Ікона-ставротека
Війська Запорозького низового 1747 року - національна реліквія

українського народу та його держави

Нікопольський регіон є краєм, де знаходилися п'ять із семи Запорозьких Січей - Томаківська (сер. ХVІ ст. - І593 р.), Базавлуцька (1594-1638 рр.), Микитинська (1639-1652 рр.), Чортомлицька (1652-1709 рр., 1728-1730 рр.), Нова (1734-І775 рр.).

 

Дніпрові пороги. Розташування Січі у різні періоди її існування

 

 

Запорозькі Січі були воєнно-політичними центрами Християнської козацької республіки, створеної українським народом у часи боротьби проти іноземних гнобителів і були продовжувачами традицій державотворення в Україні.

 

Особливе місце в житті запорозького козацтва посідала православна церква, що була важливим об'єднуючим фактором у його житті. Її головний осередок - Січова Святої Покрови Божої Матері церква, знаходилась  під особливою опікою як кошової старшини, так і всього Війська Запорозького, що вкладали значні кошти на її будівництво та інших козацьких храмів на землях Запорожжя, на внутрішнє оздоблення і придбання культового начиння. Для козаків, що постійно піддавалися небезпеці та загибелі у бою, перебування у православному храмі та молитви очищало їх душі, підтримувало в них військовий дух та готовність вмерти за волю та рідну землю.

 

 

 

 

Козацька рада на Запорозькій Січі біля Січової Святої
Покрови Божої Матері церкви, де зберігалася
ікона-ставротека в середині ХVIII ст.

 

 

Військо Запорозьке Низове мало церковну ставропігію (автономію) і знаходилось під зверхністю Вселенського Константинопольського патріарха і рішення свого Коша ставило вище влади Київського митрополита, Межигірського архімандрита та власних церков начальника.

 

Однією з найбільш визначних предметів культового начиння Січової Святої Покрови Божої Матері була ікона-ставротека Війська Запорозького Низового, що створена у 1747 році і збереглася до нашого часу, переживши за чверть століття не одну війну та соціальний катаклізм.

 

 

 

 

Нікопольська Святої Покрови Божої Матері Соборна церква,
де з 1783р. по 1926 р. зберігалася ікона-ставротека

Війська Запорозького Низового

 

 

Ікона-ставротека є сховищем Хреста. Її основою є срібна масивна овальна пластина - тяблиця, в центрі якої вмонтований різьблений кипарисовий хрест. І хрест, і тяблиця двобічні, розраховані на огляд довкруги.

 

 

 

Ікона-ставротека
(лицьова сторона)  

 

 

Ікона розташована у дерев'яному різьбленому позолоченому кіоті, що має форму портретної рами з внутрішнім овальним вирізом, подвійним та двобічним. Загальний розмір по кіоту 68,5 х 55,5 см.

 

Ікона є вкладною і датована 1747 роком, про що свідчить різьблений напис кириличним шрифтом по периметру із зворотної сторони: "Сия тяблица до Храму Покрови прчия   БЦИ      сооружена коштом Всего Войска Запорозкого а старанием ктитора Павла за Атамана Кошового Павла Козилецкого 1747 году мця октобрия 2: дня”. До неї додатково розташований пунктирний різьблений напис XIX ст. іншим шрифтом "Весу во всей 8 ф: 16 золот."

 

Кипарисовий Хрест складений, з барельєфним різьбленням розміром 19 х 12 см. Частини хреста склеєні. На лицевій стороні розп'яття Господнє із знаряддями катувань. На перехрестях у медальйонах з крученої виноградної лозини з гронами - сюжети про Христові страсті - моління про чашу, несення Хреста, чаша Господня з Божою Матір'ю та Іоанном. У деяких медальйонах різьблені написи по сюжету. На зворотній стороні зображення Богородиці з Богонемовлям у лівій руці, в медальйонах - Богородичні свята - Благовіщення, Різдво Богородиці, Введення до Храму, Різдво Христово також з різьбленими написами.

 

Вкладний Хрест 1747 р. є видатним твором українського бароко. Ймовірно, його автором є київський майстер. У Хреста зберігається свята частка Хреста, на якому був розп'ятий Христос. Про це свідчить напис "У сем кресте животворящее древо".

 

У ногах розп'яття на Хресті є вузький пенал, що був можливо закритий у старовину,  із слідами смолистої речовини.

 

Тяблиця уявляє собою овальну срібну двохсторонню пластину, у центрі якої є виріз під хрест. По обох сторонах різьблені зображення святих. Частини гравірованих малюнків визолочені. Різьблення є площинно-лінійним, графічного характеру і наближено до книжкової графіки, але занадто спрощене та схематичне. Написи та малюнки зроблені в одному стилі, ймовірно одним майстром.

 

На лицьовій стороні - зображення над Хрестом Святого Духа у вигляді голуба та віяло променів, що розходяться із хмар. У підніжжя Хреста ліворуч - Марія та Марія Магдалина, праворуч - Святий Іоан Богослов, внизу - янгол, що сидить на Гробі Господнім. По обидві сторони від Хреста - хмарні Херувими по три з кожного боку. Всі зображення подані титулованими різьбленими іменними написами.

 

На зворотній стороні у тому ж порядку: зверху - у хмарному сегменті Бог-Отець, нижче ліворуч - цар Костянтин і його мати Єлена, праворуч - Святий Макарій, під Хрестом - Святий архістратиг Михаїл і зображення трьох хмарних херувимів ліворуч та праворуч від Хреста.

 

 

 

 

Ікона-ставротека
(зворотня сторона)

 

 

Хрест з лицьової сторони іконної пластини має срібну позолочену оправу. На ній є московське міське тавро 1858-1880 рр. з йменником невідомого майстра "ПА".  Оправа по периметру прикрашена зеленими, червоними та безбарвними 74 стразами.

 

В центрі перехрестя є припаяними променеві кутові накладки із срібла  по  9  променів  у  кожній.  На  променях  в гніздах розташовані бірюзові і безбарвні стразові вставки. Всього у кожній накладці - 48 бірюзових та 36 безбарвних прозорих вставок.

Кіот - рама прямокутної портретної форми, подвійна,  на петлях,  зачиняється на засув. Виріз є овальної форми під розмір тяблиці у кожному полотні. Полотна овалів складові, з криволінійного набору з зазорами на стиках. З обох сторін кіот прикрашений горошчатим рельєфним штапиком, як по овалу,  так і по периметру. Торець пофарбований під лак. Конструкція кіота у давнину уявляла засклений подвійний пакет з дерева, ймовірно з липи.

 

За легендою кипарисовий хрест був принесений до Коша Війська Запорозького Низового з Ієрусалима під час перебування під протекторатом Туреччини та Криму у 1710-1733 рр. Ймовірно, що делегація запорожців відвідала вищезгадане місто і вклонилась Гробу Господньому та отримала від Ієрусалимського православного патріарха святу частку древа Хреста Животворного.

 

Після знищення Російської імперією Війська Запорозького Низового його Січова Свято-Покровська церква була пограбована російськими військами. Та багато цінного культового начиння залишилося, у тому числі і ікона-ставротека. У березні 1783 р. за розпорядженням Новоросійського губернатора генерал-майора М.Д. Язикова в Нікопольську Свято-Покровську церкву було передано багато церковних книг та речей з колишньої Січової церкви. Це було пов'язано з тим, що м. Покровськ (так була перейменована Січ) втратив свій міський статус. Серед "запорожcких церковных древностей", як називали їх священики, і була  ікона-ставротека, як подає протоієрей Нікопольської Свято-Покровської церкви І. Карєлін у 1867 році. Ікону-ставротеку оглянув під час своїх мандрів по Запорожжю Д.І. Яворницький, який відзначив, що вона була розташована у середній частині Храму, у кутку стіни, що відокремлювала передню частину від середньої по лівій стороні.

 

У 1926 році ікона-ставротека була передана із церкви до Нікопольського народного музею витончених мистецтв. І з того часу, і донині вона знаходиться у складі Державного Музейного Фонду України, як національна реліквія українського народу та його держави, що засвідчили експертні оцінки фахівців Дніпропетровська та Києва. Аналогів ікони-ставротеки до цього часу не виявлено, що дає підставу вважати її  унікальною пам’яткою козацької доби.

 

 

 

Нікопольський Державний Краєзнавчий музей, де зберігалась
 з 1926 року ікона-ставротека Війська Запорозького Низового.
Нікополь, вул. Микитинська, 25

 

 

У 1998 році ікона-ставротека була передана до Дніпропетровського державного історичного музею імені Д.І. Яворницького для вивчення та реставрації.

 

У 2000 році реставратори музею Коваленко Д.А., Передерій С.П. Шамрай Г.Ф. вивчили її фізико-механічні та історико-матеріальні данні для складання рекомендацій по реставрації та збереженню.

 

У 2002-2003 рр. на кошти,  зібрані прихожанами Нікопольської Спасо-Преображенської церкви та козацького товариства Нікопольського району "Військо Запорозьке Низове Українського козацтва" ікона-ставротека була відреставрована.

 

 

 

В день Покрови та Українського козацтва 14 жовтня 2005 року оновлена Ікона-ставротека була урочисто представлена відвідувачам у Нікопольському державному краєзнавчому музеї.

Література

1. Карєлін І. Нікополь (Записки Одесского общества истории и древностей), т. 6. - Одеса, 1867. - С. 523-538.
2. Еварницкий Д.І. (Яворницький Д.І.) Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу, ч. І-ІІ. - К. : Веселка, 1945. - С. 447.     
3. Коваленко Д.А., Передерий С.П., Шамрай Г.Ф. Акт обследования иконы-ставротеки Никопольского Гос. краеведческого музея от 15 ноября 2000 г.

 

 

 

Взято: Жуковський М.П. Ікона-ставротека Війська Запорозького Низового 1747 р. - національна реліквія українського народу та його держави. - Нікополь. - 2005. - 12 с.

 

 

Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.

---

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:

• Історія Нікопольщини

 

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове