Зараз на сайті

Сейчас 298 гостей онлайн
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Печать E-mail
20.03.2018 10:47
There are no translations available.

Бабенко Олександра
Історія села Шолохово

Моя земля, мій край, моя кохана сторона, - мовить кожна людина про свою Вітчизну, Материзну. Певне, так само виспівує прудкокрилий птах, коли повертається навесні до рідного гнізда. Це Божий закон любові до роду-прароду, до місця, де ти пустив своє коріння у чисті джерела рідної землі. Це край, де широка й довга синя стрічка річок оперізує жовті лани пшениці, де бездонна блакить неба купає золотосяйне сонце. Моя земля, мій край, моя кохана сторона – Україна. На схід сонця вона подалася роздоллям степів, де ще й досі нутрує волелюбний дух чубатих лицарів – козаків. Саме там розташоване моє рідне село Шолохово.

Воно відоме рясними щедротами: хлібом-сіллю і піснею, чесною воєнною звитягою в обороні своїх прав і милосердям до скривджених.

Шолохово – один з найстаріших населених пунктів Нікопольського району. Історія села тісно пов’язана з історією запорозького козацтва.

Виникло село в 1740 році на землях, які належали козацькій старшині Нової Січі. У XVI-XVII ст. тут були найкращі зимівники козаків та хутори військової старшини. Назва села пішла від прізвища першого постійного поселенця козака Шолохова. Після зруйнування у 1775 р. останньої Січі, Новоросійська губернська канцелярія розпорядилася перетворити Шолохово на державну військову свободу.

Кількість населення швидко зростала. В 1782 році тут було зареєстровано 215 постійних жителів. В 1797 році поселенці мали у користуванні 4 120 десятин орної землі, 275 десятин сінокосів, 5 – лісу. Населення збільшувалося за рахунок біглих кріпосників з Правобережної і Лівобережної України, з російських губерній. У 1202 році тут вже нараховувалося 150 дворів і 550 жителів, у 1859 – 237 дворів і 1 708 чоловік.

Вже наприкінці минулого століття у Шолохово та найближчих селах проживало більше 5 000 мешканців. Швидкому росту населення сприяли хороші умови для рибальства, землеробства, скотарства.

Жителі села були не кріпаками, а державними селянами. Масиви придатної для обробітку землі належали в основному великим князям Романовим, поміщикам Гржевським, Кордубанам, Задерманам. Кожен із землевласників мав постійних наймитів з місцевих незаможних селян та сезонних робітників із сусідніх губерній. Селяни-бідняки, які не мали сільськогосподарських інструментів, не могли як слід обробляти свої шматки землі і отримували такі низькі врожаї, що не мали змоги платити державні податки і забезпечити собі навіть напівголодного життя.

З кінця XIX ст. на околицях волосного села Шолохово проводилися розробки бутового каменю. Поблизу р. Солоної на землях, що належали князю Михайлу Михайловичу, були засновані марганцеві розробки. Туди йшли працювати багато обіднівших селян.

У цей період у селі були церква, міністерська та церковно-парафіяльна школи. Тут влаштовувалися щонедільні базари та ярмарки.

Під час революції 1905-1907 рр. повсталі селяни спалили один з маєтків поміщика Гржевського. Виступали вони й проти поміщика Зудермана.

За часів колективізації першим у Шолоховому був організований колгосп “Ленінський шлях”. Невдовзі до нього додалися колгоспи імені Пушкаря, “Передовик”, “Зелене поле”, “Наша сім'я”, “Нове життя” та “Червоний граніт”. У ході колективізації спалахували й стихійні виступи селянства, як так звана “Жіноча волинка” – саботаж, організований місцевими жінками.

17 серпня 1941 року Шолохове було окуповане гітлерівцями. Увійшовши в село, вони почали грабувати колгоспне майно, розвалили 15 господарських приміщень, 2 магазини, 2 школи, всі дитячі установи. Розстріляли 67 мирних жителів ( в тому числі 20 жінок) . На каторжні роботи до Німеччини вивезли 340 юнаків та дівчат. Та ніякі звірства не змогли зламати людей. Багато патріотів, які знаходилися в тилу у ворога, допомагали односельцям.
2 лютого 1944 року бійці 4-го гвардійського корпусу під командуванням В. А. Глазунова, звільнили Шолохове від гітлерівських окупантів. Жителі свято почитають пам'ять про 120 солдатів та офіцерів Червоної армії. В центрі села на їхню честь встановлено пам’ятник.

Біля тисячі жителів боролися з ворогом, 420 з них пали смертю хоробрих за свободу і незалежність Вітчизни. За хоробрість і відвагу 270 чоловік нагороджені орденами і медалями. На всю країну прогриміла слава про подвиги двічі Героя Радянського Союзу безстрашного льотчика П. А. Тарана, який командував авіаланкою.

Тяжкими були післявоєнні роки. Не вистачало інструментів, тяглової сили, будматеріалів, а саме головне – людей. У цей час відбулося укрупнення господарств. У Шолохове утворюються колгоспи “Ленінський шлях” та імені Данова. Весною 1944 року в колгоспах працювали всього 142 чоловіка (від 16 до 60 років). Селяни, відновлюючи господарство, показували приклади героїчної праці.

В 70-х роках були відбудовані майже всі будинки, заасфальтовані центральні вулиці, налагодився автобусний зв'язок. В Шолохово знаходились: 12 магазинів, кафе, будинок культури, лікарня на 100 ліжок, пологовий будинок, три школи (в яких працюють 68 вчителів), три клуби, бібліотеки, танцювальний гурток, хор, драмгурток, оркестри.
В 80-тіі роки майже всі садиби було газифіцировано.

Після здобуття Україною незалежності, в селі був занепад. Закривалися магазини, установи. У 1995 році утворився колгосп імені Б. Хмельницького.

В кінці 90-х років в Шолоховому відкриваються комерційні магазини. Сьогодні на території Шолохівської сільради діють новостворені агроформування: ТОВ ”Богдан”, «Берегиня», «Лан».

Історія мого рідного краю – пам'ять нащадків. Як же можна не любити Шолохове з його героїчною історією? Я горда за те, що народилася саме тут! І де б я не була, то завжди пам’ятатиму свою домівку і буду нерозривно з нею зв’язана назавжди.

Рідна хата мов та квітка,
Що скрашає весь квітник.
З рідним краєм якась нитка
Тебе зв’язує навік.

Обновлено 21.03.2018 14:54
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting