|
|
|
| Історія Нікопольщини - В роки Другої світової війни (1939-1945 рр.) | |||
| 10.12.2009 10:19 | |||
|
There are no translations available.
Жуковський М.П.
Голова Нікопольської міської організації Всеукраїнської спілки краєзнавців, заступник директора Нікопольського краєзнавчого музею з наукової роботи м. Нікополь, Україна Біографія
Нікополь під час Другої світової війни 1939-1945 рр.
(глава з книги "Нікополь")
1-го вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. У відповідь на це уряди Франції і Англії оголосили війну агресору. 7 вересня 1939р. відповідно до рішень Політбюро ЦК ВКП(б), Уряду СРСР та наказу наркомату оборони СРСР на базі 123-го Нікопольського територіального стрілецького полку були створені частини 176-ої стрілецької дивізії. Після мобілізації нікопольців до цих частин, вони взяли участь у бойових діях проти Польщі у кінці вересня 1939 р. Нікопольці також брали участь у бойових діях частин Червоної Армії у війні проти Фінляндії взимку 1939-1940 рр. і проти Румунії у червні 1940 р. під час загарбання Бессарабії і Буковини.
Восени 1939 р. відбулися вибори до Нікопольської міської ради депутатів трудящих. Головою Нікопольського міськвиконкому став депутат Верховної Ради СРСР першого скликання О.Х. Барсуков На початку 1941 р. першим секретарем Нікопольського міськкому КП(б)У став С.І. Дідик, який також брав участь у роботі ХVІІІ Всесоюзної партконференції у лютому 1941 р.
В умовах Другої світової війни колективи Нікопольських підприємств напружено працювали над виконанням державних завдань Третього п’ятирічного плану. У 1940 р. Нікопольський Південнотрубний завод випустив 86 000 т труб. Значно розширили виробництво інші 23 промислових підприємства, які у 1940 р. випустили продукції на 220 млн. крб. У західній частині Нікополя було завершено будівництво соцміста.
Площа міста досягла на 1 січня 1941 року 57,8 км2. Населення Нікополя складало 70 000 чоловік. Серед них українці складали 74%, росіяни - 20,2%, євреї - 3%. Працювали 28 шкіл, в яких навчалося 9 880 учнів, учительський інститут, сільськогосподарський технікум, ремісниче училище, школа ФЗН, медшкола. Діяли 2 лікарні, 3 поліклініки, 4 аптеки, 9 фельдшерських пунктів, існували культурні заклади: центральна бібліотека з філіями та краєзнавчий музей. Нікопольська міська комуністична організація, що керувала містом, нараховувала 1 572 члена партії.
Весною 1941 р. у Нікополі формувалися полки 206-ої стрілецької дивізії. Після нападу Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 р. частини цієї дивізії, поповненої нікопольцями були введені до складу Південно-Західного фронту і взяли участь у обороні столиці України - міста Києва.
У Нікополі був створений винищувальний батальйон НКВС по боротьбі з ворожими парашутистами. Тисячі мешканців міста працювали по трудовій мобілізації на спорудженні оборонних рубежів під Нікополем. В кінці липня 1941 р. у місті формувалась 255-а стрілецька дивізія.
Також Нікопольський міськом КП(б)У та Нікопольський відділ НКВС почали таємно формувати підпільний міськом партії та два партизанські загони із представників компартійно-радянського активу. На початку серпня 1941 р. на підтримку нікопольських партизан прибули дві групи харківських партизан.
В цей час в зв'язку з наближенням військ ворога основне виробниче устаткування Південнотрубного і машинобудівного заводів було евакуйоване на Урал. Нікопольсько-харківський партизанський загін перейшов на базу в Дніпровські плавні. 255-а стрілецька дивізія була відправлена на фронт під Кривий Ріг і там була розбита німецьким моторизованим корпусом протягом двох днів.
