Лікар Ойболить
(переклад на українську мову,
інтерпретація та доданки
до твору Корнія Чуковського «Доктор Айболит»)
Добрий лікар Ойболить
Під калиною сидить.
Над ним клен та дуб крислаті,
Затишно, як в рідній хаті,
У халатику коза -
Милосердна медсестра,
Чепурненько прибирає,
Лікарю допомагає
Хворих до чаю запрошує.
А навколо, а навколо
Квіти стали світлим колом.
Бджілки в квітниках гудуть -
Мед до лікаря несуть.
Соняхи стоять стіною,
Вслід за сонцем головою -
Точнісінько, до хвилинки,
Як годинникові стрілки,
Показують в яку мить
Бджілка з медом прилетить.
Мед - на ліки дітлахам,
Всім тваринам та птахам.
Там нема кого боятись -
Йдуть до нього лікуватись
Звірі із усіх лісів,
Із ярів, річок, степів:
Гуси, лиси та зайчата
Вовки, хробаки, курчата,
Йдуть ведмеді та жучки,
Козочки та павучки...
Всіх він зцілить в одну мить -
Добрий лікар Ойболить!
От прибігла з лісу лиса:
«Мене в губу утяла оса!».
Свої болі й Рябко наш приніс:
«Мене курка дзьобнула в ніс!».
Пристрибала Зайчиха: «Ай-ай!
Син зненацька стрибнув під трамвай!
Він стрибав по стежині пішки,
А йому відрізало ніжки!
Тепер він без ніжок, слабий,
Бідний синулечка мій!».
Й мовив їй Ойболить: «Не тремтіть!
Ви синульку сюди принесіть!
Нові ніжки пришию хлопчині,
Знов стрибатиме він по стежині!».
От принесли йому зайченя,
Таке кволе, слабеньке дитя.
Лікар ніжки пришив хлопчині,
Зайчик знову стриба по стежині.
А за ним зайчиха-мати
Пішла в лузі танцювати,
Сміється вона та кричить:
«Ми вдячні Вам, Ойболить!».
Раптом здалеку шакал
Прудким конем прискакав:
«Ось Вам телеграма від Гіпопотама!».
Лементують слізно в телеграмі тій:
«Приїздіть до Африки, лікаре, хутчій!
Ми на Вас чекаємо вже багато днів,
Полікуйте, лікарю, наших малюків!»
«Та невже? Як? Разом всі
Хворі стали дітлахи?!».
«Так-так-так! У них ангіна,
Скарлатина, дифтерит,
Малярія, анемія,
Зник у діток апетит!
Їдьте швидше, Вас чекаєм,
Добрий лікар Ойболить!».
«Добре, добре, побіжу,
Дітям всім допоможу!
Лишень де вас там шукати?
В джунглях? В болотах? Де хата?».
«Ми живемо в Занзібарі,
В Колонджарі та Сахарі,
На горі Фернандо-По,
Де гуляє Гіпопо
Широкою Лімпопо.
Хутчій їдьте до нас, добрий лікарю!».
Встав Ойболить, побіг Ойболить,
По степам, по лісам, по лукам він біжить
Та одне лишень слово твердить Ойболить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!».
А в обличчя йому вітер, сніг та град:
«Гей, Ойболить, поверніться назад!».
Впав у сніг Ойболить та й лежить на морозі:
«Пробачте, звірятка, - далі йти я не в змозі...».
Та з-за ялин, зі своєї зимовки
До Ойболитя вибігли вовки:
«Сідайте, лікарю, на наші спини,
До моря звеземо Вас без упину!».
Й стрімко до моря помчав Ойболить
Та весь час лишень одне слово твердить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!».
Ось і море синє хлюпоче, нуртує,
Ось-ось Ойболитя ковтне, розшматує!
А хвилі до неба... «Як бути мені?
Як хворим звірятам в біді помогти?».
«О, якщо на дно я піду,
Якщо я затону,
Що з хворими стане моїми
В пекельній далекій країні?».
Й приплив риба-кит у ту мить:
«На мене сідайте, Ойболить!
Як на морськім пароплаві
Відвезу Вас до Сахари!».
Й сів на кита Ойболить
Й лишень одне слово твердить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!».
Тут гори стають на його шляху,
Він лізе на гори весь у поту.
А гори все вище, крутіше,
А гори за хмари й ще вище!..
«О, якщо я до них не дійду,
Якщо тут між гір пропаду,
Що стане з звірятами хворими?
Хто знайде мене тут між горами?!..».
Й раптом з над урвищ на дикі схили
До Ойболитя орли прилетіли:
«Сідайте між крил нам й ми вмить звеземо,
Де Гіпо мандрує по Лімпопо!».
Сів між крил у орла Ойболить,
Летить та лишень одне слово твердить:
«Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!».
А в Африці, а в Африці
На чорній Лімпопо
Сидить та плаче в Африці
Сумний сам Гіпопо.
Він в Африці, він в Африці
Під пальмою сидить
Та на море з Африки
Вдивляється, не спить:
Чи не пливе пароплавом Лікар Ойболить?
Нишпорять дорогами
Слони з носорогами
Та гомонять сердито:
«Чом нема Ойболитя?».
А поруч бегемотики
Схопились за животики -
У бідних бегемотиків
Животики болять!
Й тут вереск страусяток,
Неначе поросяток,
Ой шкода, шкода, шкода
Бідних страусят:
В них кір та дифтерит у них,
В них віспа та бронхіт у них
Та й голова болить у них,
Ще й горлечка болять.
Лежать та марять діти:
«Чого ж бо він не їде,
Чому не їде досі Лікар Ойболить?!».
