу направити для цього спеціальну експедицію з участю широкого кола фахівців – археологів, істориків, етнографів, антропологів» – чому ці поважні державні, громадські й наукові установи не послали на розкопки жодного фахівця i фактично проігнорували доповідну – записку Телегіна.. Адже то був час певного ідеологічного потепління i абсолютне табу на дослідження історії Запорозького козацтва на деякий час було знято.

До того ж були прийняті Постанови Ради Miністрів УРСР № 711 від 21 липня 1965 р., за якою могила Сірка була внесена до категорії історичних пам'яток Республіканського значення, i № 911 від 18 вересня 1965 р. «Про увічнення пам'ятних місць, зв'язаних з історією запорозького козацтва».

Не зрозуміло, чому шановна Олена Михайлівна, чи не єдиний в той час фахівець по Запоріжжю в Інституті історії АН УРСР, не скористалась таким рідкісним і слушним випадком для участі в перепохованні Т.Д. Сірка. Так що справа, як нам здається, не тільки в Л.П. Криловій. В решті решт, не оприлюднені до тепер обставини привели до тієї ланцюгової реакції наступних прорахунків, помилок і труднощів, які наростають з часом, як снігова лава.

Саме тоді, у 1967 р. науковим установам і фахівцям сама просилась до рук рідкісна можливість не тільки дослідити поховання легендарного народного героя, а й проіндефікувати його останки. З невідомих причин цього зроблено не було. Автентичність останків так і не встановлена до цього часу, хоча з могили Сірка були вилучені антропологічні і археологічні матеріали. Таке враження, що ідентифікація була не під силу нашим українським науковцям.

Все ж перша спроба ідентифікації була зроблена, щоправда, як побачимо далі, дуже невдала і недосконала. Спробу було зроблено кафедрою судово-медичної експертизи Дніпропетровського медінституту під керівництвом професора А.Ф. Рубежанського, разом з Дніпропетровським історичним музеєм. Звіт під назвою «Судебно-медицинские материалы к захоронению 288-летней давности» був опублікований в журналі «Судебно-медицинская экспертиза» № 2 за 1970 рік.10

Якщо взяти до уваги, що автори звіту професор А.Ф. Рубежанський і директор музею Г.Ф. Ватченко на місці під час польових розкопів не були присутні, то значить, що експертиза здійснювалась на основі матеріалів, вилучених з поховання Л.П .Криловою, і на основі її звіту. Вже по цьому можна судити про її наукову вартість.

Виявляється, що окрім сильно пошкодженого черепа з нижньою щелепою в розпорядження експертів було представлено більше 10 антропологічних і археологічних найменувань, причому одне із них рідкісного, феноменального, сенсаційного значення. Цитую зі звіту експертизи: «В полости черепа обнаружены высохший головной мозг размером 6,0 х 2,5 см с сохранившейся конфигурацией полушарий и мозжечка. Ткань мозга черно-серого цвета, хрупкая, при давлений крошится». Зазначено тут же, що причина доброї збереженності мозку не зрозуміла і що для «з'ясування її необхідні додаткові дослідження».

Це була дійсно сенсаційна, феноменальна, рідкісна знахідка, але чомусь про неї дослідники промовчали, фактично засекретили її, не пустили в широкий науковий обіг. Виникає питання, чому Л.П. Крилова навіть не згадує в науковому звіті про унікальну знахідку, як не згадує й про «аксельбанти й полковницькі погони», нібито виявлені на скелеті.11

Чи не тому, що наявність цих знахідок не тільки не підтверджувала приналежність їх Сіркові, а й заперечувала. А ось які висновки, наприклад, робить Крилоза про наявність «красно-коричневой пряди волос длиной до 6-7 см» на черепі: «Волосся було багато: очевидно Сірко «оселедця» не носив, як це було прийнято у запорожців.12 Оце така логіка: раз волосся було багато, то значить вони належали Сіркові, який «оселедця» не носив.

Працівникам Нікопольського краєзнавчого музею «гумор» Л.П. Крилової був добре відомий – ми з нею зустрічались по роботі не раз. На повному серйозі Людмила Петрівна, наприклад, повідомила членам археологічної секції музею таке відкриття: «Окостеневшие хрящи в погребении – следствие неумеренного потребления Сирком «оковитої». Проспиртованные хрящи потому и сохранились».

Судіть самі про наукову вартість подібних висновків, в тому числі і в так званій судово-медичній експертизі 1970 р. в цілому. Думаю, не випадково професор Рубежанський на запити Нікопольського краєзнавчого музею по експертизі не дав ніякої відповіді.

Ми і зараз бідкаємось, що робити з черепом – спалити, перепоховати чи забути про нього. А що зробити з мозком? Куди він подівся, де зараз знаходиться, кому належить цей «высохший мозг с конфигурацией»?

Малось на увазі порушити питання про необхідність заміни погруддя, встановленого на могилі Сірка у 1980 році, і познайомити з матеріалами, які проливають світло на історію створення так званого «документального» портрета І.Д. Сірка. «Документальність» його ще більш сумнівна, ніж черепа, за яким виготовлений цей портрет.

Зі сказаного випливають висновки: рано чи пізно ідентифікацію останків Сірка доведеться науковцям робити. Цілком зрозуміло, чим раніше, тим краще. Історична пам'ятка всеукраїнського значення не може далі залишатися в такому ганебному стані невизначеності і сумнівності. Відповідним установам необхідно негайно звернутись до Міністерства культури з проханням створити компетентну урядову комісію для проведення ідентифікації останків Сірка.

Всі наступні заходи будуть випливати з наслідків ідентифікації.

 

1.Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорізьке низове. - Дн-к, 1991. -С. 236.
2. Эварницкий ДП. Іван Сірко. - СПб, 1984. - С. 142-143.
3. Літопис С. Величка. - К., 1857. - Т. II., - С. 497-98.
4. Полное собрание законов Российской Империи. • Т. XX. -1830. - С. 190-195.
5. Новицкий Л.П. Народная память о Запорожье. 1875-1905. - Рига, 1990.
6. Телегін Д.Я. Про Сірка і Запорізьку Січ // Культура і життя. - № 22. -1993.
7. Бондаренко В. Атаман без головы // Визит - венал. - № 5. -1998 р.
8. Апанович О.М. Кошовой отаман І.Сірко // Літерат. Україна. - № І. 1989.
9. Телегін ДЯ. Про Сірка...
10.   Рубежанский А.Ф., Ватченко А.Ф., Крылова Л.П. Судебно-медицинские материалы к захоронению 288-летней давносте // Судебно-медицинская экспертиза. - №2. 1970.
11. Кікоть М.В. Сірко - отаман війська Запорізького // Південна зоря. - № 67. -1980.
12 Телегін ДЯ. Про Сірка...

 

Джерело: Ганжа П.К. Сумна доля останків з могили кошового отамана Івана Сірка (або про мозок з «конфігурацією») (с. 42-45) [Текст] / П.К. Ганжа // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. Випуск 8. Київ – 1999. – с. 245. 
 
Переклад в електроний вигляд: Мирончук М.С.

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:

 

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове

 
Last Updated on Thursday, 08 April 2021 08:08
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting