PDF Печать E-mail
09.10.2008 10:33
There are no translations available.

Пустовар В.Г.
Лікар-невропатолог
с. Покровське (Нікопольський р-н), Україна
Біографія

 
 
 
Історія Покровської дільничої лікарні за 50 років
 
Світлій пам'яті дружини,
відданого друга
Валентини Михайлівни Пустовар
 

Покровська лікарня веде свій родовід з 16 грудня 1950 року, коли за рішенням Нікопольського міського відділу охорони здоров'я (завідуюча відділом Манько) в селі Покровському було відкрито лікарню на 15 ліжок і виділено 19,5 ставок персоналу. Першим головним лікарем було призначено Івченка Петра Мефодійовича, а медичними сестрами Голуб-Рогову Раїсу Микитівну і Шустваль Василину Сидорівну.

Обов'язки бухгалтера було покладено на Шаповала Івана Васильовича, який потім після навчання став працювати рентгенлаборантом.

До відкриття лікарні в селі найбільш вагомий внесок у справу охорони здоров'я людей зробили фельдшер Січовий Григорій Олексійович, який народився в 1871 році, працював у Покровському з 1906 року до самої смерті (1948 рік), перша акушерка Литвинова Паша Василівна - почала працювати з 1936 року. Після Січового Г. О. фельдшерами працювали Малий, Удолінський, Краснокутський Іван Харлампійович.

У 50-х роках медичним працівникам нелегко було виконувати свої обов'язки без належної матеріальної бази і коштів. Амбулаторія знаходилася в невеличкому приміщенні, де раніше проживав фельдшер Січовий. За стаціонар служило глинобитне приміщення колишньої панської економії. Тоді дуже поширеною хворобою була малярія, тому медпрацівники розносили ліки - хіну - по домівках, оскільки госпіталізувати усіх хворих не було можливості. Тому й не затримувалися надовго лікарі в селі з числа прибулих (особливо до 1956 року).

У 50-і роки відбувалося інтенсивне винищення лісів уздовж ріки Дніпра та плавень. Коли старожили згадують про ті часи, у них навертаються сльози, бо плавні давали все: рибу, городину, сіно, дрова, чисте повітря, лікарські трави, повертали здоров'я. Пізніше на місці плавень розлилося рукотворне Каховське водоймище зі стоячою каламутною водою.

У 1955 році були збудовані нові корпуси лікарні - стаціонару на 50 ліжок, амбулаторія, пологовий будинок, кухня. Упродовж 7 років у селі головним лікарем працював Чабаненко Володимир Андрійович. Лікувала людей і його дружина Єлизавета Миколаївна. Хворим надавалася терапевтична, хірургічна допомога, в пологовому будинку народжувалися діти, яких потім дбайливо доглядали батьки і медпрацівники.

У 1962 році головним лікарем було призначено Дорошенка Леоніда Івановича, який багатьом запам'ятався як вдумливий лікар-хірург. Умови, в яких працювали медпрацівники та лікувалися хворі, були далекі від ідеальних. Опалення було пічним в кожній палаті, в повітрі відчувався запах чаду, кіптяви, не витримувалася належна температура, було сиро, особливо в старому терапевтичному відділенні. Ніхто не брався за покращення матеріальної бази лікарні, оновлення обладнання, фізіотерапевтичної апаратури, забезпечення санітарним транспортом.

Ситуація змінилася, коли на посаду головного лікаря 1-го серпня 1966 року було призначено лікаря-невропатолога Пустовара Василя Григоровича. Разом з ним працювала лікарем-терапевтом і його дружина Валентина Михайлівна. І тоді вирішенню усіх цих питань було надано пріоритетного значення. Вже восени 1967 року була збудована котельня і у всіх відділеннях проведено водяне опалення, що дало можливість поліпшити перебування хворих на лікуванні.

Лікарі перестали виїжджати до хворих на конях, оскільки з'явився санітарний транспорт, і за рахунок штатних одиниць в лікарні була створена бригада "швидкої допомоги". Були упорядковані під'їзди до лікарні, вимощені пішохідні тротуари. Поліпшувалися зв'язки з адміністрацією колгоспу ім. Горького і, як наслідок, було придбано новий рентгенівський апарат АРД, на якому всі роки сумлінно працював Шаповал Іван Васильович, 1925 року народження, учасник Великої Вітчизняної війни.

На якісно новий щабель піднялася основна медична служба в лікарні - терапевтична. Це стало можливим після приходу на посаду завідуючої лікаря-терапевта Пустовар Валентини Михайлівни. За свою 33-річну сумлінну працю її ім'я було занесено на обласну Дошку пошани і до книги Трудової слави Дніпропетровської області.

Багато років віддали охороні здоров'я лікарі Богонос Галина Василівна, Поляков Іван Андрійович, завідуючий Капулівським ФАПом Кацило Григорій Дмитрович і його дружина - акушерка Землянська Любов Миколаївна, завідуючий Катеринівським фельдшерським пунктом Тищенко Олексій Платонович, помічник лікаря-епідеміолога Криштопа Іван Максимович, акушерки Литвинова Параска Василівна, Смоляр Анна Петрівна, Замана Ніна Григорівна, фельдшер Пєтухова Емма Іллівна, старша медсестра Сова Марія Іванівна, медсестри Голуб-Рогова Раїса Микитівна, Матюк Василина Сидорівна, Махинько Антоніна Іванівна, Заїка Лариса Василівна, Євтушенко Ніна Феодосіївна, фельдшер Гапіч Лідія Іванівна, фельдшери швидкої медичної допомоги Негода Тетяна Василівна, Пироговська Зінаїда Андріївна, Сова Ніна Іванівна, Кацило Петро Григорович і багато інших сумлінних працівників.

Минають роки. На зміну ветеранам прийшли молоді, повні сил і енергії лікарі: Пустовар Валентина Іванівна - терапевт, Прус Валентина Миколаївна стоматолог, Матюк Вікторія Григорівна - терапевт, фізіотерапевт - Володін Юрій Сергійович, Хнюкало Наталія Іванівна - старша медсестра, Горлова Тетяна Миколавна - фельдшер, Крисіна Валентина Іванівна, медстатист - Коваленко Валентина Андріївна.

Особливо велику популярність серед населення не тільки Нікопольського району, а й Дніпропетровської області, України здобула Покровська лікарня з 1979 року, коли з ініціативи головного лікаря Пустовара Василя Григоровича була побудована коштом колгоспу ім. Горького водогрязелікарня. Ця неординарна подія схвилювала не лише медичних працівників, а й партійних і радянських керівників. Було багато публікацій в газетах усіх рівнів - від "Правди" до республіканських, обласних і районних. Вийшли 2 книги "Село дивиться в майбутнє" за редакцією В. Г. Бойка. На студію ім. Довженка (м. Київ) був запрошений головний лікар Пустовар В. Г. і фрагменти розповіді про водогрязелікарню ввійшли до кінокартини про Нікопольщину "В центрі уваги - Людина".

Основний напрям діяльності відділення водогрязелікування - це санаторне лікування захворювань опорно-рухового апарату людини. Це - остеохондрози, артрити, радикуліти, міозити, гінекологічні, урологічні захворювання. А наявність мінеральної води курорту Моршин розширює можливості відділення в ефективному лікуванні хвороб шлунка, кишечника, підшлункової залози. Також лікуються хворі з ураженням дихальних шляхів у камері спелеотерапії.

Після введення в дію відділення водогрязелікування головний лікар Пустовар В. Г. поставив собі за мету побудувати стаціонарне відділення санаторію-профілакторію на 100 ліжок. Це було здійснено в 1989 році за рахунок коштів колгоспів району. З'явилась унікальна можливість продуктивно працювати медичному персоналу в прекрасних умовах та надавати комплекс якісних послуг хворим.

Багато років у відділенні водогрязелікування працювали лікарі Україна Анна Данилівна та Пустовар Валентина Михайлівна, медсестри Семещенко Любов Миколаївна, Заїка Лариса Василівна, Дробот Лариса Миколаївна, санітарки Червінська Олена Петрівна, Мала Світлана Миколаївна та інші.

Лікувальні властивості грязі Куяльницького лиману найбільше вивчені, бо ще в 1820 році публікувалися наукові праці про їхні унікальні якості, які були досліджені пізніше і довели їх справедливість. Грязі містять багато органічних кислот, солей олеїнової кислоти, хлорофілу, йодозберігаючих органічних сполук, каротини і каротиноїди. Багато в них і мікроелементів: мідь, свинець, бор, миш'як, фтор, йод, бром.

Те, що зроблено колективом Покровської лікарні за 50 років, увійде в історію рідного краю - Нікопольщини.

Є надія, що в нове, двадцять перше століття, колектив медичних працівників візьме кращі традиції всіх тих лікарів, медсестер, технічних працівників, які прекрасно трудилися, але, на жаль, не дожили до цієї світлої дати. І завдання молодого покоління працівників - примножувати славу Покровської лікарні у справах охорони найціннішого в житті людини - здоров'я!

З великою надією на це колектив Покровської лікарні вступає в нове тисячоліття.


Етапи становлення

У конституціях буржуазних країн немає статті, що забезпечує право громадян на охорону здоров'я. У Сполучених Штатах Америки один день перебування в лікарні обходиться в 175 доларів.

До Великої Жовтневої соціалістичної революції тривалий час у Нікополі не було жодної медичної установи. Медичну допомогу населенню подавав відставний військовий фельдшер, який сам і ліки виготовляв. Лікарня на 25 ліжок була збудована лише в 1896 році. Напередодні революції існувало дві невеличкі лікарні на сорок одне ліжко, де працювали шість лікарів та одинадцять акушерок і фельдшерів. Медична допомога надавалася за плату.

Тепер - за радянської влади - на кошти лише одного колгоспу імені Горького в селі Покровському збудована лікарня, у якій відновлюва-тимуть здоров'я хворі на серцево-судинні і нервові захворювання.

Для цього використовуватимуться сірчано-воднєві, шалфейні, вуглецеві, перлинні та інші ванни.

У Чехословаччині закуплене необхідне обладнання для нової лікарні, розрахованої на 200 відвідувань щодня. Завезено сорок тонн цілющої грязі. Обладнана фінська баня.

Колектив Покровської дільничної лікарні, як і інші трудові колективи, непогано попрацював у третьому - ударному - році десятої п'ятирічки. Наше головне завдання - дбати про здоров'я трудящої людини. Ми це завжди пам'ятаємо і спрямовуємо свої сили й знання на вирішення цього завдання. У нас нині немає дитячої смертності, не зареєстровано захворювання на туберкульоз. У цьому заслуга всього колективу. Та сьогодні хочеться щире слово сказати про медсестру Р. М. Рогову, лаборанта Л. В. Кумпан, слюсаря-техніка М. І. Шевченка, санітарок П. Литовську та М. Л. Паливоду.

У 1979 році наш колектив працюватиме над розв'язанням широкого кола питань. У першому кварталі вступить до ладу діючих грязелікарня, яка щодоби прийматиме 200 чоловік. Тут можна буде лікувати серцево-судинні хвороби, ревматоїдні артрити, гіпертонічні хвороби, хвороби периферичної системи тощо. Лікарня, побудована на кошти колгоспу, служитиме колгоспникам.

В. Пустовар, газета "Південна зоря", 31.12.1978 р.

 

Міцне здоров'я - міць держави

У селі Покровському виросло своєрідне медичне містечко, де колгоспники й інші жителі села мають змогу отримати необхідну кваліфіковану медичну допомогу. На сторожі здоров'я трудящих тут постійно стоять 10 лікарів, 36 медпрацівників середньої ланки, в лікарні встановлено цілодобове чергування, працює служба швидкої допомоги.

У своєму розпорядженні ми маємо найсучаснішу медичну апаратуру, що дає змогу на місці подати допомогу або проводити лікування найрізноманітніших захворювань.

А в грудні минулого року покровці справили своєрідне новосілля - здано до ладу діючих грязеводолікарню, яку збудовано на кошти колгоспу імені М. Горького. Нині у ній лікуються ті, в кого не все гаразд із опорно-руховим апаратом, нервовою і серцево-судинною системами тощо. А згодом, коли із Моршина (Львівська область) буде поставлено мінеральну воду, грязелікарня прийде на допомогу й тим, хто страждає шлунково-кишковими захворюваннями. Взято нашими лікарями на озброєння грязелікування, ваннолікування (практикуємо кисневі, перлинні, морські, хвойні, скипидарні, йодобромні та інші ванни).

Неповні три місяці працює грязеводолікарня, але в стінах уже отримали еліксир здоров'я 130 колгоспників.

Разом з тим ми прагнемо розширювати можливості закладу. Надійшло і встановлено нове чехословацьке обладнання для підводного масажу, маємо і кабінети сухоповітряної терапії (фінська баня) для лікування серцево-судинних захворювань, нирок.

Грязеводолікарня вже перестала бути лише колгоспною, до нас приїздять клієнти із міст і сіл, Враховуючи те, що згодом грязеводолікарня вийде за межі села і району, передбачено будівництво пансіонату на 200 місць.

Усі процедури, обслуговування у нас безплатні.

Міцне здоров'я людей - це міць держави. Тому медичні працівники дільничної лікарні та грязеводолікарні знаходяться у постійному творчому професійному пошуку.

В. Пустовар, газета "Південна зоря", 23.02.1980 р.

 

Колгоспна здравниця

На території села Покровського зусиллями колгоспу імені Горького споруджено чудову водогрязелікарню, яка на початку цього року прийняла перших пацієнтів. Водогрязелікарня має водолікувальний зал на 6 ванн, грязелікувальний зал на 8 кушеток, фізіотерапевтичний кабінет, інгаляторій, зал лікувальної фізкультури і масажу, грязеву кухню і грязесховище, сауну і басейн для проведення сухоповітряної терапії та підводного масажу, кімнати відпочинку і кабінет лікаря.

Отже, збулася давня мрія колгоспників району - не виїжджаючи за межі області, пройти санаторно-курортне лікування куяльницькими лікувальними грязями. Крім того, можна прийняти кисневі, йодобромні, перлинні, морські, хвойні та інші ванни. Масаж, лікувальна фізкультура і фізіотерапевтичні процедури стали невід'ємними елементами в комплексі лікування.

При водогрязелікарні є стаціонарне відділення на 15 ліжок. Наша здравниця може робити більше 200 процедур на день. Для зручності хворих, особливо колгоспників, які можуть прийняти процедури у вільний від роботи час, організовано роботу в дві зміни: з 8. 00 до 20. 00. Медичні працівники можуть здійснювати процедури в обсязі режиму Причорноморських грязелікарень.

Відбір і направлення на лікування в Покровську водогрязелікарню здійснюється лікарями дільничних лікарень під керівництвом головних спеціалістів районної лікарні.

В умовах Покровської водогрязелікарні можна провести лікування таких хвороб: перенесений міокардит ревматичного чи іншого походження не раніше як через 6-8 місяців у теплий час року; кардіосклероз міокардичний або атеросклеротичний без приступів стенокардії; міокардіодистрофія при явищах недостатності кровообігу 1 ступеня; гіпертонічна хвороба, при відсутності явищ склерозу (1 і 2 ступені фаза А); гіпотонічна хвороба; неврози, радикуліти; наслідки поранень та інших травм периферійних відділів нервової системи; наслідки поранень і травм спинного мозку при можливості самостійного пересування, невростенічні стани, артрити, артрози і поліартрити нетуберкульозної етнології, переломи трубчатих кісток з уповільненою консолідацією; остити, періостити, міозити і остомієліти в період ремісії; контрактури і трофічні виразки нижніх кінцівок; гінекологічні захворювання і безплідність; хронічні гастрити, коліти, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки; функціональні захворювання кишечника та хронічні хвороби печінки й жовчних шляхів.

В. Вишневський, газета "Південна зоря", 20.03.1980 р.

 

Становлення завершено

Сьогодні нерідко у Покровському можна почути: "Не скажете, як проїхати до водогрязелікарні?". "Де тут у вас курортне містечко знаходиться?". "Підкажіть, як до здравниці потрапити?". Покровчани, як правило, люб'язно показують дорогу до лікувального закладу і неодмінно поцікавляться, звідки прибув приїжджий. Адреси називаються різні: Москва, Туркменія, Тюмень, Донецьк, Дніпропетровськ, Павлоград, Марганець, Цілиноград, Волгоград, Суми, Чернівці, Чебоксари, Кривий Ріг, Брянськ, Кіровоград, Дніпродзержинськ, села нашого і навколишніх районів. Люди їдуть лікуватися звідусіль, бо сподіваються, що тут поправлять своє здоров'я, будуть оточені увагою і одержать кваліфіковану допомогу. У своїх сподіваннях вони не помиляються.

Ідея створення такого закладу, як водогрязелікарня, належить головному лікарю дільничної лікарні В. Г. Пустовару та голові правління колгоспу імені М. Горького М. Т. Галайді. Під час однієї зустрічі голова правління поскаржився, що чимало колгоспників потребують курортного лікування. А це і самому хворому не завжди під силу, і путівку потрібну не завжди одержиш вчасно, та й господарство страждає через нестачу робочих рук. І коли Василь Григорович запропонував наблизити цілющі властивості наших курортів до села, М. Т. Галайда підтримав цю думку.

Спочатку передбачалося збудувати приміщення на кілька кабінетів.

- А вже у процесі підготовки проекту, порадившись із фахівцями, вирішили робити все добротно, - розповідає В. Г. Пустовар. - Так і вималювалася сучасна наша водогрязелікарня.

Її загальна вартість - майже 200 тисяч карбованців.

Оглядаємо просторі кабінети, в яких зручні меблі, необхідне медичне обладнання.

- Ось кабінет для процедур, а це кімната відпочинку, далі у нас кабінет лікувальної фізкультури, - розповідає завідуюча водогрязелікарнею Ганна Данилівна Костенко. - У просторому залі розмістилися кабінети для приймання ванн. А це - ємкості для зберігання грязі, яку доставляємо з-під Одеси. А це для води, яка надходить з Моршина.

Привертає нашу увагу прилад, що нагадує титан.

- Це кисневий пристрій, який пристосовано для прийняття кисневих ванн, - пояснює В. Г. Пустовар. - Автором його є наш пацієнт, заслужений раціоналізатор республіки, головний інженер птахофабрики "Куйбишевська" В. М. Сидельников.

За роки свого існування водогрязелікарнею (а стала вона до ладу на початку січня 1980 року) відпущено 1020 процедур, майже половина з них прийнята колгоспниками. Період становлення як авторитетного лікувального закладу практично завершено. Нині 28 працівників лікарні під керівництвом Г. Д. Костенко та В. Г. Пустовара обрали головними напрямами в роботі лікування сер­цево-судинних захворювань, відновлення працездатності рухових органів, шлунково-кишкового тракту.

Яка ж перспектива вашого закладу? - запитуємо у головного лікаря.

В чому ми відчуваємо труднощі, так це у спальному приміщенні. Амбулаторне лікування ми можемо дати за день від 250 до 300 чоловік, а маємо у розпорядженні лише 25 ліжок.

Бажаючих поправити своє здоров'я немало. Затримка за спальним корпусом.

Чудову справу зробили в Покровському, збудувавши колгоспний курорт.

І. Філенко, газета "Південна зоря", 17.06.1982 р.

 

Здравниця на селі

Привабливе село Покровське, з кожним роком кращає. І люди тут живуть працьовиті, дбайливі. Тому й не дивно, що колгосп імені М. Горького щороку добивається високих виробничих показників. Дбаючи про здоров'я трудівників, правління колгоспу збудувало на кошти господарства лікувальний заклад. Чутка про ефективність лікування в ньому швидко облетіла район і села далеко за його межами. Мало чим відрізняється здравниця від відомих курортів нашої країни. Хворі на радикуліт, поліартрит, інші кісткові та нервові захворювання успішно проходять тут лікування. Адже до їхніх послуг найрізноманітніші ванни, гідромасаж, масаж, працює кабінет лікувальної фізкультури. Тут працюють кваліфіковані спеціалісти. Такі, наприклад, як завідуючий відділен­ням лікар Г. Д. Костенко, фельдшери Д. Д. Богочэров, Г. Оводенко, а також Л. М. Дробот, Л. М. Семещенко, Р. М. Рогова, Н. Д. Євдомаха.

С. Губа, газета "Південна зоря", 24.03.1983 р.

 

Переможці змагання

67-у річницю Великого Жовтня колектив медичних працівників нашої лікарні зустрів з почуттям виконаного обов'язку. Ми успішно впоралися зі своїми зобов'язаннями, спрямованими на поліпшення медичного обслуговування сільських трудівників. Поліпшилася профілактична робота з попередження онкологічних захворювань, захворювань на туберкульоз, серцево-судинні та інші. Багато зроблено щодо пропаганди медичних та санітарно-гігієнічних знань серед населення.

Колектив одним з перших у районі виконав свій патріотичний обов'язок перед Батьківщиною - підготував 303 безплатних донори, або 52 донори на тисячу чоловік.

Велику допомогу подали ми колгоспу імені М.Горького навесні, влітку й восени. Найбільший вклад зробили Т. Г. Сивоконь, Г. І. Балихіна, О. І. Шпонька, В. І. Фастівець, Л. М. Дробот.

Переможцями переджовтневого змагання у нас стали медсестри Е. І. Пєтухова, Л. М. Семещенко, лаборант Л. В. Заїка, акушерка Н. Г. Осколкова, молодші медсестри Г. П. Савченко, М. І. Черниш, масажист Л. М. Дробот, санітарки З І. Руденко, Т. Г. Сивоконь, кочегари В. О. Мишаста, В. М. Бендрикова, кухарі М. М. Дусь, С. С. Жлуденко, шофер І. С. Стешенко.

Колектив лікарні буде і надалі стояти на варті найдорожчого - здоров'я людей.

Історична довідка

Якісно нового змісту набула служба здоров'я району в 1979 році - стала до ладу Покровська водогрязелікарня, споруджена на кошти колгоспу імені М. Горького. Тут кваліфіковані лікарі лікують серцево-судинні захворювання, відновлюють працездатність рухових органів, шлунково-кишкового тракту. За п'ять років у водогрязелікарні поправили своє здоров'я 10289 трудівників району, з них на стаціонарі - 4366 чоловік і амбулаторно - 5923.

В. Пустовар, газета "Південна зоря", 23.10.1984 р.

 

Ми лікувалися в Покровському

Випало нам приймати курс лікування у відомій в районі Покровській грязелікарні. Пройшов час, і ми з легким серцем і вдячністю згадуємо проведені там дні. По-перше, розташована лікарня подалі від шуму, на узбережжі моря. Це заспокоює, відволікає від важких думок, але найголовніше - медперсонал тут уміє поєднувати природні фактори із добросовісністю та відповідальним ставленням до виконання своїх професійних обов'язків.

Працює прекрасно оснащений фізкабінет, у затишній їдальні можна розраховувати на смачне вітамінне харчування. До того ж медики проводять із хворими бесіди, колективні читання, а під час нашого перебування організували навіть вечір, присвячений творчості російського поета Сергія Єсеніна. Головний лікар В. Г. Пустовар та його дружина В. М. Пустовар виконували пісні на слова Єсеніна, а також пісні, які любив поет. Так що сил і здоров'я нам додалося.

Є.Чернишева, Д.Коновалов, В.Федоренко, О.Ковальова та інші пацієнти Покровської водогрязелікарні 22.12.1990 р.

 

Щоб лікувати краще

Без перебільшення можна сказати, що правління колгоспу утримує першість серед господарств району по здійсненню заходів, спрямованих на охорону здоров'я сільських трудівників. Колгосп на свої кошти збудував і обладнав грязеводолікарню, утримує станцію «Швидкої допомоги» сільської лікарні, зробив значний внесок у будівництво стаціонарного диспансеру.

Названі заходи здійснювалися з ініціативи головного лікаря Покровської дільничної лікарні В. Г. Пустовара при підтримці голови колгоспу М. Т. Галайди.

Та ось В. Г. Пустовар вирішив залучити до справи поліпшення охорони здоров'я сільського населення науковий потенціал республіканського значення. А почалося з того, що в Покровській дільничній лікарні побували спеціалісти із Республіканського центру реабілітації хворих на захворювання органів дихання кандидати медичних наук О. Б. Мальцева і С. М. Гопа. Науковці дали добру оцінку рівню лікувальної роботи у дільничній лікарні, кваліфікації покровських медиків. Після цього Республіканський центр реабілітації оснастив Покровську дільничну лікарню найновішою апаратурою для лікування хворих на бронхіальну астму і бронхіт (вартість апаратури 50 тис. крб.) Отже, найближчим часом хворі можуть відчувати цілющі властивості нового способу лікування.

Сьогодні дуже багато говорять і пишуть про екстрасенсів, народних цілителів та інших представників нетрадиційної медицини. А я хочу подякувати від себе особисто і від своїх подруг по нещастю - працівниць нашої птахофабрики Олени Цифри та Віри Коваленко - всьому колективу Покровської водогрязелікарні. Це завдяки їхньому турботливому, щирому ставленню до всіх без винятку пацієнтів, а також скрупульозному виконанню призначених процедур ми за дуже короткий час буквально поставлені на ноги. А всього місяць тому нас привезли в лікарню немічними і «розбитими» різного виду остеохондрозом.

Насамперед, ми вдячні головному лікарю Покровської дільничної лікарні Василю Григоровичу Пустовару. Це завдяки його особистій ініціативі (як я дізналася пізніше) ми маємо в районі такий унікальний лікувальний заклад. Його наполегливість і цілеспрямованість, послідовність і прямолінійність, енергійність і, нарешті, високий професіоналізм, допомогли подолати всі чиновницькі бар'єри і добитися будівництва та обладнання грязелікарні.

А яка доброзичлива атмосфера в колективі цього медичного закладу! Це відчуваєш відразу після прибуття в лікарню. І в цьому також заслуга головного лікаря, вимогливого не тільки до персоналу, а й до себе.

Окрім водогрязевих процедур для хворих обладнано й інші кабінети з ефективними засобами лікування, благотворний вплив яких пацієнти відчувають на собі. Прикладом може бути масажний кабінет, після якого у хворого ніби відкривається друге дихання. Тільки в похвальних ступенях можна розповідати і про майстерну роботу Василя Григоровича з лазерним променем - цим новим досягненням сучасної науки. І так думають всі пацієнти лікарні. Вони в цьому переконалися, спілкуючись з ним у процесі лікування.

До пари головному лікарю і його дружина - Валентина Михайлівна, яка завідує водогрязелікарнею. Чистота, акуратність і висока дисципліна персоналу - ось головні прикмети цього закладу, що характеризують і його керівника, і весь колектив. І головне - ніякої показухи. Тільки безкорисливість, тепле ставлення до хворих, почуття високої відповідальності при виконанні свогс професійного і людського обов'язку.

К. Литовченко, газета "Південна зоря", 22.05.1993 р.

 

Зцілюють покровські грязі

У Покровському, на березі Каховського водоймища, розташувалася сільська грязелікарня. Сюди звертаються багато нікопольців, котрим необхідно вилікувати захворювання суглобів, радикуліт і т.п. За визначенням лікаря вони приймають лікувальні грязі, різноманітні ванни... Вражає чудовий спортивний зал з великою кількістю тренажерів, за допомогою яких розробляються суглоби, травмовані хребти, лікуються інші хронічні захворювання.

Сьогодні грязелікарня користується популярністю далеко за межами Нікопольського району. Ось цьому приклад. Сергій Сахарчук приїхав із Калузької області (Росія). Діагноз - наслідки перелому тазостегнового суглоба. Він ледве пересувався на милицях. Після прийняття грязевих сеансів і спеціальних ванн протягом тижня він уже міг ходити, спираючись тільки на одну милицю.

Бабенко Анна Іванівна, жителька міста Нікополя, скаржилася на гострий біль у колінних суглобах. Пройшовши курс лікування, жінка відчула себе заново народженою. І подібних прикладів багато.

Усі, хто лікувався у грязелікарні, сердечно вдячні її обслуговуючому персоналу і особливо головному лікарю В. Г. Пустовару та завідуючій В. М. Пустовар за їх добросовісне ставлення до виконання свого професійного обов'язку. Дай, Боже, їм усім доброго здоров'я, подальших успіхів у праці.

А на закінчення хочеться порадити усім, хто потребує лікування хвороб, про які йшла вище мова: звертайтеся до Покровської грязелікарні. Вам тут обов'язково допоможуть.

Т. Кустова, Н. Первак, П. Титова, газета "Південна зоря", 10.07.1993 р.

 

Чи є у водогрязелікарні майбутнє?

Його життя - медицина. Так можна сказати про головного лікаря Покровської дільничної лікарні В. Г. Пустовар. З дитинства Василь Григорович мріяв стати лікарем, тож не випадково після закінчення школи вступив до Полтавського медичного училища, яке у 1956 році закінчив з відзнакою. У 1965 році він закінчує Дніпропетровський медичний інститут і приїздить до с. Покровського, де і почалася його трудова діяльність у дільничній лікарні.

У 1979 році з його ініціативи на березі Каховського водосховища було побудоване приміщення водогрязелікарні, а в 1989 році - і головний корпус. Велику матеріальну допомогу під час будівництва подавали господарства Нікопольського району, серед яких хотілося б виділити колгосп імені М.Горького (колишній голова правління М. Т. Галайда).

Щоб висококваліфіковано працювати у водогрязелікарні, медпрацівники пройшли перепідготовку на курсах підвищення кваліфікації.

З Одеси періодично завозиться цілюща грязь, яка зберігається у спеціальних резервуарах, а з м. Моршино (Львівська область) - мінеральна вода.

До водогрязелікарні за направленням районної лікарні звертаються хворі на остеохондроз хребта, радикуліт, сколіоз, гастрит, неврити лицьового нерва, де до їх послуг цілющі грязі і ванни, фізіотерапевтичні та парафіноозокеритові процедури, лазерна терапія, масаж, сауна з басейном - все те, заради чого хворі раніше змушені були їздити за сотні кілометрів, витрачаючи на це чималі кошти.

Очолює відділення досвідчений лікар-теpaneвт Валентина Михайлівна Пустовар, яка прагне, щоб хворі, перебуваючи на лікуванні в її відділенні, почували себе приємно і затишно.

Про якість праці медиків водогрязелікарні говорить один із відгуків хворих, які тут лікувалися: "Випало нам пройти курс лікування у відомій Покровській водогрязелікарні. Минув час, і ми з теплотою та вдячністю згадуємо проведені там дні. По-перше, розташована лікарня у мальовничому місці на узбережжі моря, а це заспокоює, відволікає від важких думок, але найголовніше - медперсонал тут уміє поєднувати природний фактор із добросовісним та відповідальним ставленням до виконання свого обов'язку.

Працює прекрасно оснащений фізкабїнет, у затишній їдальні можна розраховувати на смачне вітамінне харчування".

Прикро, але доводиться говорити і про те, що через нестачу коштів з квітня цього року в Покровській лікарні сталися зміни на гірше: відділення водогрязелікарні закрито, і на сьогоднішній день існує лише денний стаціонар, а в нічний час чергує "швидка допомога". Багато медпрацівників відправлено на біржу праці, дехто змушений іти в безоплатну відпустку. На сьогоднішній день в лікарні працює 40 чоловік. Василь Григорович, як головний лікар, особливо відзначив В. М. Пустовар (завідуючу водогрязелікарнею), В. І. Пустовар (лікаря-терапевта), П. Г. Кацила (фельдшера "швидка допомога"), Т. М. Горлову (фельдшера), В. А. Коваленко (медстатиста), Н. І. Хнюкало (старшу медсестру), О. М. Коваленко (дитячу медсестру), О. Г. Пащенко (медсестру). Ці спеціалісти не один десяток років бездоганно виконують свої обов'язки.

Хочеться вірити, що настануть кращі часи, з'являться кошти у бюджеті, і місцева влада допоможе Покровській дільничній лікарні вийти зі скрутного становища, адже це єдина в районі бальнеологічна лікарня-санаторій.

Василь Григорович з радістю повідомив, що керівники НЗФ і спортивної бази з м. Дніпропетровська вже зверталися до нього, щоб укласти договір на оздоровлення своїх працівників у водогрязелікарні, але все залежить від керівництва районної лікарні.

Ю. Карнаух, газета "Південна зоря", 20.09.1997 р.

 

Вместо панических воплей - дело!

Экономический кризис ударил и по важнейшей социальной отрасли - здравоохранению. Об этом свидетельствуют и панические возгласы нардепов на сессиях Верховной Рады (когда заседания транслировались по радио): «Закрывают...», «Сокращают...». Но радикальных мер по исправлению положения в медицине не предлагают, разве что надеются на возвращение советской власти, которая принесет бесплатное лечение больным. Мечты! Где ваша сладость?

В связи с этим приятно отметить, что в нашем регионе осуществляется принцип "Самим заботится о себе". Пример в этом показывают руководящие работники города и района. Городской голова С. Старун поддержал инициативу заведующего горздравотделом С. Черкасова, председателя профильной депутатской комиссии горсовета Н. Бредихиной и других медиков о необходимости и целесообразности создания в Никополе хорошо оснащенного оборудованием, аппаратами и приборами кардиологического центра.

Городским бюджетом средств на создание нового лечебного учреждения не было предусмотрено. Городские власти обратились за помощью к руководителям государственных и коммерческих предприятий. Пример показал председатель правления ОАО НЗФ депутат областного совета А. Коваль. Не остались в долгу перед горожанами руководители А. Игнатенко (завод трубопроводной арматуры), Н. Олейник (горводоканал), депутат райсовета С. Столбченко (НПО “Эра”) и многие другие.

Кардиологический центр имеет три стационарных отделения и поликлинику. Приведу статистические показатели за сентябрь, которые подтверждают целесообразность создания в городе такого лечебного учреждения: стационарное лечение оказано 217 больным (из них 37 - в возрасте до 40 лет, в том числе 6 жителям сел района); амбулаторное лечение - 714 больным (из них 30 - в возрасте до 40 лет). Эти показатели в два-три раза выше, чем за два предшествую-щих месяца.

Создание кардиологического центра в период экономического кризиса впишет славную страницу в историю Никополя.

Многие жители Никопольщины заинтересовались восстановлением Покровской грязелечебницы. Это лечебное учреждение было построено по инициативе главврача Покровской участковой больницы В. Г. Пустовара в 1979 году. Средства на ее строительство выделило правление колхоза им. Горького (председатель - Герой Соцтруда Н. Галайда).

Грязями и специальными ваннами здесь лечили болезни суставов, сердечно-сосудистые заболевания и другие недуги сельских жителей и горожан. Главврач В. Пустовар и другие медики обеспечивали качественное лечение больных. По направлениям городской женской консультации, вспоминает Василий Григорьевич, в грязелечебнице лечились от бесплодия многие женщины Никополя. Но шесть лет тому назад Покровская грязелечебница была закрыта на капитально-восстановительный ремонт, который из-за отсутствия нужных средств из года в год откладывался...

Между тем, многие никопольчане сожалели по поводу того, что не могут воспользоваться благами покровской лечебницы. А до одесского Куяльника далеко да и дорого. За решение проблемы взялся лично председатель райсовета Н. Письменный. Николай Григорьевич часто повторяет: "Трудности надо преодолевать своим трудом, изысканием своих возможностей. На государство ныне нет надежды..."

Но где взять средства, необходимые на капитальный ремонт грязелечебницы? Ведь труженики сельхозпредприятий месяцами не видят живых денег. А ремонтные работы выполнять надо. Председатель подключил к важному делу своего заместителя В. Туревича, работавшего в свое время старшим инженером-строителем в колхозе им. Горького. Обратился к каждому хозяйственному руководителю с предложением внести хотя бы маленькую лепту в восстановление грязелечебницы. На призыв последовал отклик. Собирали, как говорится, по копейке. На важный объект зачастил и глава райгосадминистрации В. А. Евтушенко.

Дело продвигалось, хотя медленно, но уверенно. И вот грязелечебница восстановлена. Она приняла первых пациентов из сел. Прибыли больные и из Никополя.

Об инициативе и находчивости городских и районных властей тепло отозвалась заместитель председателя областного совета А. Н. Малая. Ведь кому-кому, а Алле Николаевне, бывшему завгорздравотделом, хорошо знакомо состояние дел в лечебных учреждениях нашего региона.

Создание городского кардиологического центра прибавило забот городскому голове С. Старуну, которому, наверное, придется агитировать руководителей предприятий быть спонсорами очень нужного жителям Никополя лечебного учреждения. Не убавилось забот и у председателя райсовета Н. Письменного. Ведь предстоит ввести в эксплуатацию трехэтажное здание профилактория возле грязелечебницы и одновременно решить вопрос о его статусе.

М. Павлюк, газета "Нікопольська правда", 30.11.1999 г.

 

Друге дихання грязелікарні

Початок 2000 року в районі ознаменований чудовою подією - відновлено роботу Покровської грязелікарні. Лікувальний заклад прийняв перших пацієнтів.

Хлібом-сіллю зустрічали працівники Покровської грязелікарні гостей, які прибули з багатьох господарств та підприємств Нікопольщини. Таке зацікавлення не випадкове, оскільки відновлювали медико-профілактичний заклад своєрідною районною толокою, коли кожне господарство ремонтувало конкретні приміщення. Поєднання бюджетних коштів і грошей сільгосппідприємств, як зазначив на невеликому мітингу голова райдержадмініс-трації В. О. Євтушенко, дало плідний результат:

- Тепер, - сказав він, - справа за тим, щоб грязелікарня працювала продуктивно.

Районний керівник запропонував надати Покровській водогрязелікарні ім'я ініціатора її створення, Героя Соціалістичної Праці, колишнього голови колгоспу імені М.Горького М. Т. Галайди. Це було сприйнято схвальними оплесками. Лише кілька тижнів не дожив Микола Терентійович до другого народження свого дітища.

Від імені представницької влади виступив заступник голови районної ради В. Д. Туревич, який 22 роки тому, будучи інженером-будівельником саме й зводив корпуси профілакторію та грязелікарні.

- В історії закладу поновлення роботи - не менш важлива подія, ніж його будівництво, - зазначив він.

- Добре, - сказав голова райкому профспілки працівників АПК О. Ф. Донець, - що районне керівництво так дієво відгукнулося на сигнали профспілок про загрозливе зростання захворювань серед селян Нікопольщини.

Він пообіцяв, що профорганізації активно сприятимуть направленню на лікування до грязелікарні трудівників села.

З напутніми словами виступили начальник районного управління АПК В. А. Кураткін, головний лікар РТМО В. М. Ракуцький та господар закладу - головний лікар Покровської лікарні В. Г. Пустовар. Він особливо підкреслив великий внесок у ремонтні роботи ПМК-1, ПМК-2 та ПМК-4.

Розрізається червона стрічка і гостей запрошують у затишне приміщення профілакторію. В. Г. Пустовар проводить їх по палатах третього поверху, де вже відпочивають 30 чоловік. Керівники особливо цікавляться кімнатами, закріпленими за їхніми господарствами, ревно вивчаючи, чи не гірші вони за сусідні. Невдовзі на дверях палат з'являться таблички з назвами господарств, що опікують їх.

У холі В. О. Євтушенко та інші присутні спілкуються з пацієнтами, цікавляться їхніми побажаннями та самопочуттям. Інвалід II групи Г. І. Шеремет (ВАТ "Нікопольська райагропромтехніка") тут лише перші дні, але вже відчув полегшення. Подобається у закладі й Т. В. Лакатош (с. Олександропіль) та Л. В. Тарановій (с. Чкалове): "Тільки ж, - жартома додають вони, - малувато тут жінок - на 26 чоловік лише четверо". Цей "недолік" їм обіцяють виправити.

Відвідали гості й саму водогрязелікарню, сховану за височезними ялинками. З її роботою знайомив завідуючий Ю. С Володін. У коридорі, в очікуванні процедур, сидять у спортивних костюмах відвідувачі. А в боксах, обкладених кахлем, лежать на тапчанах, приймаючи грязеві аплікації, перші пацієнти. Парують у басейні та ваннах термічні води. Для хворих на бронхіальну астму та алергію - кімната штучного мікроклімату. 20-45 хвилин перебування у лікувальному тумані дозволяють людям дихати вільніше. До послуг відвідувачів - прекрасний зал лікувальної фізкультури. Тут до двох десятків різноманітних тренажерів. Біля шведської стінки - масажний стіл. Та крім цього, є й спеціальний кабінет масажу з кількома індивідуальними кабінками.

Голови КСП та профспілкові лідери переходять із одного приміщення до другого, роздивляються, цікавляться, чи є тут працівники з їхніх господарств. Голова КСП імені Тельмана В. В. Коноба розводить руками: "Соромно, але вперше побачив такий заклад. Будемо направляти сюди наших працівників." Так, вдома не полікуєшся, - підтримує його О. Ф. Донець. -тільки тут, подалі від свого подвір'я, можна нормально відпочити і поправити здоров'я.

І не віриться, що наказ наших виборців про відновлення роботи грязелікарні вдалося здійснити, - втручається у розмову сільський голова Покровської сільради А. О. Самойленко. - Але ж діє!

Діє,-погоджується В. Г. Пустовар, - роботу отримали 25 медпрацівників. Вже можемо прийняти перших 50 пацієнтів. А після ремонту другого поверху - усіх 100. Роботи на ньому розпочнуться навесні...

Є.Фатєєв, газета "Південна зоря", 12.02.2000 р.

 

Не шукайте те, що є поруч

Моє знайомство з Покровською грязелікарнею відбулося ще в 1981 році. Тоді за порадою своїх співробітників я направила туди свого сина, в якого після травми не розгиналася кисть руки - рубці стягли долоню і не давали їй вирівнюватися. Я досить наполегливо лікувала його, застосовуючи ін'єкції та інші процедури. Але зрушень не було.

У Покровській грязелікарні син пробув 24 дні. Результат від лікування в цьому закладі відразу було видно: кисть запрацювала! Це стало можливим завдяки проведеному спеціальному комплексу: ін'єкцій лідази, яку вводили прямо в рубці долоні, електропроцедур, масажу, лікувальної фізкультури тощо.

З радістю я сприйняла звістку про те, що з лютого поточного року Покровська грязелікарня запрацювала знову, що їй все-таки вдалося дати друге життя, бо мала цілий букет хвороб: поширений остеохондроз, поліартрит, дуже боліли суглоби, які позбавляли мене сну. Таблетки вживала пригорщами, щоб хоч якось вгамувати біль. Страждала на безсоння, від якого теж старалася врятуватися таблетками. Мучив біль у хребті - від шийного відділу до поперекового. Часто перебувала на лікарняних, лікувалася крапельницями.

У Покровській грязелікарні мені призначили грязеві процедури, парафіново-озокеритні аплікації, масаж та електромасаж, перлинні ванни з валеріаною та хвойні ванни. А як легко дихається в солярії! Хоча мені й не призначалося лікування в ньому (там лікувалися ті, хто страждає на захворювання верхніх дихальних шляхів, астму), я спробувала подихати тим чарівним повітрям. І відчула, як мені стало легко й радісно.

Велике захоплення викликав і тренажерний зал - справжнє багатство грязелікарні, де можна привести в норму і зміцнити усі м'язи тіла й суглоби. Лікуючись, я познайомилася з хворими, які перенесли інсульт, різноманітні травми, страждали на поліартрит, гінекологічні захворювання, остеохондроз та інші хвороби. Раджу побувати в грязелікарні тим, кого хвороби тривожать тривалий час. Запевняю, що після лікування настане значне полегшення, адже комплекс послуг, що надаються, дуже різноманітний. Наприклад, тут є зелена глина, яка стане в нагоді хворим на гематоми, фурункульоз, варикозні вузли на ногах, мастопатію, запалення суглобів, кишечника тощо. Можна пройти й курс лікування рефле­ксотерапии голко- і мануальної терапії.

Разом зі мною лікувалася Тамара з села Південного. Вона скаржилася на шум у вухах, головний біль та біль у суглобах. Після комплексу лікування вона відчула себе значно здоровішою. Ліда з Чкалового теж залишала грязелікарню у гарному настрої: остеохондроз та поліартрит більше не турбували її. Щоб скористатися послугами грязелікарні, треба придбати путівку, яка коштує за сьогоднішніми цінами найдешевше в регіоні. Варто спробувати лікуватися тут, на місці. Принаймні не треба витрачати дорогоцінного часу на акліматизацію. По-друге, зараз майже кожен з нас витрачає багато грошей на ліки. А результат? Тож, може, краще витратитися один раз, придбавши путівку в грязелікарню? Я переконана в тому, що користь від перебування в ній безсумнівно буде. Причому для всіх без винятку.

А. Булатова, газета "Південна зоря", 26.02.2000 р.

 

 

Переведення в електронний вигляд:  Бутенко О.П.


 

 
Обновлено 08.12.2010 17:01
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting