Зараз на сайті

Сейчас 81 гостей онлайн
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Печать E-mail
Історія Нікопольщини - Наш край: від мезозою до первісних мисливців
22.03.2009 12:00

Тороп С.О.
Біолог
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції

 
Кайнозой
(загальні відомості)

Кайнозой (від грецького «кайнос» - новий і «зоє» - життя) є наймолодшою групою стратиграфічної шкали шарів земної кори. Весь кайнозой тривав (і триває по цю годину!) 65-67 мільйонів років. Для більшої чіткості округлятимемо ці цифри і приймемо, що кайнозой почався 70 мільйонів років тому. До 1960 року кайнозой розділяли на третинний і чвертковий періоди. Тепер - на палеоген, неоген і антропоген. Перші два раніше були об'єднані в третинний період.  Нові періоди кайнозойської ери складають наступні епохи, або відділи (у дужках - їх початок і кінець в мільйонах років).
 
 

Палеоген (70-25)

Палеоцен (70-55). Розквіт ссавців, перші хижі ссавці, гризуни і зайцеподібні.
Еоцен (55-35). З'явилися олені, інші копитні, найдавніші предки коней (еогіпус) та слонів (мерітеріум), морські корови і зубасті кити.
Олігоцен (35-25). Перші мавпи, вусаті кити, копитні (мезогіпуси).  Вимерли титанотерії.
 
 
 
Еогіпус (еоцен)
 
 
 
Мезогіпус (олігоцен)
 
 
Неоген (25-2)
 
Міоцен (25-10). Перші олені, жирафи, антилопи, тюлені й отруйні змії.
Пліоцен (10-2). З'явилися непарнокопитні та австралопітеки - перший крок на шляху від мавпи до людини.
 
 
Міоценовий ландшафт
 
 
Пізньоміоценова савана Передньої Азії
 
 
 
Австралопітеки (пліоцен)

 
Антропоген (приблизно 2 мільйони років тому)
 
Плейстоцен (2-0,025 або 2-0,010), або льодовиковий період. Вимирають багато великих ссавців - мамонти, шерстисті носороги, печерні ведмеді і леви, шаблезубі тигри, гігантські слони. З'являється гомо сапієнс - людина розумна!    
 
 
Печерний ведмідь (плейстоцен, льодовиковий період)
 
 
 
Шерстистий носоріг (плейстоцен, льодовиковий період)
 
 
Сітчата льодовикова система. Язики льодовиків спускаються в океан
 
 
 
Полювання на мамонтів
 
Голоцен (почався 0,25-0,010). Сучасна наша епоха. На її початку - перші свійські тварини (собака, корова, коза, вівця, кінь, свиня, кішка), а потім все наростаюче вимирання диких тварин, знищених людиною: моа, Стеллерови корови, дронти, квагги, тарпани, тури і багато інших. Нажаль цей процес триває і у наші дні, особливо на Нікопольщині, де після будівництва Каховського водосховища зникли Дніпровські плавні з їх унікальним тваринним та рослинним світом.
 
 
Ліс часів голоцену
 
 
 
Сучасне місто
Фото: www.czech-republic.cc
 
 
 
 
Земля через 50 млн. років
 
 
 
Скорочення різноманіття ресурсів та збільшення їх використання у екосистемі антропогена (нижній малюнок) у порівнянні з доантропогенною екосистемою (верхній малюнок)
 
 
 
 
 


 Цікаві факти
  • Найдавніший з усіх носорогів, гірахіус, був зростом не більший за вовка.
  • 500-700 тис. років тому на Землі існувала тварина, дуже схожа на казкового єдинорога - еласмотерій. Він був родичем носорогів, але конічний і добре розвинений ріг у нього розташовувався не на носі, а скоріше, на лобі. Кістяк еласмотерія, який чудово зберігся, був знайдений в районі станиці Гаєвської (Ставропольський край, Росія).
 
Еласмотерій
 
  • Жоден із сучасних представників родини носорогів не має одного рогу, розщепленого на 2 відростки, подібного до того, яким володів бронтотерій. Ця тварина з'явилася на планеті на початку еоцена (55 млн. років тому) і зникла в середині олігоцену (40 млн. років тому). Викопні останки бронтотерія були виявлені в Північній Америці і в Східній Азії. Він, без сумніву, відносився до непарнокопитних (мав непарну кількість пальців на кінцівках - по 5 пальців на передніх ногах і лише по 3 на задніх). На думку вчених, він був родичем не тільки носорогів, але також тапірів і коней, а роздвоєний ріг використовувався в сутичках між самцями, які змагалися за самок.
 
Бронтотерій
 
  • 30 млн. років тому (у олігоцені) в розкішних саванних лісах на території сучасних Казахстану, Монголії та Китаю жив гігантський безрогий носоріг індрикотерій (від грецького thorium - «звір», та імені легендарного героя російських сказань - Індрик). Він мав 3-палі кінцівки, важив як 3 разом узяті слона, мав не менше 5 м в холці і жив невеликими стадами. В Індії, Монголії та Пакистані мешкав його еволюційний брат - балухітерій.
 
Індрикотерій
 
  • Ще більшим за описаних вище видів був белуджитерій (Baluchitherium) - 6 м в холці, 10 м від голови і до хвоста, вагою до 20 тонн. Останки одного з самих великих ссавців, які коли-небудь існували на планеті, відкопав у 1911 р. в олігоценових шарах палеонтолог Форстер-Купер. Він отримав свою назву від імені провінції Белуджистан (Пакистан), де вперше був виявлений. У 1994 р. французька палеонтологічна експедиція виявила в Пакистані близько 200 кісток тварини, за якими науковий співробітник Музею природної історії міста Тулуза П'єр-Олів’є Антуан відтворив вигляд тварини. Під час наступної експедиції вчені з'ясували, що в місці виявлення ними белуджітерія знаходяться добре збережені останки цілого стада цих тварин, що складалося приблизно з 20 голів.
 
Белуджитерій
 
  • Сіватерій, давній родич жирафів, виявлений на початку ХІХ ст. в Сивалакських пагорбах (Індія), мав масивний тулуб і велику голову, прикрашену двома парами рогів.
 
Сіватерій
 Фото: www.zoosphere.com.ua
 
  • Одними з найбільш химерних істот палеогену і неогену були макроухенії, які жили в Південній Америці. Вони були багато в чому схожі на верблюдів, за винятком дивного придатка, що нагадував хобот слона, і, очевидно, був призначений для збору листя з високих дерев. Можливо, вони навіть могли набирати в хобот воду і потім розбризкувати її.
 
Макроухенія
Фото:  www.prinas.org
 
  • Міоценові халікотерії, що мешкали в Північній Америці і Азії, не були схожі на жодну тварину, яка коли-небудь жила на планеті Земля. Швидше за все, вони були мирними рослиноїдними істотами і належали до загону непарнокопитних, але замість копит у них на ногах були кігті. Є припущення, що халікотерії годувалися листям, а кігті були їм потрібні для того, щоб пригинати гілки дерев. Халікотерії, які відносяться до роду моропус (Північна Америка), навіть зіграли свою роль в науковій фантастиці. Саме на них посадив своїх диких вершників герой одного з романів, написаного американським письменником-фантастом Гаррі Гаррісоном.
 
Халікотерій
Фото: www.astrum-aka-trup.livejournal.com
 
  • Мегатерії або гігантські наземні лінивці – родичі сучасних лінивців, набагато дрібніших від  сучасних лінивців, які живуть на гілках. Коли вони ставали на задні лапи їх зріст дорівнював 5,2 м. Тіло мегатеріїв вкривало розкішне хутро, а основною їжею їм послуговувало листя дерев. Ці тварини жили в Північній і Південній Америці і вимерли близько 11 тис. років тому.
 
Мегатерій
 
  • Палеонтологічні знахідки на островах Еллесмер і Аксель Хейберг в архіпелазі Свердруп (Канада) дозволяють припустити, що тварини і рослини субтропічного типу розповсюдилися на південь з колополярних областей. На початку кайнозойської ери клімат тут був значно тепліший, до того ж, багато значення мав довгий світловий день влытку. В сумі це дало поштовх для  розвитку великої кількості видів. На півночі Канади були знайдені останки примітивних носорогоподібних, жуйних, архаїчних копитних і навіть примітивних лемуроподібних мавп. Крім того, там мешкали комахоїдні, хижаки типу видри і багато інших представників тваринного світу. «Трофеї» палеонтологів, здобуті в американській Арктиці, доводять, що рослини крейдяного періоду (60 млн. років назад) росли там за 18 млн. років до того, як з'явилися в Північній Америці, а хребетні еоцену (30 млн. років тому) зустрічалися на півночі на 2-4 млн. років раніше, ніж в областях, де сьогодні живуть їх нащадки.
 
Водяний горіх
Фото: Рудоманова О.Є.
 
  • Сучасні кішки, коли кусають свою жертву, притискають нижню щелепу до верхньої (укус знизу уверх), а у шаблезубих тигрів череп, м’язи та сухожилля були влаштовані так, що ці звірі, устромляючи ікла, верхню щелепу притискали до нижньої (укус зверху униз).
Череп смілодона - шаблезубої кішки з підродини махайродонтів
 
  • Шаблезубі тигри не мали ніякого відношення до сучасних тигрів. Від тигрів, левів та усіх кішок взагалі вони науковцями відокремлені в підродину махайродонтів. Справа в тому, що ще у далекі часи родина котячих розділилася на дві гілки – справжніх кішок (лев, тигр, гепард, барс, дика кішка та інші) і шаблезубих тигрів (махайродонти). У Євразії (від Іспанії до Індонезії) більшість шаблезубих тигрів належало до роду, якому дали назву „махайрод”,  в Америці (від Канади до Аргентини) – до роду „смілодон”. 
Шаблезубий тигр
 
  • Зухвалого хижака дініктіса, що жив 30 млн. років тому в Північній Америці, іноді називають не справжньою шаблезубою кішкою, оскільки він був меншим за розміром, ніж смілодон й інші, більш пізні шаблезубі тигри. Ікла у нього також були не такі великі, але все ж таки вважалися небезпечною зброєю. Під час нападу дініктіс спочатку встромляв в жертву кігті, а потім пускав у хід ікла, щоб відірвати шматок м'яса і змусити жертву спливати кров’ю. Вбивши її, дініктіс разом зі своєю подругою і дитинчатами приступав до трапези.
 
Дініктіс
 
  • Великі давні кити зеуглодони (до 20 м), які жили на землі біля 40 млн. років тому на відміну від сучасних китів мали досить розвинутий шийний відділ хребта і, скоріше за все, під час полювання вправно повертали голову.
 

Зеуглодон (реконструкція Наугольних С.В.)
Фото: www.evolbiol.ru
 
  • Вірогідніше за все, останні мастодонти зникли усього кілька тисяч років тому. Принаймні, у індіанців Північної Америки збереглися спогади „про биків”, які мали чотири роги та два хвости - спереду і ззаду!
 
Мастодонт
 
  • У далекі часи тваринний світ Австралії був не менш своєрідним, ніж зараз. Усього 2 млн. років тому тут жила ящірка мегаланія присція, довжина якої складала 7 м, а вага доходила до 600 кг. Тут також мешкали хижі кенгуру, зубам яких позаздрили б тигри та леви, рогаті черепахи розміром з малолітражну автівку, гігантські птахи Dromornis stritoni, вагою 400 кг і зростом 3 м. Сумчасті леви населяли Австралію 40 тис. років тому. Вони важили до 160 кг (набагато менше від сучасного африканського лева), але їх ікла не поступалися тим, які мали шаблезубі тигри Європи та Азії. Кігті у них були довжиною до 15 см. Цікаво, що люди були сучасниками цих жахливих тварин, вийшовши переможцями у протистоянні із ними.
 
Гігантська черепаха
 
  • У міоцені на півдні Італії жив один з найдавніших їжаків (дейногалерікс), який був розміром з невеликого собаку, а його тіло замість голок вкривало довге волосся. Ця істота мала довгий хвіст і крім комах, скоріше за все, живилася молюсками, дрібними ссавцями, плазунами, пташенятами.
 
 Дейногалерікс
Фото: www.unknownpoles.com
 
  • В часи еоцену у Північній Америці жили великі (до 2 м) нелітаючі птахи діатріми, а в Південній Америці такі ж великі птахи фороракоси. Їх дзьоби сягали довжини 50 см.
  • Гліптодонти роду доедікурус, які мешкали у Південній Америці до часів плейстоцену, своїм зовнішнім виглядом якби повторювали „живих танків” пізнього крейдяного періоду – анкілозаврів. Їх спини були захищені кістяними панцирями, а на хвості вони мали гігантську палицю з шипами, за допомогою якої могли відбити атаки хижаків. Ці істоти остаточно зникли біля 50 тисяч років тому, але залишки їх величезних панцирів первісні люди ще довго використовували у якості жител та схованок.

 
 
Анкілозавр (пізній крейдяний період)
 
 
 
Гігантський броненосець доедікурус (пліоцен)

  • Про запеклі сутички між давніми людьми та печерними ведмедями свідчить такий факт: у Франції в одній з печер знайшли більш ніж 300 ведмежих скелетів зі слідами прижиттєвих пошкоджень, а з одного із черепів стирчала кам’яна сокира.
 
 - Добре, але за жилплощу будемо платити порівну...
Малюнок: Тороп С.О.
  • 11 тис. років тому у Північній Америці зустрічалися бобри, довжина тіла яких дорівнювала 2,7 м.
  • Печерний (європейський) лев, на думку більшості вчених, був підвидом африканського лева. Насправді ці тварини ніколи не жили у печерах - їх приваблювали широкі простори степів. В Греції та Малій Азії вони дожили до античного часу, а на Кубані, Кавказі та півдні України могли зустрічатися ще у часи Київської Русі.
 
-  І взагалі усіх левів треба відправити в Африку - на їх історичну батьківщину!
Малюнок: Тороп С.О. 
  • Місткість черепів у деяких неандертальців складала 1753 см3. Для порівняння, у сучасних людей – в середньому 1400 см3 (у чоловіків) та 1350 см3 (у жінок).
  • У 2000 р. у Великобританії була розроблена програма під назвою «Ноєв ковчег для рослин». Ботаніки, які взяли участь в її розробці, стурбовані тим, що по всьому світу у зв'язку з різноплановою діяльністю людини на межі зникнення опинилися багато видів рослин. Деякі рослини, які виникли в результаті еволюції, яка продовжувалась мільйони років, вже безповоротно втрачені. Але насіння може зберігатися дуже довго. Відомі випадки, коли проростало насіння, вік якого обчислювався сторіччями. І це при тому, що їх не зберігали в замороженому вигляді! Творці Насінневого Банку Міленіум планують зібрати насіння всіх рослин, які росли на планеті Земля, і зберігати їх при дуже низьких температурах.  До 2020 р. намічено помістити в цей банк до 20 % насіння всіх відомих сьогодні видів.
  • Услід за клонами існуючих тварин генна інженерія приступає до відновлення вимерлих видів: у найближчі 20 років буде клонований мамонт. Багато учених із США і Росії відносяться до цієї затії з великим сумнівом. Біолог Росс Макфі (експерт по фауні льодовикового періоду і керівник відділу мамонтів в Національному історичному музеї США) бачить головну причину майбутнього провалу в тому, що навіть при екстремально холодних температурах клітки і ДНК швидко розпадаються після того, як організм вмирає. Біологічна ентропія і розпад на молекулярно-атомному рівні призводять до того, що всі розкопані і здобуті з-під льоду генетичні матеріали виявляються безнадійно пошкодженими. Олексій Тихонов (російський вчений, який працював над збереженням знайденого в 1977 р. мамонтеня Діми) вважає, що за певних умов, таких, які застосовуються в креониці, матеріал може бути збережений. Проте, умови Північного Сибіру вельми далекі від лабораторних. Передбачається, що, у разі отримання придатного генного матеріалу, мамонт буде відтворений поетапно. Отриману першу жіночу особину мамонто-слонихи знов «схрещуватимуть» з мамонтом, і, таким чином, приблизно через 3 покоління мамонто-слоних повинен з'явитися один 90 %-ий мамонт.
 
Мамонт



 

Ілюстрації:

  1. Вымершие животные : полная энциклопедия / пер. О. Озеровой. - М. : Эксмо, 2007. - 256 с. : ил.
  2. Детская энциклопедия. Том 7. Человек. - М. : Просвещение, 1966. - 528 с. : ил.
  3. Детская энциклопедия. Том 8. Человек. - М. : Просвещение, 1967. - 640 с. : ил.
  4. Энциклопедия для детей. Том 19. Экология / глав. ред. В.А. Володин. - М. : Аванта+, 2001. - 448 с. : ил.
  5. Энциклопедия для детей. Том 3. География. - 3-е изд., 68 испр. / глав.ред. М.Д. Аксенова. - М.:  Аванта+, 1999. - 704 с. : ил.



Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П. 

Дізнатися більше про кайнозой Ви можете тут:
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:
  
 
Обновлено 26.02.2018 17:48
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting