Відомий російський іхтіолог Леонід Сабанєєв у XIX столітті писав: «В Черноморском басейне он встречается почти исключительно в Днепре, но, по-видимому, не поднимается здесь выше Кременчуга: по крайней мере, выше Кременчуга, берш или секрет, вовсе не известен днепровским рыбакам, да и здесь его часто смешивают с молодыми судаками; под Екатеринославом, напротив, он уже не составляет редкости, и всякий рыбак умеет отличить его от судака, а под Никополем он принадлежит к числу обыкновенных рыб…».

Розміром берш був набагато дрібніший за судака – 32-36 см. Мається лише одне свідчення про те, що у 1901 році нікопольські рибалки неподалік від Микитиного Рогу ловили бершів довжиною 41 см, і навіть, 47 см, але, здається, риби такої довжини траплялися у нашій місцевості дуже рідко. Звичайні берші важили не більш 1 кг. Своїм зовнішнім виглядом берші нагадували судаків, але відрізнялися від останніх більш широким рилом, помітно більшими очима, майже рівними за своїми розмірами зубами, вкритими лускою щоками, більш помітними 8 темними смугами на тілі. На Нікопольщині цих риб ловили у великій кількості, але в досить нетривалий період – 10-12 діб наприкінці березня та на початку квітня. За спогадами старих рибалок берші зустрічалися виключно в Дніпрі. Щоправда, навесні берші траплялися ще й у Старому Дніпрі та навіть в деяких великих притоках. Найбільше бершів ловили в районі островів Орлова і Кохання – як навесні так і восени (середина вересня – перша половина жовтня). Ці риби майже завжди трималися на глибині та полюбляли пісчане дно.