Тороп С.О.
Біолог
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції
 

 

 

На Лапинці жили бегемоти

(Нікопольщина у часи неогену)

В кінці листопада 2005 року члени археологічної експедиції Нікопольського державного краєзнавчого музею проводили розкопки в районі Лапинки (район м. Нікополя), пов'язані з пошуком залишків церкви Іоанна Дамаскіна. У шурфі № 2 на глибині близько 1,5 м були виявлені фрагменти черепа і декілька зубів невідомої тварини. Довжина деяких зубів доходила до 8 см!

 

 

 

Місце знахідки викопних залишків бегемота часів неогену

Технічне створення мап: Волкова К.Ф.

 

Ряд моментів вказували на солідний вік витягнутих з шурфу № 2 залишків, та і серед представників сучасного тваринного світу Нікопольщини не знайти істоти, що володіє зубами подібних розмірів. Вражали не тільки розміри, але і форма зубів, бо деякі з них виявилися зігнутими. Якою ж пащею і величиною повинен був володіти їх господар? Очевидно, вельми значними. На деяких зубах вдалося розрізнити сліди у вигляді подряпин, які, ймовірно, залишилися на них після неодноразового вживання в їжу трави з великим змістом кременевих тілець. Як відомо, наземна трав'яниста екосистема виникла в еоцені і істотно розсунула свої межі в пізньому міоцені (11,2-5,3 млн. років тому). Трави могли рости на бідних ґрунтах і значно розширили придатні для життя землі. Вони відрізнялися не тільки високою продуктивністю, але і великим змістом кремнієвих тілець, що допомагало їм витримувати толочення. Після пасіння у тварин на зубах навіть залишалися подряпини...

 

Отже істота, яка мешкала на Лапинці у давнину була травоїдною, але без сумніву, такі значні зуби просто не могли не служити їй і для іншої мети - захисту від хижаків. Погодьтеся, не кожен хижак ризикне помірятися силою з володарем таких зубів. Хто ж все-таки цей загадковий травоїдний гігант з величезними зубами? Невже бегемот?

 

На початку і в середині кайнозойської ери клімат на Землі був набагато тепліший, ніж тепер, а природа на території сучасної Нікопольщини нагадувала африканську савану.

 

 

 

Так виглядає сучасна савана

 

Клімат був жарким і вологим, а по тутешніх широких просторах (до речі, людини тоді, як мовиться, не було навіть в проекті) розгулювали леви, гієни, жирафи і бегемоти. До речі, залишки останніх в XX столітті неодноразово знаходили на території Дніпропетровської області і України. Судячи по ним, стародавні бегемоти вже практично нічим не відрізнялися від своїх сучасних нащадків, тому далі ми в основному говоритимемо саме про них. Перш за все давайте уявимо собі зовнішність стародавнього мешканця Нікопольщини: «Среди гигантов суши бегемот по весу уступает только слону. Взрослый самец достигает в длину  четырёх с половиной метров. Высота его полтора метра, а весит он три с половиной тонны. В обхвате бегемот почти равен своей длине, и это огромное туловище с массивной головой поддерживается короткими ногами-тумбами» (Ляхов П. Животные. Москва, 1999.).

 

 

 

Неоген

 

«Гиппопотам» в переводе с греческого означает «речная лошадь». Более распространенное название этого огромного животного - бегемот. Вы, наверное, удивитесь - что же общего между грациозной лошадкой и этим толстым, неуклюжим обитателем африканских рек? Но не спешите судить по внешнему виду. Бегемот прекрасно передвигается в воде и по суше. Он быстро бегает, а в бою с ним вряд ли кто сравнится. Достаточно сказать, что у него практически нет врагов. Единственный, кто рискует нападать на грозного бегемота - человек» (Акимушкин И. Причуды природы. Москва, 1997.).

 

Після заходу сонця сучасні бегемоти, як і їх далекі предки, перетворюються на сухопутних тварин - виходять з води і вирушають на пошуки їжі. Як вже було відмічено вище, бегемоти - травоїдні тварини. За ніч вони проходять багато кілометрів і з'їдають до 500 кг трави. Щорічно від їх набігів страждають поля, а в пресі іноді доводиться читати повідомлення і про постраждалих людей. На останніх бегемоти нападають тільки в тих випадках, коли люди ранять їх або ж вторгаються на їх територію. Полюють на бегемотів заради міцної шкіри і ніжного м'яса. Це призвело до того, що нині вони збереглися тільки в Центральній, Південній і Східній Африці.

 

Сучасні бегемоти дуже агресивні тварини: «Самка бегемота пускає в хід зуби, захищаючи свого малюка від голодного крокодила, а бегемот-самець, б'ючись з іншими бегемотами за свою територію, здатний наносити страшні рвані рани. Жахливі щелепи бегемота, звернені до інших бегемотів, - це сигнал до початку битви. Обидві щелепи у нього усаджено величезними різцями, а нижні ікла окремих екземплярів можуть досягати в довжину більш за півметра. Під час шлюбних ігор річки і озера перетворюються на місця кривавих битв. Гіпопотами, на відміну від інших тварин, завжди б'ються на смерть. Бійки між рівними суперниками можуть тривати до двох годин» (Еймері Х. Світ ссавців. Лондон, 1994.).

 

 

 

Сучасні бегемоти дуже агресивні тварини
Фото: www.fotki.yandex.ru

 

Правда, у цих тварин є і інший, вельми специфічний засіб з'ясування відносин. Тим, хто читає дану статтю під час їжі, я настійно рекомендую зачекати та завершити трапезу... А для всіх інших приведу ще одну цитату: «Два самца становятся спиной друг к другу и начинают усиленно испражняться. Короткими плоскими хвостами они разбрасывают помет во все стороны. Побеждает тот из них, кто за короткий срок более обильно... испражняется» (Петр Ляхов). Погодьтеся, такий метод з’ясування відносин менш кровопролитний, але виглядає вельми відштовхуючи.

 

Самка бегемота виношує одну дитину вісім місяців. При народженні вона важить 40-60 кг.

 

 

 

Самка бегемота з дитиною

Фото: www.linkclub.ru

 

Живуть сучасні бегемоти (найімовірніше, як і їх далекі предки) до 50 років, як правило, великими стадами. Останнім часом все більше підтверджень отримує теорія, висунута ще в XVIII столітті французьким натуралістом Жоржем Луї Леклерком до Бюффоном (1707-1788 рр.), згідно якої організми на Землі розповсюджувалися з півночі на південь. Тому, цілком ймовірно, що далекі предки бегемотів, що нині є здоровим в Африці, жили у нас на Лапинці.

1. Акимушкин И.И. Мир животных : беспозвоночные. Ископаемые животные. - М. : Мысль, 1991. - 382 с. : ил.
2. Энциклопедия для детей. Том 3. География. - 3-е изд., 68 испр. / глав.ред. М.Д. Аксенова. - М. : Аванта+, 1999. - 704 с. : ил.

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове