PDF Печать E-mail
27.10.2009 14:33
There are no translations available.

Тороп С.О.
Біолог, краєзнавець
м. Нікополь, Україна
Біографія

Переклад з російської: Стрілецька М.В.

Матеріал надано в авторській редакції
 
 
Скіфське військо
 
На думку багатьох сучасних вчених, скіфське військо було одним з наймобільніших військ стародавнього світу. Мабуть, вперше в світі скіфи стали широко використовувати тактику «випаленої землі», психічну атаку і тривалі маневри на широких степових просторах, які вимотували їх супротивників. Геродот в своїй «Історії» описує відступ скіфів перед арміями Дарія Великого (біля 514 року до н. е.): «Вони засипали джерела і колодязі і спустошували всю землю, знищували все, що росло... земля була порожня і безплідна...». Вже в VI столітті до н.е. у скіфів з'явилася важка панцирна кіннота - головна сила їх війська.
 
1 - Кінний скіф у панцирі. IV ст. до н.е.
2 - Скіфський цар. Кінець V - початок IV ст. до н.е.
Фото: www.ossnet.info 
 
 
Мобільна скіфська кіннота завдала нищівної поразки колісницям, які тривалий час вважалися в арміях передньоазіатських держав головною ударною силою.
 
 
 
 Передньоазіатська бойова колісниця
Фото: www.bible-history.com
 
 
Таким чином в історії військового мистецтва була відкрита нова сторінка: віднині не колісниці, а кіннота (на багато століть) стала головною силою у боях. Після перших зіткнень зі скіфами спочатку в Асирії, а потім і у сусідніх із нею країнах, стали включати до складу армії великі загони вершників. Колісниці поступово відходили на другий план, хоча ще доволі тривалий час залишалися на озброєнні. 
 

 
Урартська колісниця
 
 
Скіфське військо стало основною силою, яка розгромила найбільші імперії Давнього світу - Асирію і Урарту.
 
 
 
1 - Знатний скіф. IV ст. до н.е.
2 - Скіфський воїн. V ст. до н.е.
Фото: www.ossnet.info  
 

Вперше об'єднане скіфо-кіммерійське військо вторглося через Кавказ в Урарту біля 720 р. до н.е., завдавши важкої поразки цій державі.

 
 
Асирія в період найбільшої могутності
 Фото: www.biblicalstudies.ru  
 

В 711 р. до н.е. в битві зі скіфами загинув цар Саргон ІІ.  

 
 
Саргон ІІ (зправа) зі своїм нащадком Синаххерибом (зліва) 
Фото: www.ru.wikipedia.org
 

Вже у 665 р. до н.е. скіфський цар Мадій захопив столицю Лідії - Сарди. До цього під ударами скіфів пала Фрігія (675 р. до н.е.). У 653 р. до н.е. скіфи взяли під свій контроль Мідію (увесь північно-західний Іран), уклавши разом із залежними від них мідянами військовий союз з Вавілоном (633 р. до н.е.) проти Асирії.
 
 
Скіфи (праворуч) у битві з мідянами. Зображення на циліндричній печатці. VI-V ст. до н.е.
 
 
Наступний похід скіфів на Асирію (680-669 рр. до н.е.) завершився загибеллю скіфського царя Ішпакая (в асирійських джерелах - Теушпа). Його син Партатай (в грецьких джерелах - Прототей, в асирійських - Партатуа) вимушений був укласти мир з царем Асирії Асархадоном і надати йому в підтримку частина свого війська. Проте в 633 р. до н.е. почалася нова війна скіфів з Асирією і Урарту, яка завершилася нищівною поразкою цих могутніх імперій.
 
 
 
Походи кіммерійців і скіфів через Кавказ (за Є.І. Крупновим)
 
 
В 610 р. до н.е. скіфи взяли останню фортецю Асирії - Харран. Єгипетський фараон Псамметіх у Палестині, "вийшовши до них з дарами та проханнями" (Геродот), зумів уникнути вторгнення. У 590 р. до н.е. скіфи заволоділи Тушпою - столицею Урарту.
 
 
 
Так виглядає столиця Урарту сьогодні
Фото: sharetravel.com.ua
 
 
В 585 р. до н.е. під натиском скіфів пала фортеця Тейшебаіні - останній оплот Урарту. Розкопки археологів під керівництвом академіка Б.Б. Піотровського допомогли встановити усі обставини штурму.
 
 
 
Академік Піотровський Б.Б. (1908-1990 рр.)
Фото: www.opentextnn.ru
 
 
Назву фортеці дізналися з напису від  дверного запору. Знайдені археологами багаточисельні накінечники стріл, форма яких характерна тільки для скіфів, вказували, хто напав  на фортецю. Велика кількість скелетів, знайдених біля головних воріт, свідчила про те, що бій був тривалим.
 
 
 
Загальний план цитаделі Тейшебаіні (розкопки 1939-1963 рр.)
Фото: www.annals.xlegio.ru
 
 
Про спалахнувшу у Тейшебаіні пожежу свідчили звуглені кістки тварин, обгорілі стіни, обпечені товсті балки, велика кількість вугілля та золи в кожній кімнаті...
 
 
 
1 - Скіфський воїн в обладунках. V  ст. до н.е.
2 - Скіфський воїн в обладунках. Кінець V - початок IV ст. до н.е.
Фото: www.ossnet.info
 
 
У 612-584 рр. до н.е. скіфи безроздільно володарювали у Передній Азії. Як відмічав Геродот: "Скіфи володіли Азією 28 років".
 
 
Урартський щит, знайдений при розкопках Тейшебаіні
Фото: www.artyx.ru
 
 
У 512 р. до н.е., рівно через 100 років після падіння Ніневії (столиці Асірійської імперії), Велика  Скіфія пережила подію, яка назавжди залишилася в пам'яті її народу. Перський цар Дарій І Гістасп, бажаючи помститися скіфам за їх 28-річне панування в Передній Азії, на чолі 500-тисячної армії перейшов через Босфор і вдерся у Північне Причорномор'я.
 
 
 
Перський вершник. V ст. до н.е.
Фото: www.roman-glory.com
 
 
Опір очолив цар скіфів Ідантирс, який прийняв рішення уникати відкритого бою з величезною ворожою армією і розділив своє військо на дві частини. Одна з них (разом із союзниками - савроматами) одержала завдання відступати на схід уздовж берегів Міотіди (Азовського моря). Інша частина скіфського війська (разом із загонами союзних племен гелонів і будинів), повинна була, тримаючись від персів на відстані одноденного переходу, заманити їх на землі племен, які відмовилися виступити проти царя Дарія єдиним фронтом. Таким способом Ідантирс планував втягти їх у війну.
 
 
Перський гвардієць - "безсмертний". V ст. до н.е.
Фото: www.roman-glory.com
 
 
Скіфи зважилися на надзвичайні заходи: вони застосували тактику «випаленої землі», неабияк вимотали перське військо, заманивши його в лісистий край будинів (нинішня Центральна Росія)  і постійно досаждали персам короткими зіткненнями. Армія Дарія страждала від утоми, голоду й спраги. Грецький історик Геродот розповідав про те, як один раз гонець скіфів прийшов у табір персів і поклав перед царем подарунки: птаха, мишу, жабу й п'ять стріл. Дарій вирішив, що скіфи віддають йому свою землю (миша), воду (жаба), швидку кінноту (птах)  і готові здатися (стріли). Однак радник царя Горбій розтлумачив послання інакше: «Якщо ви, перси, не злетите, як птахи, в небо, або, подібно до мишей, не зникнете в землі, або, подібно жабам, не поскачете в озеро, то не повернетеся назад і впадете під ударами наших стріл».
 
 
Скіфський лучник. V ст. до н.е.
Фото: www.roman-glory.com
 
 
Він виявився правий... Незабаром Дарій ганебно втік зі Скіфії! Перси спішно переправилися через Дунай, кинувши напризволяще всіх своїх поранених і хворих воїнів. А за скіфами відтоді в усьому світі закріпилася слава непереможених.
 
Багато з правителів Давнього світу шукали підтримки з боку Скіфської держави, а видатні полководці тієї епохи охоче поповнювали свої армії скіфськими кінними загонами.
 
Після Марафонської битви (490 р. до н.е.) спартанський цар Клеомен уклав зі скіфами військовий союз, спрямований проти Персії.
 
У часи царя Атея (ІV ст. до н.е.) володіння Скіфії на заході простиралися далеко за Дунай. Македонський цар Філіп ІІ уклав союз з Атеєм, після чого об'єднане скіфсько-македонське військо нанесло поразку царству одрісів. Обидва правителі істотно збільшили свої володіння. Межі царства Атея у той час, за свідченням Деметрія з Калатії, на півдні доходили до Діонісополя, «в околицях якого жили і скіфи, і фракійці». Проте незабаром відносини між Філіпом ІІ і Атеєм зіпсувалися. Коли в тилу у Атея виникла загроза війни з істрянами, він звернувся за допомогою до Філіпа, який у свою чергу вимагав від скіфського царя оплати частини витрат по облозі Візантії. Атей відповів відмовою, що було розцінене Філіпом як порушення договору про взаємодопомогу. Між ними спалахнув конфлікт, який переріс у військове зіткнення.
 
 
 
Монета царя Атея. Бронза. ІV ст. до н.е.
 

 
Македонський цар Філіп ІІ
Фото: www.ru.wikipedia.org
 
 
У 339 р. до н.е. македонський цар Філіп ІІ очолив похід проти скіфів, але наштовхнувся на запеклий спротив. І хоча у вирішальній битві загинув 90-річний скіфський цар Атей, дуже порідівше македонське військо зупинило подальше просування на схід. У подальшому македонські правителі ще не раз були змушені рахуватися зі скіфами.
 
 
1,2 - македонські щити
3 - фракійський і фрігійський шоломи
4 - Спис-сариса
5 - Меч-фалката
6 - македонський гоплит
7 - македонський гетайр
8 - меч-махайра
 
 
Навіть такий видатний полководець стародавнього світу, як Олександр Македонський, не обійшовся без їх допомоги.
 
 
Олександр Македонський
Фото: www.ru.wikipedia.org
 
 
У 336 р. до н.е. його союзником став скіфський цар Картасій, який зобов'язався посилати війська Олександру. За деякими свідченнями скіфський загін чисельністю у кілька десятків тисяч воїнів постійно знаходився на службі в Македонії.
 
 
 Імперія Олександра Македонського
Фото: www.roman-glory.com
 
 
У 331 р. до н.е. македонський намісник у Фракії Запіріон несподівано вторгся в Скіфію, але був розбитий неподалік від Ольвії.
 
У 292 р. до н.е. скіфські війська завдали поразки Лісімаху, який володів Фракією після смерті Олександра Македонського. 
 
 
Монета Лісімаха. ІІІ ст. до н.е.
Фото: www.ru.wikipedia.org
 
У II ст. до н.е., у часи правління царів Скілура і Палака, у скіфів існувала не лише армія, але й власний військовий флот - за деякими відомостями, він налічував декілька сотень кораблів. Вони брали участь в облозі Херсонесу і війні з прибулими в Крим у 110 р. до н.е. військами понтійського полководця Діофанта. Довгий час обов'язки наварха (командувача скіфським флотом) виконував грек Посідій - виходець із Родоса, який переселився в Неаполь Скіфський з Ольвії. Написи на виявлених в Неаполі Скіфському статуях розповідають про отриману їм перемогу над сатархеями, які займалися піратством.
 
Скіфи приймали участь у війнах, які вів цар Понтійського царства Митридат VІ Євпатор (132-63 рр. до н.е.) проти Римської імперії.
 
 
 
Мітрідат VІ Євпатор
Фото: www.alexhistory.narod.ru 
 
 
Вони постачали до Понтійської армії (через Боспорське царство) зерно, шкури, худобу, зброю. 
 
 
 
 Понтійське царство у ІІІ-І ст. до н.е.
Фото: www.ostu.ru
 

Після укладання союзу зі скіфами понтійські війська набрали в їх землях підкріплення: «60 добірних загонів по 600 чоловік в кожному».

 
1 - Сіндо-меотський знатний воїн. V ст. до н.е.
2 - Скіфська воїтельниця. IV ст. до н.е.
3 - Знатний скіфський воїн. V ст. до н.е.

Фото: www.ossnet.info  
 

Скіфи (у союзі з сарматами та іншими племенами) декілька століть стримували натиск Римської імперії, час від часу завдаючи їй відчутних ударів.

 
 
Римські воїни
  Фото: www.diorama.ru
 

Римляни не раз робили спроби захопити міста Північного Причорномор'я, а за часів династій Юлієв-Клавдієв (27 р. до н.э. - 69 р. н.е.) і Антонінів (138-193 рр. н.е.) вони навіть іноді захоплювали Херсонес і Південний Берег Криму. При імператорах Траяні (98-117 рр. н.е.), Адріані (117-138 рр. н.е.) і Антоніні Піє (138-161 рр. н.е.) римські війська стояли у пониззі Дніпра і Південного Бугу, але просунутися в глиб території Скіфії так і не змогли.

 
 
 Імператор Траян
Фото: www.ru.wikipedia.org
 
 
У 63 р.н.е. Скіфи обложили Херсонес, що примусило імператора Нерона (54-68 рр.н.е.) направити до Криму війська з Мезії (сучасної Болгарії) на чолі з легатом Тіберієм Плавтієм Сильваном.
 
 
 
 Імператор Нерон
Фото: www.ru.wikipedia.org


За часів громадянської війни в Римі (69 р. н.е.) скіфо-сарматська армія завдала удару по імперії. Як повідомляв римський історик Йосип Флавій: «Численне скіфське плем'я сармати непомітно перейшло через Дунай в Мезію і у величезному числі, поширюючи всюди паніку несподіванкою свого нашестя, напало на римлян, винищило значну частину тамтешнього гарнізону, вбили в кривавому побоїщі легата Фонтея Агріппу, який виступив проти них, після чого вони розграбували і спустошили всю скорену країну».

 
 
Йосип Флавій
Фото:  www.ru.wikipedia.org
 

Війна для скіфів була повсякденним явищем, тому всі дорослі чоловіки ніколи не розставалися зі зброєю. Свою войовничість вони пояснювали чужинцям наступними словами: «Нам постійно доводиться воювати, або захищаючи свої стада й пасовища від інших, або нападаючи на них».

 
Скіфи. Реконструкція Гореліка М.В. за матеріалами розкопок з кургану Товста Могила. Нікопольський район
 

Як би там не було, але крушивши найбільші імперії Стародавнього світу і захищаючи свою землю від численних загарбників скіфське військо вписало не одну яскраву сторінку в історію розвитку військового мистецтва.

Скіфський воїн у повному бойовому спорядженні. Реконструкція Гореліка М.В.

 

 

Ілюстрації:

  1. История Украинской ССР.Т. 1. - К.: Наукова думка, 1981. - 496 с.
  2. Мозолевський Б.М. Скіфський степ. - К.: Наукова думка, 1983. - 200 с.
  3. Петухов Ю.Д., Васильева Н.И. Евразийская империя скифов. - М.: Вече, 2007. - 400 с.
  4. Радянська енциклопедія історії України. Т. 4. - К.: Академія наук, 1972 г. - 580 с.


На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про видатного українського археолога (завдяки якому було відкрито багато скарбів скіфських курганів, у тому числі і знаменита золота пектораль), кандидата історичних наук, а також проникливого лірика, поета тонкої душі Мозолевського Бориса Миколайовича:

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове 
Обновлено ( 09.08.2010 16:49 )
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting