|
|
|
| Історія Нікопольщини - Наш край: від мезозою до первісних мисливців | |
| 02.09.2009 07:14 | |
|
There are no translations available.
Матеріал надано в авторській редакції
Нікопольщина льодовикового періоду
Поволі, але наполегливо, сантиметр за сантиметром, метр за метром, розтрощуючи ліси, підминаючи під себе рівнини і горби, повзли величезні крижані гори. У той час, який вчені називають плейстоценом, або льодовиковим періодом, в наших краях мешкали горді і величні тварини. Їх останки і до цього дня знаходять на території Нікополя і Нікопольського району.
Карта просування льодовиків та стоянок первісних людей.
Технічне створення мапи: Волкова К.Ф. «Волохаті слони»
Нашу розповідь ми по праву почнемо зі справжньої мега-зірки льодовикового періоду, іноді жартома званою «волохатим слоном» і вперше описаною в далекому 1799 р. німецьким вченим И. Блюменбахом під ім'ям «Елефас прімігеніус» - «Первородний слон». Ви вже, напевно, здогадалися, що йдеться про мамонта. Викопні останки цього первісного гіганта на Нікопольщині знаходили не один раз. Так, в 1928 р. в районі Нікополя була знайдена частина бивня мамонта, а в 1932 р. в Городищевській марганцевій копальні виявили хребець і головку стегнової кістки цієї ж тварини. До пам'ятних знахідок слід віднести і виявлення в дніпровських водах в 1928 р. лопатки «волохатого слона». Особливо часто в нашій місцевості знаходили зуби (іноді навіть разом з нижньою щелепою) вимерлого велетня. Ось лише деякі місця і дати таких знахідок - марганцева шахта № 25 (1960 р.), село Знаменка (1959 р.), шахта № 7 Грушевського рудоуправління (1967 р.). Всі перераховані вище факти безперечно свідчать про мешкання мамонтів в нашому краї.
Мамонт
Ці велетні льодовикового періоду досягали триметрової висоти, важили до п'яти тонн, були покриті довгою шерстю і густим підшерстям. На реконструкціях Зденека Буріана (художник-ілюстратор, палеонтологічний і палеоантропологічний художник-реконструктор) показані мамонти, які своїми величезними бивнями розгрібають сніг, щоб дістатися до трави, що росте під ним. У меню велетня входила не тільки трава, але і мохи, гілки і навіть шишки (!) хвойних рослин. Такі результати були отримані в ході дослідження шлунку одного з сибірських мамонтів, що чудово зберігся.
Знахідки викопних залишків тварин льодовикового періоду на території Нікопольського району.
Технічне створення мапи: Волкова К.Ф.
Носоріг в «шубі»
Уявіть собі сучасного африканського носорога, одягненого в теплу шубу. Важко повірити, але такі дивовижні тварини жили колись і на просторах Нікопольщини. У 1936 р. в районі старої частини м. Нікополя виявили плечову кістку шерстистого носорога, а в 1940 р. мозкову частину черепа цього вимерлого звіра знайшли в селі Покровське. Як випливає з назви, ці носороги були вкриті густою шерстю, яка рятувала їх від суворих морозів.
«Шерстистий носоріг був менше мамонта за розмірами, але напевно відрізнявся лютим темпераментом, не поступаючись в цьому своїм сучасним родичам» (палеоботанік, доктор геолого-мінералогічних наук Сергій Наугольних). На морді у нього росли два роги, причому перший, найбільший, нерідко бував завдовжки до метра, який служив не тільки як зброя, але і суто мирним цілям. Ним двометровий шерстистий носоріг розгрібав сніг, щоб дістатися до пожухлої трави. Втім, не гидував він і хвойними рослинами, гілками верби і т.д.
Шерстистий носорог
По сусідству з шерстистим носорогом в районі нинішньої Новопавлівки (район м. Нікополя), мабуть, мирно паслися огрядні стада первісних короткорогих зубрів. У 1936 р. в цій місцевості була знайдена мозкова частина черепа (з роговими отворами) однієї з таких тварин.
Мешкав в наших краях і інший первісний зубр - довгорогий. Уламок рогу цього жителя льодовикової епохи виявлений на території Нікопольського району в 1995 р.
Олень-гігант
У передвоєнні роки в районі Нікополя був знайдений череп гігантського оленя, прикрашений прекрасними рогами, який і нині зберігається в місцевому краєзнавчому музеї. Це був могутній звір, що досягав більше 3 м висоти і декількох тонн ваги, а відстань між кінцями рогів доходила до чотирьох метрів. При цьому велетень щорічно (!) умудрявся не тільки скидати їх, але і відрощувати нові, вагою більше 40 кг. Мешкати гігантський олень, очевидно, міг лише на відкритих просторах, бо при русі через зарості чагарників та дерев його роги, які вражають уяву, служили б непереборною перешкодою.
Олень-гігант
В ті часи північну частину Дніпропетровської області займав льодовик, що прийшов зі Скандинавії, а територія сучасної Нікопольщини нагадувала тундру. Лише у долинах річок і на окремих ділянках пониження рельєфу розташовувалися острівці хвойної рослинності. Зграї вовків і первісні люди полювали на гігантського оленя лише в окремих випадках - очевидно, один вид його величезних рогів наганяв на них непереборний жах. Про час зникнення цього жителя льодовикового періоду вчені й досі ведуть дискусїї. Раніше вважали, що він вимер 10-11 тис. років тому, але досвід відомого українського вченого Підопличко І.Г. по прожаренню кісток стародавніх тварин свідчить про те, що давні гіганти могли зникнути на багато пізніше. Підтвердженням цієї думки можуть служити також і зображення на витягнутих із скіфських курганів золотих пластинках, датованих першим тисячоліттям до нашої ери, які свідчать, що первісний гігант цілком міг дожити до історичних часів.
Розпад мамонтового комплексу
Як вважають сучасні російські та українські вчені (старший науковий співробітник Зоологічного інституту Російської Академії наук Олексій Тихонов та старший науковий співробітник Інституту зоології Національної Академії наук України Павло Пучков) мамонт був одним з основних елементів цілого комплексу фауни тварин, широко розповсюдженого у верхньому плейстоцені на просторах Північної Євразії. Цю спільноту тварин (мамонти, печерні ведмеді, вівцебики, шерстисті носороги, зубри, північні олені, сайгаки, гігантські олені, песці, вовки та інші) називають мамонтовим комплексом, або мамонтовою фауною.
Більшість дослідників вважають, що на межі верхнього плейстоцену та голоцену відбулося вимирання деяких тварин мамонтового комплексу. У Європі цей процес розпочався ще 13 000-12 000 років тому, а у Сибіру, вірогідніше за все, набагато пізніше (так, на російському острові Врангеля у 1993 році були знайдені залишки мамонтів, які вимерли тут приблизно на 5500-6000 років пізніше від європейських). На думку багатьох вчених, правильніше було б вести розмову не про вимирання, а про розпад мамонтового комплексу. Частина тварин відкочувала на північ (північні олені, вівцебики, песці та інші), частина на південь (сайгаки), ще одна частина (лосі, бурі ведмеді, коні та інші) увійшла до сучасного комплексу (лісостепового і лісового). До цієї групи я би відніс ще й гігантського оленя, який міг увійти до степового комплексу та дожити у наших краях навіть до часів скіфів та сарматів – останніми роками з’явились докази цього припущення. І, нарешті, ще одна частина мамонтового комплексу, можливо, «найколоритніша» (мамонти, шерстисті носороги, печерні ведмеді та інші) назавжди зникла з обличчя Землі. По одній з гіпотез («ландшафтній») це відбулося через зміну тундростепів на сучасну тундру. Але зібрані відомості по пилку свідчать про відсутність на переході від плейстоцену до голоцену суцільного тундростепу з твердими грунтами і степовою рослинністю. Більш того, тундрові ландшафти були широко розповсюджені ще наприкінці плейстоцену, а їх панування не було основною причиною зникнення гігантів льодовикового періоду. Є думка, що печерних ведмедів могли згубити «печерні» хвороби (ревматизм, артрит та інші), а мамонтів та шерстистих носорогів – епідемія невідомої хвороби, яка трапилась на межі верхнього плейстоцену і голоцену по всій Європі. Але що тоді згубило тварин, які мешкали у Сибіру? І, нарешті, багато дослідників наполягають, що гігантів льодовикового періоду безжально знищили люди, чия зброя та засоби полювання ставали все більш вдосконалішими та жорстокішими (детальніше про це ви можете прочитати у статті «Люди та мамонти»). Вченими навіть знайдені невеликі піраміди, складені цілком з кісток та черепів мамонтів, що, ймовірно, використовувалися у ритуальних потребах. Хто знає, можливо вираз «забити, як мамонта» з’явився зовсім не на порожньому місці?
Ілюстрації:
Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:
|
|
| Обновлено 02.09.2010 15:39 |
