Ляшенко Анна "Сила солов'я"

Одного разу в Микитинську Січ завітав козак з дивним прізвиськом - Соловей,бо тільки те й робив,що тьохкав. Ім'я справжнє - Микита,не вигадане. Так і повелося далі.

- Соловей, ходь сюди!

- Пташечко, допоможи!

Насміхалися майже завжди,та Микита не ображався,а жартував з ними. Але глузування стало ще більшим,коли дізналися, що ця "пташечка" співати вміє. "Не чоловіче це діло. Краще бери шаблю та з нами в бій," - майже кожен день чув Микита від своїх побратимів. Сумно йому стало,що не цінують його талант. Але нічого - доведе!

Зібралися одного весняного дня козаки в сусідні недалекі землі завойовувати їх і Микиту з собою взяли - розважати буде. Дорога та нелегка була, ще й небезпечна, бо страшніше за все на шляху був ліс, з якого жоден не повертався живим. Пішли козаки, оминаючи його. Тільки сотник Довгопол Іван Скороход та Микита Соловей через ліс попрямували. На страшне час від часу сподівалися. Годину ідуть, дві... Все нібито гарно. Звичайний ліс. Ось уже і край видніється. Аж раптом... Сидять три мавки на гілці, лагідно співають:
- Прийди,прийди любчику до мене, обігрію, пошаную, приголюблю. Прийди, прийди, але не обертайся. Любити буду!

Як під чарами зупинились козаки. Потім пішли,не обертаючись,до мавок. На Микиту спів не подіяв. Знає він небезпеку цих пісень. Одразу кинувся товаришів виручати. На весь голос залунала пісня Солов'я, що тільки глухий не почує. Мавки злякалися, тому що не чули такого співу гарного. До того ще й прилетіли солов'ї підтримати соло Микити. Від співу мавки почали на землю падати, бо слух у них слабкий, а спів потужний сили відібрав.

Отямилися від чар козаки і не забули,що трапилось. Дякували всім серцем і душею за порятунок,питали:
- Звідки сили набрався для співу гучного?

- Вмію. І все тут! - суворо відповів соловей і поскакав далі. Жодного запитання дорогою не поставили Довгопол і Скороход Солов'ю, повертаючись на Січ. А там усьому товариству розповіли про чарівну силу співу. Вмів пташок кликати до себе піснею голосною, радісною, бо наділила мати-природа цього козака неабияким даром. По-іншому стали дивитися побратими на Микиту, поважати стали. Багато походів здійснили козаки, та Соловей весь час з ними. І співав, і шаблюкою махав, і землю рідну захищав. З тих пір пішла слава про Микиту по всій Нікопольщині, а далі й по Україні.

Після загибелі козака оселилися В Нікопольських плавнях сила-силенна солов'їв, щоб нагадувати нащадкам славну легенду про Солов'я. А чи був Микита соловей,чи ні? Досі ніхто не знає.