Державна програма «Перша гетьманська столиця»
на 2012-2020 роки

Загальна частина

З історичними і культурними центрами Нікопольщини пов'язано багато важливих подій вітчизняної історії, життя і діяльність видатних особистостей України.

.
Під час археологічних досліджень на території сучасного міста Нікополь були знайдені залишки поселень та поховань доби неоліту (IV тисячоліття до н.е.), міді-бронзи (ІІІ - початок І-го тисячоліття до н.е.), скіфської (V-III століття до н.е.) та сарматської (II століття до н.е. - II століття н.е.) культур.

У кінці V століття до н.е. - II століття до н.е. на лівому березі Дніпра знаходився адміністративний і торгово-ремісничий центр першої на території України держави - Скіфії, відомий в науковій літературі як Кам'янське городище (тепер знаходиться на території смт. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області у 5-ти кілометрах на південь напроти Нікополя).

У ІІ-ІV століттях на території сучасного міста Нікополя знаходилось поселення племен Черняхівської культури, яку науковці розглядають як культуру ранніх слов'ян та германських племен готів.

У другій половині І тисячоліття нашої ери по правому березі Дніпра через наш край проходив знаменитий шлях «з варягів у греки», який поєднував країни Північної Європи, Київську Русь з Візантійською імперією. На місці сучасного Нікополя був перетин Грецького шляху з Солоним, який йшов з Криму на Київ.

Протягом середини ІХ - середини XI століть територія краю входила до володінь печенігів, з середини XI століття до 1237 року - половців, з 1237 до 1395 року - монголо-татар.

Наприкінці XIV століття ці землі були захоплені військами Великого Князя Литовського Вітовта.

Перше документальне свідчення про місцевість, де знаходиться сучасне місто Нікополь - Микитин Ріг та Лиса Гора, відноситься до 1594 року.

У 1639 році в урочищі Микитин Ріг була збудована запорозькими козаками Запорозька Січ, яка була захоплена польськими військами.

У січні 1648 року повстанський загін козаків на чолі з Богданом Хмельницьким звільнив Микитинську Січ від поляків і перетворив її у центр підготовки Визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої. У квітні 1648 року на козацькій раді у Січі Богдан Хмельницький був обраний гетьманом Війська Запорозького і отримав гетьманські клейноди. Це був початок створення Української козацької держави, коли він на Січі створив повстанську армію і Уряд Війська.

У середині XVII століття на основі передмістя Микитинської Січі, утворилось поселення Микитин Перевіз. Він був важливим прикордонним постом Війська Запорозького Низового до 1775 року. Тут були розташовані військова залога, митниця, поштова станція, церква Святої Покрови Богородиці, близько 40 хат сімейних запорожців.

З 1775 року Микитин Перевіз - у складі Новоросійської губернії, у 1780 році у зв'язку із запланованим будівництвом фортеці він перейменований на Нікополь. Проте фортеця не була збудована, і Нікополь увійшов до складу Катеринославського повіту однойменної губернії як позаштатне містечко.

У кінці ХVIII - на початку XIX століть Нікополь розвивався як торгово-ремісниче поселення. У другій половині XIX століття в ньому з'явились перші промислові підприємства. У 1897 році населення містечка досягло 8 100 чоловік.

На розвиток містечка мали великий вплив видобуток марганцю поблизу Нікополя на річці Солоній з 1886 року та введення в експлуатацію залізниці Кривий Ріг-Нікополь-Олександрівськ у 1903 році.

У кінці ХІХ - на початку XX століть Нікополь відвідували видатні діячі науки, культури і мистецтва - В. Жуковський, Т. Шевченко, О. Афанасьєв-Чужбинський, І. Рєпін, Д. Яворницький, С. Прокоф'єв та інші.

У 1921 році Нікополь став центром однойменного повіту, з 1923 року - райцентром Криворізької округи. У 1926 році йому надано статус міста і утворено міську раду.

У 1930-ті роки у Нікополі збудовано найпотужніший в СРСР Південнотрубний завод, значно розширили виробництво інші 23 промислові підприємства. На 1 січня 1941 року у місті проживало 70 000 мешканців.

У 1950-1980-ті роки Нікополь став центром промислового вузла, основу якого становили підприємства металургії (Південнотрубний завод та з 1966 року завод феросплавів), машинобудування, будівельних матеріалів, легкої і харчової промисловості та ін.

У 1980 році Президія Верховної Ради СРСР нагородила місто Нікополь Орденом Трудового Червоного Прапора за високі досягнення у розвитку народного господарства та у зв'язку з 200-річчям заснування.

У 2001 році 26 липня Кабінет Міністрів України своєю постановою за № 878 затвердив «Список історичних населених місць України», в який внесено Нікополь (його місцевість вперше згадується у щоденнику посла Еріха Лясоти).

29 липня 2011 року Нікопольська міська рада прийняла рішення про встановлення офіційної дати заснування м. Нікополя - 1639 рік на підставі результатів науково-пошукової роботи та рішення Вченої ради Інституту Історії України НАН України від 12 грудня 2001 року.

Отже, м. Нікополь є єдиним містом в Україні, яке походить від унікального центру українського державотворення, якою була Микитинська Запорозька Січ (1639-1652 рр.), що стала місцем початку державного періоду історії українського народу, відомого як Українська козацька держава - Військо Запорозьке 1648-1775 рр.

Статус історичного міста вимагає якісно нових підходів до вирішення питань, збереження та відновлення історичної спадщини. На території Нікополя розташовано 45 пам'яток культурної спадщини, які перебувають на державному обліку. Однак значна частина пам'яток піддається руйнуванню. Для їх збереження необхідно збільшити обсяг невідкладних ремонтно-реставраційних робіт. Слід забезпечити системний підхід до планування, фінансування та організації роботи, пов'язаної із збереженням пам'яток, використанням духовного потенціалу унікальних історико-культурних надбань Нікопольщини у процесі патріотичного виховання громадян та формування у них національної свідомості.

Мета Програми

Розроблення і здійснення комплексу науково-методичних, архітектурно-реставраційних, культурно-просвітницьких та фінансово-економічних заходів для забезпечення збереження, використання і популяризації пам'яток, розвитку історико-культурних місць, відкриття нових туристичних маршрутів та створення сучасної туристичної інфраструктури.

Основні напрями виконання Програми

Виконання Програми здійснюється за такими основними напрямами:

• відродження та розвиток історичних і культурних центрів;
• проведення комплексних наукових досліджень, виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення робіт з реставрації та музеєфікації пам'яток, упорядження їх території;
• визначення меж та режиму використання зон охорони пам'яток;
• відкриття туристичних маршрутів для відвідування об'єктів, що мають особливу культурну та історичну цінність;
• створення сучасної туристичної інфраструктури;
• розвиток міжнародного співробітництва у сфері охорони та використання культурної спадщини;
• популяризація пам'яток, історичних і культурних центрів Нікопольщини в засобах масової інформації, публікація науково-популярних та довідково-інформаційних видань про визначні історико-культурні об'єкти регіону.

Для виконання завдань Програми передбачається здійснити заходи згідно з додатком.

Етапи виконання Програми

На першому етапі (2012-2014 роки) передбачається забезпечити:

• проведення археологічних, екологічних та інших наукових досліджень;
• проведення науково-дослідних і вишукувальних робіт та виготовлення необхідної містобудівної та проектно-кошторисної документації;
• здійснення необхідних природоохоронних та захисних берегоукріплювальних заходів.

На другому етапі (2015-2020 роки) проводиться коригування наукової-проектної документації, уточнюються обсяги фінансування і робіт з реставрації, музеєфікації та ремонту пам'яток, включення їх до туристичних маршрутів, створення сучасної туристичної інфраструктури.

Фінансове забезпечення

Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інших джерел.

Очікувані результати

Виконання Програми сприятиме:

• відродженню та розвитку історичних і культурних центрів Нікопольщини;
• активізації процесу дослідження пам'яток Нікопольщини, як важливої складової частини духовного надбання українського народу, удосконаленню роботи з їх збереження та використання;
• популяризації об'єктів культурної спадщини, формуванню національної свідомості громадян;
• розширенню міжнародних культурних і наукових контактів, забезпеченню виконання міжнародних договорів України з питань охорони культурної спадщини;
• активізації розвитку туризму, зокрема міжнародного, як одного із джерел залучення інвестицій, розвитку туристичної інфраструктури регіону.

.

.