Скіфська зброя

 

Істину сутність образу життя скіфів грецький історик Геродот висловив у короткій фразі: "Кожен з них - кінний стрілок". Зброя складала невід'ємну приналежність кожного скіфського чоловіка, а нерідко й жінки (див. статтю "Скіфські воїтельниці"). Екіпіровка скіфських воїнів була достатньо складна та знаходилась у прямій залежності від віку, соціального положення, добробуту, тощо.

 

Знаряддя скіфського царя.

Реконструкція Гореліка М.В. за матеріалами розкопок з кургану Товста Могила.

Нікопольський район. ІV ст. до н.е.

 

Більшу частину свого життя скіфи проводили у походах та боях. Ця обставина примушувала їх постійно вдосконалювати свою зброю. Озброєння скіфського воїна складалося із списа, короткого меча (акінака), кинжала, бойової сокири (сагаріса), дротиків, лука з отруєними стрілами.

 

 

Знатний скіфський воїн

Фото: www.zhurnal.lib.ru

 

 

Скіфський меч (акінак) мав довжину 40-60 см, ширину - 4,5-6 см. Рукоятка меча складалася з навершшя, власне рукоятки і хрестовини (ефеса). Скіфські мечі VIII-VI ст. до н.е. мали брускоподібне, або прямокутне навершя і перехрестя з прямим верхнім і закругленим нижнім краєм. Хронологічною прикметою є також петля на верхньому краю рукоятки.

 

 

Скіфські мечі. VII-VI ст. до н.е.

 

 

У V ст. до н.е. з'являються антеноподібні та зооморфні навершя, перехрестя - овальні, із заглибленням в нижній частині. У IV ст. до н.е. навершя скіфських мечів частіше овальне, перехрестя - трикутне (серцеподібне).

 

 

 

Скіфські мечі. IV ст. до н.е. Курган Чортомлик (Нікопольський район)

 

 

Дерев'яні піхви мечів рядових скіфів обтягувалися фарбованою шкірою. Вихід з ножен називається гирлом. Від їх верхньої частини убік відходила лопать, на якій меч прикріплявся до поясу. На кінцях піхов були розширення – бутеролі. Найчастіше вони були невеликими, але іноді зустрічаються піхви з бутеролями вельми значних розмірів, як, наприклад, піхви меча з кургану Солоха. Піхви та руків'я мечів знатних скіфів обкладалися золотими пластинами. Характерно, що сюжети на піхвах  деяких мечів (Чортомлик, Єлизаветівка, Товста Могила) повторюються, утворюючи серію. Судячи з зображень, скіфські мечі носилися з правого боку, ближче до середини пояса.

 

 

 

 Скіфські воїни, озброєні мечами і кинжалами

 

 

Мечі використовувались скіфами як колюча, так і рубляча зброя. Рублячою зброєю кінних скіфів були довгі мечі. Короткі мечі перш за все служили колючою зброєю. У VI-V ст. до н.е. існували мечі з клинками двох форм: з майже паралельними лезами і у вигляді трикутника з досить широкою основою. У IV-III ст. до н.е. клинки більшості мечів мали форму трикутника з вузькою основою, витягнутою до вершини. Крім них під час ближнього бою скіфські воїни використовували також кинжали, які мали довжину - 30-40 см.

 

Скіфський меч	Рукоятка скіфського меча

 

 

На території Нікопольського району відомі знахідки піхвів, руків'я та залишків клинків скіфських мечів IV ст. до н.е. (Чортомлик, Товста Могила, Хомина Могила, група шахти № 22, Капулівка та ін.). Ці мечі належали як знатним, так і простим скіфам.

 

У пізніх скіфів Нижнього Придніпров'я з'явилися довгі (до 95 см) двухлезвійні мечі, з прямим перехрестям і іноді звуженою догори рукояттю. У І ст. до н.е. – І ст. н.е. У пізніх скіфів Криму були широко поширені короткі мечі з кільцевим навершшям, прямим перехрестям і широким, звуженим донизу клинком. У І-ІІІ ст. н.е. у них на озброєнні з'явилися довгі (до 90-92 см) мечі сарматського типу.

 

Бойова скіфська сокира (сагаріс) згадується у легенді про походження скіфів, серед священних дарів, що впали з неба. Кілька сагарісів було знайдено археологами у похованнях знатних скіфів. Найчастіше ці сокири мали вузьке лезо, круглу провушину та чотиригранний, або круглий обух-молоток. Іноді вони прикрашалися зображеннями, виконаними у звіриному стилі.

 

 

Скіфська сокира. Бронза. V ст. до н.е.

 

 
На території Нікопольського району при дослідженні курганної групи Страшної Могили (1964-1965 рр.) в кургані № 4 була знайдена залізна бойова сокира у вигляді простого клину з прямою спинкою, невеликою виїмкою на внутрішній стороні і масивним обушком. Довжина сокири складала 20 см, ширина леза – 5,5 см.

 

 

 

 

Бойова скіфська сокира. Група Страшної Могили. Нікопольський район 

 

 

 

 Знатний скіф з бойовою сокирою. Кінець IV ст. до н.е.

Реконструкція Торопа С.О.

 

У скіфських похованнях іноді зустрічаються клевці - зброя у вигляді сокири з довгим клинкоподібним обушком. Клевці використовувались у ближньому бою для нанесення "клюючих" ударів по кольчузі або панцирю. На Нікопольщині залізний клевець був знайдений у Першій Завадській Могилі біля с. Гірняцьке у 1973 р.

 

 

Клевець

 

 

У похованнях знатних скіфів іноді трапляються булави і шестопери (різновид булави, у якої "яблуко" розщеплене на шість "пір'їв"). Булава - найдавніший вид холодної ударної зброї, який складається з держка-руків'я та масивного навершя у вигляді шару. У VIII-VII ст. до н.е. кіммерійські та деякі скіфські воїни використовували у ближньому бою кам'яні булави і молоти - архаїчну зброю предків. Але, вірогідно, вже у ті часи у скіфів з'явилися й булави із залізним навершям.

 

 

 

Булава. Бронза. IV ст. до н.е. Солоха

 

 

Під час розкопок одного зі скіфських курганів неподалік від села Нагорного (колишні Запорізькі хутори, Нікопольський район) був знайденний залізний наконечник булави, який сильно розпався та розшарувався. Судячи за внутрішньою частиною, яка краще збереглася, у перетину він, скоріше за все мав біконічні обриси. Діаметр отвору для держка складав 2 см. 

 

Одним з основних видів скіфського наступального озброєння був також спис. Він використовувався під час кінного та пішого бою, міг бути зброєю, як колючою, так і метальною. Скіфські списи мали довжину 1,7-2,2 м, залізні наконечники і залізні подтоки, які надягали на нижній кінець держка. У VI-V ст. до н.е. застосовувалися списи з досить тонкими і легкими наконечниками лавролистої форми. У IV-III ст. до н.е. більшість скіфських списів мали наконечники з довгим пером гостролистої форми, ромбічними або овальним у розрізі. В кінці IV ст. до н.е. у скіфів з'явилися так звані «штурмові» списи, довжина яких дорівнювала 2,5-3,1 м. Залишки одного з таких списів були виявлені на Нікопольщині при розкопках Страшної Могили (курган № 4). «Штурмовими» списами кінний воїн міг битися з кінним супротивником, а також уразити пішого ворога, озброєного мечем або коротким списом, залишаючись при цьому за межами досяжності.

У бою короткий спис тримали в одній руці, а довгий («штурмовий») брали обома руками.

 

 

1    2    3    4   5    6 

 

Наконечники скіфських списів та дротиків, знайдених на території Нікопольського району

1 - Капулівка І (курган № 13);

2 - Капулівка І (курган № 13);

3 - Капулівка ІІ (курган № 1);

4 - група Страшної Могили (курган № 4);

5 - с. Нагорне (курган № 11);

6 - Хомина Могила

 

 

Під час бою скіфські воїни також використовували дротики - короткі списи з металевим вістрям. Дротики використовувалися, головним чином, кінними воїнами як метальна зброя. Залізні наконечники дротиків мали коротке жалоподібне перо на кінці стрижня, що є продовженням втулки. Нижній кінець дротика оковували залізом, а його довжина зазвичай дорівнювала довжині списа. У степових скіфських похованнях часто трапляються залізні вістря дротиків з довгою втулкою і маленькою жалоподібною голівкою.

 

Знайдені на території Нікопольського району наконечники скіфських списів мають довжину від 35 до 53 см, наконечники дротиків - від 29 до 44 см.

