21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її нарічча стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітне свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.

Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові. А найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. Це найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями й сотнями попередніх поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці...читати далі

Володимир Лучук
КЛЯТВА

Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять:
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
колосисту — на віки –
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас, —
бо ж єдина — так, як мати –
мова в кожного із нас!

...Талановитий автор, болісно переживаючи нашу історію, яку він знає на дотик, прискіпливо дошукується причин так густо замішеної на трагедіях долі свого народу. Поезії його полемічно загострені, не кожен згодиться з усіма його узагальненнями чи висновками. Але це його особистий погляд, чесний і відкритий. Тим і привабливий.

Із вступного слова до збірки поезій Бориса Мозолевського "Дорогою стріли"

За добро, що робив я на світі,
За усі мої муки й жалі
Я воскресну в тридцятім столітті
І пройдусь по коханій землі.

По степах золотих і безкраїх,
Де страждаю, люблю і живу,
Де душа, наче птах, завмирає,
Коли падає тінь на траву.

Не реліктом, не родичем бідним,
Що з далеких доріг заблукав, -
Я прийду до вас гордо і гідно,
Бо для вас я цю землю плекав...

Врятувавши її від пожежі
І утвердивши братство земне,
Ви в оцім подніпровськім безмежжі
Обніміть, наче брата, мене.

Свого сина назву Тарасом.
Україну любити навчу.
З нею будемо завжди разом,
І він правду мою відчує.

Вечор-присвята творчості Олександри Бурбело «Зірка Сашина горить»
у бібліотечно-інформаційному центрі «СЛОВО», Нікопольська ЦБС

Люби мене кохана, не переставай
Любов свою до мене проявляти,
До серця твоєго дверей не зачиняй,
Хоч як би не доводилось страждати.

Люби мене всім серцем і єством своїм,
Не дозволяй нізащо вогнику загаснуть!
Нехай твоя любов буде за приклад всім
І надиха мене на все прекрасне.

Кохай мене і вдень, і уночі,
В час пристрасті палкої, і в години болю;
Плекай любов і взимку, й на весні, -
Бo ж нащо нам міняти нашу долю!

Кохана вір, і все пройде, -
Як неприємний сон минеться,
І вітер хмари чорні рознеcе,
І знову coнце нам всміхнеться.