Во саду ли, в огороде...

Сейчас на сайте

На даний момент 117 гостей на сайті
Besucherzahler singles
счетчик посещений



Designed by:
SiteGround web hosting Joomla Templates
PDF Друк e-mail
Памятные даты и праздники - Январь
Четвер, 28 грудня 2017, 19:47

Трагічний, величний і вічний Василь Стус

6 січня 2018 року виповнилось би 80 років Василю Стусу - людині, що стала символом Українського Опору другої половини ХХ століття, ключовою постаттю духовного життя доби, письменника, правозахисника, борця.

Роль, яку відігравала постать Василя Стуса у розвитку української літератури ХХ століття, відновленні української державності та національної ідеї важко переоцінити.

Гранична чесність, мабуть, найхарактерніша риса Василя Стуса - поета, особистості, громадського діяча, який не лише прожив яскраве, героїчне життя, а й зумів піднести людину до рівня її долі та покликання у слові. Звідси підвищений інтерес до його віршів - “образків доби”, в котру йому судилося жити. Рідкісна, унікальна неподільність поезії і долі. Поет залишався собі вірним до кінця! Василь Стус був неземною людиною. Він творив свій світ, який зараз цікавий не лише в Україні саме тому, що - універсальний. У ньому закладені конфлікти «особистість - середовище», які доводиться долати завжди.

Василь Стус навіть у найтяжчі хвилини життя твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що край його почує.

І ця його непоступлива віра в моральний абсолют виявилася прозірливішою за розпачливе примирення з дійсністю багатьох із нас. Його поезія залунала в Україні, її почули, в неї вслухаються. Схиляються перед ним і поза Україною ті, кому випало читати його твори або довідатися про його долю й боротьбу.

За коротке життя поет, член Української Гельсінкської Групи, Стус залишив 6 томів творів, більшість з яких перекладено на англійську та надруковано на Заході.

Вшанування пам’яті Василя Стуса - поета, літературознавця, правозахисника стало подією всеукраїнського масштабу, яка викликало значне зацікавлення в мас-медіа, в наукових колах... читати далі

 


 

Гибель Василя Стуса

 

Ночью с 3 на 4 сентября 1985 года, в карцере лагеря особого режима ВС-389/36 в с. Кучино Чусовского района Пермской области (Россия), погиб поэт и правозащитник Василь Стус.

Об обстоятельствах и причинах смерти кандидата на Нобелевскую премию свидетельствует и размышляет тогдашний узник этого «лагеря смерти» Василий Овсиенко...читати далі

 

 
Барак лагеря особого режима ВС-389/36
 
 
Сын Василя Стуса у двери 12-й камеры.
Отсюда В. Стуса 28 августа 1985 года вывели в карцер,
где ночью он с 3-го на 4-е погиб
 
 
Стус Василь Семенович 

 

Василь Семенович Стус (6 січня 1938, село Рахнівка, Гайсинський район Вінницька область — 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермський край, РРФСР) — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991), Герой України (2005, посмертно).

За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув...читати далі

 
 
Меморіальна дошка на гуртожитку в Києві
за адресою бульвар Академіка Вернадського 61,
 у якому в 1963—1965 роках мешкав Василь Стус
 
 
 
Надгробок Василя Стуса на Байковому кладовищі в Києві
 

  

Про Василя Стуса
інтерв'ю з Надією Світличною

Друкується з передавань радіо «Свобода» 8 і 9 вересня 1985 року. 
Інтерв'ю провів Богдан Нагайло

Питання: Василь Стус відомий як поет-політв'язень. А яке його значення в ширшому маштабі?
 
Відповідь: Василь Стус за своїм покликанням і з ласки Божої – поет. Він поет не тільки непересічний, а рідкісний своїм талантом і культурою. Доля призначила йому в житті ще й ролю політв'язня. Цю вимушену ролю він почав виконувати близько 20 років тому, ще перед своїм першим арештом – приблизно від 1965 року (цей рік вважають роком першого погрому національної культури в сучасній історії України). При цьому Василь Стус може бути прикладом синівської вірности своєму народові і такої любови до батьківщини, яка межує з ненавистю. У Стуса все це органічно переплітається, так що Стус-поет, Стус-політв'язень і Стус-громадянин, патріот – це один тугий вузол. Як влучно зауважив проф. Ю. Шевельов у своїй передмові до Стусової поетичної збірки «Палімпсести», що має вийти незабаром у видавництві «Сучасність» (Нью-Йорк), в усіх поезіях збірки «названа чи не названа, стоїть... постать утраченої батьківщини, – і в пляні особистому утраченої, і в пляні національному. Україна – це трунок, що оп'яняє поета й робить його одержимим, і це – трутизна, що вбиває його тіло й дух і веде до загибелі»... читати далі
 
 
 Василь Стус, Іван Світличний (праворуч) та Іван Гель (ліворуч). Київ 1968 р.
 

 
 
Василь Стус очима художника Юрія Журавля
 

 

 

У цьому полі, синьому, як льон,
де тільки ти і ні душі довкола,
уздрів і скляк: блукало серед поля
сто тіней. В полі, синьому, як льон.
А в цьому полі, синьому, як льон,
судилося тобі самому бути,
судилося себе самому чути –
у цьому полі, синьому, як льон.
Сто чорних тіней довжаться, ростуть,
і вже як ліс соснової малечі
устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну поспіхом згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні.
Стояти. Тільки тут. У цьому полі,
що наче льон, і власної неволі
на рідній запізнати чужині.
У цьому полі, синьому, як льон,
супроти тебе – сто тебе супроти.
І кожен ворог, сповнений скорботи,
він погинає, але шле прокльон.
Та кожен з них – то твій таки прокльон,
твоєю самотою обгорілий,
вертаються тобі всі жальні стріли
у цьому полі, синьому, як льон.

 

Читати далі

 
 
 
Останнє оновлення на Вівторок, 02 січня 2018, 13:33
 
, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting