On-line

We have 118 guests online
Besucherzahler singles
счетчик посещений


Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Print E-mail
The History of Nikopol Region - Історія храмів
Monday, 05 April 2021 10:05
There are no translations available.

Лиштва Н.Ю.
начальник управління з питань 
охорони культурної спадщини
Дніпровської міської ради

м. Дніпро, Україна

Фото: Рудоманова О.Є., Головіна Н.В.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці 

 

Вул. Різдвяна, 76

 

Розташована на вул. Різдвяна, у північно-західному торці прямокутного, видовженого в плані кварталу, обмеженому на півночі - вул. Єнісейська, на сході - вул. Учительська, на півдні - вул. Різдвяна, на заході - вул. Успенського. Квартал, як і прилеглі до нього, забудований малоповерховими садибними будинками, за рахунок чого церква виступає локальною містобудівною домінантою, височіючи над оточуючою забудовою, формуючи силует місцевості.

 

 

Місцевість - на північному заході від історичного ядра м. Нікополь, за колишньою слободою Лапинка (нині в складі міста), є територією Сулицько-Лиманської слободи, що простягалась на північний захід уздовж берегової смуги. До створення Каховського водосховища слобода на півдні та південному заході омивалась цілою низкою річок - Лапинка, Бакай, Каканя тощо, через що протилежний берег являв собою плавні - заболочену місцевість з озерцями та островами. З ліквідацією в 1775 р. Запорозької Січі значна за розмірами прилегла місцевість поруч із Чортомликом близько 1778 р. переходить у рангову дачу сенатору, таємному раднику - Миколаю Івановичу Неплюєву (1731-1784).

Заснувавши слободу згідно з правилами рангової дачі, він заселив її здебільшого сімейним та осілим людом. Подальший благоустрій слободи доручивши старшому сину від першого шлюбу з княжною Тетяною Федорівною Мещерською (1730-1755), але генерал-майор Іван Миколайович Неплюєв (1750-1823), зайнятий службовими справами, мало приділяв часу слободі, через це вона розвивалась дуже повільно. З березня 1794 р. його уповноважений ад'ютант Іван Красовський подає прохання в Катеринославську консисторію про спорудження власним коштом у Сулицько-Лиманській слободі церкви, бо найближча знаходилась за 8 верст у м. Нікополь. Але через невелику кількість населення (83 двори, 102 чол., 400 жін.) та відсутність плану підцерковної території у проханні було відмовлено до виконання необхідних умов. У 1799 р. через відсутність подальшого листування справа була здана в архів. У Нікопольському музеї зберігається грамота про дозвіл на побудову кам'яної церкви, що датується 13 (26) вересня 1822 р.

 

  

Проте на фасаді церкви у радянський час установлено пам'ятко-охоронну дошку, на якій позначено, що дата побудови церкви - 1812 р.

 

 

Ймовірніше, це пояснюється більш раннім початком будівельних робіт (проводились за типовим проектом), ще до отримання офіційного дозволу Катеринославської консисторії на ім'я І.М. Неплюєва. Освячено церкву було в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. Приблизно у 1829 р. (згідно зі «Справочной книгой Екатеринославской Епархии» за 1908 р.) до основного об'єму церкви прибудовують західний притвор із дзвіницею. За спогадами настоятеля отця Авакума Корнійовича Зайця (1898-1986), похованого біля церкви, її, згідно з народними переказами, проектував італійський архітектор.

 

 

У підпіллі, також за оповідями, знаходиться усипальниця панів Селецьких та графів Брунетто д'Уссо, які протягом II пол. XIX ст. володіли маєтком 16836,3 дес. біля Сулицько-Лиманського (нині в межі міста). У 1930-х pp. у церкві облаштували зерносховище, іконостас та ікони були спалені. В часи німецької окупації церкву відремонтовано, служіння на певний час відновлено. Після чого церкву знову зачинили. У 1950-х pp. в усипальниці знайдено три запаяних труни.

 

У 2003 г. художник-іконописець М. Продан створив іконостас для цієї церкви

 

Церква - цегляна, однобанна. Прямокутна в плані, з виступаючою на сході напівкруглою апсидою та прибудованою із заходу дзвіницею. Оштукатурена, стіни пофарбовані блакитним кольором, декорування - білим, металеве покриття скатів та бані - сірого кольору. В інтер'єрі має три нави та хори в західній частині. Вівтар розташовано у напівкруглій апсиді, перекритій конхою (півкуполом), традиційно орієнтованій на схід. Фланкують її обабіч різниця та паламарня. Західний притвор надбудований одноярусною дзвіницею, увінчаною сферичним куполом, що завершується конічним восьмигранним шатром.

 

 

Головний круглий підбанник перекритий великим сферичним куполом. У підбаннику, як і в дзвіниці, прорізи мають напівкругле арочне завершення, інші віконні прорізи церкви - прямокутної форми, дверні - з лучковою перемичкою. Головний (західний) та бічні входи, до яких ведуть широкі 4-5-ступінчаті сходи, акцентуються на фасаді чотириколонними доричними портиками з широким трикутним фронтоном. Колони дублюються на фасаді чотирма пілястрами. По вертикалі церква членується невисоким цоколем, міжярусним широким профільованим гуртом та увінчуючим карнизом.

 

 

Церковна ділянка має в плані наближену до квадрата форму, на якій, крім самої споруди церкви, розташовано допоміжні службові будівлі (господарські та будинок священика (вул. Єнісейська, 51), облаштовано благоустрій, зроблено озеленення. Територія обмежена по периметру цегляним огородженням із металевими вставками. У північно-східній частині ділянки розташовано церковний цвинтар із похованнями священнослужителів. Головний вхід для прочан розташований із вул. Успенського, співпадаючи з центральною композиційною віссю церкви.

 

 

Пам'ятка є прекрасним зразком невеликої слобідської церкви, збудованої у формах строгого класицизму в першій пол. XIX ст., в інтер'єрах якої збереглися настінні розписи XIX ст. Церква є однією із найстаріших на Нікопольщині.

 

 

Література: 

1. Кочергін О. І. Дворяни-землевласники Катеринославського повіту (друга половина XIX cm.) // Історія і культура Придніпров'я: Невідомі та маловідомі сторінки. 2014, Bun. 11. С 153. 

2. Справочная книга Екатеринославской Епархии. Изд. Екатеринославской духовной консистории: Типография Братства Св. Владимира, Екатеринослав, 1908. С. 136 - 137. 

3. Феодосии Макаревский. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. Екатеринослав, типография Я.М. Чаусского, 1880. – С. 268-269.

4. Чабан М. Скарби рідного краю // Зоря. 30.08.2007.

 

Джерело: Пам’ятки історії та культури міста Нікополь / Упорядкування: Голубчик Л.М., Колесник О.С., Царенко Т.А. – Д. : Журфонд, 2018. – С. 207-209.

 

Переклад в електроний вигляд: Волкова К.Ф.


На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію храмів Нікопольщини:

 

 

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове

 

Last Updated on Monday, 05 April 2021 13:25
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting