06.10.2009 11:10 | |||
There are no translations available.
Тороп С.О. Біолог, краєзнавець м. Нікополь, Україна Біографія Фото Мозолевського Б.М. надано завідуючим відділом археології НДКМ Шатуновим В.В. Переклад з російської: Стрілецька М.В. Матеріал надано в авторській редакції
Скіфські кургани
Симонов О.
поет-фронтовик Высота 167,8 (главная высота Никополыцины) О Нечаев курган! Наш безмолвный свидетель, Ты стоишь много лет над днепровской волной, Ты изведал нужду. Ты встречал добродетель, И не раз соловьи пели трель над тобой. Жизнь уходит твоя в те далекие годы, Но пришла в милый край горем страшным война, Стали грозной стеной многоликой народы, Закружила метель из дробинок свинца. И сегодня в тиши, здесь, в земле, под курганом, Сотни жизней лежат. Навсегда молодых, Не вернулись домой к родным с поля брани, Очень мало в те дни их осталось живых. Снова эхо ведет нас в далекую битву, Слышим грохот войны. И проклятье людей, Видим алую кровь. И предсмертные лица, Опаленную плоть Украины моей. Все смешалось вокруг: пушки, танки и люди, Словно смерч пролетел над любимой землей, Слышен голос земли, рев армейских орудий И солдата "Ура!" в той атаке лихой. Каждый год над тобой мчит косяк журавлиный, Улетает на юг до цветущей весны, Сверху виден курган, обелиск несравнимый, Под которым лежат ветераны войны. Битву ту не забыть. Она с нами и ныне, Как громили врага на плацдарме с тобой, Как шагали вперед той войны исполины, Как сражались они за курган вековой. И к нему каждый год в день Великой Победы Поклониться идут люди нашей Земли, Чтоб отдать дань местам, где сражались деды, И цветы возложить у подножья могил. * * *
Виниченко В.
Нечаев курган Тревожным криком поле оглашая, Летит, кружится стая журавлей, Где в тишине стоит курган Нечаев, Оберегая вечный сон парней. Покой сынов былой Страны Советов, Что здесь в сорок четвертом полегли, - Из жарких тех боев ушли в бессмертье, Разбив врага измученной земли. К высокому кургану, словно руки, Простерла ветви лесополоса. Для тысячи пятьсот семей разлуки С любимыми та битва принесла. Хранитель тайн - Нечаева Могила, Быть может, усыпальница царей, - Землей, политой кровью, их прикрыла, Прилегших отдохнуть богатырей. Несут тюльпаны к плитам ветераны, И чтят родимых близкие в слезах. Тут монумент воздвигнул ферросплавный В честь подвига солдатского в веках. Кругом - хлеба высокие на радость, Волнуясь, к высоте легенд текут, И слышится в их звоне благодарность Героям за всю эту красоту.
* * *
Про відношення скіфів до могил своїх предків краще всього розповідає епізод, приведений Геродотом в «Історії». Коли персидський цар Дарій І, який вторгся в скіфські землі, виснажив свої сили, він направив до царя скіфів Ідантірса (Іданфірса) гінця з пропозицією припинити відступ і почати битву або підкоритися, визнавши себе його данником. Вислухавши гінця, Ідантірс відповів: «….Знай, перс, який я: і раніше ніколи не біг я із страху ні від кого з людей, і тепер не біжу від тебе; нині я не зробив нічого нового порівняно з тим, що звичайно роблю в мирний час, а чому я не поспішаю битися з тобою, я і це тобі поясню: у нас немає ані міст, ані засіяної землі, із-за якої ми поспішили б битися з вами з побоювання, що вони будуть узяті і спустошені. Якби конче необхідно було б прискорити бій, то у нас є могили предків: ось і спробуйте розшукати їх і розорити – тоді дізнаєтеся, чи станемо ми битися з вами із-за гробниць або не станемо; раніше ми не битимемося, якщо нам не заманеться...».
Скіфський цар Ідантірс (Іданфірс).
Малюнок Торопа С.О.
На території Нікопольщини знаходилася, яскраво і барвисто описана Геродотом, земля Геррос – кладовище скіфських царів.
Після смерті царя рили велику чотирикутну могилу, а небіжчика бальзамували – витягували нутрощі, заповнювали порожнечі ароматичними травами і намазували труп воском. Померлого царя на траурній колісниці возили по всіх підвладних племенах, а скіфи на знак трауру відрізували собі частину вуха, роздряпували рот, ніс, протикали стрілами ліву руку. Після похоронів над могилою насипали курган, прагнучи зробити його якомога вище.
Скіфські кургани на території Південної України та Росії
Скіфи вірили в замогильне життя, тому разом із царем ховали одну з його дружин, виночерпія, кухаря, конюха, слугу, вісника, коней, добірну худобу і заривали золоті судини. Через рік навколо кургану розставляли 50 чучел з княжих коней і прикріплювали до них вбитих слуг.
Кургани скіфської знаті – багатометрові земляні насипи з діаметром підстави більше 200 м. Більшість з них відноситься до IV-III ст. до н.е. – періоду найбільшої економічної і політичної могутності скіфів. Поховні споруди складаються з глибокого колодязя – входу і коридорів з підземними нішами – камерами. Знатних скіфів ховали в багатому вбранні – на них надягали масивні золоті шийні гривни (прикраси у вигляді обруча з незімкнутими або ж запаяними кінцями), намиста, золоті сережки, браслети. Одяг, головне вбрання, похоронне покривало були обшиті золотими бляшками з різними зображеннями.
Загальний план Товстої Могили. IV ст. до н.е.
І - центральна гробниця; ІІ - грабіжницький лаз; ІІІ - бокова гробниця;
ІV-VIII - кінські могили і поховання конюхів; IX - майданчик, де відбувалась тризна;
Х - рів; ХІ - кам'яний кромлех навколо центральної гробниці
У могилу воїнів-чоловіків обов'язково клали великий набір зброї: залізні мечі, прикрашені золотом, списи, лук із стрілами в спеціальному футлярі (гориті), бронзові панцирі, пояси, шоломи. Частина предметів, знайдених в похованнях скіфських царів і знаті, зроблена самими скіфами, але більшість з них виготовлені грецькими майстрами із міст-колоній в Північному Причорномор'ї, Криму, і навіть в Малій Азії.
Олександропольський курган. Малюнок початку 1860-х рр.
Краснокутський курган. Малюнок 1860 р.
Коли вмирав рядовий скіф, то небіжчика возили лише до рідних і близьких, кожний з яких влаштовував поминання. Цей обряд тривав 40 днів, після чого відбувалися похорони. Кургани рядових скіфів – невеликі горбики, усередині яких виритий колодязь з катакомбою-нішею для небіжчика. Покладене з ним майно зазвичай складалося із зброї: лука, сагайдака із стрілами, списа, дротика і меча. У виявлених на території Никопольського району похованнях зустрічаються також амфори і чорнолакові канфари. У похованнях простих скіфських жінок зазвичай знаходять невелику кількість прикрас: намисто з пастових намистин, бронзові сережки, персні, браслети, окремі недорогі золоті і срібні прикраси, бронзові дзеркала і інші предмети домашнього побуту. Не раз на Нікопольщині в могилах ськіфянок знаходили і зброю - наконечники списів і дротиків, стріл, залишки дерев'яних щитів й ін. (див. статтю «Скіфські воїтельниці»). У похованнях простих і знатних скіфів нерідко знаходили залишки возів, на яких померлих доставляли до місця поховання.
Речі з поховань простих скіфів. Курганна група Капулівка I. Нікопольський район
1, 2, 3, 4 - бронзові наконечники стріл з сагайдачного набору; 5 - намисто із золотих біконічних намистин і золотих підвісок; 6 - золоті сережки; 7 - золоті персні; 8 - срібний браслет; 9 - пов'язка з пастових намистин; 10 - наконечник списа; 11 - наконечник дротика; 12, 13 - залізні ножі з кістяними руків’ями; 14, 15 - залізні скоби від підноса; 16 - бронзове дзеркало; 17 - підток списа; 18 - амфора з фасоським клеймом; 19 - чорнолаковий канфар
Найскладніше йде справа з пошуком поховань скіфських жерців. Цілком можливо, що у останніх, на відміну від загальноприйнятого (підкурганного), існував інший спосіб поховання. Наприклад, наземний або надземний. Є також припущення про те, що жерців в звичайному одязі ховали окремо, а предмети культу закопували в інших місцях. Не виключено, що жрецьким було одне з поховань в Олександропольському кургані, де у крепіді була влаштована спеціальна кам'яна огорожа, усередині якої знаходилися різні предмети культового призначення, зокрема широко відомі навершшя із зображенням крилатого жіночого божества. На Нікопольщині в одному із скіфських курганів (Соболева Могила) у 1991 р. було виявлено чоловіче поховання з веретеном, яке могло належати енерею (анарею) – одному з могутніх жерців культу Афродіти-Аргимпаси (див. статтю «Скіфи: походження та релігія»).
Навершшя із зображенням крилатого жіночого божества. Олександропольський курган
Розкопки скіфського кургану Чортомлик, проведені видатним археологом XIX ст. Забєліним І.Є. у 1862-1863 рр., поклали початок науковому дослідженню археологічних пам'ятників нашого краю. У кургані було знайдено велику кількість різних предметів побуту і прикрас, серед яких Чортомлицька амфора - велика срібна судина для вина, покрита високохудожніми рельєфами (див. статтю «Про що повідала Чертомлицька амфора»).
Скіфський курган Чортомлик
Скіфський курган Чортомлик. Розкопки. 1979 р.
У 1912-1913 рр. професором Веселовським М.І. недалеко від Нікополя був розкопаний курган Солоха. З численних речей, знайдених у ньому найбільшу популярність придбав золотий гребінь, на рукоятці якого зображена битва трьох скіфських воїнів. Композиція і обробка цього зображення настільки неперевершені і витончені, що до цих пір кращі ювеліри світу не змогли зробити рівнозначну копію.
Після Великої Вітчизняної війни професор Граков Б.М. досліджував розташоване неподалік від Нікополя поселення скіфів-ремісників - Кам’янське городище. В ході розкопок було виявлено чимало предметів ремесла і домашнього господарства, наземні житла, землянки-майстерні, комори для зберігання зерна, акрополь, в якому жила скіфська аристократія (див. статтю «Скіфська торгівля»).
Наступний етап вивчення скіфських курганів був пов'язаний із спорудженням в 60-х рр. ХХ століття на півдні України гігантських меліоративних систем. Перед археологами було поставлене завдання дослідження археологічних пам'ятників, що потрапляли в зону обводнення. У їх числі опинилися сотні скіфських курганів! У 1964-1965 рр. Скіфська Нікопольська експедиція Інституту археології АН УРСР досліджувала кургани в околиці с. Капулівка і м. Орджонікідзе Нікопольського району. Керував експедицією Тереножкін А.І., популярність якому принесли розкопки знаменитого Мелітопольського кургану в 1954 р. У роботі експедиції брали участь Ільїнська В.А., Черненко Є.В., Мозолевський Б.М., Бокий М.М., Петровська О.А. та інші дослідники. Велика увага була приділена виявленню курганних некрополів і визначенню серед них за допомогою ручного геологічного бура скіфських пам'яток. Неоціниму і безкорисну допомогу вченим надав трест «Орджоникідземарганець» (керівник тресту Середа Г.Л.) і Богданівське рудоуправління (директор Кальченко В.В.). Археологами були складені плани могильників, які налічували в цілому 180 курганів, з них 17 курганів скіфського часу і 1 епохи бронзи було розкопано. В ході розкопок був виявлений широкий різноманітний матеріал, який дозволив багато в чому підійти до нового розуміння різних питань історії, культури і побуту стародавнього населення Скіфії (див. статті «Скіфська торгівля» і «Скіфська зброя»). Розріз кургану № 11. Група Богданівської збагачувальної фабрики. Нікопольський район
У 1965 р. Тереножкіним А.І., Мозолевським Б.М. та іншими археологами проводилися розкопки оточеного могутньою крепідою і ровом кургану Страшна Могила. Під курганом вчені виявили пограбовану в стародавні часи гробницю, в якій знаходилися уламки амфор, дві кістяні рукоятки ножів, фрагменти трьох дротиків, і клинки меча, наконечники стріл, близько 20 золотих бляшок, залишків жертовної їжі. При вході до підземелля покоїлися останки слуги із залізним браслетом, ножем, горитом із стрілами.
Страшна Могила. План та розріз кургану
У 1969 р. археологічні розкопки в околиці м. Орджонікідзе очолив Мозолевський Б.М. Під його керівництвом у 1970-1971 рр. була досліджена курганна група в районі Шевченківського кар'єру, яка простягнулася безперервним ланцюжком між Завадською і Хоминою балками. Вона складалася з 17 курганів, які відносилися до епохи бронзи і скіфського часу.
Скіфський курган Товста Могила на початку розкопок. 1970 р.
Досліджений у 1971 р. відомим українським археологом Борисом Мозолевським курган Товста Могила – багатющий з усіх відомих в даний час скіфських царських курганів.
План бокової гробниці Товстої Могили. IV ст. до н.е.
І - первісна вхідна яма; ІІ - вторинний вхід до могили;
ІІІ - камера з похованням дівчинки-служниці;
ІV - основна поховальна камера; V - господарська ніша.
1 - поховання жінки; 2 - поховання дитини; 3-5 - поховання слуг;
6 - залишки коліс від катафалків
Мозолевський Б.М. Археологічні розкопки кургану Довга Могила. Серпень 1979 р.
Фото: Носенко М.І.
Загальна вага золотих виробів, знайдених у ньому, складає 4,5 кг, що набагато перевищує вагу золота, знайденого в найбагатшому до того кургані – Куль-Обі (Крим).
Без сумніву, головною знахідкою Бориса Мозолевського, що принесла Товстій Могилі й Нікопольській землі всесвітню славу, стала виявлена в центральній могилі золота пектораль - парадна нагрудна прикраса скіфського царя. Нині цей геніальний утвір античного мистецтва зберігається у Києві, в музеї історичних коштовностей України.
Вага пекторалі 1150 гр. Діаметр 30,6 см. Три напівкруглих фризи, які утворюють пектораль, заповнені рослинним орнаментом, численними, литими із золота зображеннями людей і тварин.
У центрі нижнього фриза розташовані зображення роздирання коней грифонами, по сторонах - лев і леопард, які нападають на оленя і на дикого кабана, У верхньому ярусі поміщені зображення сцен мирного життя скіфів. У центрі два оголених до поясу скіфа, які зняли свої горити із луками, шиють хутряну сорочку.
Звертає на себе увагу одна деталь - їхні зачіски настільки різні, що можна припускати в них представників різних етнічних груп, які належать до різних племен.
Юний скіф, який доїть вівцю
Однією рукою він тримає амфору, а іншою рукою щось стискає. Можливо, він намагається заткнути амфору зі злитим у неї надоєним молоком. Картина завершується птахами, які летять у різні сторони.
Кожна з мініатюрних скульптурок пекторалі є дійсним шедевром, а вся вона в цілому - неперевершеним витвором невідомого майстра, який жив в одному із грецьких міст-держав Північного Причорномор'я або Криму. Золота пектораль із кургану Товста Могила, швидше за все, була створена на початку або в середині IV ст. до н.е.
До інших видатних скарбів Товстої могили варто віднести поховальне вбрання скіфської цариці (самий багатий з коли-небудь знайдених у царських курганах).
Наголовне вбрання жінки (реконструкція). Золото. IV ст. до н.е.
І меч із обкладеною золотом рукояттю (його піхви так само вкриті золотою обкладкою з рельєфними прикрасами).
Прибуття пекторалі до Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Квітень, 2006 р.
Фото: museum.dp.ua
У 70-х роках ХХ ст. Борисом Мозолевським був досліджений цілий комплекс скіфських поховань в околицях м. Орджонікідзе і с. Гірницьке Нікопольського району. У 1972 р. почалися розкопки Денисової Могили, яка мала висоту 2 м і діаметр близько 40 м. У двічі пограбованому кургані, який відноситься до другої половини IV ст. до н.е., вдалося виявити більше 200 дрібних золотих виробів, фрагментів грецьких амфор і срібного кіліка, деталей кістяного веретена, залізного наконечника списа і бронзових наконечників стріл.
Група Завадських могил. Нікопольський район
У тому ж 1972 р. були проведені розкопки Чабанцової Могили (висота – близько 3 м, діаметр – 32 м), оточеною крепідою і кільцевим ровом. У похованні представника скіфської знаті, яке відноситься до V ст. до н.е., археологи знайшли уламки залізного пластинчастого панцира, золоту обшивку чаші, кістяну ручку ножа, наконечник стріли, залишки жертовної їжі.
У 1973 р. наступила черга Першої Завадської Могили (висота – 4,35 м, діаметр – 34,3 м) – кургану V ст. до н.е., оточеного кам'яною крепідою і кільцевим ровом. У пограбованій гробниці дослідники виявили золоті обшивки п'яти дерев'яних чаш, уламки бронзової судини, бронзову і срібну ворварки, а також багатий набір скіфської зброї (залізний клевець, уламки пластинчатого панцира, щита і набірного бойового поясу, наконечники списів і стріл). У 1979 р. у центральній гробниці кургану Малий Чортомлик (висота – близько 2 м, діаметр – 30 м), розташованого у підніжжя кургану Чортомлик, який відноситься до V ст. до н.е., Борисом Мозолевським були виявлені чорнолаковий посуд, золоті і срібні персні, золоті сережки, золотий наконечник гривни і більше 1 000 найрізноманітніших золотих виробів. У 1979 - 1985 рр. Б.М. Мозолевським, В.Ю. Мурзіним, Р. Ролле проводилися розкопки кургану Чортомлик. Дослідження скіфських курганів продовжувалися на Нікопольщині і в подальші роки. Зокрема були досліджені скіфські кургани, розташовані на землях колгоспів ім. Богдана Хмельницького і неподалік від с. Шолохово. В них виявили різноманітні прикраси, зброю, уламки посуду, залишки жертовної їжі і т.д.
Курганна група Чортомлик. Нікопольський район. 70-ті роки ХХ ст.
На території Нікопольського району знаходиться найвищий в степовій смузі Євразії скіфський курган - Нечаєва могила. Нині його висота складає 15,1 м, а на початку ХХ століття він був на 3-3,5 м вище. У XIX ст. провести розкопки Нечаєвої могили збиралися Забєлін І.Є. і Яворницький Д.І., проте поміщики і великі землевласники Нечаєви, на території володіння яких знаходився курган наполегливо не давали добро на проведення відповідних робіт. В кінці 1943 – на початку 1944 рр. Нечаєва могила опинилася в зоні активних бойових дій. Прагнучи утримати Нікопольський плацдарм за всяку ціну, гітлерівці перетворили курган на добре укріплену вогняну точку. В ході запеклих боїв пануюча над місцевістю висота не раз переходила з рук в руки. Нині на місці кровопролитних битв біля підніжжя стародавнього кургану встановлено пам'ятник радянським воїнам.
У післявоєнні роки приступити до дослідження Нечаєвої могили планували такі видатні археологи того часу, як Тереножкін А.І. і Мозолевський Б.М., проте розкопки так і не розпочалися. Швидше за все, головною причиною тому стало побоювання за життя людей, адже в стародавньому кургані з часів війни могли залишатися авіаційні бомби і артилерійські снаряди, які не розірвалися.
Нечаєва могила. Нікопольський район. 2010 р.
Фото: Олена Рудоманова
Таким чином, Нечаєва могила залишається недослідженою і до цього дня. Цей стародавній курган підноситься над степом, продовжуючи берегти свої таємниці.
Скіфські кургани... Колись цими величними «степовими пірамідами» захоплювалися всі мандрівники, які побували в наших краях. Великий російський письменник А.П. Чехов був переконаний, що вони простоять ще тисячу років, проте знадобилося лише одне сторіччя, щоб у прямому розумінні цього слова стерти більшість скіфських курганів з обличчя землі. Не випадково ще в кінці ХХ століття Б.Н. Мозолевський відзначав: «Злободенним залишається питання і про реконструкцію досліджених курганів – адже вони – невід'ємна частина нашого степового ландшафту. Степ не може залишатися рівним, як стіл. Там, де це не заважає господарської діяльності, досліджені кургани слід насипати знов, а ті з них, в яких виявлені видатні поховання, перетворити на музеї. Це наш священний обов'язок перед майбутніми поколіннями: ми не маємо права знищувати те, що створене руками наших предків.
Тому найбільшою моєю гордістю є не знахідка пекторалі, а відновлення після дослідження насипу скіфського царського кургану поблизу від станції Жовтокам’янки на Апостоловщині. Це була перша такого роду спроба. Не дивлячись на всі розкопки і руйнування, ми все ще настільки багаті, що навіть не знаємо рахунку своїм багатствам: жодна людина не може сказати сьогодні, скільки стоїть на Україні курганів. І якщо не узятися своєчасно рахувати, то можна дожити до тих часів, коли взагалі рахувати буде нічого. До речі, така біда вже відбулася в деяких західноєвропейських країнах. Зокрема, в Англії і Швеції для відновлення історичного ландшафту почали знову насипати кургани».
Курган Драна Кохта до розкопок. Станція Жовтокам'янка. Дніпропетровська область
Слова Бориса Миколайовича виявилися пророчими. Так, до недавнього часу ні в одному з районів Дніпропетровської області не було відоме точне число скіфських поховань. Тільки приблизна загальна площа – 500 га і, наприклад, що у Солонянському районі уціліли 320 курганів. Більше 200, за даними обласної прокуратури, розорані за останні декілька років! У Апостолівському і Магдалинівському районах ще кілька років тому було розорано більше 90% курганів. Це при тому, що в нашій області до кінця 2005 р. було досліджено не більше 40% скіфських поховань. Не кращим чином йде справа з охороною історичних пам'ятників і на Нікопольщині. Колись суцільно покриті сотнями великих і малих курганів тутешні простори змінилися до невпізнання. «Степові піраміди» вже давно не є своєрідною візитною карткою нашого краю. Шукачі скарбів другої половини ХІХ – початку ХХ ст., горе-меліоратори епохи розвиненого соціалізму, сучасні «чорні археологи», оснащені за останнім словом техніки - хто тільки не приклав руку до їх знищення!
Цей багатостраждальний скіфський курган
двічі за останнє десятиріччя зізнавав напади "чорних" археологів. 2010 р.
Фото: Олена Рудоманова
Як це не гірко усвідомлювати, більше всіх повинні у зникненні курганів самі мешканці Нікопольського району. Скіфські поховання, які раніше знаходилися на територіях колгоспів, а нині всіляких КСП, ТОВ, ЧП і та ін. розкопувалися десятиріччями. В наші дні вандалами розкрадаються навіть алюмінієві охоронні знаки. Якщо не прийняти відповідних заходів, то всього через пару десятиріч нікопольська земля, дійсно, стане рівною, як стіл. Останні «степові піраміди» безслідно зникнуть, забравши з собою десятки, а то і цілі сотні, нерозкритих таємниць Великої Скіфії. І ніщо більше не нагадуватиме про величні кургани, за які цар Ідантріс і славне скіфське військо були готові битися на смерть з будь-якими завойовниками.
Робота "чорних археологів" на Нікопольщині. 2010 р.
Фото: Олена Рудоманова
Курган мав висоту 8 м, а його діаметр становив 70 м.
Ілюстрації:
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про пектораль:
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про видатного українського археолога (завдяки якому було відкрито багато скарбів скіфських курганів, у тому числі і знаменита золота пектораль), кандидата історичних наук, а також проникливого лірика, поета тонкої душі Мозолевського Бориса Миколайовича:
На нашому сайті Ви можете також прочитати присвячені Нечаєвій Могилі вірші:
У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове
|
|||
Обновлено ( 21.06.2010 13:27 ) |