|
There are no translations available.
Таужнянський С.С.
поет-аматор
м. Київ, Україна
Біографія
Матеріал надано в авторській редакції
.
.
Нехай пам`ять скресне й не загасне
(пісня)
Де жито скошено, по стерні гострій,
Біжить дівчисько, як по траві,
А на голівоньці, грайливі коси,
Волошки вплетено, - степів дари.
Минули весни, не стало літа,
Настала осінь, вже й зима,
Пастушки-сестроньки, - поля квіти,
Любові повінь. - Де ви? - Нема...
Але усіх, скільки нас було,
Хто лишень в пам'яті майне,
Я люблю вас, якщо й забули,
Якщо й не любите мене.
Приспів:
Де ж ви дівчатонька, ніженьки босії,
Стебельця ніжнії, юнацькі сни?
Лиш в серці згадка... Збіліли коси,
Не стало пісні, нема весни...
Хлопчаків люблю, як рідних братів,
Мої відспівані пісні.
В очах стоять старенькі хати,
Юнацький гурт в нічній імлі.
А з гурту лине рідна пісня,
Казкові юні голоси,
Дівчата, хлопці, хтось присвисне –
Селом луна летить в пітьмі.
Місячні нічки, світанки зоряні,
Верби гілля хилять до води,
Ніжнії ніжки холодними росами
Стежку проклали в гаю по траві.
Приспів
Пробачте мені, голубки сивії,
Мо чим образив кого в житті?
До болю каюсь, добрі й милі,
Закарбувалися ви мені.
Проходять дні, роки минають,
Життя дає нові ростки,
Пожовклий лист до ніг лягає,
Діти ростуть, - та вже не ми...
Минули весни, розтали літа,
Здощила осінь, сніжить зима...
Пастушки ріднії, - спів солов'їний,
Любові цвіт - вас вже нема...
Приспів
.
Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.
На нашому сайті Ви можете ознайомитися з іншими творами автора:
.
.
.
.
.
|
