Зараз на сайті

Сейчас 318 гостей онлайн
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Печать E-mail
19.03.2018 17:01
There are no translations available.

Супронюк Віктор
155 років із дня знахідки Чортомлицької амфори
(журналістське ессе)

Кожна людина, підростаючи, починає цікавитися історією своєї країни, краю, сім'ї. Бо це той підмуровок, котрий підтримує людину все життя. Усім відомо, якщо погано підготовлено основу будинку, він стоятиме недовго. Не заклали змалечку в серце дитини стержень любові до всього - бути йому бездушним кар'єристом, якого цікавить тільки власне життя. Ми повинні славити свою Батьківщину, любити, а для цього потрібно знати її історію від давніх часів і до нинішніх літ. Цілком зрозуміло, якщо я живу в селі Олексіївка, то історія всього Нікопольського краю та Дніпропетровської області мені близька, бо я - син своєї землі. З давніх-давен цю територію населяли різні народи, кочові племена: арійці, кіммерійці, скіфи, сармати, половці. Це були войовничі народи, які воювали, відбираючи в інших племен культурні надбання, забирали в полон їхніх жінок, молодь, ремісників. Тому цілком зрозуміло, чому на території нашого краю знайдено багато експонатів, які поповнили скарбниці кращих музеїв України та світу.

Найбільш відомим народом наших земель вважають скіфів. Я також відчуваю, що в моїх жилах тече якась краплина їхньої крові. Моє серце завжди б'ється прискорено, коли я читаю про цей народ, його звичаї.
Про самих скіфів ми знаємо небагато, оскільки в них не було своєї писемності, але про них писав грецький історик Геродот та інші античні історики та поети. Науковцям довелося прикласти багато зусиль, щоб зіставити всі відомості та скласти хронологію тих далеких часів, описати життя та побут цього великого та багатого народу. І на сьогодні вченими України та сусідніх держав ведуться історичні дослідження нашого давнього минулого.

Грецький історик Геродот писав, що в Північному Причорномор’ї жили кіммерійці, яких вигнали скіфи, які прийшли зі Сходу. «Скіфами» ж цей степовий народ стали називати греки. А вони себе - сколотами. Можливо, від того, що були хороші скотарі та розумілися на вирощуванні худоби.

На території нашого краю розташовано багато курганів - поховань скіфських царів, жреців та звичайних скіфів. Кургани, та пов’язані з ними пошуки скарбів, завжди були на особливому рахунку не тільки у істориків, а й у любителів пригод. Цікавість до них не згасає і досі. Але що ж могли ховати в курганах скіфи?

Важливу роль у соціальному та культурному житті Скіфії відігравали торгові відносини з античними містами Північного Причорномор’я. Знать дуже цікавилась грецькими предметами розкоші. В обмін на рабів, зерно, хутро, солену та в’ялену рибу, вони отримували вино, оливкову олію, художній посуд та вироби з кольорових металів. Тобто, зовсім невірними є твердження деяких учених, що це був дикий неосвічений народ.

Скіфи добре володіли технікою лиття, ковки, чеканки, тиснення, гравірування, тому створили свій оригінальний стиль в мистецтві, особливістю якого було зображення на речах звірів у певній динаміці. Оригінальні вироби зроблено з такою точністю та майстерністю, що зрозуміло: у цю роботу вкладалися хист і душа.

Головним правителем Скіфії був цар, якого боялися, слухали та поважали. Смерть правителя ставала важливою та трагічною подією усього народу. Його возили по всій території країни, щоб кожен міг висловити своє співчуття (відрізати собі вухо, протикнути ліву руку стрілою та нанести собі інші тілесні ушкодження). Вчиняли низку кривавих обрядів, після чого рили могилу, в яку окрім царя ховали ще й дружин, слуг, тварин, предмети царського побуту, коштовності. Володар, котрий мав усе в цьому житті, повинен був жити так і в загробному світі.

Зрозуміло, що зовсім не випадково скіфські кургани зацікавили істориків Російської імперії. Так, в 1859 році була створена імператорська Археологічна комісія, яка повинна була вести пошуки курганів та їх дослідження, з метою зібрання відомостей про пам’ятки старовини. Були заплановані й розкопки Чортомлицького кургану. Їх очолював історик-археолог Іван Єгорович Забєлін.

Курган був велетенським, його висота сягала майже 20 м, а коло складало близько 350 м! Він стояв на рівнинному узвишші у верхів’ї річки Чортомлик, неподалік від сучасного села Чкалове. Щоб насипати такий величезний курган, скіфам прийшлось зняти дерен із прилеглих полів площею не менше 75 га! Ця робота просто вражає! Деякі вчені вважають, що в цьому кургані був похований цар Атей – засновник Великої Скіфії.

На той час курган знаходився у приватних володіннях поміщиці Зейфарт. Комісія звернулася до неї з проханням дозволити провести розкопки на її полях. Вона згодилась з однією умовою, що 1/3 знайдених скарбів залишаться їй.

Археологічна комісія погодилась, пообіцявши віддати кожну третю однакову річ, а за предмети, які будуть знайдені в одному екземплярі, заплатити третину вартості коштовного металу. Окрім того пообіцяли віддати всі інші речі, які не мають археологічної зацікавленості. А такими речами, на той час вважали все те, що не могло прикрасити імператорський Ермітаж.
26 травня 1862 року археолог Забєлін розпочав розкопки. Проводилися вони вкрай важко, дуже багато треба було вирити землі, щоб дістатися до гробниці, але робочих рук не вистачало та й не дуже все це підтримувалося матеріально з імператорської скарбниці. Тому робоча група професора була вимушена закінчити розкопки того ж року.

Після того, як імператорська комісія виділила достатньо коштів, у червні 1863 року розкопки продовжились. Археологам вдалося докопатися до могильної ями, яка була величезною, її глибина сягала майже 12 метрів. Коли її розчистили, то там знаходились лише залишки царя, його дружини та слуг. Могила була зовсім порожня, пограбована скарбошукачами вже дуже давно, скоріше всього самими ж скіфами, незадовго після поховання. Науковці відшукали грабіжницький тунель і почали його розкопки, оскільки він також був засипаний землею. В цьому тунелі був виявлений скелет грабіжника, який під час можливого обвалу не встиг вибратися з лазу. Біля нього знаходилося відро з золотими речами, далі лежали золоті бляшки, які використовували для прикрашання одягу, мечі з золотими руків’ями. Також була знайдена золота пластинка з чеканним зображенням битви греків зі скіфами та золоте окуття футляру для лука і стріл, на якому відтворено сцени боротьби тварин та міфів про грецького героя Ахілла.

Археологічна група встановила, що від центральної могили в різні сторони відходили інші бокові підземні могили. Коли їх відрили, то знайшли три поховання. Особливо багатим було одне, де поховані чоловік і жінка. Забєлін висловив припущення, що це поховання наложниці царя та його виночерпія. Тіло жінки було прикрашене золотою гривною, браслетами, сережками, на кожному пальці був золотий перстень, вона була одягнута у розкішне святкове вбрання.

У ньому ж була знайдена і найбільша цінність - велика срібна ваза, вкрита позолотою. На ній були вибиті малюнки з мирного життя скіфів. Ці зображення несуть революційний переворот. Перші стремена і вудила винайдені саме скіфами на нашій території, і їх ми бачимо зображеними на вазі. Задовго до інших народів вони першими винайшли і користувалися кінською збруєю. На думку вчених, саме у них перейняли греки стремена у вигляді петель та ременів, удосконаливши їх лише багато століть потому. Це стосується і вуздечок, тобто вудил зі сиром'ятних ременів, які також можна роздивитися на гравіюваннях. Бачимо і зображення коней, дуже схожих на диких тарпанів, які жили на наших землях. Саме їх приручили скіфи, цінувавши за силу та витривалість. Знайдену вазу вчені назвали Чортомлицькою амфорою.

Безцінна знахідка зберігається в Ермітажі м. Санкт-Петербург і має велике світове значення! Прикро, що речі, які знайдено в нашій землі, і які належать нашому народу, знаходяться в іншій країні. Але чи багато ми знаємо випадків, коли імперські держави віддавали музейні цінності народам, які вважали своїми колоніями?

Звичайно, коли люди дізнавалися, що в курганах є скарби, вони починали свої розкопки та грабували поховання наших давніх пращурів. І на цей час деяких скарбошукачів не залишають думки про незліченні скарби в скіфських курганах і їх пошуки. Хочеться сказати, що перш за все, потрібно пам’ятати, що все ж таки це могили, хоча і давні. І неправильно ворушити покій померлих і наживатися на цьому. Мертві можуть захищати себе на рівні певної енергетики. Ми знаємо, що чарівники, відуни, характерники - люди, котрі наділені великою магічною силою для захисту свого народу, цінностей та святинь, певними обрядами ставили заборону в похованнях від грабіжників. Інша справа, коли до офіційних розкопок беруться археологи, які розкривають нам таємниці минулого. Ми повинні знати свою історію, спосіб життя пращурів, помилки, які приводять до знищення того чи іншого народу, аналізувати і вчитися на них (в історії все ж повторюється), щоб зберегти свою Землю від загибелі. Якби ще люди навчилися не воювати за території та сфери впливу на них. Сподіваюсь, що цей час настане…

 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting