|
|
|
| 25.06.2009 09:25 | |||
|
There are no translations available.
Тороп С.О. Біолог м. Нікополь, Україна Біографія Малюнок автора Матеріал надано в авторській редакції
Берш, секрет (Lucioperca volgensis)  Відомий російський іхтіолог Леонід Сабанєєв у XIX столітті писав: «В Черноморском басейне он встречается почти исключительно в Днепре, но, по-видимому, не поднимается здесь выше Кременчуга: по крайней мере, выше Кременчуга, берш или секрет, вовсе не известен днепровским рыбакам, да и здесь его часто смешивают с молодыми судаками; под Екатеринославом, напротив, он уже не составляет редкости, и всякий рыбак умеет отличить его от судака, а под Никополем он принадлежит к числу обыкновенных рыб…».
Як бачимо з опису відомого вченого-іхтіолога, принаймі у XIX столітті, риба під назвою берш вважалася під Нікополем звичайною, тобто відомою кожному місцевому рибальці. На жаль, зараз на Нікопольщині лишилися лише згадки про таємничу рибу, «дуже схожу на судака», яку колись ловили в Дніпрі, ще з часів плавнів. Та й про що взагалі можна вести розмову, якщо у багатьох довідниках, присвячених рибам Придніпров’я, виданих у другій половині XX століття, інформація про берша або секрета відсутня. Ніби такої риби ніколи не існувало!
Розміром берш був набагато дрібніший за судака – 32-36 см. Мається лише одне свідчення про те, що у 1901 році нікопольські рибалки неподалік від Микитиного Рогу ловили бершів довжиною 41 см, і навіть, 47 см, але, здається, риби такої довжини траплялися у нашій місцевості дуже рідко. Звичайні берші важили не більш 1 кг. Своїм зовнішнім виглядом берші нагадували судаків, але відрізнялися від останніх більш широким рилом, помітно більшими очима, майже рівними за своїми розмірами зубами, вкритими лускою щоками, більш помітними 8 темними смугами на тілі. На Нікопольщині цих риб ловили у великій кількості, але в досить нетривалий період – 10-12 діб наприкінці березня та на початку квітня. За спогадами старих рибалок берші зустрічалися виключно в Дніпрі. Щоправда, навесні берші траплялися ще й у Старому Дніпрі та навіть в деяких великих притоках. Найбільше бершів ловили в районі островів Орлова і Кохання – як навесні так і восени (середина вересня – перша половина жовтня). Ці риби майже завжди трималися на глибині та полюбляли пісчане дно.  Розповсюджненя берша у Дніпрі (XIX-XX ст.)
Спостереження за життям цієї риби доводили, що влітку берші трималися на ділянках з пісчаним або кам’янистим дном. Дуже полюбляли місця з різкою різницею глибин. Восени берші підіймалися вгору за течією Дніпра та залягали в ямах, іноді – разом із судаком. Слід зазначити, що Дніпровські рибалки дуже цінували м’ясо берша – воно було подібне до м’яса судака, але більш ніжніше та приємніше на смак від останнього.
Чому ж колись «звичайні риби» стали в наш час дуже рідкісними? Справа в тому, що берш – напівпохідна риба: розповсюджується в річках , а «нагулюється» на пріснуватих ділянках; не здійснює нерестових міграцій до верхів’я річок. Скоріше за все, будова на Дніпрі цілого каскаду водосховищ та зміна швидкості його течіння стали для береша фатальними.
Фото: www.gusevhunting.ru
Фото: www.rybalka.tv
Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П.
Дізнатися більше про берша Ви можете тут:
У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове
|
|||
| Обновлено ( 10.09.2009 03:59 ) |