17 серпня 1941 р. Нікополь було захоплено німецькими військами першої танкової групи під командуванням генерала Евальда фон Клейста. Під час німецької окупації у місті загинуло 8 тисяч мешканців та радянських військовополонених, нанесено збитків народному господарству до 1 млрд. карбованців у довоєнних цінах.
На південний захід від Нікополя у серпні-жовтні 1941 р. діяло велике об’єднання партизанських загонів на чолі з М. Захаровим, до складу якого входили спец загін 1080 штабу Південного фронту, Апостолівський, Великолепетиський, Нікопольсько-Харківський, Криворізький партизанський загони. Німецьке командування направило проти них 444-у охоронну дивізію, яка розгромила партизан.
Восени 1941 р. виникла підпільна група "Правда" із числа учнів Нікопольської педагогічної школи на чолі з М. Хілінським. У лютому 1942 р. група припинила свою діяльність, але М.Хілінський весною того ж року почав організовувати нове підпілля. У грудні 1942 р. гестапо виявило організацію "За Радянську Батьківщину" і більшість її активу було заарештовано і розстріляно.
У квітні 1943 р. розпочала свою діяльність підпільна група під командуванням Кардашова А.Я., яка проводила антифашистську агітацію і здійснювала акти саботажу.
У той же час виникла підпільна група "Месник", організатором якої був Л.Ф. Хлястіков. Восени 1943 р. ці підпільні радянські групи почали створювати партизанський загін для надання збройної допомоги військам Червоної Армії, які в жовтні 1943 р. вже визволили міста Дніпропетровськ і Запоріжжя. Але підпільники були викриті німецькою контррозвідкою і розгромлені.
У місті активну діяльність проти окупантів вела також нікопольська організація українських націоналістів під проводом Федора Вовка, директора СШ № 9. Восени 1943 р. німецьке гестапо виявило кількох членів ОУН. Тому Ф. Вовк наказав учасникам національного підпілля покинути місто. В подальшому Ф. Вовк був обраний третім віце-президентом Української Головної Визвольної Ради і діяв в еміграції.
В ніч з 7-го на 8-ме лютого 1944 р. Нікополь звільнено військами 6-ої армії 3-го Українського та 3-ої Гвардійської армії 4-го Українського фронтів. 16-ти військовим частинам і з’єднанням за особливо успішні бойові дії було присвоєно почесні найменування „Нікопольських”, шість були нагороджені орденами Бойового Червоного Прапора та Суворова другого ступеня. В бою за Нікополь загинуло і померло від ран 547 бійців і командирів Червоної Армії.
В Нікополі були відновлені комуністично-радянські органи влади. Першим секретарем Нікопольського міському КП(б)У був призначений С.А. Левковцев. У першу чергу зусилля місцевих органів влади були спрямовані на відбудову промислових підприємств.
В кінці 1944 р. на Південнотрубному заводі прокатали першу трубу. Відновили випуск своєї продукції завод будмашин ім. В.І. Леніна, цегельний, пивоварний, хлібний заводи, меблева фабрика тощо. У серпні 1945 р. для прискорення відбудови народногосподарських об’єктів був створений трест "Нікопольбуд" - потужна будівельно-монтажна організація.
У боях на фронті, в німецькому полоні загинули і померли від ран, зникли без вісті 1350 мешканців міста. Їх імена внесені до Книги Пам’яті України. За мужність в боях були удостоєні звання Героя Радянського Союзу уродженці міста Нікополя Бабак І.І., Бриль М.Х., Гончар І.О., Малка І.Т., Матюк А.В., Мелешко О.І., Піддубний Н.І., Путько М.С., Таран П.А., Усов В.М.,Чалий М.П., Шульгін О.І. Яловий І.П.
Взято: Жуковський М.П. Нікополь. - Нікополь : НВ МФД. - 2006. - С. 31-34.
Переведення в електронний вигляд: Волкова К.Ф.
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:
|
|||
| Обновлено 14.09.2010 09:46 |