|
|
|
| 04.04.2010 07:38 | |
|
There are no translations available.
Військова лексика Запорозького козацького вжитку (на матеріалі історичних пісень)
Останніми десятиліттями науковцями посилено досліджуються процеси термінотворення. Актуальності набуло вивчення військової термінології, бо одним із потужних джерел поповнення сучасного словникового складу є лексика, яка тісно пов'язана із життям суспільства.
Українська військова термінологія, увага до якої об'єктивно актуалізується в добу розбудови незалежної української демократичної держави, досліджувалася в різних аспектах, зокрема, у площині лексикографічного опису. У XX ст. з'являється ряд словників військової термінології (Бурячок А.1, Лісна О.2). Історію становлення та інновації української військової термінології прослідковано в працях Задорожного В.3, Задунайського В.4. Процес формування української військової термінології в плані її становлення і розвитку стає об'єктом дисертаційних досліджень Мурашко Л.5, Рибалка Я.6, Халимоненко Г.7, Яремко Л.8.
Деякий час військова термінологія була майже повністю вилучена з активного вжитку у військовій сфері. В українській художній літературі і пострадянського часу на військово-патріотичну тему використовувалося щонайбільше два-три десятки військових термінів, скалькованих з російської мови. Численні й неконтрольовані запозичення військової термінології з російської та інших мов, створюючи ілюзію розвитку української мови, непомітно руйнують її вже не тільки на лексичному, а й на глибинно-фонетичному рівні. Хоча запозичення в українську мову російської військової термінології невипадково, якщо взяти до уваги обставини культурно-політичного розвитку України впродовж кількох останніх століть. Історія української військової лексики починається в княжі часи, а формування військового словника сягає спільнослов'янського періоду. Розбудова української військової термінології базувалася на взаємодії таких чинників:
Формування української військової термінології відбувалося паралельно із формуванням козацького війська. Поряд зі зброєю європейського типу козаки використовували бойові знаряддя «до порохового періоду», більш поширені у тюркських народів. Така конвергенція була закономірним явищем постійних військових контактів. У сучасній українській літературній мові переважна більшість тюркізмів архаїзувалася.
Українська військова лексика не лише зазнавала чужомовних впливів, але й сама була активним посередником. Закономірною і очевидною є її роль у XIV - першій четверті XVIII ст. як останньої ланки на шляху європеїзмів у російську мову. Ця лексика перестала розвиватися у XVIII ст., бо українські збройні козацькі формації зникли. Розвиток військової лексики можливий лише в середовищі, для якого вона актуальна. Традиції військової козацької справи перемістилися в історичні спогади - легенди, перекази та історичні пісні. Потреба у військовій лексиці виникає на початку 90-х рр. у незалежній Україні у зв'язку з необхідністю запровадити в українські Збройні Сили України рідну мову - військові команди, спеціальну військову термінологію тощо. Ця проблема розв'язувалася звичним для української мови пострадянського часу способом: шляхом калькування, а то й прямого запозичення термінолексики з російської мови. Проте, зацікавленість цією термінологією не виявилась достатньо сильною, щоб вплинути на розвиток сучасної української військової лексики. Безперечно, актуалізована архаїчна лексика не заповнює прогалин у системі понять, однак вона, на нашу думку, має ідейно-орієнтаційний сенс надаючи рухові певного ідейного спрямування - у чому й полягає її цінність як культурно пережитої національної духовної спадщини. Козацька романтика може видатися наївним замилуванням архаїкою, але з огляду на результати діяльності цього покоління, що повернуло українському народові традицію збройної боротьби за свої права, принаймні варто замислитися над цим феноменом нашої національної історії. Чимало військової лексики знаходимо в історичних піснях. Ця лексика охоплює назви осіб, пов'язаних з військовою справою; назви зброї, військової збруї та регалій; назви збройних сил, їх основних родів, бойових одиниць і деяких частин та загонів спеціального призначення; номінації, які стосуються стратегії або тактики бойових дій, військових операцій та їх наслідків.
І. Лексеми, що вживаються на позначення військових осіб
Лексеми, що вживаються на позначення військових осіб, можна об’єднати в семантичні підгрупи:
У ХV-ХVII ст. на Україні широкого вжитку набуло слово тюркського походження козак, яким називали незалежну людину, шукача пригод. В історичних піснях лексема козак вживається на позначення учасників війни зі своєї сторони. Слід відзначити, що ця лексема є найуживанішою у своїй підгрупі в історичних піснях.
Н.: Ой у полі а в гординськім відти козак з войни іде, ой у лісі коня пасе9. Буде з тебе, Байда, та козак войненьки9. Із Полтави їхали козаки9.
Дуже рідко в історичних піснях вживається термін компанієць - козак легкокінного гетьманського полку на Україні в ХVІІ-ХVІІІ ст.
Н.: Там стояли шкіпери, з ними компанійці9.
Вільних козаків-запорожців, яким властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво, називали лицарями, зустрічаємо цю лексему і в історичних піснях.
Н.: Будь мені лицар та вірнесенький9. Воєвода, славний лицар, на отводі зістав9. Буду биться, як лицар9.
Серед загальних назв воїнів можна визначити також лексему турецького походження гайдамака - учасник народно-визвольної боротьби XVIII ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського гніту.
Н.: Драли гайдамаки від панської ласки9. Не єсть ви козаки єсть ви гайдамаки9. Зустрічають його гайдамаки в темнім лузі над рікою9.
Подекуди зустрічається в історичних піснях слово сірома - козацька біднота на Запорозькій Січі; голота.
Н.: Наша браття сіромашня9. А не дай тім погибати, безщасному сіромасі9. Зажурився бідний сіром 9.
Ширше представлена в історичних піснях військова термінологія на позначення назв військових звань, чинів та посад: гетьман, отаман, осавул, старшина.
Слово гетьман запозичене із німецької мови, що в докладному перекладі звучить як «капітан». Гетьманом у XVI ст. називали виборного ватажка козацтва Запорозької Січі. Починаючи з Богдана Хмельницького, це управитель усієї України, представник вищої влади на Україні. Ця лексема дуже широко вживається в історичних піснях.
Н.: Ой пане гетьмане, були в бусурмана: багацько в чортяки всякого надбано9. Ой чом коні гетьманскії не п'ють води дунайської?9 Шлеть мене гетьман до Дунаю, да я Дунаю я сам не знаю9.
Отаман - виборний або призначений ватажок козацького війська. Представник козацької адміністрації у населених пунктах на Україні.
Н.: Ой лимане, лимане, запорізький отамане9. В отамана дух нелюдський7. Ой снинемось по таляру, купим штани отаману9.
Осавула - виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад на Україні в ХVІІ-ХVIIІ ст.
Н.: Ой ти соцький, осавула, сідлай коні вороні9. Отаман же з осавулою пана рейментаря просить9.
Старшина - в ХVІ-ХVIII ст. керівна заможна привілейована верхівка козацтва.
Н.: Та не хтіла в одно стати старшина козацька9. Ой старшина моя мила, випускайте мого сина9. Незначну групу становлять лексеми на позначення представників окремих військових загонів: кошовий, курінний, сотник (іноді зустрічається соцький).
Кошовий - слово старослов'янського походження - вождь, отаман козаків на Запорозькій Січі.
Н.: А чи й отаману та вістовому, а чи самому кошовому?9 Ой наш батько, пан кошовий, по козаках тужить9. Ой пише Швачка до кошового та дрібненькеє листя9. Ой принеси, принеси, чорная галко, від кошового вісті9.
Курінний - слово чагатського походження - виборна особа, що керувала куренем.
Н.: Обізвався серед Січі курінний Сулима9.
Сотник (соцький) - особа, яка очолювала сотню, обиралася спочатку козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем.
Н.: А в нашого Харта, а в сотника - батька9. Де їде сотник дорогою, кінь ся усікає9. Ой ти соцький, осавула, сідлай коні вороні9. Ой сварився, не сварився, а з соцьким побився9.
Також незначну групу становлять слова на позначення воїнів, які виконували певну військову службу чи додатковий обов'язок: варта, канонір,конвой, сторожа, стрільці, хорунжий. Варта - загін, гурт людей (переважно озброєних), що охороняють кого- що-небудь.
Н.: Прийде безчасна та варта9. А ти, каже, Вісарику, сидиш межи вартов9.
Канонір - майстер, який виготовляв і обслуговував гармати.
Н.: А як взяли каноніри з канонів стріляти9.
Конвой - група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь; варта; охорона, супровід.
Н.: Як піду я у чужу країну - конвоєм приженуть9. Ой пішов би я в чужу сторону, так конвоєм приведуть9.
Сторожа - загін, група людей, що охороняють кого-, що-небудь; варта; охорона.
Н.: Поставили стороженьку навхрест шабельками9. Та не дає проїхати та бистра сторожа9.
Зустрічається поодиноке вживання терміну стрільці. В основі його утворення лежить військовий засіб ведення бою за допомогою потужних дій стрільців, що було дуже поширеним серед козаків.
Н.: Оляна каже, що в сінях вівці, на Кармалюка засіли стрільці9.
Хорунжий - особа, що носила прапор або хорогву війська; прапороносець.
Н.: Посередині пан хорунжий, під ним кониченько9. Обізвався Павлюк-хорунжий9.
В окрему, хоч і незначну, підгрупу слід виділити слова-назви вояків іноземних армій: гусари, жовніри, рейментари. Гусари - угорські військові з частин легкої кінноти.
Н.: То ж не хмара - молоді гусари9.
Жовнір - солдат польської армії.
Н.: Лежить, лежить а в шпиталі жовняр молоденький9. Пішов жовняр на долину та ліг спати на годину9. Ой приїжджає жовнір став його питати9.
Рейментар - солдат польської армії.
Н.: Хорошенько рейментаря, кланяючись просить9. Пан рейментар походжає: «Дивітеся люде...»9. Отаман же з осавулом пана рейментаря просить9.
Отже військова лексика на позначення військових осіб, представлена в історичних піснях, містить у своєму складі загальні назви воїнів; назви військових звань, чинів та посад; назви представників окремих військових загонів; назви воїнів, які виконували певну військову службу чи додатковий обов'язок. Цей прошарок термінолексики представлений в історичних піснях найширше.
II. Лексеми на позначення зброї, військового спорядження і регалій
На особливу увагу в історичних піснях заслуговує лексико-семантична група, що об'єднує назви зброї, військового спорядження і регалій.
Ряд лексем вживається на позначення військової зброї: бомба, гак, гармата, кайдани, куля, лук, меч, мушкет, пістолет, пушка, рушниця, самопал, спис, стріли, топірчик, шабля. Бомба - розривний снаряд, начинений вибуховою речовиною.
Н.: Ой летіла бомба московськая, серед Січі впала9. Ой летить бомба від москаля та серед січі впала9.
Гак - металевий або дерев'яний стрижень, загнутий на одному кінці.
Н.: Та її за ребро гаком, гаком зачіпали9. Ой гаком за ребро та й пробуріте9.
Гармата - артилерійська довгоствольна вогнепальна зброя з пологою траєкторією, призначена для ураження живої сили та бойової техніки противника, руйнування оборонних споруд тощо.
Н.: З семип'ядій од запалов як півсоткою гармат9. А вдарено в Білій Церкві з тугої гармати9. Та вдарили з семи гармат у середу вранці9.
З тим самим значенням поряд з лексемою гармата зустрічається пушка.
Н.: Ой у п'ятницю на Солоній пушки заряжали9. Б'є турчин з Кермену з пушок на тривогу!9 Як взяли його на пушку - збили його на галушку9.
Кайдани - залізні ланцюги з кільцями, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах арештованого.
Н.: Та де піймає козаченька - та й в кандалах водить9. Гей, ой забили, а сотничка Харка в Шамраївці у кайдани9. Що на наші білі ручки й ніжки кайдани зломили9.
Куля - маленький свинцевий або стальний снаряд для стрільби із ручної вогнепальної зброї, що являє собою передню частину бойового патрона.
Н.: Первая куля не минула, а другая устрелила9. Треба взєти срібну кулю, ярі голосочки9. Ой летить куля з ворожого поля9.
Лук - ручна зброя для метання стріл, яка має вигляд стягнутої тятивою дуги.
Н.: Дав йому лучок і стрічок пучок, дав йому стрілку-царівну-дівку9. Ой узяв вже Байда лук у руку9. Ой подай мені та лук тугесенький9.
Меч - холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою.
Н.: Рубає мечем голови з плечей, а решту топить водою9. В правій руці меч тримає, а з лівої кров се ллє9. Ой кинеться та панства до ясного меча9.
Мушкет - рушниця великого калібру.
Н.: Мушкетом бере, аж серце в'яне9. Через плече мушкет носить і в дівчини грибів просить9.
Пістолет - ручна зброя з коротким стволом для стрільби на невеликі відстані.
Н.: Небагато Довбуш думав гримнув з пістоль іти9. Ой возьму я сі, ой возьму я сі пістолета і гаківниці9.
Рушниця (ружина) - вогнепальна ручна зброя.
Н.: Ой козак до ружини, бурлака до дрюка: оце ж тобі, вражий турчин, з душею розлука9. Гей, а у того лементаря за плечима ще й рушниця9. Ой де ж ваші, панове-молодці, та яснії рушниці?9
Самопал - ґнотова рушниця, що не має замка і заряджається з дула.
Н.: Вдарили разом з самопалів, з седмип'ядій од запало9. Як повіяли козаки з самопалів густо9. Клади продавали, самопали купували9.
Спис - холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку.
Н.: Держить спис в руці довгенький, а в другій - меч ясненький9. Ой підняли пана Саву на три списи вгору9.
Стріли - тонкий стрижень із загостреним кінцем або гострим наконечником, який використовують для стрільби з луку.
Н.: Шабельками вогню краше, ой стрілами розкладає9. Подай мені тугий лучок, і стрілочок цілий пучок9. Та зробив же Байда три стрілочки, та набачив Байда в морі три лебедочки9.
Топірець - сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя.
Н.: А зробімо топірчики та з самої сталі9. На ножєньку налягає, на топірця підпирає9. Свій топірчик вже не пестить, в сопілку не грає9.
Шабля - холодна зброя з зігнутим сталевим лезом і гострим кінцем.
Н.: З кониченька не встаю, в піхву шаблю не ховаю9. В правій руці шаблю має, а з лівої кров капає9. Шабля в ножнах забренчала, - шабля різанину чує9.
До назв аналізованої групи належать слова, що означають військові регалії, а саме: булава, бунчук, хоругва. Булава - палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка була військовою зброєю.
Н.: Ой як ударив та козак Нечай та об стіл булавою9. Не досягнув то пан Сава до своєї булави9.
Бунчук - булава з металевою кулькою на кінці і прикрасою-китицею з кінського волосу.
Н.: З Чигирина в Переяслав Богдан одбуває, з бунчуками, хоругвами московців стрічає9.
Хоругва - прапор, стяг, знамено.
Н.: З Чигирина в Переяслав Богдан бунчуками, хоругвами московців стрічає9.
Ряд лексем в історичних піснях вживається на позначення військової збруї: аркан, батіг, ногайка, остроги, поводи, попруги, сідло, стремена. Аркан - довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней.
Н.: Ой прибігли татароньки, аркан взяли, коня взяли9. Нема коня ні прикорня, ні прикорня дубового, ні яркана шовкового9.
Батіг - прикріплений до держака мотузок, або ремінець, яким поганяють тварин; канчук, пуга, гарапник.
Н.: Не доїжджа до ланочку, батіг розпускає9. Туди йшли з волами, відтіль - з батогами9.
Як синонім до слова батіг вживається лексема нагайка - батіг зі сплетених ремінців з коротким пужалном.
Н.: А зброєньку повішу на ялину, а нагаєчку на дубочок9. Стало сідельце на конику купиною, а нагаєчка годиною9. Коня візьму ще й нагаєчку, тебе зарубаю, мою галочку9.
Острога - металева дужка з зазубреним або гладеньким коліщам, прикріплена до задника чобота верхівця, якою при потребі підганяють коня.
Н.: Ой як стисне козак Нечай коня острогами, за ним ляхів сорок тисяч з голими шаблями9.
Повід - прикріплений до вудил ремінь, за допомогою якого правлять конем.
Н.: Да йшли турки з татарами, да взяли коня з поводами9.
Попруга - широкий ремінь, який затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло.
Н.: Та підтягай, джуро, та підтягай, малий, тугенько попруги9.
Сідло - сидіння для вершника, яке прикріплюється на спині коня.
Н.: Да мені сідло в скарбу дають, на сторожу висилають9. Візьме коня ще й сіделечко, тебе уб'є, моє сердечко9.
Стремено - пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої дужки, що підвішується до сідла за допомогою ременя.
Н.: Три дні з коня не вставаю, з стремен ніжок не виймаю9. Стисни, хлопче, та стисни, малий, стремена тісненько9. Як зачав Нечай-козак на стремель ніжки класти, взялися під коником всі ніжки трясти9.
Таким чином, можна відзначити, що лексика на позначення зброї, військового спорядження і регалій широко представлена в історичних піснях. Це дає нам змогу повною мірою відтворити історичні умови і звичаї козацьких часів. Бо види зазначеної зброї, військового спорядження і регалій характерні саме для цього періоду історії нашого народу.
III. Збройні сили в історичних піснях
Лексико-семантична група, що включає слова на позначення бойових одиниць і деяких частин також наявна в історичних піснях: військо, орда, полк, рота, сотня, табір.
Хоча ця група не широко представлена, але несе певне стилістичне навантаження, надаючи висловлюванню урочистості, величності. Вона також відтворює колорит історичної епохи, про яку йдеться в пісні. Прослідкувавши етимологію слів цієї групи, можна відзначити, що основна частина слів цієї групи - запозичені. Їх діапазон генетично є дуже розгалуженим і відображає рівень та характер міжмовних контактів. На позначення збройних сил держави в історичних піснях усіх періодів вживається слово військо.
Н.: Славний паничу, добрий Іване! Молод же ти в військо ходити9. Да й поперед війська да конем виграє, мечем ввиває, військо рубає9. Як той пісок, мати, зійде, тогди твій син з війська прийде!9
Дуже рідко зустрічається синонім до слова - армія. На відміну від попереднього терміну, ця лексема зустрічається в піснях часів польсько-шляхетського панування. Можемо прослідкувати також діалектні відхилення від літературної норми (вармія - армія), що вказує на обмежене територіальне вживання цього терміну.
Н.: На них жупани сині, поки приставили до армії, нічого не оставалось на спині9.
Для номінації воєнного супротивника часто зустрічається лексема орда - об’єднання кількох кочових племен під владою одного хана у тюркських і монгольських народів. Вживання цього слова в історичних піснях обмежується XV-XVII ст., що свідчить про відповідність подій, зображених в аналізованих творах історичним умовам.
Н.: Зажурилась Україна, бо нічим прожити, витоптала орда кіньми маленькії діти9. А йди, сину, проч від мене, нехай тебе орда візьме!9 Не діждались ми утра - всю орду зайняли9.
Полк - військова одиниця з самостійним управлінням і господарством.
Н.: Або ж мене в стадо пусти, або ж мене до полку дай9. Купили коника, і шабельку, пішов хлопець до полку9. Чорні кудрі обголили та й до полку приділили9.
На позначення складової частини полку в історичних піснях вживається лексема рота.
Н.: На версі Дунаю три роти ту стають: перша рота турецька, друга рота татарська, третя рота волоська9. Кладе ляшки на три шляшки, як москалів рота9.
В поодиноких випадках, починаючи з другої половини XVII ст., слово замінює термін сотня.
Н.: Позбирайтесь зараз сотні і сідлайте коні9.
Табір - військо, розташоване в тимчасово укріпленому місці з обозом.
Н.: Татарин по табору ходить, миленьку за ручку водить9.
Таким чином, можна відзначити, що лексико-семантична група на позначення бойових одиниць і деяких частин представлена в історичних піснях не дуже широко, та вона яскраво відображає військовий устрій часів козаччини, а також характер міжмовних контактів.
ІV. Лексико-семантична група на позначення стратегії
або тактики бойових дій, військових операцій та їх наслідків
Наявна в історичних піснях і лексико-семантична група на позначення стратегії або тактики бойових дій, військових операцій та їх наслідків.
Із віддієслівних іменників привертають увагу такі, як: муштра, неволя, полон, похід, присяга, служба. Муштра - військове навчання, що ґрунтується - на дисципліні та занадто суворих правилах і вимогах.
Н.: Ой тоді ти заплачеш, як у муштрі забачиш9. А завтра день ранесенько та й на муштр збирайся9.
Неволя - відсутність волі, свободи, повна залежність від кого-, чого-небудь.
Н.: Може якось, мій миленький, ти в нього не влучиш, тільки мене у неволю ще дальше залучиш9. Та узяли та Пилинка до невольниченьки. А замкнули та Пилипка у железні свірніі9. Та тікаймо, милеє браття, - буде мимі в неволі9. Ой не даймося, панове-молодці, та й у тяжку неволю9.
Полон - відсутність свободи, неволя, в яку потрапляє хто-небудь, захоплений противником під час воєнних дій.
Н.: За річкою вогні горять, там татари полон ділять9. Стару мати порубали, в полон милу взяли9. Да молодую да челядину то й у плєн забрали9.
Похід - організовані дії, виступи, спрямовані на боротьбу з ким-небудь.
Н.: Знає Корсунь і Пилява, знають Жовті Води, як водив своє козацтво Богдан у походи9.
Присяга - урочиста обіцянка, часто підкріплена згадуванням чогось дорогого, священного для того, хто обіцяє.
Н.: Пов'язавши білі руки, везуть до Прилуки, а з Прилуки до Полтави, довічної присяги9.
Служба - перебування на військовій службі.
Н.: І ми службочку служили, і ми турка погубили9. Дзвінчук довго не думає, в місто си збирає, з поляками в Коломиї служби винаймає9.
Досить широко представлені лексеми на позначення бойових дій і військових операцій: бити, боронити, влучити, воювати, губити, зняти (голову), рубати, служити, стріляти, убивати. Бити (розбивати) - завдавати поразки кому-небудь, перемагати ворога в бою, на війні.
Н.: У москаля, у москаля добре жити: будем татар, турків бити9. Отак Максим Залізняк із панами бився9.
Боронити - обороняти, захищати кого-, що-небудь.
Н.: А у лузі при полонці будем ся боронити9. Маю ж бо я козаченьків та й оборонюся9. А чей би нас боронило від москалів міцно9.
Влучити - спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; попадати, вціляти, поціляти.
Н.: Може якось, мій миленький, ти в нього не влучиш, тільки мене у неволю ще дальше залучиш9. Чи влучиш - не влучиш, нашу жизнь розлучиш9.
Воювати - вести війну.
Н.: Коли турки воювали, білу челядь забирали9. З козаками воюєш - свою силу згубиш 9. Ой щоб було мені воювати з ляхами легенько9.
Губити - знищувати кого-небудь, призводити до загибелі, занапащати, нищити.
Н.: А я пашу згублю - тебе з собою візьму9. Бершадськії козаченьки того наробили, веселий край, хороший люд марне згубили9.
Зняти (голову) - усувати, збивати (пострілом, ударом).
Н.: Да велю ж тобі куме-брати з пліч голову зняти9.
Рубати - бити, розтинати холодною зброєю.
Н.: Одну ніч ночували: стару неньку зарубали, а миленьку собі взяли9. Не плач, мати, не журися, не дуже порубано, не дуже постреляно9. В Копичинці, малий город, козаків рубати9.
Служити – перебувати на військовій службі.
Н.: Не схотів же той Сава козакам служити. Відклонився до ляшеньків в Польщу паном жити9.
Стріляти - робити постріли.
Н.: А в тім возі Михей лежить, порубаний, постріляний9. А щоби ви, довгопільці, у нас не стріляли9.
Вбивати - позбавляти життя (ударом чого-небудь, вогнепальною або холодною зброєю).
Н.: Нехай уб'ю я оттого вража татаренька9. Ой відсунься, міленькая, бо уб'ю тебе з башенькою9. Ви Івана, ви Серпягу, зрадливо убили9.
Можна зробити висновок, що зміни у військовій термінології ХІV-ХVІІ ст. кардинальні. Одначе, українська військова лексика перестала розвиватися у XVIII ст., бо українські збройні (козацькі) формації були скасовані. Подальший поступ військової термінології мав недуже активний характер і базувався в основному на традиціях козацької доби. ______________________
1Бурячок А., Демський М., Якимович Б. Російсько-український словник для військовиків. - К. : Наукова думка, 1995. - 384 с. 2Лісна О. Російсько-український військовий словник. - К. : Наукова думка, 1992. - 80 с. 3Задорожний В. З історії української військової та парамілітарної лексики // Дивослово. - 2003. - № 9. - С. 18-22. 4Задунайський В. Використання козацьких військових традицій в легіоні «Українські січові стрільці" // Наука. Релігія. Суспільство. - 2003. - № 1. - С. 136-142. 5Мурашко Л. Українська військова лексика в її історичному розвитку (військові звання та посади). - Автореф. дис. канд. філ. наук. - К., 1997. - С. 21. 6Рибалка Я. Структура тематичної групи „Військова лексика козацтва" в українській мові ХУІІ-ХУІІІ століття: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський держ. ун-т. - Дніпропетровськ, 1998. - 193 с. 7Халимоненко Г. Тюркська військова лексика у мовленні українського козацтва. Автореф. дис. канд. філол. наук. - К., 1993. - 20 с. 8Яремко Я. Формування української військової термінології. - Автореф. дис. канд. філ. наук. - Дрогобич, 1997. - С. 16. 9Історичні пісні. - К. : Видавництво Академії наук Української РСР, 1961. - 1066 с.
Література
Джерело: Матеріали VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції «Основи теорії військової справи та бойового досвіду людства». - Запоріжжя, 2008.
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про козацтво:
|
|
| Обновлено 16.12.2010 12:46 |