Щури (Rattus norvegicus) – інтелектуальна еліта тваринного світу, вважають фахівці. Їм належать справді фантастичні рекорди виживання, а класики світової літератури увічнили цих маленьких звірів в своїх віршах і поемах.

Дослідники вважають, що батьківщиною щурів є Південний Китай і країни Південно-Східної Азії. Щури - тварини  всеядні. «Вони можуть з'їсти такі предмети, як простирадло, книга, взуття, не гидуватимуть навіть корою дерев», - переконаний Томас Кенбі. Вони вороги птахів. Нічні  вилазки  щурів  по гніздах за яйцями і пташенятами - бич пернатих, а качок вони навчилися ловити прямо у воді. Нерідко від них страждають і домашні тварини. «У свиней и овец крысы выгрызают мясо с боков, а от телёнка могут оставить одни косточки» (И. Акимушкин). Великої шкоди завдають щури і людині. У Азії щорічно щури поїдають близько 48 мільйонів тон рису - цього вистачило б, щоб прогодувати чверть мільярда чоловік. «У Індії вони пожирають стільки зерна, що якби його завантажити в товарний потяг, то потяг би розтягнувся на 5 тисяч кілометрів!

У містах щури піднімаються в будівлях до 8-9 поверхів. Самим щурячим містом вважається Рим, в якому майже 15 млн. цих гризунів. Небагато чим поступається йому Нью-Йорк  - там «всього» біля 10 млн. щурів – приблизно по одному на кожного мешканця. «А на каждого жителя Земли в среднем приходится по две крысы» (И. Акимушкин). До речі, в містах США та Великої Британії вже відмічені аварії на електростанціях, викликані щурами.

Є від щурів і інша небезпека для людини - вони переносники не менш 20 захворювань (тиф, бруцельоз, бешихові запалення, лептоспіроз, трихіноз і ін.). У Європі, якщо вірити історичним хронікам, ці гризуни вперше з'явилися в 1347 році. Прибувши в порт Генуя на кораблях, які повернулися з далеких мандрів, вони привезли з собою страшну біду - бубонну чуму. З Генуї «чорна смерть» швидко розповсюдилася по всій Європі, позбавивши за три роки життя більше 25 мільйонів чоловік. Документи папської канцелярії свідчать, що вимерло тоді близько 200 тисяч міст і селищ! У 1865 році чума забрала більше 100 тисяч жителів Лондона. Лише у 1908 році було встановлено, що чумна бацила розвивається в блохах, які паразитують на щурах. Коли щур гине, блохи поспішають переселитися на теплокровних тварин, у тому числі і на людину.

В багатьох країнах світу знайшли дієвий метод боротьби з сірими полчищами. Він полягає в ліквідації звалищ і вирішенні проблеми переробки сміттєвих відходів. Не секрет, що антисанітарія є ідеальним середовищем для життя щурів. Із скороченням числа сміттєвих звалищ і смердючих смітників,  незабаром, як правило, наступало скорочення чисельності щурячих популяцій. Сірі гризуни залишали свої насиджені місця у пошуках «сприятливішого» життєвого простору...

Багато століть назад в околицях німецького містечка Гамельн народився переказ, який став народною піснею. Суть його зводиться до того, що одного разу в магістраті міста, що страждало від нашестя сірих гризунів, з'явився незнайомець, який пообіцяв за певну плату позбавити місцеве населення від цієї халепи. Узявши флейту і зігравши марш, він дійсно відвів щурів з Гамельна, але «батьки міста» відмовилися віддати йому обіцяну нагороду. І тоді розгніваний щуролов знову узяв флейту і під звуки маршу відвів за собою всіх дітей. І сьогодні в Гамельні (земля Нижня Саксонія) багато що нагадує про цей переказ. Тут є «Будинок Щуролова» і «Безшумна вулиця», на якій заборонено грати на музичних інструментах. «Казка казкою, а бізнес бізнесом» - вирішила західна фірма, випустивши платівку «Дудар з Гамельна» (всього 2,98$!). При її програванні лунає нестямний крик переляканого щура, який повинен (фірма гарантує) вигнати гризунів з вашого будинку. Доктор біологічних наук Валерій Морозов так прокоментував цей винахід: «Спосіб не такий щоб музичний, але достатньо ефективний.»

Думаю, нікопольці,  що споглядають сірих гризунів на міській греблі, здивуються коли дізнаються, що подібні створіння були улюбленою їжею стародавніх жителів Середземномор'я. Йдеться про вимерлого щура-кролика, якого ловили і вживали в їжу мешканці французького острова Корсика. Судячи по виявленим решткам, ці тварини були вельми численні під час останнього льодовикового періоду. Первісні люди їли їх м'ясо у великій кількості, коли крупніші тварини були недосяжні. Ймовірно вони використовували списи і ставили всілякі пастки. На думку учених, деякі щури-кролики зростали до 30 см в довжину, а на смак, ймовірно, нагадували кролика або зайця, приготованого на повільному вогні.

Хто не чув про вражаючу здатність щурів наперед передчувати загибель кораблів? Не виключено, що ще в тихій гавані вони поспішають піти з корабля, резонансна частота якого співпадає з частотою хвиль шторму. Кажуть, справжній капітан – морський вовк – знає все. Але щури знають більше! Восени 2007 року капітан одного російського корабля після спостереження за щурами відклав вихід судна в море. А наступного дня в Чорному морі і Керченській протоці вибухнув страшний шторм, в результаті якого багато кораблів затонули або сіли на мілину.

На Русі і в Європі щури завжди викликали огиду. Чорні сили в казці Е. Гофмана «Лускунчик» виступають у вигляді багатоголового щурячого короля і його хвостатої раті, а пригоди Буратіно починаються з зустрічі із злобним щуром Шушарой. Художник Костянтин Флавицький майстерно підкреслив жорстокість катів княжни Тараканової, зобразивши красиву жінку в похмурому підземеллі наодинці з щурами. Не менш огидними створіннями показані вони в розповідях Едгара По і Олександра Гріна, а в поемі Євгенія Євтушенко «Фуку» вони є символом атомної війни.

І лише на Сході щур – символ успіху, багатства і процвітання. «Хочете розбагатіти – запросіть щура» - радить японська мудрість. У Індії і Китаї вірять, що щури приносять щастя, оскільки селяться тільки в будинках заможних людей.