А поруч всплакнула
Зубаста акула,
Від жалю слізьми заливається.
У обрій далекий вдивляється,
Акуляток до себе пригортає.
Її дітки ніжненькі
Дванадцять діб не сплять -
У акулят маленьких
Зубоньки болять.
Бідний коник зелененький
Плечико звихнув, маленький,
Не стрибає, плаче, хниче.
Лікаря крізь сльози кличе:
«Прийдіть, лікар Ойболить,
Та мені допоможіть!»
В небо гляньте - що за птах,
Когось несе на крилах?!
До землі все ближче мчить -
То ж на птаху Ойболить!
Капелюхом всім махає,
Радісно до всіх гукає:
«Здоровою будь, мила Африко!».
А птах над ними кружляє,
Біля них птах на землю сідає...
От вже тішить Ойболить бегемотиків,
Ніжно плеще їх по животиках.
І кожному хворому вряд
Він подає шоколад
Та ставить усім їм термометри.
Біжить до смугастих тигрят,
До горбатих слабих верблюжат
Й кожного гоголем,
Гоголем-моголем
Почастувати запрошує.
Десяту добу Ойболить
не їсть, не п`є, не спить.
Вже десяту добу підряд
Лікує він хворих звірят,
Все ставить та ставить термометрии,
Пильнує щоб стали здоровими.
Ось вже вилікував всіх Ойболить,
Всі хвороби переміг Ойболить,
Ніхто більше вже не каже: «Ой! Болить!».
Пісня радощів по Африці летить.
Здорові, веселі всі дітлахи,
Лікар радіє, співають птахи.
Як зайшлися всі сміятись Лімпопо!
Танцювати, ґзитись, гратись Лімпопо,
Бананами пригощатись Лімпопо,
Ойболитя величати Лімпопо!
А акула-каракула
Мало що не затонула,
Все регоче та регоче,
Мовби хто її лоскоче.
А маленькі бегемотики
Ухопились за животики
Та від сміху заливаються
Так, що пальми всі хитаються.
Ось сам Гіпо, ось сам Попо,
Ось вам сам Гіпопотам!
Сам він йде від Занзібаро,
Навпрошки в Каліманджаро,
Побував він тут і там.
Він танцює, він співає,
Ойболитя величає,
Він від радощів кричить:
«Слава, лікаре Вам, слава,
Добрий лікар Ойболить!».
Всі здорові. Вже хворих нема,
Час додому, де люта зима,
Ліки вже не потрібні нікому.
Хто ж відвезе Ойболитя додому?
Обізвався тут сам Гіпопо:
«Відвезу я Ойболитя в Лімпопо!».
Та раптом орел злетів з диких гір:
«Ойболите, сідайте мені поміж крил!».
Летить Ойболить над невідомим краєм,
Усім капелюхом в прощанні махає:
«Прощавай! Не хворій більше, Африко!».
Прилетів орел з Ойболитєм де гори,
Де буревісник ширяє над морем,
Він підхопив Ойболитя в ту ж мить,
Він сміливо над морем бурхливим летить.
Де за хмарами сонце ховається,
Там, де блискавки з бурею граються,
Море наскрізь вогнем прошивають,
Грім на хвилі розлючені кидають...
Все минулося,
Ось Ойболить в ріднім краї,
На землю ступив, капелюха знімає,
Цілує ту землю, став на коліна -
Тож рідная Мати його - Україна!
В ній вже весна - все квітує, співає,
На березі вовки на нього чекають,
На нього давно вони тут чатують,
Щоб везти в свій ліс,
Де за ним так сумують,
Чекають, коли він повернеться.
Ось по дорозі його зустрічають.
Радіють, танцюють, сміються, гукають!
Зайчата стрибають йому на коліна,
А там, на узліссі, червона калина
Махає гіллям, посміхається...
Дуб з кленом в обіймах, могутні, крислаті
Чекають його в ними створеній хаті,
Щоб міг під калиною сісти,
Про Африку всім розповісти -
Що за країна та Африка...
А кізонька-медсестричка
Рушники та гарні стрічки
По куткам, до образів порозвішувала,
По кущах на гілля поначіплювала.
Пучечками квіти брала,
Біля кожного поклала.
Все навколо чепурненько,
Як навчила її ненька -
Тішиться.
Біля лікаря сидить,
Оком ловить кожну мить,
До звірят та кізочок посміхається.
А тим часом у наметі,
Вовки, зайці та ведмеді,
Лиси, кури, хробачки,
їжачки та павучки -
Всі розсілись, хто де зміг,
А кабан сів на поріг - пишається.
Поприходили ще з ранку,
Кожен - вбраний в вишиванку,
Всі ошатні, урочисто,
Наче знані гості з міста,
Ойболитя слухають.
Тепер всі звірята знають,
Що по Африці гуляють,
Такі самі, як вони,
Жартівливі дітлахи.
Маму слухають, здорові,
Спочивають у діброві.
Що банани їдять зрання
Й Україні шлють вітання.
Вдячні лікарю вони:
Мавпи, тигри та слони -
Всі звірята Африки.
Знову квітники навколо,
Знов кружляють бджілки колом.
Знов до Ойболитя йдуть,
Ті летять, а ті повзуть -
Він лікує всі хвороби,
Всі від нього йдуть здорові.
За всіх, хто хворий, піклується,
Не відходить від тих, хто лікується.
Чути тут, чути там,
Чути селам та містам,
Слава, слава Ойболитю!
Слава добрим лікарям!
Київ-Славута
23 липня 2004 року