 

 

Наконечники списів та дротиків. Залізо.  ІV ст. до н.е.

 

 

 

Знахідки наконечників скіфських списів та дротиків на території Нікопольського району

 

 

 

Завдяки скіфам знайшов своє широке розповсюдження новий тип стріл – з гранованими бронзовими наконечниками з втулкою. Ці стріли дозволили набагато підвищити ефективність стрільби з лука.

 

Стріли відповідали луку і мали довжину 60-70 см. Їх держаки з оперенням на кінці часто розфарбовували в червоний, рідше – в червоний і чорний кольори. Держаки виготовлялися з тополі, ясена, берези, а також з очерету.

 

 

 

Знахідки наконечників скіфських стріл на території Нікопольського району

 

 

У мідян і народів Середньої Азії скіфські стріли знаходилися у вживанні з VII в. до н.е., а вже в VI–V ст. до н.е. вони «були прийняті на озброєння» багатьма стародавніми народами Європи і Азії. Їх значення у той час можна порівняти, хіба що, із значенням автомата Калашникова в арміях сучасного світу.

 

 

 Накінечники скіфських стріл

Фото: www.bg-gallery.ru
 

 

Для носіння лука і запасу стріл скіфи використовували спеціальний футляр - горит. Він мав довгасту форму, дещо звужувався до низу. У лівій верхній частині горита знаходився прямокутний виступ, який призначався для захисту тятиви лука, поміщеної в його велике відділення. Зверху цього відділення розташовувалася невелика кишеня для стріл. Горити виготовлялися з дерев'яних тонких дощок і покривалися шкірою. Уподовж боків і низу для міцності розміщувалися залізні стрижні. У VII-VI ст. до н.е. такі футляри розповсюдилися і серед народів, які жили по сусідству з скіфами. Окрім горита скіфські воїни для носіння запасу стріл іноді користувалися сагайдаками. Горит або лук із стрілами скіфські воїни завжди носили на лівому боці, прикріплюючи їх до поясу.

Сагайдачні набори скіфів зазвичай складалися з 50-200 стріл. Багато воїнів, особливо дружинники і знать, мали по декілька сагайдаків. Наприклад, при розкопках кургану № 12 у групі шахти № 22 (Нікопольський район) у похованні воїна великого зросту, очевидно дружинника або представника знаті, було виявлено два сагайдачні набори.

Перший сагайдачний набір містив 279 бронзових наконечників стріл наступних типів: 219 трилопатевих пірамідально-баштового типу із слабо виступаючою втулкою, гострообрізаними кінцями лопатей і ложками по сторонах, заввишки 3-3,5 см; 60 тригранних із слабо виступаючою втулкою, позначеною на площинах граней борозенками, заввишки 3,2-3,5 см.

 

 

Бронзові наконечники стріл з першого сагайдачного набору.

Група шахти № 22, курган 12.Нікопольський район

 

 

Другий сагайдачний набір складався з 235 бронзових наконечників стріл трьох типів: 84 трилопатевих пірамідально-баштових із слабо виступаючою втулкою і кінцями лопатей, гостро обрізаних; 147 тригранних із слабо виступаючою втулкою, позначеною на гранях жолобками; 4 тригранних з гладкими гранями і слабо виступаючою втулкою.

 

 

Бронзові  наконечники стріл з другого сагайдачного набору.

Група шахти № 22, курган 12.Нікопольський район

 

Лук і стріли продовжували залишатися звичайним видом озброєння пізніх скіфів Нижнього Придніпров'я та Криму. Широкого поширення набули залізні наконечники – втульчаті і черешкові, найчастіше з вузькою довгою головкою.

 

 

Значного розвитку досяг у скіфів й захисний обладунок. У бою широко використовувались складені на шкіряній основі з дрібних металевих лусок щити, панцирі, бойові пояси, шоломи та поножі (кнеміди).

 

Металеві шоломи були відомі скіфам вже в VII ст. до н.е. У VII-VI ст. були поширені масивні литі шоломи кубанського (по місцю більшості знахідок) або ранньоскіфського типу. Вони досить точно передавали форму голови, мали горошкоподібну форму, невеликий виріз, облямований дугами-валами, які сходилися до перенісся, а також отвори, що призначалися для кріплення нащічників.

 

 

 

Скіфський шолом. VI ст. до н.е.

 

 

У V-III ст. до н.е. скіфи користувалися грецькими шоломами, більшість з яких належали до аттичного типу. Проте в Скіфії (особливо в IV-III ст. до н.е.) були поширені і коринфські, халкидські і фракійські шоломи.

 

 

 

Скіфський шолом. IV ст. до н.е.

 

 

Деякі грецькі шоломи скіфські майстри переробляли, наприклад, спилюючи нащічники. Такі шлеми іноді знаходять у похованнях знатних скіфів, які відносяться до IV ст. до н.е.

 

 

 

Знатні скіфські воїни у грецьких шоломах.  IV ст. до н.е.

Реконструкція Торопа С.О.

 

З середини IV ст. до н.е. уживалися, разом з грецькими, і місцеві шоломи з металевим набором. Вони виготовлялися за тим же типом, що і панцирі. Скіфські набірні шоломи складалися з шкіряної основи типу башлика, на яку нашивалися залізні платівки. Нащічники і бармиця кріпилися або окремо, або складали з шоломом єдине ціле.

 

 

Скіфські дружинники у шоломах з металевим набором. IV ст. до н.е.

Реконструкція Торопа С.О.

 

Пізні скіфи Криму та Нижнього Придніпров'я, скоріше за все, поруч з шоломами з металевим набором використовували також литі шоломи дзвоноподібної форми. 

 

 

 

Шоломи пізніх скіфів Криму та Нижнього Придніпров'я.
Реконструкція Торопа С.О.

 

Пояси з металевим набором були винайдені скіфами в VI ст. до н.е. У V-III ст. до н.е. вони використовувалися не тільки скіфськими воїнами, але і народами, що жили в Приазов'ї і на Кубані. Саме такий пояс врятував царицю Тиргатао від ножів вбивць, підісланих Сатиром I. 
 

Знайдений в курганній групі Страшної Могили (Нікопольський район) бойовий пояс складався з 115 довгастих опуклих срібних з позолотою пластин завдовжки 2,5 см і шириною 0,8 см, поперечних, нашитих на шкіряну основу.

 

 

 

Наборний пояс. Група Страшної Могили. Нікопольський район

 

 

Скіфами використовувалися лускові панцирі. Луски прямокутної форми з прямим верхом та заокругленим низом нашивалися на шкіряну основу - сорочку з короткими рукавами. Груди захищались платівками досить великих розмірів (епістемою), плечі - платівками менших розмірів (опліччя).

 

 

 

 

 

Реконструкція доспіхів та панциря скіфських воїнів (за М. Гореліком)

 

 

На території Нікопольського району  в курганній групі № 22 (курган № 12) були знайдені уламки залізного скіфського панцира. Фрагмент від верхньої (нагрудної) частини панцира складався з 8 рядів невеликих лусок (2х2,5 см), розташованих півколом. Низ був набраний з довгих (10 см) залізних пластин прямокутної форми і облямований знизу. Ширина пластин складала 3 см. Крім того, було виявлено багато дрібних залізних панцирних лусок (1,2х2,2 см), які мали пару отворів угорі і нижній заокруглений край. Мабуть, з них були набрані рукава панцира.

Уламки залізного панциря. Група шахти № 22. Нікопольський район

 

 

У VIII-VII ст. до н.е. скіфи, як і кіммерійці, користувалися щитами з дерева і шкіри, проте, мабуть, вже у той час у них з'явилися перші щити, обшиті залізними пластинами. У VI-IV ст. до н.е. скіфські щити мали овальну, прямокутну і майже квадратну форму. На гребені з кургану Солоха є зображення трьох різних типів скіфських щитів. Вони використовувалися для захисту воїна в ближньому бою, і від ворожих стріл. Часто щит був єдиним захисним озброєнням простих скіфських воїнів.

 

При розкопках могили № 2 (група шахти № 22, Нікопольський район) були знайдені уламки скіфського щита з заокруглим краєм. Вони складалися з плоских довгих пластин шириною 3 см, які заходили одна за одну на 1/3. Основа щита була дерев'яна, обтягнута шкірою, край якої заходив, загибаючись у вигляді вузької смужки, на зовнішню сторону щита.

 

 

Знатні скіфські воїни та царські дружинники з щитами різної форми. IV ст. до н.е.

Реконструкція Торопа С.О.

 

У пізніх скіфів Криму і Нижнього Придніпров'я з'явилися литі щити, переважно круглої форми.

 

 

 

Пізні скіфи Криму та Нижнього Придніпров'я. ІІ-І ст. до н.е.

Реконструкція Торопа С.О.

 

Безумовно, покритими металевими пластинами і литими щитами користувалися знатні скіфські воїни, а також царські дружинники. Прості скіфи-общинники і у VI-IV ст. до н.е., і в пізніші часи, як і раніше йшли в бій з дерев'яними і вкритими шкірою щитами. Найбідніші воїни-общинники були озброєні щитами, сплетеними з вербових гілок і очерету.

 

 

 

Прості скіфські воїни-общинники. V-IV ст. до н.е.

Реконструкція Торопа С.О. 

 

Основним видом ножних доспіхів, які використовувались у скіфські часи, були бронзові поножі античних типів. Крім них використовувались й наборні ножні доспіхи - наголінники, набедренники та шкіряні штани, суцільно вкриті металевим набором. Цікаво, що в Греції і Македонії поножі були однією з складових частин захисного озброєння гопліта (тяжкоозброєного пішого воїна). А в Північному Причорномор'ї поножі входили до складу озброєння кінного воїна. Знатні скіфи і царські дружинники носили грецькі поножі вже в V ст. до н.е., але основна маса знахідок цього захисного озброєння відноситься до IV-III ст. до н.е.

 

 

 

Поножі

 

Для тих же цілей, що і поножі вживалися наколінники, набрані з окремих металевих пластин так само, як і панцирі. Мабуть, цей вид захисного озброєння не мав широкого розповсюдження, бо до цих пір зафіксовано лише декілька знахідок наколінників в скіфських курганах.

 

 

 

 Наколінники

 

 

 

Скіфський воїн у ножних доспіхах (за Є. Черненко і М. Гореліком)

 

 

 

Скіфський воїн у шкіряних штанах, суцільно вкритих металевим набором

 

 

Скіфськими майстрами також виготовлялись засоби для захисту голови і тіла бойових коней. Засоби захисту бойових коней з'явилися у скіфів одночасно з появою важкої панцирної кінноти - головної сили  їх війська (див. статтю "Скіфське військо"). Великі масивні пластинчаті налобники, виготовлені з бронзи у техниці лиття, були відомі ще у VIII-VII ст. до н.е. Вони закривали всю передню частину морди коня - від лоба до ніздрів. Крім декоративного, налобні пластини мали й захистне значення - охороняли голову бойового коня від стріл та списів.

 

В пізньоскіфські часи (ІІІ ст. до н.е. – IV ст. н.е.) у зв’язку зі зміненням військової тактики та введенням кінного бою на близькій відстані змінюються озброєння воїна та знаряддя коня. У кінному бою вирішальною зброєю стає довгий меч і спис з витягнутою листовидною формою пером. У знаряддя коня вводяться залізні вудила сарматського типу з кільцями, круглі флари, бляшки круглої форми, іноді вкриті золотою фольгою.

 

 

 

Скіфський бойовий кінь

 

 

Металографічні аналізи ряду предметів скіфського озброєння вказують, що вони оброблялися при високих температурах, які можна було отримати лише у кузнечних горнах з міхами для дуття повітря. Залишки таких горнів були знайдені археологами на території Кам'янського городища (знаходилось на Нижньому Дніпрі, неподалік від м. Нікополя). Саме тут та у деяких районах лісостепу у IV ст. до н.е. були розташовані основні центри виробництва скіфської зброї.

 

 

 

Знахідки скіфської зброї на території Нікопольського району

 

Вироби скіфських майстрів-зброярів високо цінилися як на Заході, так і на Сході. Відомий римський історик Тацит (бл. 55 - бл. 120 рр. н.е.) з важким серцем визнавав, що озброєння степняків значно перевершувало по якості римське.  

Фото: www.malaspina.com 

Ілюстрації:

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про видатного українського археолога (завдяки якому було відкрито багато скарбів скіфських курганів, у тому числі і знаменита золота пектораль), кандидата історичних наук, а також проникливого лірика, поета тонкої душі Мозолевського Бориса Миколайовича:

•  Мозолевський Борис Миколайович (1936-1993 рр.)

 

 

 

У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове