|
|
|
| The History of Nikopol Region - Аncient history | |||
| Monday, 20 December 2010 11:55 | |||
|
There are no translations available.
Тороп С.О. Біолог, краєзнавець м. Нікополь, Україна Біографія Матеріал надано в авторській редакції
Скіфські легенди
Легенди про походи у Єгипет
У I тисячолітті до н.е. серед скіфів, які жили на берегах Дніпра, були широко поширені легенди про походи їх далеких предків в Єгипет. Цікаво, що багато античних і середньовічних авторів оповідають про них як про реальні історичні події.
У часи бронзового віку на Нікопольщині і по усьому півдню України мешкали племена культури багатовалікової кераміки. Вони залишили велику кількість поселень, розташованих в долинах річок, на високих берегах або на підвищеннях в заплавах. На території Нікопольського району ця культура представлена похованнями в курганах, які належать до курганної групи Мала Лаурка, а також біля селища Шахтар, села Катериновки і в багатьох інших місцях.
Знахідки поховань часів багатовалікової культури
на території Нікопольського р-ну (Дніпропетровська обл.)
Технічне створення мапи: Рудоманова О.Є.
В ході археологічних досліджень одне з найбільших поселень багатоваліковців було виявлено поблизу села Бабино Верхньорогачикського району Херсонської області. На прибережній ділянці надпойменної тераси річки Конки (притока Дніпра) дослідниками виявлені залишки напівземлянок і глинобитних надземних жител. Останні будувалися з дерев'яних стовпів, порожнечі між якими заповнювалися глиняними вальками. На поселенні Бабино ІІІ археологи знайшли єгипетські пастові намиста. Але чи можливі були контакти племен, які жили в середині ІІ тис. до н.е. на півдні України, із Давнім Єгиптом?
Ювелірні вироби та прикраси давніх єгиптян
Ця знахідка красномовно свідчила про наявність таких контактів. Єгипетські пастові намиста й інші предмети, які походять з цього регіону, археологам вдалося виявити і на поселеннях піздньозрубної культури. Цю культуру багато істориків безпосередньо ототожнюють із предками скіфів.
Поховання у зрубах. Розкопки Городцова В.А.
Житло часів зрубної культури
Реконструкція Мерперта Н.Я.
У працях античних істориків староруських літописах і християнській літературі містяться численні повідомлення про війни скіфів (або їх предків) з Єгиптом і походах народів, які жили в наших степах, "у землю Єгипетську". За твердженням давніх і середньовічних авторів, ці війни і "ходіння" мали місце не просто в дуже далекі, але навіть в незапам'ятні часи. За свідченням Помпея Трога: "Скіфське плем'я завжди вважалося найдавнішим, хоча між скіфами і єгиптянами довго була суперечка про старовину походження".
Єгиптяни вихвалялися, що від них пішли усі народи, а скіфи стверджували, що їх предки кочували по наших просторих степах ще тоді, коли Єгипту навіть ще не було на світі. На користь доказу свого давнішого походження єгиптяни наводили наступні аргументи: "На початку світу, коли одні країни палали від нестерпної спеки, а інші, як ваша Скіфія, покривалися льодом від жахливого холоду, в Єгипті був клімат помірний. 
Долина Нілу у давні часи
І якщо в інших країнах людина існувати не могла, поки не були знайдені засоби захисту від жари і холоду, то в Єгипті були усі умови для цього. Ні зимові холоди, ні літня спека не заподіювали страждань його мешканцям, а родючий грунт давав щедру кількість їжі".
Господарські роботи давніх єгиптян
Скіфи зовсім не визнавали помірність клімату доказом більш давнього походження, запевняючи, що наскільки клімат Скіфії суворіший за єгипетський - настільки там витриваліші тіла і душі. Уважно вислухавши аргументи єгиптян, степові кочівники наводили свої докази: "Кожному ясно, що природа, розподіливши по країнах спеку і холод, відразу ж створила живі істоти і рослини, здатні переносити той або інший клімат. Ваші рослини, наприклад, люблять багато тепла і не терплять холоду, а наші цілком переносять зиму.
Збирання врожаю у Давньому Єгипті
Що стосується родючості ваших земель, то вони не відразу стали родючими. Знадобилося багато віків і праця багатьох поколінь для спорудження гребель і зрошувальних каналів, після чого ваші поля стали давати врожай. Єгипет міг і може бути обробляємий тільки за умов загородження Нілу. І тому здається останньою країною відносно давнини походження мешканців, оскільки він і утворений, мабуть, пізніше за усі країни за допомогою царських гребель або мулових наносів Нілу.
Зрошення землі у Давньому Єгипті
Якщо у світі, як стверджують деякі мудреці, спочатку панував вогонь, то наша Скіфія, внаслідок зимових холодів, першою остигла і на її території з'явилися перші люди. А Єгипет довго після цього залишався у вогні. Та і потім він не остигнув як слід, і навіть нині страждає від спеки". Згідно Помпею Трогу: "Такими доказами скіфи взяли верх над єгиптянами і завжди вважалися народом давнішого походження". 
Скіфський мудрець
Малюнок Торопа С.О.
Проте інші автори, які повідомляють про суперечку скіфів з єгиптянами, описують зовсім інший фінал цієї історії. Суперечка про те, хто давніший, нібито переросла в суперечку, хто сильніший. Розгніваний єгипетський фараон оголосив Скіфії війну. Він зібрав велике військо і повів його на північ, перед цим виславши до скіфів послів. На його пропозицію здатися без бою і визнати єгиптян найдавнішим народом горді кочівники відповіли, що не стануть чекати, коли до них прийде супротивник, а самі поспішать назустріч здобичі.
Збирання податків у Давньому Єгипті
Не встиг фараон вислухати від своїх послів зухвалу відповідь скіфів, як вдалині показалася велика запорошена хмара і почувся тупіт сотень тисяч кінських копит. У страху перед такою величезною армією єгиптяни побігли, а скіфи "переслідували супротивників до самого Єгипту, і тільки болота не пустили їх в цю південну багату країну".
Атака скіфських вершників
Малюнок Торопа С.О.
Ряд античних авторів повідомляє про війни, які вів проти Скіфії єгипетський фараон Сезострис. Ці події датуються між 1970 і 1849 рр. до н.е. Ці війни нібито були успішними, а армія Сезостриса заходила в Північне Причорномор'я! Під ім'ям "Сезостриса" в античній літературі приховується не один, а декілька фараонів Сенусертів. Відомо, що їх було троє, а правили вони у часи Середнього Царства (біля 2050 - біля 1750 рр. до н.е.), в період найвищої могутності Єгипту.
Тоді, при фараонах XI-XVII династій, сталося об'єднання країни і нове перетворення Єгипту у велику і сильну державу. Але наскільки реальний похід єгиптян на територію сучасного півдня України? Думаю, настільки ж, як і похід персидського царя Дарія в 512 р. до н.е. У факті скіфо-персидської війни немає підстав сумніватися, отже і похід Сезостриса (одного з фараонів Сенусертів) не варто вважати міфічним. До речі, самі скіфи повідомляли Геродоту, який описав отриману степовими кочівниками перемогу над персами, що їх предки жили на берегах Дніпра вже за тисячу років до походу Дарія, тобто вже в середині II тис. до н.е. 
Скіфське військо. VI ст. до н.е.
Малюнок Торопа С.О.
Тривалий час (біля 1710 - біля 1560 рр. до н.е.) Єгипет знаходився під владою гіксосів - народу, який добре володів кінним транспортом. Гіксоси познайомили єгиптян з колісницями на легких колесах (на спицях), запряженими кіньми, раніше майже не відомими в Єгипті. Цікаво, що про походження прибульців з півночі джерела тієї епохи не могли сказати нічого визначеного. Здійснити таке завоювання тоді могли тільки народи, які жили на берегах Дніпра і мали розвинений кінний транспорт. Як відомо, уперше кінь був одомашнений в ІІІ тис. до н.е. у степових районах сучасного півдня України і Росії, а його диким предком був тарпан.
Скіфська повозка
Вже в ІІІ тисячолітті до н.е. племена ямної культури пересувалися по степових просторах на дерев'яних возах. Залишки прадавніх возів виявлені в кургані Сторожова Могила біля Дніпропетровська, в курганах поблизу радгоспу "Аккермень" (Мелітопольський район), неподалік від села Софіївка (Новобугський район) і смт. Нової Одеси (Миколаївська область) та в багатьох інших місцях.
Сідло-подушка - винахід скіфів і кіммерійців. Перші стремена зображені на виявленій в Нікопольському районі чортомликській амфорі, виготовленій в IV ст. до н.е.
Колесо скіфської повозки (реконструкція)
У 1234 р. до н.е., за свідченням Павла Оросія, почалися війни скіфського царя Таная з Єгиптом. Танай - можливо, вигадане ім'я, похідне від слова "Танаїс" (Дон). За повідомленнями античних авторів, агресія спочатку виходила не з півночі, а з півдня - скіфи завдали лише удар у відповідь. В результаті цих воєн в дельті Нілу з'явилося місто Таніс (Танаїс). За єгипетськими відомостями на долину Нілу у той час напали "народи моря", які, за ствердженнями сучасників фараонів Мернептаха (1225-1215 рр. до н.е.) і Рамсеса III (1198-1166 рр. до н.е.) "усіх перевершували твердістю духу і досвідченістю у військовій справі". Лише навербувавши найманців з числа сусідніх народів (лівійців і ефіопів), єгиптяни змогли відстояти свою незалежність. Серед "народів моря" давні хроніки часто називають загадкових "шарданів", які заснували в Малій Азії місто Сарди та завоювали частину Італії (острів Сардинію). Ці повідомлення сумісні з розповіддю давньоруських літописів про братів Скіфа та Зардана, які ходили війною на "землю єгипетську": «Ходжаху же и на египетские страны, и воеваху, и многое храбърство показуще».
 
Землі Давнього Єгипту
І, нарешті, за свідченням Геродота, в VII ст. до н.е. скіфи, досягнувши Сирії, просунули свої війська на Єгипет, але фараон Псамметіх, "вийшовши до них з дарами і проханнями, відхилив їх від подальшого походу".
Пам'ятники Давнього Єгипту
На жаль, існують непробивні скептики, які схильні розглядати приведені вище джерела лише в якості літературних, але зовсім не історичних. На останні знахідки вітчизняними археологами предметів єгипетського походження, які відносяться до II тис. до н.э. вони з принципу не звертають ніякої уваги, хоча таких знахідок на південному сході України стає все більше і більше. Можливо, їх зуміють переконати "сліди" скіфів й інших народів, які жили в наших краях на єгипетській землі.
Праця у кам'яноломнях Давнього Єгипту
Узяти хоча би перші єгипетські монументальні будівлі. Багато дослідників звернули увагу, що вони дуже виразні. І пізніші зразки єгипетського мистецтва на них мало схожі. Так, архітектурний стиль храму, розташованого у гробниці фараона Джосера, абсолютно незвичайний для Єгипту: імітація з каменю дерев'яних стовпів і склепінчастого даху. 
Піраміда Джосера
Археологи досі не можуть знайти прототипів подібних споруд в цій південній країні, хоча їм абсолютно відомо, що будинки подібної конструкції - улюблений тип споруджень мешканців наших степів. У III тис. до н.е. такі будинки зустрічаються в ямній культурі на території сучасного півдня України і Росії! З житлами Близького Сходу вони, дійсно, нічого спільного не мають, бо призначені для холодного клімату.
Житло часів ямної культури (реконструкція). ІІІ тис. до н.е.
Племена ямної культури можна сміливо назвати вмілими будівельниками. Свої довготривалі поселення вони оточували цілою системою ровів і потужних кам'яних стін, висота яких перевищувала 2 м. При спорудженні своїх жител ямники уперше почали застосовувати дворядну кладку стін з перев'язкою швів на земляному розчині - так звану "кладку на бруді". Багато будівельних прийомів, добре відомих ще давнім жителям наших степів, застосовувалися при спорудженні традиційних жител українців і росіян.
Розселення племен ямної культури на території України
Технічне створення мапи: Стрілецька М.В.
Як відомо, традиційним житлом українців були глинобитні або зрубні будинки, побілені зсередини і зовні, з глинобитною підлогою, чотирьохскатним солом'яним або очеретяним дахом. Характерною класичною російською хатою називають зрубний дерев'яний будинок з духовою "російською" піччю і двосхилим дахом.
Російська ізба та українська хата
Більше того, виявлені й інші безперечні свідчення "північного впливу": "Бронзові мечі північного типу, які відносяться до ранньої історії Єгипту, що знаходять в землі, черепи незвичайної форми, що зустрічаються в деяких похованнях та інші ознаки підтверджують існуючу думку про те, що фараони перших династій вели свій рід від чужоземних володарів. Блондинкою була, очевидно, дружина Хеопса. У її гробниці знайшли зображення матері царя - Хетепхеріс. У неї біляве волосся і світлі очі. На східній стороні поховної камери Тутанхамона зображена поховна процесія. Мумія лежить в саркофазі на носилках із зображеннями левів, саркофаг стоїть у ковчезі, який придворні тягнуть на санях до гробниці. Сані в Єгипті? Згадується та гробниця з Ура, яка старше на тисячу років. І там були сані, і там човни, леви і бики". (Церен Э. Библейские холмы. - Москва : Наука, 1966. - С. 383, 438). Але звідки могли з'явитися сані в цих спекотних країнах, де зроду не було снігу і холодної зими?!
