Переклад з російської:  Рудоманова О.Є.

Його піддали анафемі

(про Л.М. Толстого)

Трохи історії Нікопольської бібліотеки

Під впливом революційних ідей передова інтелігенція містечка Нікополя добилася відкриття 17 грудня 1906 р. громадської бібліотеки. 119 її членів зробили велику роботу, щоб вона стала джерелом знань і добра. Улаштовувачі самі орендували приміщення під бібліотеку, бо міська дума, пославшись на відсутність засобів, відмовилася це зробити. Основні грошові кошти для бібліотеки отримували за рахунок членських внесків, пожертвувань, плати за читання книг (по 15-20 копійок в місяць), від любительських спектаклів, вечорів, лотерей. 

 

17 грудня 1906 р.  в цьому будинку була відкрита громадська бібліотека.

Нині тут розміщується філія № 3 Нікопольської міської централізованої бібліотечної системи. 2011 р.

Перед відкриттям бібліотеки усе її книжкове багатство склало декілька десятків томів, 150 брошур, а вже на кінець 1907 р. - більше 3 000 томів. За перший рік існування письменники та автори подарували бібліотеці 144 книги, у тому числі: В. Короленко - 5 книг, П. Засодимський - 10, М. Телешов - 7, О. Богданов - 7, І. Бунін - 3, О. Пошехонов - 3 та ін.

Дарували книги, звіти, каталоги бібліотек різних міст, редакції, видавництва, установи, комітети, музеї, земства, у тому числі бібліотеки Херсона, Миколаєва, Харкова, Симбірська, Полтави, а також жителі Нікополя. У 1908 р. 26 книг прислали автори та письменники, у тому числі професор М. Грот (Санкт-Петербург) - 11 книг, І. Наживін (Москва) - 2 книги.

У 1909 р. 50 авторів - вчених, письменників і поетів прислали в Нікопольську громадську бібліотеку 152 томи на 157 крб. 90 коп. Серед них: О. Блок - 3 книги на 3 крб. 05 коп., Л. Пантєлєєв - 3 книги на 3 крб. 55 коп., М. Морозов - 1 книгу на 2 крб., Б. Формаковський - 1 книгу на 5 крб., М. Грот - 6 книг на 13 крб., І. Наживін - 5 книг на 2 крб. 40 коп., історико-філологічний факультет Петербурзького університету прислав 59 томів "Записок" факультету на 144 крб. 75 коп.

У 1908 р. в бібліотеці було 4 699 книг і багато журналів. При ній знаходився читальний зал і палітурна майстерня. Загальне число книг, виданих бібліотекою у 1907 р., - 20 807, а у 1908 р. - 26 718 екземплярів.

Серед читачів було лише 33 робітників і жодного селянина.

Газети "Придніпровський край" і "Російська правда" писали, що "бібліотека прекрасно обставлена, гарний підбір книг. Взагалі - це симпатична, жива і життєздатна установа".

Слід особливо відмітити, що бібліотека поповнилася не лише книгами класиків дореволюційної російської літератури, але і книгами М. Горького, О. Серафимовича, Г. Плеханова, Ф. Ласаля, А. Бебеля, К. Лібкнехта. У бібліотеці з'являються твори К. Маркса, Ф. Енгельса і В. Леніна.

Цікаво й те, що за перший рік роботи Нікопольської громадської бібліотеки книги К. Маркса видавалися по абонементу 23 рази, а в читальному залі - 84, Г. Плеханова - 14 разів. А у 1908 р. з бібліотеки було видано книг В. Леніна - 5, К. Маркса - 10, А. Луначарського - 36 разів.

За перший рік існування бібліотеки в першому відділі витонченої літератури видано 238 книг Л. Толстого: 101 - по абонементу і 138 в читальному залі, а в інших відділах - 37 книг (23 по абонементу і 14 в читальному залі). Всього 275.

У 1909 р. було видано 393 його книг (382 - по абонементу і 11 книг в читальному залі) у відділі витонченої літератури, а у відділі дитячої і народної літератури - 34 книги (18 по абонементу і 16 в читальному залі), а в інших відділах - 6 книг. Всього за 1909 р. - 437 книг.

Велику увагу роботі бібліотеки приділяла Нікопольська група РСДРП. Через неї проникала в Нікополь не лише газета "Іскра", але і велика кількість політичної літератури. А "Іскру" в Нікополі читали навіть учні Нікопольського міського училища.

"Іскра" № 50 від 15 жовтня 1903 р. помістила кореспонденцію про страйк кравців і швацькі майстерні Нікополя.

Один з перших організаторів і керівників Нікопольської організації РСДРП, машиніст паровозного депо Микола Севаст'янович Радченко був у складі дирекції бібліотеки у 1906-1907 р.р.

Ще 26 серпня 1905 р. Олександров в листі до В. Леніна і Н. Крупської з Катеринославу в Женеву писав: "Тут центр великий (є грунт для роботи). Катеринослав повинен обслуговувати Луганськ, Таганрог, Нікополь, Олександрію... Звідусіль вимагають людей, літературу, а тут ледве обслуговують місто".

Хотілося б відмітити, що Нікопольська громадська бібліотека мала сміливість запросити у квітні 1909 р. для читання лекцій відомого народовольця, в'язня Петропавловської і Шлісельбурзької фортець, вченого, письменника, поета-енциклопедіста М. Морозова, який свого часу зустрічався з Карлом Марксом.

 Морозов Микола Олександрович. 1909 р.

 Микола Морозов з дійсними членами бібліотеки. м. Нікополь. 1910 р.

М. Морозов в Нікополі сфотографувався з дійсними членами бібліотеки. Високо оцінив діяльність М. Морозова Л. Толстой.

Царське самодержавство і церква робили усе можливе, щоб принизити і зганьбити в очах простих людей Росії великого російського письменника Л. Толстого. Його відлучили від церкви. 22 лютого 1901 р. російські церкви проголосили анафему "єретикові та боговідступникові". Це викликало обурення прогресивної Росії. У Ясну Поляну надходили листи та телеграми на підтримку Л. Толстого.

На загальних зборах членів Нікопольської громадської бібліотеки 2 березня 1908 р., на яких були присутні 38 чоловік, обговорювався звіт дирекції бібліотеки і кошторис на 1908 р., заслуховувалась і пропозиція (за підписом 18 членів бібліотеки) про обрання Л. Толстого почесним членом Нікопольської громадської бібліотеки. Вона була прийнята одноголосно з доповненням голови зборів, який запропонувв дирекції бібліотеки зв'язатися з "Комитетом Почина об устройстве чествования Л.Н. Толстого". Ось текст пропозиції, який був записаний в протокол загальних зборів членів бібліотеки: "28 августа сего, 1908 года, исполняется восьмидесятилетие со дня рождения Льва Николаевича Толстого. Считая неоспоримым огромное не только национальное, но и мировое значение этого великого художника слова и мыслителя, ниже подписавшиеся предлагают на основании примечания III к п. 7 Устава Никопольской общественной библиотеки избрать Льва Николаевича Толстого почетным членом Никопольской Общественной Библиотеки и уполномочить дирекцию Библиотеки послать ко дню его юбилея приветствие".

Серед 18 підписів слід зазначити підпис нікопольського вчителя Д. Левіна, брата домашнього лікаря Максима Горького доктора Л. Левіна - ординатора і завідуючого відділенням Кремлівської лікарні, який брав участь в лікуванні В. Леніна.

У виконання постанови загальних зборів членів бібліотеки від 2 березня 1908 р. в читальному залі був вивішений портрет Л. Толстого, а до дня ювілею послана на станцію Козловська Засіка Тульської губернії телеграма наступного змісту: "Никопольская общественная библиотека, извещая Вас, дорогой Лев Николаевич, об избрании Почетным членом библиотеки, шлет в славный день Вашего восьмидесятилетнего юбилея дань уважения великому гениальному писателю, психологу и гуманисту и желает Вам оставаться с той же неослабленной энергией на посту благородной борьбы с тьмою и невежеством". 

Портрети Л. Толстого та інших письменників, що знаходилися в читальному залі, коштували 14 крб. 40 коп., а телеграма Л. Толстому - 2 крб. 85 коп. І вже в звітах, в списках членів Нікопольської громадської бібліотеки з 1908 р. на першому місці і особливим курсивом надруковано "Почесний член: Лев Миколайович Толстой".

