Козацький словник школяра

Юний читачу!

Щоб збудувати незалежну Україну, треба добре знати її історію. І яскравою сторінкою в ній є кількасотрічна боротьба українського козацтва проти іноземних загарбників. В минуле відійшла та епоха. Але козацькі літописи зберегли для нас повідомлення про той героїчний час, про гетьманів і кошових отаманів, про невмирущу славу лицарів Запорожжя.

 

Нашому краєві судилася щаслива доля бути центром Християнської козацької республіки, яка захищала інтереси українського народу.

 

«Клейноди», «чайки», «герць» - ці слова та багато інших несуть у собі відгомін тієї бурхливої доби. Якщо ти небайдужий до історії рідної землі, хочеш краще її знати, тобі в пригоді стане цей  «Козацький словник школяра», складений нікопольським вчителем Олександром Великим. Він збагатить твої знання, а хто знає минуле, той опанує майбутнє.

 

Жуковський М.П.
Голова Нікопольської міської організації
Всеукраїнської Спілки краєзнавців,
заступник директора Нікопольського
державного краєзнавчого музею
з наукової роботи

Азовське козацьке військо - військо, сформоване царським урядом з козаків Задунайської Січі, які повернулися з Туреччини на батьківщину під час російсько-турецької війни в 1828-1829 роках. Після закінчення війни козаків було поселено в Катеринославській губернії між містами Бердянськом і Ногайськом для охорони західного узбережжя Азовського моря. Наказним отаманом Азовсько-козацького війська призначено Й. Гладкого. На початку 50-х років XIX століття серед незаможного козацтва, невдоволеного гнітом старшини, тяжкою військовою службою і примусовим переселенням на Північний Кавказ, вибухнуло повстання, жорстоко придушене царськими військами. У 1865 році Азовсько-козацьке військо ліквідовано.

Анафема - відлучення від церкви, прокляття.

Аргат - наймит, робітник. У Запорозькій Січі аргатами називали у XVIII столітті бідних козаків, які наймитували в Криму, Молдавії, Валахії. З аргатів вийшло багато ватажків гайдамацьких загонів, зокрема Максим Залізняк.

Аркан - довгий мотузок із зашморгом на кінці, яким ловлять тварин. У скотарів Південної Америки арканом називали ласо.

Антал - міра рідини в 5 відер.

Аршин - міра довжини. Величина аршина була від 66 до 106,6 см. В Росії й Україні в ХVІ-ХVІІ століттях аршин дорівнював 27 дюймам, а з XVIII століття - 28 дюймам (71,12 см). Після запровадження метричної системи мір виходить з ужитку.

Байдак - річкове плоскодонне однощоглове дерев'яне судно зі стерном. В ХVІ-ХVШ століттях запорозькі козаки використовували байдак як військове судно. В ХVІІ-ХІХ століттях на байдаках перевозили вантажі по Дніпру, Дону, Сіверському Дінцю.

Байрак - яр, схили якого вкриті чагарниковою та деревною (переважно дубовими лісами) рослинністю.

Балка - улоговина з плескатим дном і пологими задернованими схилами, здебільшого вкритими чагарниками або деревною рослинністю.

Бандура - український національний струнно-щипковий музикальний інструмент типу лютнеподібних. Відомий з 80-х років XVI століття. Витіснила кобзу в XVIII столітті, відтоді зветься також кобзою. Під бандуру виконуються думи, пісні. З часом бандура стала сольним, ансамблевим і акомпануючим інструментом удосконаленої форми, придатним для виконання всілякої музики.

Бирка - 1. Дерев'яна паличка чи дощечка з поперечними карбівками. Неписьменне населення різних країн світу з давніх часів застосовувало бирку для лічби та інших потреб. У дунайських рибалок биркою називали четеля, у закарпатських пастухів - раваш. 
2. У чорноморських козаків розколота бирка служила паролем: дозорці, зустрічаючись під час об'їзду, обмінювались частинами бирки. 
3. Дощечка з номером або написом, що її прикріплюють до багажу, тюків товару, грив коней тощо.

Буда - споруда ХІV-ХVПІ століть для добування з деревної маси поташу, вугілля, дьогтю. З будою пов'язані назви ближніх 80 населених пунктів України.

Буджак - (тур.-укр.) - історична область ХVІ-ХІХ століть. Охоплювала південну частину сучасної Одеської області між гирлами Дунаю і Дністра.

Булава - стародавня дерев'яна або металева зброя, що мала форму палиці з головкою у вигляді кулі, яблука, восьмигранника, груші на кінці. Булава у багатьох народів здебільшого правила за символ влади. В Україні в ХVІ-ХVШ століттях булава була символом гетьманської влади, її урочисто вручали кожному новообраному гетьманові представники козацької старшини. Разом з булавою гетьман одержував рангові маєтності.

Бунчук - 1. Давня військова регалія у вигляді палиці з прикрашеною пасмами кінського волосся, китицями, кулею на верхньому кінці. Бунчуками, що мали значення знамена та символу влади, користувалися й українські гетьмани. 
2. Прикраса або шумовий інструмент (з дзвіночками) у військових оркестрах.

Бунчужний - виборна особа, що займала одну з найкращих посад при гетьмані в ХVІ-ХVПІ століттях і належала до генеральної старшини. Крім основного обов'язку - берегти і захищати (на війні) - бунчук, бунчужний виконував доручення, що стосувалися судових справ, дипломатичних зносин тощо.

Вежа - споруда, височина якої набагато більша за ширину; невелика споруда на кургані, що в ХVІ-ХVІІ століттях використовувалась в Україні для передавання гасел про небезпеку; башта фортеці або замку, що інколи правила за в'язницю.

Великий Луг - історична назва в ХVІ-ХVШ століттях дніпровських плавнів, де були розташовані Запорозькі Січі. На південь від Нікополя мав назву Базавлуг. "Січ - мати, Великий Луг-батько".

Виборні козаки - група українського козацтва, яка у XVIII столітті користувалася козацькими привілеями. Створена на підставі наказу 1735 року, за яким до козацьких компутів (списків) було внесено лише заможну верхівку (30 тисяч лівобережних і слободських козаків), а переважну більшість козаків перетворено на під помічників. Указ закріпив майновий поділ українського козацтва. Слобідських виборних козаків 1765 року було позбавлено козацьких привілеїв і перетворено на військових обивателів. Лівобережні виборні козаки втратили козацькі привілеї після офіційного запровадження кріпаччини 1783 року на Лівобережній Україні.

Виписні козаки - випищики - козаки, виключені з козацьких реєстрів (списків) польсько-шляхетським урядом у 1617, 1619,1625, 1630 та інших роках. Виписні козаки брали активну участь у козацьких повстаннях першої половини XVII століття проти гніту польської шляхти.

Військовий товариш - почесний титул, який у XVIII столітті присвоював гетьман України представникам козацької верхівки за воєнні заслуги. Ранг "військовий товариш" дорівнював сотникові.

Возний - судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві і в Україні (до XIX століття). В Україні возні були при Генеральному суді (генеральний возний), полкових, сотенних та інших судах.

Волока - поземельна міра в Польщі, Литві, Білорусії, Україні в ХVІ-ХVІІ століттях, встановлена "Установою на волоки" (в 1557 році). Мала 30 моргів (близько 16,8 га), була мірилом феодальних повинностей.

Гайдамаки - (від тур. haydamak - розбійник) - учасники народно-визвольної боротьби XVIII століття на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського панування.

Гайдуки - 1. Слуги у великих магнатів та поміщиків Угорщини та Польщі ХVШ-ХІХ століть. 
2. Партизани, які в ХV-ХІХ століттях вели збройну боротьбу проти турецьких поневолювачів.

Гаківниця - довга важка рушниця, якою були озброєні запорозькі козаки у ХVІ-ХVІІ століттях. Під час пострілу прикріплювалася до землі гаком; уражала ціль на відстані до 300 кроків.

Галера - дерев'яне гребне судно, було на озброєнні європейських та азіатських країн головним чином в середні віки (ХVІ-ХVПІ століття). Мало від 16 до 25 пар весел, 2 щогли. Вміщувало близько 200 чоловік, швидкість до 13 км/год.

Гарба - віз двоколісний, високий, або довгий чотириколісний в Україні.

Гарем - жіноче приміщення у мусульманському будинку; у переносному значенні - мешканки господаря дому.

Гармаші - у Запорозькому Війську спеціально підготовлені козаки, які займалися артилерійською справою.

Генеральна військова рада - одна з форм козацької ради. Діяла головним чином під час визвольної війни українського народу 1648-1654 років.

Генеральна старшина - найвища адміністрація в Україні з часів визвольної війни українського народу 1648-1654 років. До складу генеральної старшини входили генеральні: обозний, суддя, підскарбій, писар, 2 осаули, хорунжий, бунчужний.

Герць - ратоборство, окремі сутички і поєдинки українських козаків з ворогом перед боєм.

Гетьман - (начальник) - в Україні в ХVІ-ХVП століттях ватажки козацтва; в ХVII-ХVУIII століттях - воєначальник козацького війська, правитель України.

Голота - біднота, незаможний люд. Голота відігравала велику роль у антифеодальній визвольній боротьбі українського народу в ХVІ-ХVII століттях та інших періодах.

Городові козаки - назва українських козаків в офіційних документах другої половини ХVII-ХVIII століть. За Березневими статтями 1654 року кількість городових козаків була визначена в кількості 60 тисяч чоловік.

Гуляй-город - пересувна бойова споруда, зібрана з дерев'яних щитів з отворами для стрільби. Гуляй-городи застосовувалися запорозькими козаками.

Гута - назва промислового закладу для виготовлення скла і скляних виробів в Україні в XVI - першій половині XIX століття.

Десяцький - на Запорозькій Січі ватажок нижчої військової одиниці - десятки.

Джура - зброєносець у козацької старшини в Україні в XVI-XVIII століттях.

Диба - знаряддя тортур, застосовуване в Росії та західноєвропейських країнах в ХІV-ХVIII століттях. На дибу звинуваченого підвішували, викручуючи назад руки.

Дике поле - історична назва в ХVІ-ХVІІ століттях незаселених степів Південної України, які межували з володіннями Кримського ханства.

Діброва - ліс на родючих ґрунтах, в якому переважає дуб із своїми супутниками: кленом, липою, берестом та іншими листяними породами.

Довбиш - важлива особа на Січі, мав право ударами в литаври збирати козаків на січовий майдан на раду.

Думи - вид українського народного героїчного епосу. Думи виконували народні співці - кобзарі та лірники.

Ефес - держак холодної зброї (шаблі) з захисною дужкою (гардою), яка насаджувалася на шийку клинка.

Євнух - (охоронець ложа), кастрат, в мусульманських країнах, кастрований наглядач за гаремом.

Жупан - старовинний український і польський верхній чоловічий одяг заможного населення, переважно із сірого або синього сукна.

Журавель - важіль для піднімання води з колодязя. Поширений в багатьох країнах, зокрема в Україні.

Займанщина - земельна власність, набута правом першого зайняття вільної землі. Була поширена в малозаселених місцевостях Слобідської Лівобережної України і Запорозької Січі в XVI-XVIII століттях.

Запаска - старовинний український поясний буденний жіночий одяг. Складався з двох поздовжніх полотнищ вовняної тканини домашнього виробництва із зав'язками у верхній частині, які закривалися широким вовняним поясом.

Запорожжя - (сучасне Запоріжжя) - історична область в Україні, в ХVІ-ХVIII століттях назва виникла у зв'язку із заснуванням центру запорозького козацтва - Запорозької Січі.

Запорозька Січ - організація українського козацтва, що склалася в понизині Дніпра в першій половині XVI століття. Засновниками Запорозької Січі були українські селяни та козаки, які, щоб позбутися гніту феодалів, втікали і за Дніпровими порогами створювали укріплення - січі.

Запорозькі козаки - українські козаки, які в ХVІ-ХVIII століттях перебували в пониззі Дніпра за Дніпровими порогами. Відігравали значну роль у визвольній боротьбі українського народу проти шляхетської Польщі та турецько-татарських агресорів, російських загарбників.

Зимівник - назва хутора у запорозьких, а потім у чорноморських козаків, де козаки перебували, коли не було військових дій (особливо взимку). Перші фермерські господарства в Європі.

Значковий товариш - звання, що надавалося в українському козацькому війську старшині та козакам з другої половини XVII століття. Значкові товариші берегли сотенні та полкові прапори-хоругви. Пізніше це звання надавалося синам полкової старшини.

Каптан - верхній чоловічий довгополий одяг, який носили в Україні до XX століття.

Каторга - вид турецького гребного судна - галери, на яке посилали засуджених, приковуючи їх біля весел на весь час відбуття покарання.

Кварта - одиниця вимірювання об'єму рідини і сипучих тіл у деяких країнах. В минулому в Україні - міра рідини.

Кварцяне військо - наймане військо в шляхетській Польщі ХVІ-ХVIII століть. Утримувалось за рахунок королівських прибутків. Польський уряд використовував кварцяне військо для придушення визвольної боротьби українського народу.

Кирея - кобиняк, сіряк, старовинний український чоловічий і жіночий верхній одяг. Шився з дебелого домотканого сукна темного або сірого кольору. Киреї - довгі і широкі, бо їх носили в негоду, а взимку одягали на верхній одяг.

Кіш - 1. Військовий козацький табір в Україні в ХVІ-ХVIII столітті. 
2. Військове товариство запорозьких козаків, а також назва Запорозької Січі з її адміністративно-військовою системою управління.

Клейноди - військові знаки та атрибути влади старшин запорозького (XVI століття) козацтва. До клейнодів належали корогва (прапор), бунчук, булава, литаври тощо.

Клуня - стодола - господарська споруда для зберігання снопів, сіна, полови, а також молотьби.

Кобза - старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. У 80-х роках XVI століття в Україні кобзу витіснила бандура.

Кобзарі - українські народні співці, які супроводять свій спів грою на кобзі. Перші відомості про кобзарів (на Запорозькій Січі) -з XVI століття.

Кодак - фортеця, збудована в липні 1635 року на Дніпрі проти Кодацького порогу, щоб перешкодити втечі селян на Січ та ізолювати Запорожжя від України.

Кожух - чоловічий і жіночий верхній зимовий одяг.

Козацтво - (козак- вільна людина) - військовий стан в Україні до 80-х років XVIII століття. В Україні козацтво з'явилося в другій половині XV століття.

Козацька рада - загальні козацькі збори, орган козацького управління в Україні в XVI-XVIII століттях. На козацькій раді вирішувались питання зовнішньої і внутрішньої політики, адміністративні, судові та військові справи; на них обирали і скидали гетьманів (на Січі - кошових отаманів).

Козацька старшина - керівна верхівка українського козацтва. Виникла водночас із створенням козацтва і обиралася на козацькій раді.

«Козацьке право» - назва звичаєвих норм, на яких у Запорозькій Січі ґрунтувалися порядок виборів кошової, курінної паланкової старшини і порядок судочинства.

Козацькі суди - суди, що існували на території Лівобережної України в XVI-XVIII століттях (сільські, сотенні, полкові та Генеральний суд). Козацькі суди застосовували як норми звичаєвого права, так і норми законів різного походження.

Коліївщина - велике народно-визвольне антифеодальне повстання 1768 року на Правобережній Україні проти польського шляхетського гніту. Коліївщина походить, очевидно, від слів кіл або колоти, колій.

Коляд - давній різдвяний звичай (переважно в Україні), за яким молодь ходила по домівках і співала під вікнами або в хаті поздоровчі пісні-колядки.

Комірники - категорія найбіднішого селянства і міщанства в Україні в XV-XVIII століттях. Комірниками називали позбавлену власності бідноту, яка наймитувала і жила по чужих хатах та коморах. Комірники відбували панщину або платили грошовий чинш.

Комора - приміщення або окрема будівля, призначена для зберігання продуктів сільського господарства, а також окремих речей побутового чи господарського вжитку.

Копний суд - суд сільської громади в Україні та Білорусії, що виник у період раннього феодалізму. Скликалися самі зацікавлені або урядовці. Він присуджував штраф відшкодування збитків, тілесні покарання тощо. В деяких районах України проіснував до XX століття.

Корець - давня міра зерна, рідини, поширена в Україні, Польщі, Литві в XV-XVIII століттях. В Україні корець являв собою мішок або мірку, які містили шість пудів пшениці або жита.

Коровай - обрядове весільне печиво у вигляді великого пухкого, круглого хліба. В Україні, а також у всіх слов'янських народів коровай символізував побажання щастя і добра молодим.

Корчма - шинок, заїзд, де також продавались спиртні напої.

Кошара - будівля для утримання овець і кіз.

Кошовий отаман - кошовий на Запорозькій Січі (XVI-XVIII століття), виборна особа, якій належала найвища адміністративна, військова та судова влада. Звичайно, кошовим отаманом обиралась особа, бажана для старшинської верхівки. Останнім кошовим отаманом був Петро Калнишевський.

Кошовий суддя - особа, яка провадила слідство, розглядала судові справи та чинила суд на Запорозькій Січі; найближчий помічник кошового отамана. Кошовий суддя обирався на військовій раді, звичайно на один рік. Вироки кошового судді затверджував кошовий отаман, смертні вироки - військова рада.

Кряж - одна з форм рельєфу поверхні землі. Має вигляд невисокої, слаборозчленованої витягнутої височини, або низьких пасом, які чергуються з горбами та увалами.

Кунтуж - верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI-XVIII століть.

Курган - могила, земляний насип, рідше кам'яний. За часів існування Запорозької Січі на високих курганах біля переправ і в безлісих прикордонних місцевостях ставили сторожові вежі.

Курінь - 1. Військова одиниця Запорозької Січі, що складалася з кількох сот козаків.

2. Назва будівлі, в якій жили козаки.

Кутя - коливо - обрядова страва, поширена в українців. Готується з цілих зерен рису або пшениці, до яких додають ізюм або мед.

Кучманський шлях - одне з розгалужень Чорного шляху, яким кримські татари у XVI-XVIII століттях користувалися для грабіжницьких нападів на Поділля і Галичину. Починався від верхів'я Інгулу, перетинав річку Південний Буг, ішов на Поділля і поблизу Тернополя з'єднувався з Чорним шляхом.

Лава - 1. У військовій справі - особливий бойовий лад у козацьких військах та кінноті, що застосовувався під час наступу. 
2. В побуті - дощаний ослін у хаті.

Ладан - ароматична смола дерева босвелії. При спалюванні дає приємний запах. Застосовується при релігійних відправах.

Лан - поземельна міра в шляхетській Польщі та феодальній Литві, на загарбаних ними білоруських і українських землях (XVI-XVIII століття). Мала 30 моргів (16,8 га) і була основним мірилом феодальних повинностей. В Україні з 1557 року називалася волокою.

Ланове - грошовий податок у шляхетській Польщі та на загарбаних ними українських та білоруських землях в XVI-XVIII століттях. Одиницею оподаткування був лан. Розмір лану був від 30 до 150 грошів з лану за рік.

Лановий - наглядач за кріпаками у поміщицьких маєтках на Правобережній Україні до 1861 року.

Левада - 1. Обсаджена деревами ділянка річкової долини, яка використовується головним чином як сіножать або пасовисько. 
2. Береговий ліс з дуба, в'яза, липи, тополі, який у повінь щороку заливається водою.

Лимани - затоплені морем пригирлові ділянки річкових долин або балок. Утворюються внаслідок незначних опускань берегової смуги. Можуть бути відкритими і закритими (відокремлюються від моря вузькими піщаними косами або пересипами).

Литаври - тулумбас - ударний музичний інструмент, що складається з металевого казана і натягнутої на нього шкіри. В Україні відомий з кінця XV століття.

Лиштва - 1. Широка (до 10 см) вишивка, якою прикрашають край подолу української жіночої сорочки. 
2. Всяка вишивка та облямівка сорочки або спідниці.

Лівобережна Україна - історико-географічна область в Україні, розташована на схід від лівого берега Дніпра. В історичних джерелах назва Лівобережна Україна з'явилася після Андрусівського перемир'я 1667 року.

Ліжник - килим, призначений для вкривання ліжка, ковдра.

Лікоть - давня міра довжини. Лікоть дорівнює приблизно довжині ліктевої кістки людини. В Київській Русі, а пізніше в Україні і Білорусі та в Росії лікоть становив 455-474 мм.

Ліра - струнний музичний інструмент. В Україні ліра - струнно-клавішно-смичковий інструмент з колесом, яке крутиться і тертям об струни видобуває звук.

Лірник - народний музикант-співець, який акомпанує собі на лірі. Ліра в Україні з'явилася в XV-XVI століттях. Репертуар українських лірників становив в основному релігійні та жартівливі пісні, рідше історичні пісні та думи.

Льох - приміщення для зберігання харчових продуктів. Здебільшого - окрема будівля, повністю або частково заглиблена в землю.

Магістрат - в Україні в містах, що мали магдебурзьке право - орган міського самоврядування. У складі магістратів були війт та бурмистр, райці (радники) і лавники (засідателі). Магістрати створилися в XV-XVII століттях та існували до другої половини XIX століття.

Магнати - великі землевласники, аристократична верхівка феодального класу в ряді країн Західної Європи, особливо в феодально-кріпосницькій Польщі та Угорщині. На території України магнати з'явилися в першій половині XVI століття.

Маєток - земельне володіння господарством - житловими і господарськими спорудами, підприємствами, лісами, ставками. За формами володіння маєтки поділялися на вотчину, бабизну, дідичність, майорат, помістя.

Майдан - 1. Площа, переважно базарна, відкрите місце в населеному місці, де збиралися люди. 
2. В Україні - підприємства для куріння смоли.

Малоросійська колегія - орган, утворений Петром І 1722 року для контролю над діяльністю гетьмана та генеральної старшини з метою обмеження автономії України. Скасована 1727 року, поновлена 1764 року з метою остаточної ліквідації автономії України. Знаходилася в місті Глухові, підпорядкована сенату. Остаточно припинила діяльність в 1786 році.

Малоросійський приказ - Центральна установа Російської держави, створена 1663 року для контролю над діяльністю гетьманського уряду Лівобережної України. Ліквідовано 1722 року.

Малоросія - назва України в офіційних актах царської Росії, яка відбивала великодержавну політику Російського царизму.

Мед - алкогольний напій, що його виготовляли в давнину в Україні з меду бджолиного.

Мисник - спеціально обладнане місце в українській селянській хаті для зберігання посуду і речей хатнього вжитку.

Мито - податок, сплачуваний за перевезення товарів, про хід худоби через кордони певних територій. Перші відомості про мито на території сучасної України відомі в IX столітті.

Митра - головний убір вищого духовництва в деяких християнських церквах, який надівали під час богослужіння.

Митрополит - духовний сан у деяких християнських церквах; у православній - другий після патріарха.

Мичка - зв'язка конопляних або лляних волокон, приготовлених для пряжі.

Молодик - 1. Наймит, робітник у Запорозькій Січі в XVI-XVIII століттях. 
2. Народна назва молодої неодруженої людини.

Молотьба - обмолот, вилучення плодів або насіння з колосся, волотей, кошиків, стрючків, головок, початків сільськогосподарських культур.

Морг - одиниця земельної площі в Польщі, Литві та на загарбаних ними українських землях у XVI-XVIII століттях.

Мортира - (ступа) артилерійська гармата з коротким стволом, пристосована для стрільби по закритих цілях. Відома з XV століття.

Мощі - рештки святих, що є предметом поклоніння віруючих католиків та православних.

Мурза - дрібні і середні феодали в татарських ханствах. Вперше зустрічається в документах XIV століття.

Мушкет - ручна вогнепальна зброя з ґнотовим затвором. Мушкет з'явився в Іспанії у 1521 році. Мушкетами озброювались запорозькі козаки.

Наказний гетьман - в Україні в XVII-XVIII століттях особа, яка тимчасово обіймала посаду гетьмана. Іноді наказний гетьман призначався для заступництва гетьмана, коли той вирушав у похід, або для очолювання війська, якщо гетьман залишався у своїй резиденції.

Намаз - п'ятикратна щоденна молитва у мусульман; один з головних обрядів ісламу.

Намисто - шийна, переважно жіноча, прикраса у вигляді нитки або шнурочка з нанизаними на них дрібними намистинами з янтарю, коралів, скла тощо. Намисто - частина українського національного вбрання.

Намітка - перемітка, старовинний український жіночий, святковий головний убір у вигляді вузького лляного, конопляного або шовкового полотнища, що ним заміжні жінки повивали голову, найчастіше поверх очіпка.

Невольницькі плачі - група найраніших українських народних дум XVI-XVII століть. В них відображено боротьбу українського народу проти турецько-татарського гніту. Тема страждання в неволі полонених козаків зумовила назву цих дум. Найвідоміші: «Плач невольників», «Маруся Богуславка» та інші.

Недоїмка - частина податку або іншого обов'язкового платежу, яка не сплачена у встановлений строк і підлягає сплаті.

«Непохожі» селяни - категорія залежного селянства в Україні XIV-XVI століть, які не мали права переходити від одного землевласника до іншого.

Нереєстрові козаки - українські козаки, за якими польсько-шляхетський уряд не визнав козацьких прав і привілеїв.

Низ - назва території в XVI-XVІІI століттях по нижній течії р. Дніпра, де селилися запорожці.

Обжинки - свято завершення збирання врожаю.

Облога - спосіб оволодіння фортецею шляхом оточення її військами і проведення приступової атаки. Мистецтвом облоги добре володіли українські козаки.

Обложна техніка - знаряддя та пристрої, що застосовувалися військом під час облоги фортеці. Різні види обложної техніки (таран, гуляй-город, штурмова драбина) застосовували українські козаки.

Обозний - виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих посад в Україні в XVII-XVIII століттях. Були генеральний обозний і полкові обозні. Обозний керував артилерією, відав організацією війська тощо.

Оболонь - назва низовинних заболочених луків.

Оброк - примусові побори з селян-кріпаків, що їх стягували поміщики в натуральній або грошовій формі.

Обряди - встановлені звичаї дії, пов'язані з побутовими традиціями або релігійними віруваннями.

Овчина - шкура, знята з дорослої вівці.

Одаліска - 1. Рабиня або служниця в гаремі. 
2. Наложниця.

Око - в Україні око було здебільшого одиницею ваги (близько трьох фунтів), а часом - одиницею об'єму рідини (від 1 до 1,5 літра).

Оксамит - бархат - один з видів ворсевої тканини з щільним коротким ворсом з натурального шовку. Використовують для виготовлення одягу, оздоблення приміщень тощо.

Опанча - старовинний український довгополий верхній чоловічий та жіночий одяг з рукавами.

Опришки - учасники народно-визвольної боротьби на Галичині, Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту у XVI - першій половині XIX століть. Вперше згадується в документах у 1592 році.

Орда - об'єднання кількох племен кочівників; у середні віки - ставка хана, столиця феодальної держави.

Осавул - виборна службова особа, яка обіймала одну з адміністративних посад в Україні в XVI-XVIII століттях. Були осавули генеральні, полкові, сотенні.

Осада - застаріла українська назва поселення; назва садиби з деяких районах України.

Отава - трава, що відросла після скошування або випасу тварин.

Отаман - виборний ватажок війська, начальник збройного вагону у козаків. Існували в Україні в XVI-XVIII століттях (кошові, курінні, городові, сотенні та сільські отамани).

Отара - стадо овець, що його виділяють для стійлового або пасовищного утримання. Розмір отари від 100 до 1000 голів і більше.

Очіпок - старовинний головний убір заміжньої жінки, котрий шили з тканини.

Паламар - один із нижчих служителів православної церкви, який під час відправи супроводить священика і прислуговує йому.

Паланка - адміністративно-територіальна одиниця (округ) в Новій Січі (1734-1775). Було вісім паланок. Очолював паланку полковник, призначений кошовою старшиною.

Палаш - холодна зброя з довгим прямим двосічним клинком, що вкладається в піхви.

Панцер - частина бойового спорядження воїна для захисту тулуба від ударів зброї. В Україні в XVI - першій половині XVII століть суцільні металеві панцері виготовлялися для потреб польського війська. Іноді їх носила козацька старшина.

Панцерні бояри - панцерні слуги - феодально-залежні селяни в Україні в XV - першій половині XVI століть, які перебували на військовій службі Великого Литовського князівства. У другій половині XVI століття перетворені на державних селян.

Панщина - дармова примусова праця закріпачених селян у господарстві поміщика.

Пасіка - ділянка, де розташовані вулики з бджолами і пасічні будівлі.

Пасовисько - пасовище, випас, ділянка землі з трав'яною рослинністю, призначена для пасіння тварин.

Патріарх - глава церкви, найвищий церковний титул, головним чином у православних церквах. Титул патріарха було встановлено в 451 році на Халкедонському церковному соборі.

Пахолок - у феодальній Польщі в XVI-XVIII століттях та українських землях, загарбаних Польщею, панський слуга, часто молодий хлопець. Пахолками називалися також слуги в польсько-шляхетському війську, значна частина яких походила з українських селян-кріпаків.

Паша - титул військових та цивільних урядовців в Османській імперії.

Перезва - в Україні архаїчний післявесільний звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого.

Переліг - обліг-поле, що заросло трав'янистою рослинністю внаслідок тривалого виключення його з сільськогосподарського використання.

Пересип - природний вал з гальки чи піску, який відокремлює лиман чи невелику затоку від відкритого моря.

Печатка - металевий або гумовий предмет з нарізними знаками для відтворення їх на сургучі, воску або за допомогою фарби на документах. В Україні з XVII століття печатки були у вжитку у гетьманів, у Генеральській військовій канцелярії, в Запорозькому Війську.

Писанки - пофарбовані або орнаментовані курячі яйця. Виготовлення писанки пов'язане з дохристиянським народним звичаєм зустрічі весни.

Пищаль - 1. Рушниця, була на озброєнні українських козаків і російських військ XV-XVII століть. 
2. Гармата, застосовувалась при облозі фортець і в польовому бою.

Підпомічники - незаможна категорія українського козацтва XVIII століття, що була неспроможна відбувати військову службу за свій рахунок. Підпомічники повинні були виконувати такі самі повинності, як і посполиті селяни, але в половинному розмірі, а також постачати військовий провіант, фураж і обробляти землі виборних козаків під час їхнього перебування на військовій службі. У 1783 році підпомічними були прирівняні до державних селян.

Підскарбій - генеральний підскарбій в Україні в XVII-XVIII століттях - особа, котра належала до генеральної старшини і відала фінансами козацького війська.

Підсусідки - категорія залежного селянства в Україні XVI-XVIII століть. Підсусідки не мали власності і за користування житлом працювали в господарстві своїх хазяїв. У 1783 році більшість підсусідків були перетворені на кріпаків.

Піка - різновидність довгого полегшеного списа (2-3 м.) з гострим металевим наконечником. Піками були озброєні українські козаки в XVI-XVIII століттях.

Пікінерські полки - військово-поселенські полки в Україні, створені царським урядом для оборони Йоворівської губернії від нападів кримських татар і турків. Пікінери були озброєні рушницями та списами.

Пірнач - давньоруська ударна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами-перами, посаджену на дерев'яне держало: згодом знак влади воєначальників. У запорозькому і городовому козацьких військах пірнач був знаком влади полковників.

Пістолет - пістоля, ручна вогнепальна зброя, з'явилася в Європі і Азії в XVI столітті.

Піхви - футляр, в якому зберігають холодну зброю (шаблю, кинджал т. ін.). Носять збоку чи на поясі.

Піхота - один з основних і найдавніших родів військ, головною ознакою якого було пересування і ведення бою пішим порядком. В Україні в XVII столітті була основною частиною селянсько-козацького війська.

Плавні - надмірно зволожені, часто заболочені ділянки заплавних терас річкових долин. Характерні для рівнинних річок. В Україні є в долинах Дніпра, Дністра, Інгульця.

Пластуни - особливий склад спеціальних піших команд і частин Чорноморського та Кубанського козачих військ в XIX - на початку XX століть. Спеціалізувались на сторожовій службі в очеретах і плавнях, де пересувались поповзом.

Плахта - давній український поясний жіночий одяг з різнокольорової, узорчастої, переважно вовняної, тканини.

Плесо - глибока ділянка русла рівнинної ріки. Лежить між двома мілкими ділянками - перекатами.

Поволовщина - один з прямих феодальних податків на загарбаних Литвою і Польщею українських землях у другій половині XIV - першій половині XVII століть. Поволовщину сплачували всі без винятку селяни в розмірі від 4 до 60 грошей залежно від стану господарства. Ліквідовано на початку визвольної війни 1648-1654 років.

Подимне - один з податків у XV-XVI століттях в Україні.

Показанщина - податок в Лівобережній Україні в другій половині XVII - на початку XVIII століть, що стягався на користь гетьманської адміністрації за право варити горілку на продаж.

Покуть - покуття - за давнім народним звичаєм почесне місце (куток) в українській селянській хаті, де стояла скриня або стіл. На покутті сідали голова сім'ї, молоді на весіллі або найповажніший гість.

Полк - адміністративно-територіальна і військова одиниця в Україні, створена в 1648 році.

Полкова рада - орган полкового самоврядування в реєстровому, а пізніше - городовому козацькому війську в Україні в XVII-XVIII століттях.

Полкова старшина - орган управління полком в Україні з часів визвольної війни українського народу 1648-1654 років, що поряд з полковником і під його керівництвом здійснював адміністративну військову та судову владу на території полку. До складу полкової старшини входили: полковий обозний, писар, осавул, суддя, хорунжий.

Полковий суд - в Україні в XVII-XVIII століттях суд, що діяв на території полку, розглядав кримінальні та цивільні справи. Складався з полкової старшини. Звичайно, головував полковий суддя, проте вирішальний голос завжди мав полковник.

Полковник - в XVI-XVIII століттях в Україні - одна з найвищих посад козацької старшини.

Поплечники - селяни у феодальній Литві та на загарбаних нею українських землях у XIV - першій половині XVI століть. Були особисто вільними, але не мали власної землі. Жили в державних маєтках і за користування землею виконували феодальні повинності. Пізніше були перетворені на державних селян або поміщицьких кріпаків.

Пороги - мілководні кам'янисті ділянки річища, що характеризуються великим спадом і швидкою течією. Утворюються головним чином у місцях перетину річкою стійких щодо розмиву порід.

Посаг - придане, рухоме й нерухоме майно, що виділяється батьками дочці в разі її одруження. Посаг називали також і віно.

Посесія - форма земельного орендного володіння (державного маєтку) в Росії, Україні, Польщі в XVIII - першій половині XIX століть. Передавалася в оренду державою з приписаними до маєтку селянами.

Посесор - орендар державного маєтку разом з приписаними селянами.

Посполиті селяни - назва селянства Лівобережної і Слобідської України другої половини XVII-XVIII століть. Поділялась на ряд груп: селяни вільних військових сіл, рангові, магіст-рацькі, монастирські, приватновласницькі.

Постриг - церковний обряд при хрещенні або освяченні на церковнослужителя: супроводиться стрижінням волосся, що символізує підкорення християнина божій волі.

Потужники - категорія селянської бідноти в Україні і в Білорусії у XV-XVI століттях. Позбавлені власності потужники наймитували у заможних селян. За суспільним становищем були близькими до підсусідників і комірників.

Поховання - похорон, звичаї, пов'язані з різними способами і обрядами поховання полеглих. В Україні за народним обрядом поховання супроводилось голосінням і завершувалось поминками.

«Похожі» селяни - феодально залежні селяни в Україні, Білорусії і Литві в XV-XVI століттях. Формально були вільними. Мали право розраховуватись з феодалом, одержати від нього дозвіл на вихід. Поступово перетворилися на кріпаків.

Правобережна Україна - історична назва в другій половині XVII-XVIII століттях, частина території України на правому березі Дніпра.

Прапор військовий - символ військових сил: складається з держака та полотнища з одного або кількох кольорів з певним зображенням. Українське козацтво в XVI-XVII століттях вважало як прапор військовий корогви-полотнища малинового кольору з певним зображенням.

Пристольне свято - храм, свято на честь святого, якому присвячена дана церква.

Причілок - зовнішня бокова частина хати.

Протодиякон - у православній церковній ієрархії - старший диякон.

Протоієрей - звання старшого ієрея (священика) в православній церкві.

Прочани - богомольці, що ходять на прощу (прощення гріхів богомілля) до «святих» місць.

Прядка - домашній верстак, призначений для прядіння. Прийшла на зміну веретену. Прядка з ручним і ножним приводом відома з XV століття.

Путні бояри - путники, в українських землях у складі Литви в XV - першій половині XVI століть військові службові люди, які займали проміжне становище між державними селянами і дрібною шляхтою, і були близькими до панцерних бояр. Більшість путних бояр злилася з землянством, частина ввійшла до складу реєстрових козаків.

П'ядь - найменша старовинна народна міра довжини у слов'янських народів, що дорівнювала відстані між великим і вказівним пальцями (мала п'ядь) або між великим пальцем і мізинцем (велика п'ядь). В Україні становила чверть аршина.

Рада - на Запорозькій Січі (до 1775 року) та Лівобережній Україні (до 1663 року) - загальні збори козаків; дорадчий орган при гетьманові.

Рада генеральної старшини - в Україні в XVII-XVIII століттях вузький дорадчий орган при гетьманові, створюваний із складу ради старшин. Вперше почали скликати за гетьмана Богдана Хмельницького.

Рада січової старшини - напівофіційний орган Запорозької Січі, що здебільшого називався старшинською сходкою. В XVIII столітті фактично перетворилась на найвищий орган влади Запорозької Січі.

Рада старшини - в Україні у XVII-XVIII століттях дорадчий орган при гетьманові, до складу якого входила старшинська верхівка - вся генеральна старшина. З другої половини XVIII століття почала присвоювати собі права Генеральної військової ради, зокрема, право обрання гетьмана.

Райця - виборчий член магістрату в містах України за феодального ладу, радник.

Ральці - подарунки, данина грішми або натурою, що її збирали на Лівобережній Україні в першій половині XVIII століття, з козаків, селян і міщан на користь старшинської та міської адміністрації. Ральці вважалися добровільними дарунками.

Ранг - в Україні ранги виникли в середовищі козацької старшини водночас із створенням козацтва в другій половині XV століття.

Рангові маєтності - в Україні в XVII-XVIII століттях земельні володіння, що надавалися гетьманом або царем козацькій старшині «на ранг», тобто, як винагорода за службу на час перебування на тій чи іншій посаді; форма землеволодіння в Україні.

Рангові селяні - залежні селяни на Лівобережній та Слобідській Україні в другій половині XVII-XVIII століть, які жили в рангових маєтностях. Відбували феодальні повинності на користь козацької старшини. Були перетворені на кріпаків або стали державними селянами.

Ратуша - в Україні в XVIII-XIX століттях один з органів міського самоврядування, що відав також судовими та фінансовими справами.

Реєстрові козаки - наймане військо, сформоване Польським урядом в 1572 році з українських козаків. Наймані козаки були записані в окремий реєстр (список), звідси й дістали назву. Зобов'язані були відбувати за свій кошт військову службу.

Рейтари - наймана кіннота в XVI-XVII століттях в арміях Західної Європи.

Ридван - у XVIII - на початку XIX століть велика карета для далеких подорожей, що була запряжена 6-12 кіньми.

Риндзівки - українські обрядові величальні пісні, раніше виконувалися лише під час великодених свят. Близькі до колядок.

Різдво - одне з головних християнських свят в честь народження Ісуса Христа. Святкується 7 січня.

Рогатина - холодна зброя у вигляді ножа, насадженого на довгий дерев'яний держак (1,5-3 м).

Рудня - виникла в XIV-XVII століттях на місцях видобування і обробки болотяних залізних руд.

Рушник - українська декоративна традиційна тканина. Рушниками оздоблюють житло, вони є невід'ємною частиною народних обрядів. Орнамент, розташований на кінцях до середини, переходить в легкий візерунок.

Сагайдак - футляр для лука і стріл.

Сажень - стара українська міра довжини. До XVIII століття величина сажня не була сталою. З XVIII століття сажень дорівнював трьом аршинам (2,134 м).

Сап'ян - тонка м'яка шкіра різних кольорів, виготовлена звичайно з козлових шкір. Використовують для взуття, книжкових оправ.

Свита - свитка, сіряк, старовинний український розстібний довгополий верхній одяг з рукавами.

Сволок - головна дерев'яна балка, що на неї спирається конструкція стелі, зокрема в старих сільських хатах. Сволок звичайно відкритий і часто оздоблений різьбленням або пофарбований.

Святці - місяцеслов, календарний список християнських святих та свят на їх честь.

Священник - ієрей, у православній церкві сан служителя, що править церковну службу та релігійні обряди.

Сеймики - у Польщі і Литві в XV-XVIII століттях з'їзди шляхти, що відбувалися по воєводствах і землях: вирішували най важливіші справи місцевого значення.

Селяни-данники - категорія феодального залежного селянства в Литовській державі і на загарбаній нею Північній Україні в XV-XVI століттях. За користування землею сплачували серебщину й натуральну данину. В XVI столітті перетворені на державних селян і поміщицьких кріпаків.

Сераль - перекручена назва палацу, гарему турецьких султанів.

Сердюки - козаки найманих піхотних полків у Лівобережній Україні в XVII - на початку 20 років XVIII століття. Були на утриманні гетьманського уряду. Несли охоронну службу, у 1726 році були ліквідовані.

Серебщини - грошова дань, грошовий податок в Україні у XV-XVI століттях, який сплачували селяни-данники за користування землею. Існували до XVI століття.

Серпанок - 1. Легка, прозора, бавовняна тканина.

2. Легке жіноче покривало, головний убір заміжньої жінки або нареченої.

Сириця - недублена шкіра, переважно яловича, свиняча або верблюдяча. Виготовляють паси, частини упряжі.

Сільський суд - в Україні в XVII-XVIII століттях суд на території села, що розглядав в основному дрібні кримінальні і цивільні справи козаків і селян, які мешкали в даному селі.

Сірома - козацька біднота на Запорозькій Січі в XVI-XVIII століттях.

Січова (військова ) рада - найвищий орган влади в Запорозькій Січі у XVI-XVIII століттях. Брали участь у січовій (військовій) раді всі козаки.

Січовик - козак Запорозької Січі.

Слобода - поселення в Україні, жителі яких звільнялися від феодальних повинностей і податків (тимчасово на 15-30 років).

Сотенний суд - в Україні в XVH-XVIII століттях суд на території сотні, що розглядав кримінальні та цивільні справи.

Сотник - особа, яка очолювала сотню в Україні у XVII-XVIII століттях. Спершу обирався козаками, згодом призначався гетьманом або царем з більших землевласників.

Сотні селяни - категорія феодально залежних селян Галичини XIV-XVI століть. Формально вважалися вільними і жили у королівських маєтках, за користування землею відбували феодальні повинності. В XVI столітті були перетворені на кріпаків.

Сотня - адміністративно-територіальна і військова одиниця в Україні в XVII-XVIII століттях. Складова частина полку.

Спис - колюча або металева зброя у вигляді держака і наконечника.

Стадія - 1. Щорічний натуральний податок в Україні XIV-XVI століть, що стягувався на утримання великокнязівського двору і урядовців. 
2. Натуральний податок з селян у Польщі та на загарбаних нею українських землях у другій половині XVI-XVII століть, який витрачався на утримання польського війська.

Стріли - дерев'яні палички з наконечником, що застосовувались при стрільбі з лука, арбалета.

Стрільці - постійне піше військо в Російській державі другої половини XVI-XVII століть. Комплектували добровольцями з міської бідноти та вільних селян. Ліквідоване в 1698 році.

Струг - старовинне (гребне або вітрильне) дерев'яне судно, пристосоване для плавання по річках.

Супряга - старовинна форма спільної праці української селянської бідноти, за якою кілька селянських дворів об'єднували робочу худобу й реманент для виконання сільськогосподарських робіт.

Сутана - довгий верхній одяг католицького духовенства, який носять поза церковною відправою.

Сябри - категорія залежних селян в Україні, Литві, Білорусії в період феодалізму. Спільно володіли і користувалися земельними угіддями. В XVI-XVII століттях сябринне землеволодіння перетворилося у подвірно-спадкове.

Таран - старовинне знаряддя облоги - колода з металевим наконечником для руйнування стін, воріт і башт фортець.

Тік - спеціально підготовлений майданчик для обмолоту і очищення зерна.

Толока - 1. Старовинна форма трудової взаємодопомоги односельчан у виконанні термінових або трудомістких робіт.

2. Угіддя, виділене для випасу худоби.

Торбан - український народний струнний, щипковий, музичний інструмент. За побудовою близький до бандури. На торбані 30-40 струн. Поширений був в Україні з першої половини XVIII - до кінця XIX століття.

Тропак - український народний танець, за характером виконання близький до гопака.

Улани - вид легкої кавалерії. Вперше улани з'явилися в XIII-XIV століттях у війську монголо-татар, а з XVI століття - в європейських арміях.

Улус - вид племен, поселень, феодальних державних утворень у народів Центральної і Середньої Азії та Сибіру в минулому.

Універсал - роз порядний акт, що його видав у XVII-XVIII століттях у феодальній Польщі король, а в Україні - гетьман.

Унія церковна - об'єднання православної і католицької церков, проголошене наприкінці XVI століття в Бресті.

Фільварок - у феодальній Польщі, Литві, Білорусії та в Україні комплекс земельних угідь, на яких власник-поміщик вів власне господарство.

Фіміам - запашна речовина для обкурювання, ладан.

Халупники - бідні безземельні селяни і міщани в Україні, Білорусії та Литві в другій половині XVI - першій половині XIX століття, які мали лише власні хати (халупи). Виконували пішу панщину - 25 піших днів на рік, займалися ремеслом або наймитували.

Хан - титул феодальних правителів у багатьох країнах Сходу.

Хороми - в Україні за феодалізму - великий житловий дерев'яний будинок, що здебільшого складався з окремих будівель, з'єднаних з сіньми і переходами.

Хорунжий - у XVII-XVIII століттях в Україні - особа, що входила до складу генеральної старшини і виконувала головним чином функції інспектора військової справи. В полках і сотнях відали стройовою частиною. На хорунжого покладалася: також охорона великого полкового і малого прапора.

Храмове свято - храм, християнське свято, вшановування якогось святого чи певної релігійної події, на честь яких названо місцевий храм (церкву).

Хутір - сільське, часто однодвірне поселення. У запорозьких, а пізніше у чорноморських і частини донських козаків були хутори - зимівники.

Церковні селяни - селяни-кріпаки в українських та інших землях, які належали патріархові, архієрейським домам, монастирям і церквам.

Чайка - бойовий човен запорозьких козаків. Довжина 18-20 м, ширина 3-3,5 м, висота 3,5-4 м. Основою чайки був видовблений з верби або липи стовбур, який обшивали дошками. На чайці було два керма (на кормі і носі), двадцять-тридцять весел і щогла. Вміщав 50-60 чоловік із зброєю і провіантом.

Часослов - у християнських церквах богослужбова книга, що містить тексти релігійних пісень та молитов для щоденних церковних відправ.

Челядь - в Україні челяддю називали наймитів козацької старшини, а подекуди також молодь - учасників весілля.

Четверик - давньоруська міра об'єму сипучих продуктів. Вживався до початку XX століття. Величина четверика змінювалася від 26,112 л до 26,240 л.

Четвертування - один із видів смертної кари, що застосовувався за феодалізму і полягав у розсіченні засудженого на чотири частини або у послідовному відтинанні рук, ніг, голови.

Чинбарство - давній кустарний промисел, вичинка шкіри тварин.

Чинш - натуральний або грошовий податок, що його платили поміщикам або державі у феодальний період особисто вільні чиншові селяни за земельні угіддя, які були закріплені за ними на умовах безстрокового спадкового користування.

Чиншові селяни - позбавлені земельної власності особисто вільні селяни, які за користування державними або поміщицькими землями платили чинш.

Чорний шлях - стратегічний шлях, яким користувалися кримські татари, при нападах на Правобережну і Західну Україну та Польщу в XVI-XVII століттях. Починався з Перекопу, перетинав пониззя Дніпра, проходив між верхів'ями Інгульця, Тясмину і Росі у напрямку Умані, Тернополя до Львова.

Чубук - порожнистий стрижень (звичайно дерев'яний), на який настромлюється люлька для тютюну.

Чумаки - категорія населення в Україні в XV-XIX століттях, яка займалася візницько-торговельним промислом.

Шабля - холодна зброя із зігнутим лезом. Перші шаблі з'явилися у степових кочовиків Східної Європи та Середньої Азії у XVIII столітті. З X століття відома в Київській Русі. З кінця XVI століття стала зброєю кінноти. Була на озброєнні як піших, так і кінних запорозьких козаків.

Шаг - в Україні назва монети вартістю півкопійки.

Шагрень - м'яка вичинена шкіра, виготовлена зі спинної частини шкур кіз, овець або коней. З шагрені виготовляли взуття, нею оббивали меблі тощо.

Шайтан - злий дух, диявол.

Шанці - загальна назва земляних укріплень (окопів) різних видів у Росії і в Україні з XVIII - і до початку XIX століття. Часто застосовувались українськими козаками.

Шарварок - додаткова до панщини феодальна повинність по будівництву і ремонту мостів, шляхів, гребель, панських будинків.

Шляхта - дворянство у феодальній Польщі, Литві та на загарбаних ними українських і білоруських землях. Виникла в період феодальної роздробленості як нижча верства феодалів (шляхтичів), зобов'язаних відбувати військову службу.

Штоф - давня одиниця вимірювання об'єму рідини, що її застосовували в Росії і в Україні, до запровадження метричної системи мір. Один штоф = 1,2299 л.

Щербет - східний прохолодний напій з фруктових соків з цукром.

Юхта - шкіра, вичинена здебільшого розчинним дубленням. Виготовляють зі шкір великої рогатої худоби, коней, свиней.

Яничари - регулярна піхота в Туреччині в XIV - на початку XIX століть. З XV століття яничари комплектувались з представників християнських народів Османської імперії. Були підпорою влади турецьких султанів. З XVI століття перетворилися на замкнену військову касту, яка відігравала значну роль у державних справах країни.

Ярмарки - періодичні торги, що проводяться в певному місці і в певний час. Регулярне проведення ярмарків почалося приблизно в X столітті.

Ярмо - упряж для робочої великої рогатої худоби. Ярмо надівають тварині на шию або на лоба. Ярма бувають одинарні і парні.

Ясир - бранці, що їх захоплювали турки і татари під час розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з XV століття до 60-х років XVIII століття. Бранців продавали на невільницьких ринках Кафи, Гезлея, Бахчисарая.

Ятаган - холодна зброя, середня між шаблею і кинджалом, має фігурний вигин, лезо увігнуте. За середньовіччя поширений у народів Середньої Азії, зокрема у турків. Трофейними ятаганами нерідко користувалися запорозькі козаки.

Ятір - ставне риболовне знаряддя типу пастки, що його вставляють на дно водойми. Являє собою сітку, натягнуту на обручі, діаметром 0,5-1,5 м.

 

 

Джерело: Козацький словник школяра / Упорядник  Великий О.І. - Дніпропетровськ : Пороги, 2002. - 40  с.

 

Переведення в електронний вигляд: Волкова К.Ф.

---

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про козацтво:

• Козацтво
• Козацька доба

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове