Майже по усьому Великому Лугу ріс у часи Дніпровських плавнів горець перцевий. У XIX - на початку XX ст. його іноді навіть називали плавневою травою, що вже саме по собі говорить про широке поширення цієї рослини. Існували й інші назви, характерні виключно для нашої місцевості, - козачок стрункий, козачок гіркий, заливник (у Базавлукських плавнях), канавник комариний (на Правобережжі Дніпра), бакай-трава. Остання назва, ймовірно, була пов'язана з річкою Бакай. Так називалася ділянка річки, більше відомої як Лапинка, на видаленні 4-5 км від Микитиного Рогу. Втім, справжні зарості горця перцевого (він же гірчак, жіноча геморойна або жаб'яча трава) зустрічалися не лише тут, але і в районі острова Орлова, Сулицького лиману і навіть у межах містечка Нікополь. Цю рослину можна було зустріти практично на усіх вологих багнистих лугах. Багато її було і біля берегів річок, ставків і навіть канав.

Нині горець перцевий нерідко можна зустріти і біля берегів Каховського водосховища. Він є однорічною трав'янистою рослиною з прямостоячим гіллястим стеблом. Ближче до вересня стебло часто стає червонястим, а до середини осені воно іноді навіть набуває червонясто-коричневого відтінку. Висота горця перцевого багато в чому залежить від місця, де він росте. Звичайна рослина рідко буває вище 50-70 см. Листя горця перцевого - блискуче, зазвичай із залізистими крапками або чорними плямами, від 3 до 6 см завдовжки.

По своїй формі воно довгасто-ланцетне, до обох країв звужене, гостре або тупувате, хвилясте по краях. За смаком свіже листя рослини завжди гірко-пекуче і, дійсно, нагадує перець. Його дрібні рожевуваті або зеленкувато-рожеві квітки зібрані на верхівці стебла і гілок в довгі повислі, колосовидні суцвіття. Плоди горця перцевого - тригранні коричневі горішки. Його цвітіння починається з середини-кінця червня і нерідко триває по кінець вересня - початок жовтня.

Ймовірно, про кровоспинні властивості горця перцевого знали ще  скіфи і сармати, які мешкали в наших краях в давні часи. У часи Запорозької Січі козаки використовували цю рослину для загоєння і очищення шабельних і вогнепальних ран, а припарки з неї були відомі як хороший болезаспокійливий засіб. У кінці XVIII - на початку XX ст. настоянки і відвари з горця перцевого застосовувалися на Нікопольщині для лікування геморою, нервових хвороб, маткових і сильних менструальних кровотечах. Його свіже роздавлене листя прикладали до потилиці при головному болі. Квітучі гілки горця перцевого збирали на висоті 10-15 см від землі, в першій половині дня, в ясну і суху погоду. Найбільш сприятливим для збору рослини вважався час від Різдва Іоанна Предтечі до дня апостолів Петра і Павла - з 7 по 12 липня.