On-line

We have 90 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
The History of Nikopol Region - Cossacks days
There are no translations available.

Остапенко М. 
директор заповідника о. Хортиця
Нефедов В.
Кобалія Д.
учасники досліджень
м. Запоріжжя, Україна

 

Запорозька чайка першої половини XVIII ст.
в річці Старий Дніпро біля о. Хортиця

 

У сезон 1998 р. в руслі Дніпра біля о. Хортиця були продовжені підводні археологічні дослідження, які регулярно проводяться тут вже понад 30 років. Ці дослідження виконуються Експедицією Підводних Археологічних Робіт (ЕПАР), яка зараз діє при Національному заповіднику «Хортиця». У травні 1998 р. під час проведення гідро археологічних робіт у руслі Старого Дніпра біля скелі Наумової було відкрито стародавнє затонуле судно, яке зберіглося надзвичайно добре. В результаті проведених попередніх досліджень цієї пам'ятки, які тривали до лютого 1999 року, було встановлено, що знайдено військове грібне судно першої половини XVIII століття. За типом це судно , що мало довжину 18-20 метрів, належить до морських козацьких човнів або лодій, відомих під назвою чайок.

Знайдена у руслі Старого Дніпра чайка пов'язана із подіями, які відбувалися на Хортиці у період 1736-39 рр., під час чергової війни з Туреччиною. Тоді активно велась діяльність по створенню Дніпровської грібної флотилії, яка була необхідна для ведення дій біля турецької фортеці Очаків та на Чорному морі. Керівництво армії, яке намагалося використати досвід запорозьких козаків в галузі судно будівництва та морського військового мистецтва, вирішило будувати для Дніпровської грібної флотилії значну кількість судів типу козацьких чайок.1
Спочатку суда для цієї флотилії будувалися на Брянській верфі, розташованій на притоці Дніпра, але виникли значні труднощі по переведенню побудованих кораблів через дніпрові пороги.2 У зв'язку з цим на Хортиці у 1736 р. заснована верф, що була названа Запорозькою, а для захисту побудовані фортеця і ретраншемент.3 У будівництві Запорозької верфі та її діяльності безпосередню участь брали запорозькі козаки, курені яких були розташовані на Малій Хортиці.4

В останні два роки війни Хортиця стала також місцем будування основної частини Дніпровської флотилії. За даними 1739 року, біля Хортиці знаходилося понад 300 суден, серед яких – галери, бригантини, прами, плашкоути, ластові судна, козацькі морські човни та річкові дуби, інші малі грібні судна.5

 

Мал. 1. Чайка другої чверті XVIII ст. на дні Дніпра біля о. Хортиця.


Через розповсюдження на запорозьку верф епідемії чуми, занесеної із залишеного військами Очакова, флотилії не надалось потрібного нагляду, через що декілька десятків суден затонуло.

Д. Яворницький надає цікаві свідчення середини XIX ст., що «в Старом Днепре против колонии Канцеровки найдено было семнадцать длинных, хорошо сколоченных лодок, ... а против устья балки Куцой в Старом Днепре найдено было другое судно с уцелевшей на нем пушкою».6 Дуже вірогідно, що знайдене біля Наумової скелі судно є одним із них.

Дерев'яний корпус чайки був відкритий із донного грунту під час весняного сбросу дніпрової води у 1998 р., коли на обмеженій ділянці дна за мисом Наумової скелі було змито шар ґрунту потужністю від трьох до п'яти метрів (в залежності від відстані до берега). Судно переламано посередині, проте кормова та носова частини майже зовсім не пошкоджені, лише на кормі відсутня верхня дошка правого фальшборту. Кормова частина, яка завалена на лівий борт, знаходиться далі від берега у підніжжя розмитого схилу на глибині від 7,5 до 10 метрів, із орієнтацією корми на Захід (Мал. 1). Над поверхнею дна виходить близько третини корпусу кормової частини. Це правий борт з подвійною обшивкою та зламом на відстані 7 м від транцю, частина кормової надбудови – ахтердеку із двома обкованими залізом дубовими тумбами-підставками для трьох фунтових корабельних гармат – фальконетів та іранець із ахтерштевнем. В середині корпусу залишилися три лави – банки для гребців. На правому борті зберігся залізний стрижневидний нагель, призначений для упору весла. З внутрішнього боку борту знаходяться такелажні приладдя: залізні кільця-рими та дворогий крюк. Останнє свідчить про використання нескладного вітрильного обладнання.

