Print
Pearls of Nikopol'schina - Ecodesign
Sunday, 15 February 2009 13:26
Поддубко Л.М.
Дизайнер, викладач,
член спілки дизайнерів України,
керівник гуртка екодизайну
м. Нікополь, Україна
Біографія


Матеріал надано в авторській редакції   

Якщо Вас зацікавила ця інформація і
Ви бажаєте ознайомитися з нею детальніше,
звертайтеся до нас

 

Еко-дизайн
або
Зробімо відкриття!
(доповідь на 14 Міжнародній конференції «Крим – 2007»,
секція: «Інноваційні технології в науці, культурі та освіті")

Професійний дизайнер узагальнює власний досвід роботи по впровадженню дизайн-освіти в загальноосвітній середній школі, презентує підручник для необмеженої аудиторії початківців –  «Абетка дизайнера», а також пропонує оригінальну методику для системи позашкільного виховання – гурток ЕКОДИЗАЙНУ.

Освіченість в галузі дизайну є на сьогодні необхідним елементом культурі сучасної людини. Знайомство з цим видом художньої діяльності повинно розпочинатися з дитинства, на стадії формування естетичних потреб та смаків. Дизайн (англійською «проект, малюнок») – це особлива галузь образотворчого мистецтва, яка створює, вдосконалює предметне оточення. Недарма німецький філософ Еммануїл Кант назвав предметне середовище «другою природою»: сьогодні вже неможливо уявити наше існування без елементарних речей. Дизайн поліпшує якість життя людей.
 
Про необхідність дизайн-освіти в Україні мова йде ще з 80-х років минулого сторіччя. В 1989 році в однієї з харківських загальноосвітніх шкіл було введено викладання дизайну. Більше року кафедрою дизайну Харківського художньо-промислового інституту (зараз це Державна академія дизайну та мистецтва)  проводився експеримент по впровадженню початкової дизайн-освіти в школі. Робота з дітьми йшла в рамках республіканської програми „Дизайн і школа”. Викладацьким колективом під керівництвом професора академії, кандидата мистецтвознавства, члена Спілки дизайнерів України Бойчука О.В. було розроблено експериментальну програму „Школа дизайну”, що мала дворівневий характер втілення: по скороченому (шестирічному) та повному (одинадцятирічному) циклу навчання. Навчальну програму блок-дисципліни „Основи дизайну” було включено до шкільного розкладу, що склало 264 години на рік. Заняття проводилися два рази на тиждень по 2 години.  На жаль, цікавий досвід так і залишився на стадії експерименту.
 
Однак ідея створення початкового ступеню дизайнерського навчання, що містила в доступній для дітей формі принципи Харківської школи дизайну, посіла в маси. На початку 90-х років в Україні активно почали відкриватися гуртки дизайну не тільки в обласних містах, але й на периферії. Цьому сприяло і те, що слово „дизайн” стало модним, було в усіх на слуху. Саме з 1991 р. в м. Нікополі, що на Дніпропетровщині, на базі Міжшкільного центру трудового навчання та технічної творчості розпочав свою роботу гурток «Основи дизайну та образотворчої грамоти». Це був цікавий період особисто для мене, випускниці Харківського художньо-промислового інституту, - становлення в якості викладача дизайну. Завдяки незримого керівництва мого Вчителя, професора Олександра Васильовича Бойчука, я знайшла головну справу свого життя, якої служу всі ці роки.
 
Своїм творчим кредо в роботі з учнями я обрала вислів професора Єйшії Хіно з Японії: „Дизайнерська освіта дітей – це не  формування споживачів, не інструктаж майбутніх дизайнерів. Її призначення – сприяти розвитку наступних поколінь, а якщо це так, то процеси дизайнування виявляються більш важливими, ніж його результати”.  Методика навчання основам дизайну виховує в учнів асоціативне мислення, дизайнерський підхід до об’єкта, натхнення до пошуку найбільш вдалих рішень для його розробки та виготовлення, формує навички самоосвіти, розширює кругозір, розвиває естетичний смак. Залучення дітей до знань про дизайн важливе як для майбутніх фахівців, так і для споживачів продуктів цього виду діяльності.   
 
З особливим задоволення хочу пригадати свій досвід роботи в звичайній середній загальноосвітній школі. По-перше за те, що саме там мені з’явилась можливість вдосконалити навички педагогічного малюнку. По-друге, завдяки розумінню з боку адміністрації і колег я одержала широку дитячу аудиторію для своєї творчої роботи. Переді мною вперше постала задача навчати не спеціально підібрану групу обдарованих учнів (ізостудія, гурток малювання), але зацікавити однією програмною темою цілий клас. Було важко, але став в нагоді досвід, коли акцент в роботі робиться на процес, а не на результат. Працювала запально, але з порушенням всіх невідомих мені на той час класичних методик викладання образотворчого мистецтва. (До того ж я – дизайнер!) Свої уроки малювання я проводила як міні-вистави, своєрідні аутотренінги.
 
Перші свої відкриття в галузі освіти я зробила саме в школі. Це, по-перше, методична розробка «Історія світової культури. Архітектура» - наочний посібник для середньої загальноосвітньої школи: таблиці та інформаційний матеріал до них (2000 р.). Ідея даної методичної розробки виникла під час вивчення та впровадження в практику «Експериментальної програми для середньої загальноосвітньої школи. Образотворче мистецтво, 5-7 класи» укладачів зі Львову О.Д.Соронович та О.С.Печеняк. Ця програма була свого часу рекомендована для апробації Комісією по дисциплінам художньо-естетичного циклу Науково-методичної Ради Міністерства просвіти України (Протокол № 4 від 24.06.97 р.). В цієї програмі вперше багато уваги приділялося такому найдавнішому виду мистецтва, як архітектура, а наочність по цьому питанню в школах відсутня. Захопившись ідеєю систематизації цікавих та найбільш важливих відомостей з історії архітектури, я розробила як наочний посібник 8 таблиць та склала на допомогу вчителеві інформаційний супровід до них. Виданні у чорно-білому варіанті формату А-1, таблиці будуть доступні для придбання кожною школою, а їхнє використання на уроках історії, образотворчого мистецтва, креслення значно підвищать якість учнівських знань. Крім того, ці таблиці можна з успіхом використовувати при вивченні культурознавчих дисциплін в спеціалізованих та вищих навчальних закладах різного профілю, художнього також, доповнюючи більш поглибленими відомостями з історії архітектури.
 
Перші спроби в галузі так званого «смітникового дизайну» я зробила також на базі звичайної школи. Веселою подією для учнів 6-7 класів були уроки конструювання з підручних матеріалів – пластикових пляшок, поліетиленових пакетів, старих фломастерів тощо. Краще за все дітям вдавалися оригінальні іграшки: «Мадам Брошкіна», «Жук Мікоша», пенал «Багатоніжка», рухлива саморобка «Живчик» та ін. Учні на практиці вивчали можливості матеріалу, вигадували способи з’єднання окремих деталей. Під час роботи над конкретним проектом, як, наприклад, «Ялинкова іграшка», треба було передбачити можливість закріплення саморобки на гілці, окрім обов’язкових умов – «корисність, міцність та краса». Цим досвідом зацікавилось центральне видання Міністерства освіти та науки України: в 2002 р. журнал «Мистецтво та Освіта» надрукував мій начерк «Дизайн в школі» та фотографії дитячих саморобок на кольоровій вкладці. Така висока оцінка дуже підтримала мене, підтвердивши вірність обраного напрямку. Був навіть відгук з глибинки з проханням детальніше ознайомити з методикою. На той час існували тільки перші спроби.
 
Можливість працювати з учнями 10-11 класів, яка з’явилась в стінах Комунального позашкільного закладу освіти «Нікопольський міжшкільний центр трудового навчання та технічної творчості», підштовхнула мене до нових відкриттів. В рамках виконання Комплексної програми художньо-естетичного виховання у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах (Наказ Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України № 151/11 від 25.02.04, що надруковано у виданні „Шкільний світ. Завуч” № 16, червень 2004) в Нікопольському міжшкільному центрі трудового навчання та технічної творчості з метою поширення професійної орієнтації учнів було засновано новий технологічний напрям – „Основи дизайну”. В 2004 р. в співавторстві з Відмінником освіти України, директором Міжшкільного центру Чернявській Тетяною Іванівною було укладено Програму профільного навчання учнів 10-11 класів загальноосвітньої середньої школи. Профіль: «Основи дизайну». Програму було розроблено з метою розвитку національної дизайн-освіти, курс на яку було взято у Постанові Кабінету Міністрів України (від 20 січня 1997 р. № 39) „Про першочергові заходи щодо розвитку національної системи дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у промисловому комплексі, об’єктах житлової, виробничої та соціально-культурної сферах”.
 
Курс «Основи дизайну», як профіль трудового навчання, має не тільки навчальне, а й виховне та розвиваюче значення, як того вимагає „Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ сторіччі ”. Головною метою профільної освіти учнів 10-12 класів є не підготовка професійних дизайнерів, а формування в школярів на широкій політехнічній основі поняття про дизайн-діяльність, розвиток вміння сприймати та оцінювати якості предметного оточення, а також свідомо, грамотно формувати штучне середовище. Дана Програма охоплює три навчальні мети: формування свідомості, розвиток практичних навичок, ознайомлення з теорією дизайну та його сучасним станом. Для вивчення курсу відводиться 210 годин, які заплановані на профільне навчання Державним Стандартом базової та середньої освіти, що підтверджено постановою Кабінету Міністрів України (№ 24 від 14.01.2003 р.). 60% навчального часу відведено на практичну діяльність. Таке розподілення на користь практичних занять зроблено з урахуванням загальної перевантаженості сучасних шкільних програм теорією, тоді як, за відомим висловом В.О.Сухомлинського, «…розум дитини – на кінчиках її пальців». Для сучасного етапу становлення системи початкової дизайн-освіти є необхідним проведення уроків, зорієнтованих не лише на досягнення теоретичної грамотності та засвоєння технічних навичок, а перед усім на розвиток творчих здібностей особистості, нестандартного мислення, естетичної та загальної культури учня.
 
Примірник Програми профілю «Основі дизайну» було своєчасно відправлено на Всеукраїнський конкурс навчальних програм та підручників, умови якого друкувалися в газеті „Освіта України” (№ 17, 2004 р.). Також дана Програма приймала участь в ІІІ обласному ярмарку «Педагогічні здобутки освітян Дніпропетровщини – 2005». Головним власним досягненням в цей період я вважаю створення оригінальної методики викладання основ дизайну, яка сьогодні має вигляд рукопису наочного посібника для початківців - „Абетка дизайнера».
 
Кілька слів про мою книжку.
 
В наш час питання дизайну викликають не аби який інтерес. До того ж широко розповсюджені й помилкові судження щодо змісту та форми такої діяльності. Здебільшого вони є дуже спрощеними або, навпаки, відірваними від реальної практики. В одному немає сумнівів: настав час ДИЗАЙНУ і це чудово!
 
«Абетка дизайнера» не тільки познайомить Вас з поняттям «дизайн», з його історією, спеціальною мовою, основними напрямками, але завдяки практичним завданням навчить грамотно застосовувати свої знання та вміння. Вже існують добрі програми по окремим напрямкам дизайну: інтер’єр, графіка, моделювання одягу тощо. „Абетка дизайнера” – це перший підручник для початківців про ДИЗАЙН ВСЬОГО! В ній систематизовані загальні правила і поняття, а вправи передбачають кілька варіантів їхнього застосування. Книга щедро проілюстрована роботами початківців.
 
„Абетка дизайнера” буде цікавою та корисною широкому колу читачів, що мають бажання оволодіти термінологією і навичками дизайнування. Легкий та зрозумілий стиль висловлювання допоможе навіть початківцям швидко засвоїти основи дизайну: на прикладі проектування деяких нескладних об’єктів, пройти всі стадії захоплюючого та дивовижного процесу відтворення Вашого задуму спочатку на папері, а потім і в матеріалі.
 
Під час виконання вправ Вам буде запропоновано щось написати, намалювати, накреслити, розфарбувати. Крім того, в кожному завданні зроблено акцент на напрямок в дизайні, де отримані навички мають практичне застосування. Працюючи над конкретною темою, Ви зможете краще усвідомити власні смаки та потреби. Це дозволить з’ясувати,   в якої з галузей дизайну Ви могли б продовжити навчання та досягти найяскравіших результатів.
Після основного матеріалу йде його короткий зміст з акцентом на найважливіших моментах, а також словник спеціальних термінів і запитання по темі для самоперевірки. Намагайтеся завжди відповідати на них чесно, не підглядаючи!
 
Оскільки  дизайн – це „сфера обслуговування ”, безсумнівною прикрасою „Абетки” є різноманітні цікаві тести. Вони допоможуть Вам в ігровій формі оволодіти „мистецтвом подобатись”, що стане в пригоді при спілкуванні з людьми.
 
„Абетка дизайнера” – це підручник, який хочеться вивчати! Фрагменти „Абетки” («Пробний урок») були надруковані в журналі «Трудова підготовка в закладах освіти» (№ 4, 2006) та інформаційно-методичному часопису «Сільська школа України» (№ 3, 2007).
 
Відкриття, що відзначило для мене 2007 рік, виявилося найяскравішим та найактуальнішим. Ідея авторської Програми гуртка екодизайну з’явилася в рамках виконання „Комплексної програми художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах” (Наказ Міністерства освіти та науки України та Академії педагогічних наук України від 25.02.2004 р., № 151/11). Співавтором цієї оригінальної методики є Заслужений художник України, член Національної Спілки художників України, доцент кафедри дизайну Запорізького національного технічного університету Демиденко Олександр Іванович. Великого впливу на створення програми саме такого напрямку надало знайомство співавторів з діяльністю Міжнародного екологічного руху “Clean Up the World” – „Робимо Чистим Світ”, та його підрозділом „Чиста Україна – чиста Земля”.
 
Екологія – наука про живих істот і те, як вони співіснують  із своїм оточенням. Інтенсивна діяльність людства по створенню комфортних умов існування вже призвела до порушення екологічних зв’язків, вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища.
 
Сьогодні важлива роль в перетворенні штучного оточення людини належить дизайну. Дизайн – це художня діяльність, що пов’язана з організацією предметного довкілля на засадах краси та доцільності. Екодизайн – сучасний напрямок в дизайні, націлений на вторинну переробку вже використаних об’єктів дизайну (сформульовано співавторами Програми). Програма гуртка екодизайну передбачає створення учнями корисних саморобок з підручного матеріалу, тобто використання в якості сировини речей, що зазвичай підлягають утилізації. На відміну від існуючих програм для гуртків дизайну, акцент робиться на виховання в учнів здатності саме до утилітарного пізнання світу з подальшим його перетворенням. Переробляючи, використовуючи в нової якості старі речі та предмети, діти водночас навчаються дбайливому ставленню до довкілля, протистоять забрудненню своєї оселі, подвір’я, міста. Зробити корисну та красиву річ зі «сміття» – це прояв не аби якої майстерності, фантазії та художнього смаку. Зараз нікого вже не дивує вираз „смітниковий дизайн”.
 
Діти є від народження підготовленими до занять дизайном – вони позбавлені притаманної дорослим людям „скутості”. Метою навчання за Програмою гуртка екодизайну є не просте оволодіння елементами проектування, а визволення схованих в дитині можливостей, сила яких в звичайних умовах залишається незадіяною. При цьому учень легко і природно соціалізується, засвоює принципи добра, людяності, розумного ставлення до світу природи та навколишнього штучного середовища. Водночас він вчиться дуже дефіцитному в нашому світі вмінню самотужки ставити та вирішувати проблеми.
 
Програма гуртка екодизайну є дуже гнучкою, що дозволяє використання викладачем елементів з різних навчальних посібників, методик, журналів. Стрижневими залишаються три позначені блоки: „Образотворча грамота”, „Матеріалознавство” та „Проектування”. Виділення теми „Матеріалознавство” в окремий блок пов’язано із специфікою Програми гуртка екодизайну: треба добре знати властивості та можливості матеріалу, який обрано в переробку, а також про його взаємодію з іншими матеріалами.
 
Дуже важливим є аспект патріотичного виховання учнів, що притаманний розділу „Проектування”. Майже в кожній темі вже на початковому рівні навчання зроблено акцент на становлення національної самосвідомості вихованців.
 
Всі відомі програми з викладання основ дизайну для дітей в тій чи іншій мірі наслідують програми вищої школи. Співавтори пропонують власну методику, яка є оригінальною і більш адаптованою саме для позашкільного виховання.
 
Зараз я працюю над проектом «Школа дизайну «ЕТЮД» - Естетика, Творчість, Юність, Дизайн». Сподіваюся, що попереду на мене чекають нові відкриття, оскільки у справі освіти та просвітництва є ще багато «білих плям»!
 
Особливу подяку хочу висловити колективу Бібліотечно-інформаційного центру «Слово» міста Нікополь та особисто директору – Білоцерківській Ларисі Миколаївні за надані інформаційне забезпечення, практичну допомогу та психологічну підтримку. Без мудрого патронату з боку цих чудових ентузіастів не з’явилися  б деякі з моїх відкриттів.
 
Творчого всім горіння!

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове 
Last Updated on Wednesday, 05 January 2011 11:54