On-line

We have 400 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
The History of Nikopol Region - Історія храмів
Monday, 05 April 2021 10:05
There are no translations available.

Лиштва Н.Ю.
начальник управління з питань 
охорони культурної спадщини
Дніпровської міської ради

м. Дніпро, Україна

 

Старообрядова церква

1908 -1912 рр.

 

 

Вул. Шевченка, 6

 

 

 

 

Знаходиться в «старій частині» міста, в межах історичного ядра Нікополя. Розташовується в оточенні малоповерхової садибної забудови, зі значним відступом від червоної лінії вул. Шевченка, майже на середині її відрізка, обмеженому вул. Поштовою (раніше - вул. Комсомольська) на півночі та вул. Гетьманською (раніше - вул. Дідика) на півдні. Через своє розміщення в глибині ділянки та пунктирному типу забудови вздовж вулиці одноповерховими приватними будівлями, простір між якими, як і вздовж проїжджої частини вулиці, озеленений густими листяними деревами, оптимальні точки візуального сприйняття пам’ятки розташовані в безпосередній близькості від неї. Крім того, купольне увінчання церкви візуально сприймається з паралельної до вул. Шевченка вулиці Сірка у проміжках між забудовою та озелененням присадибних ділянок. Таким чином, у сформованому міському середовищі будівля церкви немає значного композиційного значення у формуванні висотного силуету місцевості.

Пам’ятка зведена як родинна церква у 1908-1912 рр. коштом купецької родини Гусєвих, двоповерховий житловий будинок якої розташовувався в сусідньому кварталі на вул. Микитинська, 25. Це була єдина старообрядова церква Нікопольщини, враховуючи те, що брати-купці Гусєви були старовірами. За наявними картографічними джерелами, ця частина міста вже на середину XIX ст. була щільно забудована садибними житловими будинками (цегляними, саманними та змішаного типу), деякі з них збереглись до цього часу майже без змін, крім того, поруч розташовувалась земська школа (на перехресті вулиць Шевченка та Поштової). У 1930-ті роки церкву закрито, але служби в ній іноді продовжували служити, хоча будівля використовувалась здебільшого під склад. Тільки у 1948 р. її закрили остаточно, відкривши тут спортивну залу, розташовану поруч середньої школи №1 (вул. Шевченка, 11), зведену у 1934-1940-х роках. У 1989 р. будівлю повертають церковній громаді, але вже як православну церкву, освятивши в ім’я ікони «Знамення Божої Матері».

Церковна ділянка має в плані прямокутну форму, розмірами орієнтовно 50x60 м, яка щільно по периметру забудована службовими та господарськими будівлями. Наприкінці 1990-х - на початку 2000-х рр. у північній частині ділянки було зведено цегляну двоярусну дзвіницю. На червону лінію ділянка виходить двома одноповерховими будівлями, одна з яких (на вул. Шевченка, 8) є колишнім будинком священика, а інша - допоміжною будівлею, що не має художньої цінності. Між будівлями розташовується первісна парадна брама, з високою центральною аркою та двома низькими вхідними арками обабіч, що потребує збереження.

Церква цегляна, не оштукатурена, з поверхнею мурування «під розшивку швів», пофарбовано тільки восьмигранний світловий ярус підбанника з арочними вікнами. Віконні та парадний дверний прорізи основного ярусу також мають арочну форму, з напів-циркульною за формою абрису перемичкою, але декоровані, на відміну від ярусу підбанника, архівольтами у вигляді кілеподібних закомар. Фриз будівлі також декорований аркадою цегляних закомар. Невеликі габарити церкви пояснюються її призначенням як родинної культової споруди, яка розрахована для обслуговування невеликої кількості прочан, особливо враховуючи її належність до старообрядництва.

Основний об’єм в плані має квадратну форму, з виступаючим західним притвором та п’ятигранним вівтарем, у середохресті якого симетрично розташовано квадратні в плані різницю та паламарню. Через невеликі розміри споруди бічні притвори не виступають з площини основного об’єму. Входи у церкву з північного та південного фасадів являють собою центральний прямокутний дверний проріз, з арочним вікном зверху, обабіч якого розміщено високі арочні вікна. Основний ярус декоровано у неоруському стилі майстерно проробленим цегляним декором, що щільно вкриває поверхню фасадів. Своєю чергою, ярус підбанника виконаний у неокласиці, зі строгими канельованими кутовими пілястрами, профільованими гуртами, архівольтами, чіткою класичною композицією форм. Таке стильове поєднання виглядає доволі гармонійно, вирізняючись позолоченою цибулиноподібною маківкою, що увінчує однобанну споруду.

Первісні розписи інтер’єрів не збереглись. Вже після відновлення богослужінь у церкві у 1990-х рр., внутрішні поверхні споруди було розписано наново.

Будівля є прикладом єдиної на Нікопольщині старообрядової церкви, що має незначні розміри, через належність до родинних церков, і відзначається гармонійним поєднанням неоруського стилю та неокласики.

 

Література:

1. Шеремет С. В. В гостях у старого Никопоя. - Днепропетровск : Пороги, 2001. - С. 61.

 

 

Джерело: Пам’ятки історії та культури міста Нікополь / Упорядкування: Голубчик Л.М., Колесник О.С., Царенко Т.А. – Д. : Журфонд, 2018. – С. 244-245.

 

Переклад в електроний вигляд: Волкова К.Ф.


На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію храмів Нікопольщини:

 

 

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове

 

Last Updated on Tuesday, 06 April 2021 10:33
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting