Зубкова С.О.
поетеса
м. Нікополь, Україна
Поезія козацького края
(Дитячі вірші)
Опеньки
На галявинці, як квочки Повсідалися пеньочки... Вкриті мохом, у траві – Близько – близько від землі. Пні трухляві і мякенькі, А під ними глянь – опеньки… Так всі ці грибочки звуть, Бо вони лиш тут ростуть... Під пеньками на узліссі, Як дощі впадуть у лісі – Хоч лопатою греби... Лиш осінні ці гриби!.. Дід з онуками й бабуся Восени у ліс зберуться... Повні кошики й торбину – Наберуть грибків на зиму!
Дятел
Серед листя і гіляк... Дивна пташка «скік» та «скак» Чепурненька і барвиста – Наче мамине намисто... У всі шпарки заглядає... Що ж в дірках вона шукає?... Дзьобом гучно стукотить – Схопить щось, й ковтає вмить... Дятлик це, він дзьобом б’є, Короїдів дістає, Їх личинками смакує – Груші й яблуні рятує!!!
Герой!
Папужка, кіт й великий пес Жили в одній квартирі... Кіт білий, лише плямку мав, Немов сідло на спині... Собака рижий здоровенний, Лиш морда чорна й вуха... Чужих котів він не любив – Свого спіймає й слуха... А кіт мурчить одне і теж: Мур-мур, мур-мур, мур-муха, Лизне собаку й знов мурчить – Собака мовчки слуха... Папужка наш у клітці жив: Сіренький, писок жовтий, Червоні цятки з двох боків, Ще чуб мав й хвостик довгий... Жили всі дружно... тільки кіт Хотів мисливцем стати, У клітку лапи простягав – Папужку хтів дістати... На клітку виліз раз... лежить... І нашорошив вуха... Папужка враз за писок – «щип»... Ось так тобі, хапуга! Кіт з переляку крикнув «Няв!» (чекав мабуть подяку...) Собака голову підняв І гавкнув з переляку... І з того часу, більше кіт Папужку не займає... Тепер вже кіт, і навіть пес – Героя поважає!...
Колискова для Данилка
По садочку ходить кіт, В квітнику лишає слід... Що це котик витіва – Скрізь столочена трава... Я коточка не сварю, А тихенько говорю: «Якщо тут ходити будеш – Зломиш й квіточку мою»... Котик тихо воркотить: Пробіжу садочком вмить. Там під кущиком бузку Нірка мишки є в кутку... Біли нірки посиджу, Почекаю, полежу... Коли мишка з нірки вийде – Я їй казку розкажу... Як лікує Айболить Як в звіряток, що й болить, Як байки розповідає Для малечі вчений кіт... Як Телесик рибку брав І родину годував, А малий Котигорошок – Змія лютого здолав... Спи, Данилко, засинай, Заквітує сад-розмай, Будеш Гетьманом Великим – І прославиш Рідний край!!!
1 січня 2007 р.
Про жабок
На ставку, де тихі плеси, Де бичків ловив Телесик... Завелась сім’я ропатих Жабенят, їх мами й тата... День на сонці загоряють, А вночі пісень співають... Та коли замовкне спів – Нищать лютих комарів!.. Кожен вечір жабка-тато Починав пісень співати... На ті співи комарі – Прилітали на зорі... Тільки сядуть співи слухать... Жабки враз їх – «хап» за вуха! І чимдуж давай ковтать – Чудеса!.. Не дать, ні взять!.. Треба, дітки, жабок наших – Берегти і захищати... Вони ж нас – без зайвих слів, Захистять від комарів!..
Колискова
Місяць над нашим віконцем схилився, Вечір прийшов до двора – Сонечку, квітам і діткам маленьким... Спати прийшла вже пора... Зіроньки казку чарівну розкажуть: Про дивний сад над Дніпром, Про землю рідну, і тата, і маму, Й серце натхнене добром... Сонечко завтра прокинеться рано, Гляне на тебе в вікно –? Ти ж у ві сні підростеш, мій коханий, – Дуже зрадіє воно. Виростеш дужим, розумним, сміливим... Маму свою захистиш... Ну засипай, захисник мій єдиний, Як же ти солодко спиш!
Сонячний зайчик
Зайчик сонячний весною З дзеркальця зіскочив – Він погратися зі мною Дуже – дуже хоче... Тільки я його спіймаю, Накрию рукою – Вислизає – вислизає... Й сідає на шию... І на спину, і на руки, І на ніс сідає – Бешкетує зайчик доки... Сонце в небі сяє... А як сонце йде за хмарку... Зайчик завмирає... Залізає пустун в шпарку – І відпочиває!!!?
6 лютого 2007 р.
Колискова дівчинці
Донечко рідна моя, В небі вечірня зоря... Нічка в вікно зазира – Спати малечі пора... Котик скрутився клубком, Вкрився пухнастим хвостом – Ти лиш поглянь, як він спить, Й тихо у сні муркотить Зайчик заснув у гаю, Любить матусю свою... Ненька його укрива – Спати маленьким пора...
2005 р.
Вербова гілка
На дворі яскраве сонце... Хто ж то стукає в віконце? То мала вербова гілка Викликає в двір Данилка. Вся в мереживі веснянім З мягких котиків духмяних – Вибігай вже, годі спати, Треба весну зустрічати! Глянь в бруньках дерева вбрані, Не качайся на дивані... Повернулися лелеки, Принесли весну здалеку. Принесли на крилах мрію, Подивись як сонце гріє... Ну виходь, виходь, Данилу – Жде тебе вербова гілка!!!
Ну скуштуй!
Стигла ягідка малини В сад Данилка заманила, Підставля рожеві щічки – Ну скуштуй, я не порічки. У мені всі барви літа – Я малинка соковита... Ну скуштуй не пошкодуєш Щедрість літечка відчуєш! Їж, Данилку, не соромся – Щедрий дар Ярила – Сонця, Щедрість Матінки Землиці, Й Дани, чистої водиці...
Зоря
На бабусинім подвір'ї, Кізонька зростає: Чорна-чорна, лиш на лобі Зірку білу має... Тонкі ніжки, довга шийка, Й коротенький хвостик – Що ми з нею витворяєм... Як приходжу в гості... Вона бігає і скаче, Й ріжки наставляє, І за мною, і від мене – Цілий день гасає... За її веселий гонор, І за добру вдачу, Я травичку їй приношу, Ще й хлібець в придачу... За ту цяточку біленьку, Що на лобі в неї... Ми з бабусею її – Кличемо Зорею.
12 Місяців
Січень
Січе в обличчя білий сніг... Але й свята веселі – Пісні – щедрівки, Новий рік Приходять у оселі...
Лютий Старий, похмурий місяць лютий... Морозить, віє, хурделить... Спитає завжди у що взутий – Гуляти босим не велить.
Березень Берізкам білим вже пора Від сплячки прокидатись... Поглянь весна, весна прийшла – Вставайте, годі спати!
Квітень Першу квітку, першу пташку, Котики вербові... Квітень щедро подарує – Бо ж весна на дворі.
Травень Травичка зелена, дерева в цвіту, І ластівка ловить комах на льоту, І теплі світанки, і ягоди перші – У травні приходять у край наш нарешті.
Червень Купальська ніч – чарівніша з ночей... Тож не ховай замріяних очей... Сам Бог Купайло у танок веде... У Ніч Купальську – папороть цвіте!..
Липень Налитий колос обважнів, Схилився і чекає жнив... Коротша день, тож треба поспішати – Збирати хліб і сіно жати.
Серпень І квіти, й мед, і яблука румяні... Приходить Спас, а з ним плоди духмяні… І виноград, і овочі у полі... Розщедривсь серпень - усього доволі!
Вересень В перший клас крокують дружно Школярі малі, І кричить за гаєм тужно – Плачуть журавлі...
Жовтень В жовтий лист дерева вбрані, День прокинувся в тумані, День коротша, баби літо... Сіє дощик, як крізь сито.
Листопад Пада лист, пада лист... Бо прийшла Покрова, І збирається у ліс Мій дідусь по дрова.
Грудень Лід на річках, і дні холодні Пташки стривожені, голодні... День прибуває, й в котрий раз, Колядки славлять сонце в нас!!!
Про вередливе мишеня
Мишка в нірці заспівала: «Спи маленьке мишеня», Дам тобі шматочок сала І вареничків горня». Мишеня не хоче спати Й ну матусі дорікати: «Як під писк твій засипать? Де ти вчилась так співать?» Мишка мишеня любила, Тож кобилу запросила Колисати і співати, Бо дитя не може спати. «І-го-го, ірже кобила – Спи-засни, дитинко мила, Повернись на правий бік Дам з вівса смачний пиріг». Вереда не хоче спать, Й нумо знов вередувати: «Хіба так співати маєш? Співом цим лише лякаєш... Знов побігла мишка-мати Стала кішку в няньки звгати, Колихати і співати, Бо дитя не може спати. Тихо киця муркотіла, Маля спати захотіло, Небезпеки не відчуло, Пригорнулось і заснуло... Рано-вранці мати встала, Все в горня хутенько склала... Кличе мишеня, гукає, В усі шпарки заглядає... Під приємний ніжний спів Мишенятко котик з’їв. Не завжди приємне, дуже Є корисним, милий друже.
10.03.2008 р.
Стародавня Козацька колискова (моя обробка)
Спи, маленький козачок, Повертайся на бочок. Люлі-люлі, мама засинає, Спи, козаче, кінь твій почекає.
Приспів: /А в Купальську тиху ніч Ми поїдемо на Січ Кошовий нам дасть медовий пряник./ 2р.
Спи, козаче, треба спати. Зайчик спить і вовчик братик. Грає синій водограй, Казка л’ється через край, Люлі-люлі, баю-бай-бай.
Приспів: Спи, козаче, в бій ще рано, Ще малі твої гетьмани. Знаю станеш за державу, Не зганьбиш козацьку славу.
Приспів: Люлі-люлі, баю-бай-бай, В сні прийде козак Мамай. Принесе тобі в дарунок Чарівних казок пакунок.
А в Купальську тиху ніч Ми поїдемо на Січ Кошовий нам дасть медовий пряник./ 2р.
Джерело: Зубкова С.О. Поезія козацького края [Текст] / С.О. Зубкова – Нікополь. 2009 – 136 с.
Переведення в електронний вигляд: Мирончук М.С
На нашому сайті Ви маєте змогу ознайомитися з творами письменників та поетів Нікопольщини:
У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове
|