Коли 7 листопада 1910 р. в будинку начальника станції Остапово І. Озоліна помер Лев Миколайович Толстой, то в листах і телеграмах, що приходили сюди звідусіль, звучала щира любов народу до великого письменника. Ця трагічна звістка дійшла і до Нікополя. Важко переживаючи смерть письменника, почесного члена Нікопольської громадської бібліотеки, група вчителів учбових закладів Нікополя 11 листопада 1910 р. о 6 годині 30 хвилин вечора від себе і від нікопольців послали на станцію Остапово телеграму І. Озоліну такого змісту: "Из Никополя - 11 - 6.30 в Астапово. Озолину. Выражаем сердечную признательность Вам и служащим станции за заботы, которыми Вы окружили последние дни дорогого всем Льва Николаевича. Учителя учебных заведений Никополя: Гребин, Алексеев, Лащенова, Пивнев, Бронников, Чеботарева, Грешнищев, Макаров, Иванов, Циммер, Проскурин, Каменский, Ганский, Курсакова, Витчинкина, Довженко, Филиппова".

Ця телеграма за № 1 074 надрукована в книзі "Смерть Л.М. Толстого", виданою Ленінградською бібліотекою.

Серед 18 підписів значаться підписи директора Нікопольської прогімназії М. Іванова і вчителя Нікопольського комерційного училища, чемпіона Росії по шахах у 1912-1913 рр. М. Проскуріна (Проскурніна). М. Проскурін був делегатом першої Нікопольської Ради робочих і селянських депутатів, а у 1919 р. завідував фінансами, потім відділом народної освіти. О. Ганський був інспектором міських училищ, Є. Курсакова - завідуюча жіночим міським училищем. Ці вчителі багато зробили для народної освіти в Нікополі після встановлення Радянської влади.

Дізнавшись про смерть Л. Толстого, М. Горький писав: "... И не представлял я, что эта смерть так яростно ударит по сердцу. Отошла в область былого душа великая, душа, объявшая собою Русь, все русское".

Нікопольці, шануючи пам'ять Л. Толстого, назвали одну з вулиць міста його ім'ям.

Створена на громадських засадах Нікопольська бібліотека розширювалась і в 1909 р. її книжковий фонд становив до 7 311 томів. Використовуючи передові методи ведення бібліотечної справи, і особливо метод відомого вченого О. Рубакіна, бібліотекарі створили зручну систему каталогів.

Бібліотека мала свій статут, друкувала каталоги, звіти, доповіді, інструкції, надавала допомогу іншим бібліотекам, влаштовувала танцювальні вечори, любительські спектаклі, публічні лекції не лише з метою збору грошей, але і для пропаганди культури та освіти, знань серед нікопольців.

Про життя і діяльність Л. Толстого, Ф. Достоєвського, І. Тургєнєва прочитав в 1907 р. три лекції вже відомий лектор Лисовський, а у 1909 р. був запрошений, як вже відзначалося, для читання лекції з хімії, повітроплавання, астрономії відомий народник М. Морозов. За ініціативою вчителя Д. Левіна та інших членів бібліотеки був заснований безкоштовний абонемент для нижчих учбових закладів Нікополя.

Палітурна майстерня при бібліотеці з 1909 р. стала приймати замовлення не лише від членів бібліотеки, але і від сторонніх осіб.

Після смерті відомого єврейського вчителя Ш. Яроцького в бібліотеку було передано 500 книг, які знаходилися в окремій "Шафі імені Ш.М. Яроцького", над якою висів його портрет.

Ш. Яроцький був прообразом головного героя невеликої повісті Н. Наумова "В глухому містечку". У редагуванні її та виданні в журналі "Вісник Європи" у листопаді 1892 р. велику допомогу надав авторові письменник В. Короленко.

22 січня 1910 р. дирекція Нікопольської громадської бібліотеки послала своє звернення в періодичні видання, в якому виклала проект скликання Всеросійського бібліографічного з'їзду для "удосконалення російської бібліотеки, як з технічного, так і з ідейного боку".

Багато газет і журналів помістили свої відгуки і висловилися за скликання з'їзду, від якого "залежатиме нормальна постановка бібліотечної справи в Росії" ("Ранок Росії", № 49).

Журнал "Бібліотекар" (№ 1, 1910 р.) писав: "Приветствовать почин дирекции Никопольской общественной библиотеки: мы думаем, что съезд обеспечит задачу общества: очевидно, вопрос о съезде назрел, и попытка созыва его должна увенчаться успехом".

Ми не маємо в розпорядженні даних, чи відбувся Всеросійський бібліотечний з'їзд, за скликання якого виступила Нікопольська бібліотека, але над бібліотекою нависла загроза заборони її діяльності.

Царська влада, злякана зростаючим впливом революційних ідей, демократичними методами роботи Нікопольської громадської бібліотеки, збільшенням кількості читачів, зробила усе для її закриття. 15 квітня 1910 р. за  наказом Катеринославського губернатора в Нікопольській громадській бібліотеці жандармами був зроблений безцеремонний обшук і конфісковано 556 книг К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна, О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, М. Горького та ін. По наполяганню і розпорядженню місцевої влади на діяльність бібліотеки була накладена заборона.

Після встановлення в Нікополі Радянської влади бібліотека стала називатися Центральною міською бібліотекою. Вона поповнилася новими творами за рахунок конфіскації поміщицьких бібліотек. Але вона неодноразово піддавалася пограбуванню в роки громадянської війни австро-німецькими окупантами, під час контрреволюційного заколоту в червні 1919 р. денікінцями, махновцями, врангелівцями і фашистськими окупантами.

Цікавий документ від 3 серпня 1919 р.: " Отдел народного образования приказывает всем гражданам, имеющим на руках книги бывшей городской библиотеки, взятые по абонементу, а также расхищенные во время восстановления и перевозок, сдать в трехдневный срок со дня опубликования в помещение библиотеки (улица Свердлова, против театра «Экспресс»). Лица, не исполнившие сего приказа, в случае обнаружения этих книг будут привлечены к строгой ответственности".

У 1920 р., коли увічнювали пам'ять борців за Радянську владу в Нікополі, міській бібліотеці було присвоєно ім'я Сергія Миколайовича Євдокимова (1899-1919 рр.) - першого завідуючого відділом народної освіти, вбитого у червні 1919 р. групою есерів і кулаків. Це він відкривав в Нікополі школи, народний будинок, недільний університет, музей витончених мистецтв.

Нікопольська міська централізована бібліотека імені С.М. Євдокимова займала передові місця в Дніпропетровській області серед міських бібліотечних систем і носить звання "Бібліотека відмінної роботи".

На 1 січня 1988 р. Нікопольська централізована бібліотечна система об'єднувала 10 бібліотек і мала 367 380 книг. У самій Центральній міській бібліотеці - 135 000 томів.

У 1987 р. було видано по централізованій бібліотечній системі 961 422 і в Центральній міській бібліотеці - 194 491 книга. Одна з кращих відомчих бібліотек України - бібліотека Палацу культури ордену Леніна Південнотрубного заводу, яка налічує у своєму фонді понад 150 000 книг.

У місті - 7 профспілкових бібліотек. Всього в Нікополі - 58 бібліотек. У Нікопольському районі тепер 31 бібліотека з фондом 300 000 книг. У місті 5 стаціонарних книжкових магазинів, 3 народні магазини і 4 народні кіоски, які забезпечують нікопольців книжковою продукцією.

Любов до книги стала нині невід'ємною рисою більшості людей. Бо, як писав Л. Толстой: "Що може бути дорогоцінніше, як щодня входити в спілкування з мудрими людьми світу".

1994 р.

Джерело: Богуш П. Видел Никополь / Упорядник Карапиш Б.Т. - Нікополь : «Південна зоря», 1998. - С. 57-64.

Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.

---

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про Нікопольську централізовану бібліотечну систему:

• Мальована Т.Г. Нікопольська міська бібліотека: історія і сучасність
• Бібліотечно-інформаційний центр "Слово"
• Балицька О.Л. Бібліотека сучасності - це інформаційний центр

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:

• Історія Нікопольщини