PDF Печать E-mail
01.08.2009 22:13
Тороп С.О.
Біолог, краєзнавець
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції


 
Орден Миколи Чудотворця

Ще в час навчання в інституті, готуючись до іспиту по історії і роздивляючись ілюстрацію із зображенням ордена Червоного Прапора, я несподівано подумав: «Цікаво, а чи були свої нагороди у воїнів Білої гвардії? Я переглянув всю літературу про громадянську війну, яка була у моїй бібліотеці, але... писати про це в 80-х роках минулого століття було ще не прийнято. З цієї ж причини похід по бібліотеках і книжкових магазинах теж нічого путнього не дав. Пройшли роки, але час від часу я знов повертався до цього питання, буквально по крупицях збираючи інформацію, яка мене цікавила. Довелося навіть познайомитися із дослідниками з України та Росії, які теж цікавилися цією проблемою, відвідати музеї та архіви… І лише порівняно нещодавно мені вдалося не тільки дізнатися відповідь на поставлені багато років тому питання, але і потримати в своїх руках надзвичайно рідкісну нагороду. Нею нагороджувалися офіцери та солдати Білої гвардії, які воювали на півдні України, у тому числі і на Нікопольщині.
 
 
Карта Катеринославської губернії. 1896 р.
 
Логічно було б припустити, що, оголошуючи себе наступниками минулих славних традицій, білогвардійські воєначальники нагороджували своїх бійців колишніми нагородами Російської імперії: Георгіївськими хрестами всіх ступенів, орденом святої Ганни і орденом святого Володимира. Але ця логіка не підходила для громадянської війни, яку більшість з них вважала страшною трагедією. Нерідко на півдні України в одному бою брат йшов проти брата, а батько воював проти сина. Для цих умов колишні нагороди не годилися. Потрібно було терміново створювати нові. Однією з перших таких нагород став хрест Катеринославського походу, який нагадував про маловідомі події кінця 1918 - початку 1919 рр. У ту пору в багатьох містах південного Придніпров'я влада часто переходила з рук в руки. Доходило до того, що протиборчі сторони контролювали різні райони одного й того ж міста, розділивши його на «сфери впливу». У Нагірній частині міста Катеринослава (нині -  Дніпропетровськ) оборону довгий час утримували частини колишнього восьмого армійського корпусу, яким командували царські офіцери. Загону генерала-майора  Васильченка (близько 1000 бійців) вдалося прорватися у напрямі Нікополя з оточення, що мало майже 20-кратну перевагу в людях! Марш проходив у неймовірно скрутних умовах - позначався брак продовольства та боєприпасів, але, не дивлячись на це, загону вдалося пройти через всю Південну Україну до Криму. Згадкою про цю подію стала нагорода під назвою хрест Катеринославського походу. У центрі нагороди розташовувався увінчаний короною щит з позолоченою літерою «Є» (герб Катеринослава).


Хрест Катеринославського походу
Фото: www.lib.rus.ec 

У 1920 р. у білогвардійців, які воювали на півдні України, з'явилася і інша нагорода - орден Миколи Чудотворця.
 
Вона була установлена останнім головнокомандуючим Петром Врангелем. Орден був офіційно прирівняний до хреста святого Георгія, мав також чотири ступені і зовні був вельми на нього схожим. Тільки замість Георгія Переможця в його центральній частині було поміщено зображення Миколи Чудотворця.

 
Орден Миколи Чудотворця
Фото: www.lib.rus.ec
 
Жорсткі вимоги до нагородження привели до того, що до вересня 1920 р. «Миколи» мали лічені одиниці. Лише 9 жовтня того ж року, коли під час наступу врангелівці зайняли Нікополь і більшість сіл нинішнього Нікопольського району, для підняття бойового духу передових частин на фронт було терміново доставлено близько ста орденів. Ними намічалося нагородити бійців Корнилівського і Астраханського полків, а також Кубанської кавалерійської дивізії. Більшість з цих нагород так і не була вручена. В результаті стрімкого прориву частин другої Кінної армії врангелівці поспішно відступили до Криму, де незабаром були розгромлені.
 
Влітку 2003 р. під час перебування в Санкт-Петербурзі мені вдалося побачити орден Миколи Чудотворця в одній з приватних колекцій. Ця нагорода справила на мене сильне враження - зображений на ній лик святого здавався скорботним. Він немов хотів нагадати про братовбивчу війну, що прокотилася по нашій землі багато років тому і що розділила людей на білих і червоних, петлюрівців і махновців, про страшну трагедію, забувати про яку ми не повинні і сьогодні.
 
 
Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.

Дізнатися більше про нагороди Білої арміі Ви можете тут:
 
 
Обновлено 12.09.2010 16:46
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting