|
«Нікопольський ярмарок»
Лекція «Нікопольські ярмарки»
Укладач: Стрілецька Маргарита Вікторівна, програміст БІЦ «Слово»
.
.
Підготовчий етап
Захід на задану тему став результатом підготовки святкування 375-річчя міста Нікополя. У зв’язку з наміченою датою стало необхідним ознайомлення нікопольців з найбільш яскравими сторінками історії міста і району. Одним таким ключовим моментом історії Нікополя було проведення традиційних ярмарків, котрих, до речі, було 4 на рік.
Ярмарок був святом врожаю, достатку, прибутку. На ярмарок з’їжджалися купці з багатьох міст Придніпров’я, а також з далеких і ближніх волостей, повітів, губерній. Ярмарок був вигідний усім. Він приносив значні прибутки до бюджету міста. Вигідні торгові угоди збагачували і торговців, і покупців. У той час ринкові стосунки на основі приватної власності процвітали і були стержнем соціально-економічного розвитку країни, регіонів і суспільства.
В результаті підготовки матеріалів для цієї лекції була використана література по історії нашого міста, архівні документи і фото, інтернет ресурси, проводилися зустрічі з народними майстрами міста та району.
Ця тема цікава не лише дітям, але і дорослим, всім, хто небайдужий до традицій, повязаних з цією місцевостю, зацікавлений відродженням культурної спадщини Нікопольщини.
Для проведення заходу були використані:
Оформлення і наочність:
- презентація РР «Славні традиції Нікопольських ярмарок»;
- презентація РР «Ремесла Нікопольщини»;
- фото-альбом «Ремесла Нікопольщини»;
- роботи сучасних нікопольських майстрів.
План
/.
Назва: «Нікопольські ярмарки».
Тема: «Нікопольський ярмарок».
Форма проведення: лекція.
Місце проведення:
Дата та час проведення:
Тривалість: 45 хв.
Цільова аудиторія: старші та середні шкілярі.
Організатори та відповідальний: БІЦ «Слово», Рудоманова О.Є. (методист БІЦ «Слово»).
.
Основна мета:
- ознайомлення дітей з історією міста Нікополя, історією нікопольських ярмарків;
- створення умов для розвитку зацікавленності до народних ремесел, культури та традицій рідного краю;
- розширення уявлення учнів про характер творчої деяльності майстра, виховання дбайливого відношення до народної творчості.
Хід заходу:
І. Вступ
- Ознайомлення учнів з основними туристичними брендами м. Нікополя.
ІІ. Основна частина
- Ознакоймлення з історією нікопольських ярмарків.
ІІІ. Заключна частина
.
.
І. Вступ
.
«...В вихре сельской ярмарки весь народ срастается в одно огромное чудовище и шевелится всем своим туловищем на площади и по тесным улицам, кричит, гогочет, гремит. Шум, брань, мычание, блеяние, рев - все сливается в один нестройный говор. Волы, мешки, сено, цыганы, горшки, бабы, пряники, шапки - все ярко, пестро, нестройно... Разноголосые речи потопляют друг друга... Только хлопанье по рукам торгашей слышится со всех сторон ярмарки».
.
Гоголь Н.В. «Сорочинская ярмарка»
.
.
ІІ. Основна частина
.
Приблизно таким був ярмарок і в Нікополі. Спочатку він називався Микитинський (від Микитиного Рогу і перевозу), а пізніше - Нікопольським. Перші письмові відомості про ярмарок з’явилися в газеті «Єкатеринославські губернські відомості» в середині XIX століття. Нікополь розміщувався в дуже зручному місці для торгівлі. Тут здавна працював Микитин перевіз через Дніпро, яким завжди користувалися чумаки і купці. Звідси відкривався безпорожний шлях по річці в нижнє Придніпров’я з виходом в Чорне море.
.
.
Карта м. Нікополя. 1926 р.
.
У 1904 році через Нікополь проклали гілку Єкатерининської залізниці Кривої Ріг - Александровськ (Запоріжжя), по якій стали активно переміщуватися товари і
Нікопольська пристань і безліч причалів були влаштовані в самому центрі міста. Вантажі на ярмарок і з ярмарку доставлялися на возах, запряжених кіньми і волами.
.
.
Вантажна пристань. Початок ХХ ст. Фото з архіву НКМ
.
Тут же, на вулицях Довгалівській, Херсонській, Купецькій розташовувалися добротні складські приміщення, якими користуються і понині. Взимку заготовляли велику кількість льоду, в підвалах споруджувалися льодовики для тривалого зберігання швидкопсувних продуктів. Таким чином, усі умови для організації ярмарків і активної торгівлі в Нікополі були в наявності.
.
.
Торгові приміщення. 1926 р. Фото з архіву НКМ
.
В ті часи дозволи на торгівлю видавала місцева поліція за помірну і цілком доступну плату (і без бюрократичної тяганини, яка виснажує). У циркулярі влади було вказано: «Особам стану, що торгують, їх прикажчикам і усій міській громаді видавати свідоцтва на право торгівлі і квитки на торгові заклади з дотриманням усіх встановлених правил». Нікопольський ярмарок проводився 4 рази на рік: Благовіщенський (у квітні), Вознесенський (у червні), Успенський (у серпні), Дмитровський (у жовтні). Найбільшим і самим популярним був, звичайно, осінній Дмитровський ярмарок. До цього часу селяни завершували збір урожаю, вирощування для продажу товарної худоби і птаха, закінчували основні господарські роботи. Ярмарок перетворювався на свято врожаю, достатку, прибутку. На ярмарок з’їжджалося багато народу: купці з Александровська, Кривого Рогу, Херсону, Одеси і багатьох інших міст Придніпров’я, а також торговий люд і селяни з далеких і ближніх волостей, повітів, губерній. Ярмарок був вигідний усім. Він приносив значні прибутки до бюджету міста. Вигідні торгові угоди збагачували і торговців, і покупців. У той час ринкові стосунки на основі приватної власності процвітали і були стержнем соціально-економічного розвитку країни, регіонів і суспільства.
Недалеко від ветеринарної лікарні В.М. Морольова, біля давнього кургану, на найвищому місці розташовувалася велика Ярмаркова площа. У наш час на цьому місці побудований стадіон «Електрометалург». Курган сховався під трибунами.
.
.
Нікопольський ярмарок. Фото ветлікаря В. Моральова. 1910 р.
(знімок зроблений з горища ветлікарні, на другому плані - скіфський курган)
.
Ветлікарня збереглася і працює досі.
.
.
Управління ветеринарної медицини в Нікопольському районі.
Раніше - ветеринарна лікарня В.М. Морольова. 2009 р.
.
На час ярмарку на площі будувалися балагани, намети, навіси від дощу і сонця. Вибудовувалися ряди возів, бричок, гарб. На краю площі було відведено місце для торгівлі великою рогатою худобою, кіньми, вівцями, козами, свинями, птахом. Активним товаром на ярмарку були зерно і хлібопродукти. Торгові угоди здійснювалися в хлібних рядах.
.
.
Хлібні амбари купця Рябчинського по вулиці Купецькій. XIX ст. Фото з архіву НКМ
.
Потім пшениця, жито, ячмінь, овес, а також борошно, крупи, дерть, отримані після переробки на п’яти нікопольських млинах, відправляли на хлібну пристань, вантажили на дуби і баржі і сплавляли у Херсон та Одесу, а звідти - за кордон, на європейські ринки, де українська пшениця завжди високо цінилася.
.
.
Хлібна пристань. 1914 р. Фото з архіву НКМ
.
Ходовим товаром була риба. Її у величезних кількостях виловлювали в Дніпрі, його припливах і затоках. Короп, сом, щука, судак, лящ, карась, плітка - усе це перероблялося, коптилося, солилося, в'ялилося і вирушало на рибну площу ярмарку.
.
 
.
Чехонь Окунь
.
 
.
Судак Сом
.
 
.
Лящ Щука
.
Особливою популярністю і попитом користувалася в'ялена тараня, яку продавали і купували мішками.
Виноград, фрукти, горіхи, вино, сіль - традиційно кримські товари. З інших міст привозили тканини, взуття, галантерею, горілку. Стояли ряди возів з м'ясом, салом, молочними продуктами, овочами, кавунами, динями. Височіли гарби із сіном, соломою, очеретом... Важко перерахувати усі товари, якими торгували на ярмарку. Тут можна було купити сільськогосподарські знаряддя і інвентар, виготовлені на заводі Каршевських, чавуноливарному заводі Худякова, механічному Олексіїва.
Гори мішків з шерстю, пакунки конопель, круги канатів, виробу рогожано-ткацького, смоло-дегтярного, ковальського, бондарського, миловарного і інших виробництв продавалися оптом і уроздріб.
До ярмарку завчасно готувалося усе місто. Відкривалися заїжджі двори і готелі, яких в Нікополі було вісім.
.
.
Готель Мілкова (Запорозька, 8) Початок ХХ ст. Фото з архіву НКМ
.
Розгортав густу мережу пивних рундуків Штекель - власник пивзаводу. Немов гриби, зростали шинки, корчми, буфети, ресторани. Прямо на Ярмарковій площі будувалися печі (по народному - кабиці), на яких цілодобово готувалася ситна їжа для простого торгового люду.
Недалеко від площі влаштовувалися гойдалки, карусель, різні атракціони. Вечорами, коли торгівля на ярмарку припинялася, міський парк І.І. Єрлашова (нині парк ім. О.С. Пушкіна) заповнювався відпочиваючою публікою. На естраді грав оркестр місцевих музиків, виступали заїжджі артисти, на Дніпрі влаштовувалися катання на човнах, фейєрверк.
.
.
На Ярмарковій площі. Початок ХХ ст. Фото з архіву НКМ
.
З повним навантаженням працював розважальний будинок мадам Кальман. Дні ярмарки були великим святом для городян і приїжджих гостей.
Після закриття ярмарку торгівля на Ярмарковій площі тривала, але вже тільки один раз на тиждень, щоп’ятниці. Тому серед місцевих жителів площа дістала другу назву - «П’ятниця». Це був звичайний ринок з необхідним набором продуктів і промислових товарів. У 1914 році торгівлю живою худобою перевели на площу в районі перетину вулиць Катеринославскої і нинішньої Першотравневої, і називалося це місце «скотинячим базаром».
Про Нікопольський ярмарок згадував Нобелівський лауреат І.О. Бунін в розповіді «Лірник Родіон» (1913 р.): «...А записував я вірш про сироту в Нікополі, в жаркий полудень, серед багатолюдного базару, серед возів і волів, запаху їх посліду і сіна, сидячи разом з Родіоном прямо на землі».
Після 1917 року Нікопольський ярмарок припинив свою діяльність. На якийсь час він ожив у роки НЕПу (1922-1928 рр.), а остаточно загинув в період колективизації.
.
.
ІІІ. Заключна частина
Відповіді на запитання дітей.
..
.
Список джерел
.
1. Шеремет С.В. В гостях у старого Никополя. [Текст]. - Днепропетровск : Пороги, 2001. - С. 22-24.
.
..
.
.
У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове
|