Золота маска фараона Тутанхамона. XIV ст. до н.е.
Фараон Тутанхамон з дружиною
Звичайно ж, давні єгиптяни і мешканці Ура не їздили на санях - на них проводжали покійних в останню дорогу. Це був поховний звичай, запозичений у народів, які мешкали в наших степах.
Поховна процесія. Мумію фараона везуть на санях
Зображення на давньоєгипетському папірусі
До речі, на Русі він зберігався навіть в середині століття. Так, київський князь Володимир Мономах (1053-1125 рр.), передчуваючи наближення смерті, пише в своєму «Повчанні»: «Сидя уже на санях…».
Пам'ятники Давнього Міжріччя
В якості доказів контактів скіфів та інших народів, які жили в наших степах, із Давнім Єгиптом можна привести зображення колісниць (дуже схожих на ті, які з'явилися в Придніпров'ї на багато віків раніше) і бородатих воїнів, одягнених в одяг явно північного походження, що зустрічаються в долині Нілу. Без сумніву, численні контакти між настільки віддаленими одна від однієї цивілізаціями мали місце ще в "незапам'ятні часи". Саме, цивілізаціями, бо племена, які кочували в наших степах, ніколи не були "варварами".
Нерідко вони виступали в ролі вчителів і наставників! Звичайно, не варто вважати, що стосунки давніх народів складалися в одному напрямі - вони обмінювалися досвідом і запозичували передові досягнення один одного. Жодна відома цивілізація старовини ніколи не розвивалася відособлено, варившись у власному соку. Часто Єгипет, Шумер та інші країни Близького Сходу отримували черговий "поштовх" з наших степів. Втім, і країни Середземномор'я також! 
Розселення племен культури багатовалікової кераміки на території України
Технічне створення мапи: Стрілецька М.В.
Так, в IV шахтовій гробниці Мікен виявлений псалій з шпильками (елемент кінського спорядження), подібний до тих, які були широко поширені у племен культури багатовалікової кераміки.
Інвентар поховання вершника із кургана Мала Цимбалка:
1 - бронзові наконечники стріл; 2 - кістяні наконечники стріл;
3, 5 - бронзові вудила та псалії; 4 - лощений сосуд
До речі, на посуді багатоваликової і зрубної культури виявлені схематичні зображення коліс та колісниць.
Реконструкція збруї першого періоду зрубної культури
Легенда про скіфів-побратимів
Безумовно, найкраще характер будь-якого народу допомагають розкрити створені ним легенди і героїчні оповіданнях. Одна з таких легенд дійшла до нас завдяки давньогрецькому письменникові Лукіану (близько 125-180 р. н.е.), який записав її зі слів скіфа Токсаріса. Вона розповідає про двох скіфських юнаків - Дандаміса й Амізока...
Лукіан (близько 125-180 р. н.е.)
Фото: www.briefly.ru
На четвертий день, після того, як два молодих скіфа стали побратимами, на їхній табір, розташований на березі Танаїсу (Дону), раптово напали величезні полчища сарматів. Захопивши багатий видобуток і безліч полонених, вони рушили на схід, за Танаїс.
Сарматські воїни із захопленою здобиччю
Малюнок Торопа С.О.
Серед полонених скіфів був і Амізок. Довідавшись про це, Дандаміс кинувся в ріку й поплив до ворожого берега. Коли його помітили сарматські воїни, він голосно вигукнув: "Зарін!" (золото, викуп). Тоді сармати повели Дандаміса до свого царя, який запитав юнака про те, що він має і що хоче віддати за життя свого друга. Дандаміс сказав, що в нього крім життя нічого немає, але якщо цар захоче, він може віддати його за свого побратима. Жорстокий цар розсміявся й відповів: "Твоє життя мені не потрібно, але якщо ти хочеш визволити свого побратима, віддай лише частину того, що пропонуєш - очі...".
Сарматський цар
Малюнок Торопа С.О.
До дому Дандаміс вертався з порожніми орбітами, міцно тримаючись за звільненого із сарматського полону товариша. Дивлячись їм вслід цар сарматів вимовив: "Людей подібних Дандамісу, можна взяти у полон, зненацька напавши на них, але яким же буде результат битви з ними?". І віддав своєму війську наказ про відступ. Вдячний Дандамісу за свій порятунок Амізок , засліпив і себе. Вони прожили ще багато років і ще при житті увійшли в легенду, яку розповідали не тільки по всій Скіфії, але й за її межами.
Дандаміс і Амізок
Малюнок Торопа С.О.
Згадані в легенді сармати були східними сусідами скіфів. Гіппократ (V ст. до н.е.) розповідає про їх розселення "навколо озера Меотіди" (Азовського моря) в Європі, на захід від Танаїсу (Дону), який вважався у той час межею між Європою і Азією. У V-IV ст. до н.е. проникнення сарматів на захід відбувалося мирним шляхом і практично не супроводжувалося серйозними конфліктами і грабіжницькими набігами.
Сарматський воїн, який виймає меч із піхов
Малюнок Торопа С.О.
Відносини скіфів з сарматами поперемінно носили то союзницький, то ворожий характер. Сармати виявилися одним з небагатьох народів, надавших скіфам допомогу у відраженні агресії персидського царя Дарія I (див. статтю "Скіфське військо"). Проте в середині III ст. до н.е., згідно переданій Полієном легенді, проти скіфів, які обступили Херсонес, виступило військо сарматів. Масовий характер пересування сарматів на захід прийняло в II ст. до н.е.
Сарматський воїн зі списом
Малюнок Торопа С.О.
Грецькі письменники Діодор Сіцілійський (I ст. до н.е.) і Лукіан Самосатський (II ст. н.е.) зображають це пересування у вигляді спустошливих набігів, що перетворили значну частину Скіфії в пустелю. У цей час, швидше за все, і була створена легенда про Дандаміса і Амізока.
Сарматський воїн
Малюнок Торопа С.О.
Скіфам, які потрапляли в полон, загрожували смерть або рабство, а врятувати їх від такої долі міг лише викуп. Паролем, що означав відправку посольства з метою переговорів про викуп, було слово "зарин" або "зирин" ("золото", "викуп"). Як викуп використовувалися золото і коштовності, вівці, корови (іноді навіть цілі стада), коні. Природно, що виявитися врятованими в такому положенні могли в першу чергу скіфські багатії і знать, а не рядові скіфи. Цілком можливо, практикувався і звичайний обмін полоненими, що залишало для останніх шанси на порятунок.
Полонені скіфські воїни
Малюнок Торопа С.О.
Описаний в античній літературі і особливий обряд побратимства, що існував у скіфів з давніх часів. Майбутні побратими надрізали пальці і капали в судину з вином кров. Після цього в судину занурювалася зброя: меч, стріли, сокира і дротик. Потім майбутні побратими одночасно, тримаючись один за одного, пили з судини. Дружба, яка скріплювалася таким чином, вважалася у скіфів священною - міцніше і нерозривніше будь-яких родинних уз. Кожен воїн, пройшовши через цей обряд, був готовий пожертвувати для порятунку друга всім своїм майном і навіть власним життям.
На одній з виявлених у Куль-Обі (Крим) золотих рельєфних пластинок, очевидно виготовлених в IV ст. до н.е., зображена сцена братання скіфів. Два воїни, стоячи на колінах і тримаючись один за одного, п'ють із одного ритона.
Скіфи-побратими. Рельєфна платівка. Золото IV ст. до н.е. Куль-Оба
Деякі дослідники вважають, що бляшка з Куль-Оби зображує не абстрактий ритуал братання, а саме легенду про Дандаміса й Амізока, що дійшла до нас, завдяки давньогрецькому письменникові Лукіану. Щоправда, у записаній ним легенді мова йде про скіфських юнаків, а на рельєфній пластинці зі скіфського поховання зображені скоріше цілком зрілі воїни, про що красномовно свідчать їхні вуса й бороди. Та й сама легенда, колись розказана скіфом Токсарисом, швидше за все, була створена набагато пізніше IV ст. до н.е. Хоча, цілком можливо, у скіфів існувала не одна, присвячена побратимам, легенда. Можливо, на пластинці з Куль-Оби зображені герої більш давньої, ніж записана Лукіаном, легенди. На жаль, про їхній подвиг і імена ми вже ніколи не дізнаємось.
Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про видатного українського археолога (завдяки якому було відкрито багато скарбів скіфських курганів, у тому числі і знаменита золота пектораль), кандидата історичних наук, а також проникливого лірика, поета тонкої душі Мозолевського Бориса Миколайовича:
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:
|
|||
| Last Updated on Monday, 22 August 2011 14:33 |