Дерев'яні деталі добре підігнані одна до одної, проконопачені та просмолені і, взагалі, судно було збудовано досить добротно. Воно мало дуже видовжені пропорції, його ширина не перевищувала 3,5 метрів. Частина корми, що відкрита від шару піщаного ґрунту та знаходиться над поверхнею дна, має довжину 7 метрів. Проведений за допомогою щупів зондаж вказує, що частина корпусу по лівому борту, яка знаходиться під шаром донного ґрунту, зберіглася значно краще і простежується у довжину не менше ніж на 9-10 метрів.

Носова частина, більшість корпусу якої ще знаходиться у ґрунті, розташована у схилі дна ближче до берега на глибині від 4,5 до 6 метрів і орієнтована носом на Південний Захід. Її корпус, розташований в 10 метрах від корми, теж завалено на лівий борт. На поверхню дна виходить лише верхня частина правого борту. Проведений зондаж частини корпусу, який знаходиться у шарі донного ґрунту, також вказує на кращу збереженість лівого борту, який простежено у довжину не менше ніж на 5-6 метрів. В носовій частині, як і в кормовій, знаходяться дві дубові підставки для фальконетів, які прикріплені до бортів чайки. Гармати в них встановлювалися за допомогою залізних вертлюгів. Такого типу чавунний трьох фунтовий фальконет з вертлюгом був знайдений в 120 метрах вище за течією у 1972 р.7

Аналізуючи умови розміщення на дні частин корпусу, можна реконструювати події, що відбувалися з цим судном. Спочатку цей човен стояв підтягнутий носом до берега у невеликій скалистій бухті нижче Наумової скелі, де і затонув. Через деякий період течія Дніпра розмила пісок під кормою і кормова частина під своєю вагою відламалася та просунулася по схилу дна. Незабаром була підмита і носова частина, яка теж сповзла по піщаному схилу. Потім дві частини цього судна були занесені потужнім шаром піску та мулу, який і забезпечив протягом двох з половиною століть надзвичайну, навіть унікальну збереженість цієї пам'ятки.

Таким чином встановлено, що загалом зберіглося понад 14-16 метрів корпусу судна, який складається із носової та кормової частин. Втрачено або пошкоджено лише середню, найменш інформативну частину судна. За конструкцією та пропорцією корпусу знайдене судно відповідає кресленням морського козачого човна або чайки, що були зроблені у 1736 р. галерним майстром Андрієм Алатчаниновим. Алатчанинов був видатним судно будівельником того часу і багато років працював на Київській верфі, де мав можливість познайомитися із традиціями суднобудування запорозьких козаків.

Чайка Алатчанинова зберігає пропорції запорозьких чаєк ХVІ-ХVII ст. Вона мала довжину 60 футів (18,3 м) та ширину 3,4 м, пересувалася за допомогою 12 пар весел і вміщувала 40-60 чоловік. Як і на чайках попередніх століть, на ній встановлювалося 4 фальконети з вертлюгами – два на кормі і два на носі.

Проте морські козацькі човні другої чверті XVIII ст. будувалися на кільовій основі за передовою на той час західноєвропейською технологією суднобудування, а не на довбаній основі, як описує це у XVII ст. французький інженер Боплан 9 та свідчать інші джерела. У документах від 11 червня 1736 р. повідомлялось, «що немає потреби робити ці судна з одного дерева (тобто довбані), як за необхідністю робляться запорозькі дуби».10 Відомо, що в Російській імперії з початку XVIII ст. судно будівництво розвивалося за західноєвропейським зразком. Але запорозькі чайки, які не мали аналогій в судно будівництві Західної Європи, були найбільш пристосовані для ведення бойових дій в водночас і на Дніпрі, і на Чорному морі. Морські козацькі човни могли діяти в умовах мілководдя, вузьких фарватерів та проток, завдяки своїм надзвичайно вузьким пропорціям були швидкохідними грібними суднами, які могли використовувати як допоміжне і вітрильне обладнання. Також ці судна, незважаючи на невеликі розміри, були озброєні досить міцною артилерією, а мала осадка дозволяла підходити їм до самого берега. Все це надавало чайкам високі тактичні якості, що неодноразово було випробувано в ході війни.

У спробі пов'язати запорозькі чайки з західноєвропейською суднобудівною типологією була використана назва «дубельшлюпка», що буквально значить подвійна шлюпка, тобто судно, яке шириною дорівнювало одній, а довжиною двом шлюпкам.

На протязі попередніх тридцяти років у Дніпрі біля Хортиці гідроархеологічними експедиціями виявлялися та досліджувалися місця, де затонули військові судна періоду діяльності Запорозької верфі. Але, як правило, остови суден на дні за останні століття були майже повністю зруйновані течією Дніпра, і на  місці  загибелі   судів   гідроархеологи мали справу лише з відокремленими дерев'яними уламками та деталями, скупченнями корабельних цвяхів та залізних деталей, гарматних ядер, уламків зброї та інших предметів вантажу суден, вивчення та інтерпретація яких була досить ускладненою.

 

За минулий період найбільш значним було відкриття та дослідження у 1971 р. залишків носової частини військового судна довжиною понад 6 метрів.
Підводні археологічні дослідження біля Хортиці носять охоронний та рятувальний характер, що пов'язано з активною руйнацією підводних пам'яток у нашому столітті під впливом зміни гідрорежиму ріки, хімічного забруднення води, добування піску та інших факторів антропогенного походження. Тому відкриття у 1998 р. чайки першої половини XVIII ст. відразу поставило ряд суттєвих проблем, пов'язаних із необхідністю своєчасного дослідження та збереження цієї пам'ятки.

За даними досліджень, корпус виявленої чайки, якщо її не підняти, може бути зруйнованим за чотири-п'ять років. Розроблено проект по збереженню цієї унікальної пам'ятки, який включає етапи: дослідження та розкопки; підйом, консервація та реставрація. Проведення всіх робіт по проекту розраховано на чотири роки. Національний заповідник «Хортиця» в умовах, коли повністю відсутнє фінансування науково-дослідних робіт, не має можливості здійснити цей проект. Для збереження запорозької чайки необхідна підтримка на всіх рівнях. В умовах ускладненої економічної ситуації необхідно створення Національного комітету по рятуванню цієї пам'ятки.

 

1. Сергійчук В.І. Іменем Війська Запорозького. – К., 1991. – С. 76.
2. Банов А. Русская армия в царствование императрицы Анны Иоанновны. – СПб, 1906. –Т. 1.– С.90.
3. Шаповалов Г.І. Дослідження військового судна XVIII ст. на дні Дніпра біля Хортиці у 1971 році. // Судова археологія та підводні дослідження. – Запоріжжя, 1993. – №1, – С. 56.
4. ЦДА ВМФ-Ф. 3.. – Оп. 27. – Д. 1287.
5. Балов А. Русская армия... – С. 192.
6. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. – К., 1990.. – Т. 1. – С. 121.
7. Шаповалов Г.И. Время счастливых находок // Спортсмен-подводник. – М., 1976.– № 45,– С.44.
8. ЦДА ВМФ-Ф. 212. – Оп. 11. – Д 4.– Л. 4.
9. Боплан Гійом Левассер. Опис України. – К., 1990.
10. Шаповалов Г.І. Дослідження військового судна... – С. 56.
11. Веселаго Ф. Краткая история русского флота. - М., 1939. – С. 66.

 

Джерело: Нефедов В., Остапенко М., Кобалія Д. Запорозька чайка першої половини XVIII ст. в річці Старий Дніпро біля о. Хортиця (с. 67-71) [Текст] / В.Нефедов, М.Остапенко, Д.Кобалія // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. Випуск 8. Київ – 1999. – с. 245. 

 

Переклад в електроний вигляд: Мирончук М.С.

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:

 

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове

 

Last Updated on Tuesday, 18 May 2021 13:11
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting