Чабаненко Єлизавета
Щаслива я…

Щаслива я, що народилась
У цім козацькім красивім краю.
Тут діди і прадіди за волю бились,
Щоб я могла жити у цім щасливім раю.

Ці славні козацькі землі,
Де живуть мої батьки.
Хотіли забрати сили темні
І налітали на неї, мов чорні круки.

Та не спроста козак – це вільний,
Щоб не віддать своєї землі.
Адже він спритний, смілий, сильний
Із шаблею – у полі на коні.

Козаки і сім’ї покидали,
Щоб захистити рідний край.
Своїх маленьких діточок лишали,
Хотілось вільним їм зробити край.

І ми тепер, шануючи їх славу,
Могилу славного відвідуєм Сірка.
І гордимось козацьким подвигом по праву
Великого і славного батька – козака.