PDF Print E-mail
The Dnipro plavnis - The animal kingdom
Wednesday, 06 April 2011 14:06
There are no translations available.

Тороп С.О.
Биолог, краевед
г. Никополь, Украина
Биография

Рисунок автора

Материал предоставлен в авторской редакции

 
Кіт лісовий, кіт дикий, кіт плавневий (Felis sylvestris)

У пам'яті багатьох нікопольських старожилів, які ще застали часи Дніпровських плавнів, залишилися спогади про диких лісових або плавневих котів. Судячи з їх оповідань, ці тварини вже до середини ХХ ст. були на Нікопольщині досить рідкісними, а зустріти їх можна було лише в самих глухих куточках плавневих лісів. Зазвичай вони мешкали неподалік від невеликих озер і річок, де були високі зарості прибережної рослинності. З цієї причини їх в наших краях також називали озерними і очеретяними котами.

Ці дикі коти зовні нагадували звичайних домашніх, проте відрізнялися від них потужнішим тілом, довжина якого складала 60-65 см. Дикі коти мали рудувато-сіре, з жовтуватим відтінком забарвлення. На спині звіра були добре помітні дві темні смуги. Такі ж, але більше розпливчаті смуги, розташовувалися і з боків. Шерсть дикого кота була досить густою і пухнастою, а хвіст - порівняно коротким, з тупим (ніби то обрубаним) кінцем і добре помітними чорними кільцями.

Дикі коти, які мешкали в Дніпровських плавнях, вели переважно нічний спосіб життя. Під покривом нічної темряви вони також вважали за краще виходити на полювання. Основною їх їжею були дрібні гризуни і птахи, проте, за розповідями старожилів, ці тварини не гидували і ящірками, великими комахами, невеликими рибами, яких ловили на мілководді. Свої лігва дикі коти найчастіше влаштовували в дуплах старих дерев. Нерідко вони займали покинуті нори лисиць і борсуків. У квітні - на початку травня самка народжувала 2-5 (іноді до 7) сліпих кошенят. Ледве зміцнівши, вони могли йти за матір'ю.
 
Лісові коти завжди вважалися дуже обережними істотами. Лише іноді траплялося, що молоді тварини і кошенята потрапляли в капкани, поставлені на куниць. Після затоплення плавневих лісів водами Каховського водосховища дикі коти поповнили список зниклих тварин Нікопольщини. Нині про них в наших краях пам'ятають лише завдяки оповіданням місцевих старожилів.

 

 

Розповсюдження дикого кота у часи Дніпровських плавнів (ХІХ - початок ХХ ст.)

 


Цікаві факти

  • Раніше вважалося, що людина приручила кішку усього лише близько 4 000 років тому, а її предком була дика булана кішка, яка і нині живе в Африці і Аравії. Проте зовсім нещодавно археологи виявили на Кіпрі поховання людини, що померла 9 000 років тому, поряд з якою була похована кішка. Через два роки на півдні Сирії вчені знайшли відразу три подібні поховання, причому вони виявилися старшими від кіпрського на 900-1 100 років. Останні знахідки дозволяють зробити припущення, що кішка була приручена 9 000-10 000 років тому, ставши «супутником людини № 2».
 
Ритуальна статуетка кішки із долини Нилу
  • У Давньому Єгипті кішка була проголошена священною твариною. З котячою головою єгиптяни зображували богиню Місяця, плодючості і дітонародження Баст (Бастет). По розповіді грецького історика V ст. до н.е. Геродота, у її храмі в місті Бубастісі збиралося іноді до 700 000 паломників. Статуетки з глини, бронзи, срібла, золота, а також мумії своїх улюблених кішок жителі долини Нілу приносили в жертву великій богині. Після смерті тіло кішки бальзамували і ховали на спеціальному кладовищі.
 
Єгипетська богиня Баст (Бастет)
  • У Африці мешкає сервал, в Африці і Азії (на Близькому Сході, в Індії, Ірані) - каракал. Зоологи називають цих тварин «чудесами котячої досконалості і краси». Вони мають вагу до 15 кг і довжину тіла менше 1 м, довгі витончені ноги, чуйні довгі вуха, гнучке тіло. Здавна сервал і каракал славляться неперевершеними мисливцями. У Індії і Ірані каракалів навіть приручали для полювання на птахів.
 
Сервал
  • У США і Латинській Америці живе дрібна кішка оцелот (тігрільо), вага якої складає 13-16 кг. Шерсть у неї сірувато-біла, вкрита безліччю чорних смуг і розеток (іноді з рудувато-коричневими плямочками посередині). Із-за гарного хутра на оцелотів довго полювали і практично повністю їх винищили.
 
Оцелот і золотиста кішка
  • У Мексиці і Бразилії мешкають дикі тигрові кішки, які живуть на деревах і лазять по них так само вправно, як мавпи або білки.
  • У Латинській Америці ще до іспанського завоювання місцеві індіанці приручали диких кішок Ягуаріді, які вважаються там справжньою грозою гризунів. Довжина тіла ягуаріді не перевищує 50 см, причому її хвіст дорівнює довжині тіла.
  • Пампаські кішки, які мають сріблясте (з рудими смужками) хутро, мешкають на трав'янистих рівнинах Аргентини, Уругваю, Бразилії і в передгір'ях Анд.
Пампаська кішка
  • У Андах (на території від Болівії до Аргентини) мешкає і дика кішка Еоффруа.
  • У Південній Америці зустрічається також майже зникла чорнонога кішка, яка виходить зі свого укриття тільки ночами. Довжина її тіла складає всього 32-35 см.
  • Золотисті кішки бувають різної величини і діляться на 2 види: африканська золотиста кішка і кішка Теммінка (зустрічається в Південно-Східній Азії).
 
Кішка Теммінка
Фото: Karen Stout
  • У Центральній Азії зустрічається довгошерстий манул - предок домашніх довгошерстих кішок.
 
Манул
  • Головна відмінність дрібних кішок від великих - це їх нездатність ревти (вони тільки шиплять, нявкають або муркочуть), а також форма зіниць. У дрібних кішок вони на світлі звужуються в шпарки, а у великих - в точки, як у людей. До речі, по звуженню зіниць домашніх кішок в Давньому Єгипті жерці визначали час доби.
 
 
Очі домашньої кішки
 
 
Дикий кіт у зоопарку


 

Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.
Дізнатися більше про диких котів Ви можете тут: 
Last Updated on Wednesday, 06 April 2011 16:44
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting