On-line

We have 72 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
Ecodesign
PDF Print E-mail
Pearls of Nikopol'schina - Ecodesign
Sunday, 15 February 2009 14:03

Поддубко Л.М.
Дизайнер, викладач,
член спілки дизайнерів України,
керівник гуртка екодизайну
м. Нікополь, Україна
Біографія



Матеріал надано в авторській редакції   

Якщо Вас зацікавила ця інформація і
Ви бажаєте ознайомитися з нею детальніше,
звертайтеся до нас

 

 

Комбінаторика як засіб екологічного виховання школярів в умовах позашкільної освіти

Педагог-дизайнер анонсує авторську  методику екологічного виховання школярів з використанням елементів комбінаторики.

Педагог-позашкільник завжди знаходиться в постійному пошуку нових форм заохочення дітей до занять в гуртку під час дозвілля. Це і відвідування галерей та виставок, і участь у всіляких конкурсах, і створення доброзичливої атмосфери під час навчання, і поважливе ставлення педагога до кожної окремої дитини, і всебічна підтримка ініціативи вихованців, і зацікавлене відношення до їхніх особистих проблем, і постійний зв’язок та робота з батьками. На заняттях в гуртку, які відбуваються в позаурочний час, об’єднуються елементи ігрової, пізнавальної, перетворюючої, комунікативної, теоретичної та трудової діяльності.
 
В Нікопольському міжшкільному центрі трудового навчання та технічної творчості, що на Дніпропетровщині, екологічне виховання школярів здійснюється методами і засобами дизайну, тобто через творчу діяльність вихованців гуртка дизайну. Керівником гуртка складено кілька оригінальних методичних розробок, в яких наголос зроблено на утилітарне, практичне пізнання світу. Переробляючи, використовуючи в новій якості старі речі та предмети, діти водночас навчаються дбайливому ставленню до довкілля, протистоять забрудненню своєї оселі, подвір’я, міста.
 
Методична розробка «Паперові перетворення» є складовою частиною авторської програми «Гурток екодизайну» (2007), що була розроблена в співавторстві з Заслуженим художником України, членом Національної Спілки художників України, доцентом кафедри дизайну Запорізького Національного технічного університету Демиденком Олександром Івановичем. Програма гуртка екодизайну передбачає створення учнями корисних саморобок з підручного матеріалу, тобто використання в якості сировини речей, що зазвичай підлягають утилізації. На відміну від існуючих програм для гуртків дизайну, акцент робиться на виховання в учнів здатності саме до утилітарного пізнання світу з подальшим його перетворенням.
 
В методичній розробці «Паперові перетворення» окремі теми занять представлені у вигляді міні-модулів. В цьому ж стилі раніш було укладено методичну розробку «Біоніка», яка була відзначена у 2006 році Дипломом І ступеню Головного управляння освіти та науки Дніпропетровської держадміністрації та надрукована в інформаційно-методичному часопису «Сільська школа України» (№ 1, 2007). Така форма викладання здається автору більш сучасною, більш притаманною існуючим реаліям позашкільної освіти та виховання, на відміну від традиційного конспекту заняття в гуртку чи то уроку.
 
На початку  теми вихованці знайомляться з усією низкою вправ: від простих до складних. Для цього в аудиторії гуртка є кілька постійних експозицій з дитячими саморобками. Правилом є те, що не можна забігати вперед, не виконавши одну з вправ. Керівник гуртка пояснює, чому не бажано оминати деякі саморобки: якщо маєш за мету навчитися, а не тільки «зробити та забути», то постійно тренуйся, закріплюй корисні навички.
 
Завдяки цієї методиці, кожна дитина обирає комфортний, притаманний саме їй ритм роботи, а педагог має можливість забезпечувати індивідуальний підхід в навчанні. Кожен міні-модуль  в «Паперових перетвореннях» націлений на вивчення відповідного етапу виготовлення кінцевої саморобки «Лебідь». По закінченні кожного виробу дитина не тільки отримує цікаву саморобку, але набуває та закріплює нові вміння та навички.
 
Термін «комбінаторика» перекладається з латинської мови як «з’єднання, комбінація». Всі запропоновані автором саморобки виконуються з однакових елементів, т.зв. «базових модулів», і скласти їх треба дуже багато. Наприклад, кільце зроблено більш ніж зі 100 паперових модулів.
 
Складання базових модулів є дуже корисною вправою для розвитку дрібної моторики рук дитини. Практичним шляхом в гуртку винайдено оптимальний розмір папірця – це 1/8 частина формату А4. Отримуємо її шляхом згинання та нарізання звичайним ножем. Цю операцію, при дотриманні правил безпеки, під силу виконати вже учню 3 класу. Завдяки тому, що скласти треба кілька десятків модулів, водночас виховується наполегливість та працьовитість. Учні початкового рівня (1 рік навчання) здатні виконати площинну саморобку «Кільце» за 1-2 заняття. До того ж вони навчаються робити шию для саморобки «Лебідь».
 
«Яйце» - це вже об’ємна форма. Цей виріб виконується дітьми з метою обов’язкового перетворення чи то на птаха, чи то на тваринку або якійсь фрукт, чи то на щось зовсім фантастичне (наприклад, казковий персонаж з мультфільму «Велике Вухо»).
 
Оскільки базові модулі, з яких виконуються всі саморобки, тримаються без клею, лише за рахунок «кишенькового з’єднання», завжди є спокуса використати їх знову і знову. Розбирати чи зберігати закінчені вироби, вирішує кожен учень самостійно. Мета їхнього створення є суто навчальною. Практичним шляхом гуртківці з’ясували, що кількість модулів, що зроблені для «Кільця», є недостатньою при виконанні вправи «Яйце». Вони дійшли висновку, що найскладніша саморобка – це лебідь, що вона потребує найбільшу кількість модулів та більш за все терпіння. Вихователь не приховує, що при роботі над лебедем, коли забракне модулів, то можна буде розібрати попередні вироби, якщо такі залишаться. Зазвичай діти цінують свою роботу.
 
Безперечним нововведенням керівника гуртка екодизайну є використання в якості сировини для саморобок старих журналів. До речі так звані «глянцеві журнали» є не дуже придатними для виконання виробу, не дивлячись на їхню привабливу декоративність. Найкращим є папір, щільність якого дорівнює 80 g/m2. Це звичайний папір для ксероксу. Його часто використовують для друку рекламної або тимчасової інформації. Коли він виконає свої функції, виникає потреба його утилізації. Гурток екодизайну на практиці втілює ідею переробки, вторинного застосування такого цінного матеріалу, як папір, тим самим сприяє збереженню та очищенню довкілля.
 
На заняттях в гуртку екодизайну панує правило: «Навчився сам – навчи іншого». Іноді буває, що молодші діти консультують старшокласників. При цьому створюється дуже тепла атмосфера спілкування.
 
Взагалі-то при практичній роботі з дітьми в позаурочний час вже давно не можна дотримуватись вікового розподілу груп. На те є дуже вагомі об’єктивні підстави. По-перше, кількість дитячого населення шкільного віку в Україні дуже зменшилась. Це загальноєвропейська тенденція. По-друге, активних та охочих до занять учнів завжди було меншість в порівнянні з загальною кількістю дітей. По-третє, сучасні діти – це дуже зайняті люди: відвідують одночасно кілька гуртків та студій, або спеціалізованих шкіл, не кажучи про заняття з репетиторами. Про залежність від комп’ютеру не треба вже й згадувати. Тому учні самі обирають дні та години для відвідування гуртка.
 
Головний сенс роботи керівника гуртка в цих умовах – це зустріти кожного з радістю, допомогти при засвоюванні будь-якої навички, вислухати про наболіле або розділити радість, підтримати порадою в складній життєвій чи шкільній ситуації. Таким чином, сучасна позашкільна освіта в своїй роботі повинна робити акцент на виховні функції. Це такий собі «острів релаксації для учнів», що доповнює собою шкільне навчання.
 
Забруднення повітря, землі, води коштує людству надто дорого. Але ми повинні очистити наше довкілля. На заняттях в гуртку екодизайну вихованці знайомляться з діяльністю Міжнародного екологічного руху “Clean Up the World” – «Робимо Чистим Світ» та його підрозділом «Чиста Україна – чиста Земля». Сміття не існує – все можна переробити або утилізувати. Частково цьому сприятиме робота гуртка екодизайну, де діти вчаться дбайливому ставленню до навколишнього середовища. Якщо населення не виховувати в цьому напрямку, ніякі державні програми, ніякі витратні проекти не допоможуть запобігти екологічній катастрофі. Тоді дійсно збудеться пророцтво видатного фізика Нільса Бора: «Людство не загине в атомному кошмарі – воно задихнеться у власних відходах».


Література

  1. Концепція екологічної освіти України // Директор школи, - 2002. - № 16. - Квітень.
  2. Концепція Державної цільової програми розвитку національного дизайну на 2007-2011 роки (Проект) // Сайт Спілки дизайнерів України http://www.design.org.ua/documents.php, п. 3.6.
  3. Божко  Ю.Г.  Основы архитектоники и комбинаторики формообразования. – Харьков: «Вища школа», 1984

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове 
Last Updated on Thursday, 08 October 2009 13:46
 
PDF Print E-mail
Thursday, 04 December 2008 08:35

Поддубко Л.М.
Дизайнер, викладач,
член спілки дизайнерів України,
керівник гуртка екодизайну
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції   

Якщо Вас зацікавила ця інформація і
Ви бажаєте ознайомитися з нею детальніше,
звертайтеся до нас

 

 
Основи дизайну
 
Гурток "Основи дизайну" був заснований в Міжшкільному центрі у 1992 році Поддубко Лілією Михайлівною.

Потім керівником була Попова Олена Олександрівна.

З 2003 року гуртком керує  Поддубко Лілія Михайлівна.

Гурток  має не тільки навчальне, а й виховне та розвиваюче значення. Методика навчання основам дизайну виховує в учнів асоціативне мислення, дизайнерський підхід до об’єкта, натхнення до пошуку найбільш вдалих рішень для його розробки та виготовлення, формує навички самоосвіти, розширює кругозір, розвиває естетичний смак. Залучення школярів до знань про дизайн важливе як для майбутніх фахівців, так і для споживачів продукту цього виду діяльності.

Гуртківці постійно відвідують виставки художників у нашому місті, приймають активну участь  в міських виставках дитячої творчості, в обласній виставці.

В обласному конкурсі "Юний дизайнер-2006" вихованці гуртка зайняли призові місця:
І місце – Савчишина Ірина (“Дизайн іграшки”)
ІІ місце – Блащук Ольга (“Малі архітектурні форми).
 
 
Під час занять. м. Нікополь. 2005 р.
 
 
 
 Дружнє спілкування. м. Нікополь. 2007 р.
 
 
 
 Коденко Ганна у творчості. м. Нікополь. 2007 р.
 
 
 
 На занятті в гуртку екодизайна. м. Нікополь. 2007 р.
 
 
 
Робочий момент. м. Нікополь. 2007 р.
 
 
 
Творчий безлад. м. Нікополь. 2007 р.
 
 
 
 Хвилинка на чаювання. м. Нікополь. 2007 р.
 
 
 
 Страусеня. 2002 р.
 
 
 
 Ялинкові прикраси. 2002 р.
 
 
 
Веселий гном. 2006 р.
 
 
 
Дволікий Янус. 2006 р.
 
 
 
Масяня, лялька-тренажер. 2006 р.
 
 
 
Ми - призери. м. Дніпропетровськ. 2006 р.
 
 
 
 Наше місто. Пано. м. Нікополь. 2006 р.
 
 
 
Христина та її рибка. м. Нікополь. 2007 р.
 
 
 
Сивокінь Віка та її рибка. м. Нікополь.  2007 р.
 
 
 
Конкурс юних дизайнерів. м. Дніпропетровськ. 2006 р.
 
 
 
Персональна виставка Рогової Ганни. м. Нікополь. 2007 р.
 
 
 
Персональна виставка Харитової Любові. м. Нікополь. 2007 р.
 
 
 
 
 
У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове
Last Updated on Thursday, 08 October 2009 13:52
 
PDF Print E-mail
Pearls of Nikopol'schina - Ecodesign
Monday, 29 June 2009 02:17

Поддубко Л.М.
Дизайнер, викладач,
член спілки дизайнерів України,
керівник гуртка екодизайну
м. Нікополь, Україна
Біографія


Матеріал надано в авторській редакції   

Якщо Вас зацікавила ця інформація і
Ви бажаєте ознайомитися з нею детальніше,
звертайтеся до нас

 
 
Про стан початкової дизайн-освіти в Україні
(аналіз сучасного стану допрофесійної освіті школярів з основ дизайну)

В наш час питання дизайну викликають не аби який інтерес. До того ж широко розповсюджені й помилкові судження щодо змісту та форми такої діяльності. Здебільшого вони є дуже спрощеними або, навпаки, відірваними від реальної практики. В одному немає сумнівів: настав час ДИЗАЙНУ і це чудово!
 
Про необхідність початкової дизайн-освіти в Україні мова йде ще з 80-х років минулого сторіччя. У 1989 році в однієї з харківських загальноосвітніх шкіл було введено викладання дизайну. Більше року кафедрою дизайну Харківського художньо-промислового інституту (зараз це Державна академія дизайну та мистецтва)  проводився експеримент по впровадженню дизайн-освіти в школі. Робота з дітьми йшла в межах республіканської програми «Дизайн і школа». Викладацьким колективом під керівництвом професора академії, кандидата мистецтвознавства, члена Спілки дизайнерів України Бойчука Олександра Васильовича було розроблено експериментальну програму «Школа дизайну», що мала дворівневий характер втілення: по скороченому (шестирічному) та повному (одинадцятирічному) циклу навчання. Заняття проводилися два рази на тиждень по 2 години.  На жаль, цікавий досвід так і залишився на стадії експерименту.
 
Ідея створення початкового ступеню дизайнерського навчання, що містила в доступній для дітей формі принципи Харківської школи дизайну, пішла в маси. На початку 90-х років в Україні активно почали відкриватися гуртки дизайну не тільки в обласних містах, але й на периферії. Цьому сприяло і те, що слово «дизайн» стало модним, було в усіх на слуху. Саме у 1991 р. в м. Нікополі, що на Дніпропетровщині, на базі Міжшкільного центру трудового навчання та технічної творчості розпочав свою роботу гурток «Основи дизайну та образотворчої грамоти».

На якому ж рівні знаходиться дизайн-освіта школярів в ХХІ ст.? Здається, на тому ж, на нульовому, хоча саме життя підтвердило велику потребу в початковій допрофесійній підготовці молоді. Про необхідність «включення дизайну в освітні програми на всіх рівнях, починаючи з дошкільного», наголошували провідні теоретики й педагоги-дизайнери. Й сьогодні з високих трибун лунають все ті ж «прогресивні заклики», але віз й досі не зрушив з місця, хоча деяка робота в цьому напрямку все ж таки ведеться .
 
З часом осередки початкової дизайн-освіти скупчились по позашкільних навчальних закладах освіти у вигляді гуртків дизайну, паперопластики, моделювання одягу тощо. Оскільки дизайнери, що мають фахову освіту, дуже неохоче йдуть працювати в позашкілля через найнижчу зарплатню серед педагогів, викладачами та керівниками гуртків дизайну частіше за все стають вчителі та виробничники - за необхідністю. Але ті, хто залишається в справі початкової дизайн-освіти, з часом перетворюються на справжніх ентузіастів свого діла, починають складати програми, наочні посібники, розробки окремих занять тощо.

Ось вже понад 20 років Нікопольський міжшкільний центр успішно об’єднує два відділи: трудовий та технічної творчості (бувші  НВК та Станція юних техніків). Адміністрація центру намагається створити максимально сприятливі умови для творчих експериментів педагогів, використовуючи всі можливі стимули для заохочення співробітників. Де який час у центрі існував такий інноваційно-технологічний напрямок, як профіль «Основи дизайну». Викладачами Поддубко Л.М. та Чернявській Т.І. була створена «Програма трудового навчання для учнів 10-12 класів загальноосвітньої середньої школи. Профіль - основи дизайну». Це авторська пропозиція для вивчення дизайну у школах. Курс «Основи дизайну» має не тільки навчальне, а також виховне та розвиваюче значення. Програма знайомить учнів з основними напрямками діяльності дизайнерів, розвиває практичні навички художнього конструювання та проектування, сприяє розвитку творчих здібностей, нестандартного мислення, формує естетичну та загальну культуру школярів На жаль, демографічна ситуація, яка склалась в країні, запобігла подальшому розвитку цього прогресивного напрямку.

Зараз особливо гостро відчувається відсутність методичних розробок, що адресовані викладачам основ дизайну, де б у популярній формі розглядались стрижневі теоретичні питання та методи їхнього застосування в роботі з дітьми шкільного віку. Вчителями-дизайнерами вже накопичений деякий досвід, але проаналізувати його досить важко, тому що він ніким не вивчається та ніяк не узагальнюється. Методичні розробки, що надсилаються на конкурси безслідно зникають й зазвичай не рецензуються. Так само невдало для співавторів закінчилась спроба співробітництва з одним з наукових співробітників Інституту педагогіки АПН України.
 
Поддубко Л.М. складено кілька наочних посібників, що вийшли друком у періодичних освітянських виданнях України. Це фрагменти «Абетки дизайнера» («Пробний урок»), що були надруковані в журналі «Трудова підготовка в закладах освіти» (№ 4, 2006) та на сторінках інформаційно-методичного часопису «Сільська школа України» (№ 3, 2007). До того ж, «Біоніка» (низка занять з біодизайну) надрукована в інформаційно-методичному часопису «Сільська школа України» (№ 1, 2007), авторська програма «Гурток екодизайну», яка була укладена разом із Заслуженим художником України, членом Національної Спілки художників України, доцентом кафедри дизайну Запорізького національного технічного університету Демиденком Олександром Івановичем.  В 2007 р. програмою «Гурток екодизайну» зацікавилось ТОВ «Янус», що в Санкт-Петербурзі, в особі Генерального директора Васильєва В.Є., координатора проекту «ЕкоТехноЕкономіка». В якості інформаційної підтримки вони розмістили анонс програми на своєму сайті www.ecoteco.ru в розділі «Бібліотека». В межах програми «Гурток екодизайну» авторкою складені наочні посібники «Паперові перетворення» (цикл занять з комбінаторики для екологічного виховання в гуртку дизайну) та «Вперед – в минуле!» (екологічне виховання з елементами етнодизайну). Вони представлені на сайті Бібліотечно-інформаційного центру «Слово», сторінка  «Перлини Нікопольщини», розділ "Екодизайн". Подібні напрацювання певно знайдуться в столі кожного викладача з основ дизайну. На них чекають педагоги-позашкільники та вчителі-дизайнери.

Практична діяльність є постійним джерелом для викладацької творчості.  Методична розробка «Дизайнерська композиція» виникла під час підготовки однієї школярки-випускниці до вступних іспитів у вищий навчальний заклад освіти. Оскільки перед тим дівчина пройшла повний курс художньої підготовки у Школі мистецтв м. Нікополя в класі видатного педагога, Відмінника освіти України, вчителя-методиста вищої категорії Дробот Тетяни Юхимівни, працювати з нею було легко. Учениця добре орієнтувалась в поняттях та термінології образотворчої грамоти, виявляла гарячу зацікавленість та жагу до нових знань. В якоїсь мірі це явилось стимулом для появи цього твору.
 
Наочний посібник «Дизайнерська композиція» складається з двох блок-модулів: «Дизайнерська композиція в світоглядному контексті» й «Складові дизайнерської композиції». В свою чергу  до змісту блок-модулів входять 7 міні-модулів, які послідовно розкривають позначені теми. Така форма викладання здається авторові більш сучасною, більш притаманною існуючим реаліям позашкільної освіти та виховання, на відміну від традиційного конспекту заняття в гуртку чи то уроку. Позашкільна освіта – це вільний і самостійно обраний шлях дітей, самореалізація поза заданими жорсткими межами, термінами, темпами, результатами. Для кожної дитини, як і для педагога, навчання в позаурочний час нерозривно пов’язане з розвитком унікально неповторних властивостей кожної окремої особистості, з її самовизначенням, самореалізацією.
 
Метою посібника «Дизайнерська композиція» є навчити учня  формулювати проблему, самостійно будувати алгоритм, послідовність її вирішення, щоб наприкінці роботи отримати якісний продукт дизайнерської діяльності. Викладання матеріалу побудовано на порівнянні та пошуку відмін дизайнерської композиції від класичної, яка є стрижнем образотворчого мистецтва.
 
Оскільки термінологія дизайну на даний момент знаходиться на стадії утворення, в посібнику зроблено спробу дати тлумачення стрижневих фахових понять, категорій та визначень. У методичній розробці «Дизайнерська композиція» матеріал подано популярною мовою, адаптованою до сприйняття дитиною шкільного віку. Дуже допоміг у роботі тлумачний «Словарь русского языка» С.І. Ожегова, а також підручники з дизайну Ю.Г. Божка, І.Т. Волкотруба, В.Я. Даниленка, Т.В. Костенко, П.Є. Щпари, І.О. Розенсон. Спираючись на статті про зарубіжний досвід дизайн-освіти школярів, що були надруковані в різні роки журналом «Технічна естетика», та власний понад 10-річний досвід викладання основ дизайну, авторка пропонує свій варіант визначення деяких фахових термінів. Наприклад, до засобів дизайнерської композиції нею віднесено такі поняття, як лінія, штриховка, пляма (тон, колір), світлотінь, перспектива, гармонійна цілісність. До категорій та якостей запропоновано включити поняття форми й формату, відкритості чи закритості композиції, ритмічну побудову твору, його симетричність чи асиметричність, статичність чи динамічність, а також терміни «масштабність», «пропорційність», «врівноваженість», «контраст» та «нюанс». Навмисно не розглянуті в межах даного наочного посібника такі категорії, як освітленість, фактура, колір, розмір,  конструкційні та оздоблювальні матеріали і деякі інші. Це зроблено з метою надихнути підлітка на власний пошук. За відомим висловом Артура Шнабеля, «роль педагога полягає в тому, щоб розчинити двері, а не проштовхувати в них учня».
 
Окремою складовою в посібнику розглянуто елементи формоутворення дизайнерської композиції, зроблено спробу дати власне тлумачення поняттю «об’єкт дизайну». Необхідність формування саме дизайнерського мислення розглянуто у окремому міні-модулі, оскільки його майже не розвивають в традиційних художніх школах. Авторка не претендує на науковість роботи, а лише робить спробу узагальнити існуючи методики, з метою використання їх у практичній роботі. Наочний посібник «Дизайнерська композиція» може бути використаний вчителями-керівниками гуртків дизайну, а також тими, хто насправді цікавиться художньо-проектною творчістю.
 
Науковим керівником наочного посібника «Дизайнерська композиція» є Демиденко Олександр Іванович - Заслужений художник України, член Національної Спілки художників України, доцент кафедри дизайну Запорізького національного технічного університету. Особливої подяки заслуговує людина, яка попри всю власну зайнятість знаходить час для кураторської діяльності в галузі початкової дизайн-освіти. Така авторитетна підтримка надихає на нові звершення. Сьогодні як ніколи потрібно на державному рівні об’єднувати й досліджувати творчій потенціал педагогів-практиків заради подальшого розвитку початкової дизайн-освіти в Україні.
 
Чекаємо на відгуки на цю статтю від однодумців, всіх тих, кого дійсно бентежить питання безперервної дизайн-освіти, хто має цікавий практичний досвід в цій галузі.
 

Література:
 
  1. Комплексна програма художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах // Наказ МОН України та АПН України від 25.02.2004 р., № 151/11
  2. Концепція Державної цільової програми розвитку національного дизайну на 2007-2011 роки (Проект), п. 3.6 // Сайт Спілки дизайнерів України, http://www.design.org.ua/documents.php.
  3. Бойчук А.В., Шмалько И.С. Первые шаги в дизайне // Опыт работы ХХПИ в рамках республиканской программы  „Дизайн и школа”. – Харьков, 1989 г.
  4. Сидоренко  В.Ф.  Пути перестройки образования. // Техническая эстетика, 1990, №1.
  5. Поддубко Л.М.  Дизайн-освіта в школі. // Мистецтво та Освіта, 2002, № 2.
  6. Поддубко Л.М.  Зробімо відкриття!  // Трудова підготовка в закладах освіти, 2008, № 3.
  7. Поддубко Л.М.  Екологічне виховання школярів засобами дизайну // Мистецтво та Освіта, 2008, № 3.
 
 
 
У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове 
Last Updated on Thursday, 08 October 2009 13:44
 
<< Start < Prev 1 2 Next > End >>

Page 2 of 2
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting