PDF Печать E-mail
25.06.2009 12:17
There are no translations available.

Тороп С.О.
Біолог, краєзнавець
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції

 
Дмитро Менделєєв та іноземні інвестиції

Перші промислові підприємства, створені завдяки залученню іноземних інвестицій, з'явилися на Нікопольщині більше ста років тому. Вирішальну роль в їх відкритті зіграли два листи, відправлених відомим вченим Дмитром Івановичем Менделєєвим  царю Миколі II.
 
«Наша економіка в небезпеці!», «Німець йде!», «Бельгійці господарюють на наших копальнях!» - ось далеко не повний перелік заголовків статей, надрукованих в газетах з жовтня по грудень 1905 р. Ця кампанія була ініційована супротивниками залучення іноземних інвестицій до економіки Російської імперії і була їх реакцією на призначення графа Сергія Вітте на посаду голови Ради міністрів, після видання відомого царського «Маніфесту 17-го жовтня». Ще в час свого перебування на посаді міністра фінансів (1892-1903 рр.) цей державний діяч виступав за вільний приплив іноземних капіталів, що зустріло протистояння багатьох крупних промисловців та чиновників, які мали покровителів серед членів царської родини.
 
 
 
Сергій Вітте
Фото: www.ej.ru
 
Пізніше цю впливову групу очолив великий князь Олександр Михайлович, який відверто заявив: «Ідеї пана Вітте здаються мені не тільки безглуздими, але й небезпечними. Як він взагалі зміг додуматися допустити німців, французів та інших іноземців до розробки наших родовищ?!». Зрозумівши, що співвідношення сил складається явно не на його користь, Вітте вирішив привернути на свою сторону відомого вченого-хіміка Дмитра Менделєєва. На жаль, сьогодні ми знаємо цю людину, головним чином, лише як автора періодичної системи хімічних елементів, а тим часом Дмитро Іванович зіграв чималу роль і в розвитку вітчизняної економіки.

 
Дмитро Менделєєв
Фото: www.prometeus.nsc.ru
 
Так, в 1888 р. він першим висунув ідею підземної газифікації вугілля, пропагував необхідність хімічної переробки нафти, написав ряд статей, присвячених розвитку металургійної, хімічної та інших галузей промисловості. Гадаю, навіть не варто пояснювати, який високий авторитет мала думка цього вченого у той час.
 
Дмитро Менделєєв написав цареві два листи в захист іноземних капіталів, після чого Микола II встав на сторону Сергія Вітте. Потім останньому вдалося добитися, щоб не був прийнятий закон, який  забороняв ввезення іноземних капіталів (1900 р.), на підписанні якого наполягали деякі члени царської родини.
 
 
Микола ІІ
Фото: www.historic.ru
 
Роком пізніше Вітте надрукував статтю про доцільність допуску іноземних компаній до розробок родовищ кам'яного вугілля, нафти, залізної та марганцевої руди. До цього часу темпи промислового розвитку Нікополя значно зросли. Цьому багато в чому сприяло виявлення неподалік  від міста родовищ марганцевих руд. Перші копальні були відкриті біля села Покровського ще в 90-х роках XIX століття. Вже в 1895 р. здобич марганцевої руди досягла 2,3 млн. пудів, чотири роки опісля вона виросла майже втричі, а в 1909 р. зросла до 8,1 млн. пудів. Розробку родовищ вели дев'ять акціонерних товариств, де значний вплив мали бельгійські та французькі капітали. Серед них особливо виділялось Нікопольсько-Маріупольське акціонерне товариство «Піролюзіт», створене завдяки залученню бельгійських капіталів.
 
 
Видобуток руди на шахті № 1 Покровських марганцевих копалень. 1906-1907 рр.
 
 
Ручне сортування (сухе збагачення) марганцевої руди на Покровських марганцевих копальнях. 1906-1907 рр.
 
 
Перевезення руди підводами на станцію Осокорівка (Чортомлик). 1906-1907 рр.

Варто відзначити, що підприємства, створені при участі іноземних інвестицій, легше перенесли спад промисловості у 1905 р., викликаний відомими революційними подіями. Що стосується розв'язаною  проти Вітте кампанії, то вона з тріском провалилася.

 
 
Катеринославська губернія. Основні райони розміщення іноземного капіталу (кінец ХІХ - початок ХХ ст.)

І на закінчення мені б хотілося, привести фрагмент інтерв’ю, даного графом Сергієм Вітте кореспондентові однієї з газет в грудні 1905 р.: «Давайте зважено і спокійно оцінимо ситуацію. Іноземні банки, що фінансують нашу промисловість, не тільки не зв'язані між собою, але часто знаходяться у ворожих відносинах або жорстоко конкурують. І якщо навіть припустити, що якій-небудь групі буде вигідно загальмувати, наприклад, розвиток верстатобудування, то все одно знайдуться інші групи, які із задоволенням будуть полювати та вкладатимуть капітал в будь-яку справу, хоч би і у верстатобудування, лише б воно приносило прибуток»...
 
Довідка
 
Ще в 80-тих роках ХІХ століття на схилах берегів річки Солоної геолог Г. Федосєєв виявив на поверхні грунту поклади марганцевої руди. Влітку 1883 року експедиція Геологічного комітету, яку очолив гірничий інженер В.О. Домгер, вивчила їх більш докладно. Після додаткових досліджень, проведених геологами А. Михайльським та М. Коцовським, тут було розпочато промислову розробку марганцевих руд. І в 1886 році засновано Покровські копальні. В перший рік їх експлуатації було видобуто 4,4 тис. тонн марганцевої руди. У 1892 році тут з'явився рудник Брянського товариства (м. Катеринослав), в 1893 році - рудник князя Львова.

Цікаві факти

 Пригоди рубля або Сучасна економічна казка

Поразка в Кримській війні 1853-1856 років, величезний дефіцит державного бюджету, централізовані капіталовкладення в будівництво залізниць підірвали фінансову систему Російської держави. Але перехід в 1861 році від напівнатурального кріпосного господарства до товарообміну вільних виробників, розвиток капіталізму в Росії вимагали стійкого рубля. Тоді міністр фінансів І.А. Вишнеградській, один з основоположників теорії автоматичного регулювання, узявся за підготовку грошової реформи. Почав з скорочення бюджетних витрат. До кінця 80-х років з дефіцитом було покінчено. У 1892 році міністром фінансів став С.Ю. Вітте. При ньому перевищення державних доходів над витратами склало майже мільярд рублів. Окрім економного витрачання засобів, в Росії велася жорстка митна політика: експорт випереджав імпорт на 2,6 млрд.
 
Реформу підтримували промисловці: їм потрібний був міцний рубль, щоб капітали не знецінювалися. А експортери зерна, навпаки, були зацікавлені в зниженні курсу: витрати і виробництво усередині країни зменшувалися, а експортна виручка росла. Вітте скрушив опозицію хитромудрим економічним маневром.
 
Він скористався урожайними 1893-1894 роками. Експорт зерна виріс і уряд Росії став скуповувати золото. Казначейство друкувало додаткові кредитні квитки, які не були потрібні для нормального господарського обороту. В результаті рубль «схуд» на 34 копійки.
 
Інтереси поміщиків-експортерів були дотримані, а держава на цій афері (інакше таку операцію не назвеш) створила величезний золотий запас. Досить відмітити, що і через 20 років - 1 січня 1914 року він складав 1,5 млрд. рублів, перевищуючи більш ніж в півтора рази золоті запаси Англійського банку і Німецького Рейхсбанку, разом узятих. З 3 січня 1897 року нові російські банківські квитки стали вільно обмінюватися на золото.
 
Вітте свого добився - золотий попередник рубля привернув в країну іноземні капітали. Багато заводів були, по сьогоднішній термінології, спільними підприємствами. Російська промисловість отримала могутній фінансовий і технологічний імпульс.
 
Господарський механізм держави набирав обороти на основі стійких грошей, які користувалися високою довірою як усередині країни, так і за кордоном. Наприклад, навіть після величезних витрат і поразки в російський-японській війні уряд реалізував в Парижі велику позику на суму 600 млн. рублів. Це дозволило Держбанку в складній ситуації першої російської революції ні на один день не припиняти обмін банкнот на золото.
 
Та і облігації внутрішніх позик мали попит: до 14-го року мешканці Російської  імперії позичили державі 4,5 млрд. рублів, причому утримувачами цінних паперів були в основному середні верстви населення. Навіть під час першої світової війни, коли вже більше двох років обмін банкнот на золото не проводився, населення як і раніше копило паперові гроші, сподівалося: кінчиться війна - обміняємо.
 
Стійкість грошового звернення забезпечувалася не тільки вільним обміном. Держбанк не вдавався до емісії (прискореній роботі друкарського верстата) як кредитний ресурс. Це зберігало міцність рубля. Гнучке оподаткування поєднувалося з цілеспрямованим кредитуванням через 47 акціонерних банків, які працювали під загальним керівництвом Мінфіну.
 
Банки не проводили яких-небудь операцій, пов'язаних з держбюджетом.
 
Більш того, в Статуті Держбанку було записано, що «капітали банку, увірені йому приватними особами... не можуть бути обернені на загальні державні витрати». Бюджетом же займалося казначейство, що мало розгалужену мережу відділень. У 1914 році його розрахунок в Держбанку складав близько 1 млрд. рублів і був в 3,5 разів більше суми приватних внесків.
Взято:  Техніка молоді. - 1990. - № 2.

 

Ілюстрації: Історя міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. - Київ : АН УРСР. - 1969. - С. 558,559.

Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.
На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про історію Нікопольщини:

 

< Предыдущая   Следующая >
Обновлено ( 12.09.2010 16:38 )
 
Нікополь Nikopol, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting