Зараз на сайті

Сейчас 122 гостей онлайн
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Печать E-mail
Пам'ятні дати та свята - Квітень
08.04.2016 05:16
There are no translations available.

До Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів


11 квітня кожного року відзначається Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 000 концтаборів. За визнанням самих есесівців в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок  чистого прибутку.

За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, із них  5 мільйонів - громадяни Радянського Союзу.

У 1937 році у восьми кілометрах від міста Веймара - культурного та духовної центру Німеччини, з яким пов'язані імена Гете, Шіллера, Баха, Ліста, - фашисти побудували концтабір Бухенвальд. Першими жертвами цієї «фабрики смерті» стали німецькі комуністи і соціал-демократи. Загалом у концтаборі містилися представники 32 національностей з 18 країн.
 
З літа 1940 року тут запрацював крематорій. У таборі було 52 основних бараки. Кількість охоронців  досягала  6 000 осіб. У вересні 1941 року неподалік табору були розстріляні перші радянські військовополонені.

Щодня тут гинули тисячі людей: їх вбивали камінням, різками, топили в гною, кастрували, морили голодом. Згідно з оцінками, близько 50 000 людей загинули в Бухенвальді (переважно євреї та політичні в’язні), але також радянські (українські включно) військовополонені, цигани. А своєрідним девізом Бухенвальда став вислів Цицерона, який «красувався» на головних воротах «Jedem das Seine» - «Кожному - своє».

Над ув’язненими із Радянського Союзу фашисти знущалися із особливим задоволенням. Для них був призначений спеціальний загін, так званий «малий лагер», який складався із 12 бараків, пристосованих конюшень, де утримували 28 коней. А для в’язнів були розміщені нари в 3-4 поверхи і утримували 750 полонених.  Не менше 100 чоловік гинуло щодня. Тіла загиблих ув’язнені виносили на ранішню перекличку лише задля того, щоб отримати нікчемну порцію їхньої їжі, яка складалася із невеличкого окрайця черствого хліба.

Серед ув'язнених Бухенвальда були люди, які попри недоїдання, тяжку працю і звіряче поводження з боку есесівців, знайшли у собі сили для  організації підпілля і підняття збройного повстання. Слід зазначити, що підпільні організації  в'язнів  діяли в багатьох концтаборах. Проте,  збройне повстання підняти вдалося лише у Бухенвальді. У підпіллі діяло 178 бойових груп. Третина їх - з Радянського Союзу. Інші - німці, австрійці, французи, югослави, голландці, чехи, словаки, поляки, іспанці, бельгійці, італійці.

На час повстання 11 квітня 1945 року серед ув’язнених було 4 380 громадян СРСР, серед них значна частина українців (3 800 поляків, 2 900 французів, 2 105 чехів, 1 800 німців та понад 2 000 представників інших національностей).

В березні 1945 року німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору перед загрозою бути схопленими американськими військами. Тоді, безпосередньо перед прибуттям американців, на території Бухенвальду (найбільшого концентраційного табору) спалахує збройне повстання, організоване силами самих ув'язнених. Коли в концтабір Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті, над табором було піднято червоний прапор. 11 квітня - день входження американців на територію Бухенвальду, був прийнятий як дата, коли відзначається «Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів».

У 1951 році на території табору встановлено меморіальну плиту в пам’ять про учасників Опору. У 1958 році вирішено відкрити в Бухенвальді меморіальний комплекс. Тут збереглися табірні вежі, кілька рядів колючого дроту, ворота з написом Jedem das Seine («Кожному - своє») і будівля крематорію, де у стіни вмонтовано таблички з іменами різними мовами - так родичі загиблих увіковічили їхню пам’ять.

Нікопольська спілка борців антифашистського супротиву була  організована однією з перших в Радянському Союзі у 1958 році групою нікопольців, колишніх в’язнів концтаборів - Бистрицькою К.М., Алпатовою Л.Я., Черкун О.А., Омельницькою С.О., Осиповою Є.А., Терлич М.Ф., Гнєдиною М.А.,  Анєкановим М.Р. Вони були в’язнями концтаборів Бухенвальд, Освенцім, Равенсбрюк, Дахау, Маутхаузен. Організація працювала над патріотичним вихованням молоді, підтримувала зв’язки з подібними організаціями Європи. Щоб ніхто не забув про жахіття війни та до чого приводять ідеї переваги однієї нації над іншою. У 2005 році при активній участі Олени Андріївни Черкун, на меморіальному комплексі Слави відкрито пам’ятник «Жертвам нацизму».

І сьогодні Спілка борців антифашистського опору, очолювана Гунько Б.І. опікується колишніми в’язнями та прирівняними до них особами, жертвами нацистських переслідувань. Члени спілки намагаються огорнути увагою кожного. Сьогодні спілка нараховує 171 чол. Колишні в’язні присягнули присвятити своє життя боротьбі за мир. І хай війна ніколи не повернеться в їхнє життя. Здоров’я Вам!  


Наталя Романова,
зав.відділом
науково-просвітньої роботи
КЗ «Нікопольський краєзнавчий музей»

 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting