Нікопольський археолог повернуся з унікальної подорожі!

Після завершення багатоденного скіфського фестивалю нікопольский археолог Василь Шатунов перехопив прапор пам’яті і вирушив у далеку велоподорож до Висунських скіфських курганів. Цю мандрівку він присвятив своєму вчителю Борису Мозолевському, якому би у цьому році виповнилося 80 років, 90-річному Петру Ганжі, що вніс неоціненний вклад у нікопольську історію, та своєму батьку Володимиру Шатунову, якого нема вже 35 років, і який у свій час благословив Василя на його творчий шлях.

Василь Шатунов сміливо може посперечатися з прислів’ям «Один у полі – не воїн». Якраз таки і навпаки – цей чоловік полюбляє подорожувати на самоті. Бере свою «Україну» і раз-двічі на рік обов’язково провідує на ній своїх підопічних – давні могили скіфів та інших наших пращурів.

Охоронець курганів – таку унікальну місію за покликом душі обрав собі Василь Володимирович. Як зізнався, любов до них йому прищепив Борис Мозолевський. Завдяки йому тоді ще молодий Василь зрозумів, що скіфи – то не міф і не казка. Це були такі ж люди, як і ми, зі своїми почуттями, радостями і тривогами. І так цікаво через нечислені артефакти, що дійшли до сьогодні, докопуватися до того, про що ж думали і чим жили мешканці планети за кілька тисяч років до нас.

Вже сьомий рік поспіль частину своєї відпустки Шатунов, завідувач археологічним відділом Нікопольського краєзнавчого музею, присвячує об’їзду стародавніх велетнів. Як він каже – надихатись і надихнутись їх енергією. Цьогоріч Василь Володимирович ризикнув – задумав масштабну подорож аж через три області – Дніпропетровську, Херсонську та Миколаївську. Захотів дістатися до Висунської групи курганів, відкритої Борисом Мозолевським у 80-х роках ХХ століття. Планував проїхати на велосипеді понад 300 кілометрів, а через дощі та грози вийшло і того більше. Та Шатунов не жалкує. Навпаки, більше подорожі, більше вражень.
- Найцікавіше – це кургани, так. Але й люди, їх настрої, їх уклад життя – теж для мене дуже цікаві. Коли я збирався у подорож, дехто відмовляв мене. Мовляв, що там у глухомані робити будеш. Бандюки ще обікрадуть. Та за весь шлях я не зустрів жодного лихого слова.

Їхав переважно через села. А люди там прості, зла не зроблять, - ділиться враженнями археолог. – Якось зайшов у кафе, випити чогось після спеки. Сів за стіл, і між іншив вирішив ще й записати дещо у щоденник із побаченого, поки не забув. Так господар кафе довго ще дивувався, хто я такий і що це я роблю, що він раніше подібного не бачив у своєму закладі. А мені цікаво споглядати, як люди самотужки виживають і ще й намагаються оточити себе затишком. Десь приватний садок на селі організували, десь зупиинку відремонтували, ще й ряднину на лавку поклали, аби зручніше було чекати нечастий транспорт...

Це тільки краплі вражень Василя Шатунова від велоподорожі літа-2016. Основна їх маса занотована у щоденнику. Охоронець курганів і раніше робив замітки про свої ексклюзивні поїздки. Та вони ніколи не публікувалися. Вперше широка публіка здійснить віртуальну подорож разом із самотнім мандрівником на його старенькій «Україні», побачить його очима унікальну країну, і відчує її на повні груди.