Тріас (230—195)

Юрський період (195—135—137)

Крейдяний період (135—137—65—67)

---

Довідка

Історію нашої планети вчені поділяють на різні часові відрізки. Найбільш тривалі відрізки часу називають еонами. Вони включають до свого складу ери, а ті у свою чергу складаються з періодів. Зараз виділяють 2 еони (криптозой, фанерозой) та п’ять ер (архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську, кайнозойську). З приводу окремих розділів сучасної геохронологічної шкали вчені продовжують сперечатися, час від часу вносячи до неї окремі поправки та уточнення (*).

 

 

 Геохронологічна шкала

 

Еон	Ера	Період	Нижня межа у млн. років від сучасного часу*
Фанерозой		Антропоген	2
	Кайнозойська	Неоген	25
		Палеоген	66
		Крейда	132
	Мезозойська	Юра	185
		Тріас	235
		Перм	280
		Карбон	345
	Палеозойська	Девон	400
		Сілур	435
		Ордовік	490
		Кембрій	570
Критозой		Венд	650
	Протерозойська	Ріфей	1650
		Загальноприйнятих  підрозділів немає	2600
	Архей		4500

---

Цікаві факти

 

• У 1990 р. неподалік від Південного полюса американськими геологами були виявлені останки динозавра, який жив в ранній юрський період і досягав 8 м в довжину. Йому дали ім'я кріолофозавр («заморожений ящір»). На лобі динозавра знаходилися роги і якісь дивні нарости, роль яких поки з'ясувати не вдалося.

 

Кріолофозавр

 Фото: www.ru.wikipedia.org

 

• У багатьох літаючих ящірів (птерозаврів) тіло та крила були вкриті шерстю. Окремі вчені вважають їх самостійним класом хребетних тварин – поруч із земноводними, плазунами, птахами та ссавцями.

 

• До останнього часу було відомо лише про 7 знахідок археоптериксів, яких вважають перехідною ланкою від рептилій до птахів. Усі вони походять з верхньоюрських (титонських) відкладень у Німеччині (біля міст Ейхштетт, Золенгофен, Гунголдинг) та були зроблені у період з 1860 по 1987 рік.

 

Археоптерікс 

 

• У Південній Америці і сьогодні живуть „дивні” птахи гоацини, пташенята яких мають по два кігті на кожному крилі – як у мезозойського птаха археоптерикса. За їх допомогою пташенята вправно лазять по деревах, рятуючись від хижаків – пірнають у воду. Вони добре плавають та пірнають, а вибравшись з води, знову лізуть до гнізда, чіпляючись за гілки дзьобом, лапками та кігтями на крилах. Цікаво, що у дорослих гоацинів кігтів на крилах немає. Взагалі, у поведінці та будові тіла гоацинів дуже багато від рептилій. Вони погано літають і подібно до рептилій намагаються проковтнути якомога більше їжі, після чого дуже довго її перетравлюють.

 

Дорослий гоацин

 

 

Пташеня гоацина вибирається з води

 

• Викопні птерозаври рамфорінхи, вперше виявлені на території Німеччини, мали розмах крил 175 см і важили до 5,5 кг. Вони володіли ідеальними зубами, за допомогою яких ловили плаваючу в морях юрського періоду рибу. На верхній щелепі знаходилося 20 довгих зубів, на нижній – 14. Коли рамфорінх  змикав щелепи, зуби зчіплювалися, утворюючи подібність капкана. Таким чином всі організми, які потрапляли в його ротову порожнину, залишалися в ній. Мабуть, в нижній щелепі була кишеня, призначена для зберігання риби.

 

Рамфорінх

 

• Ще в 1984 р. дослідник динозаврів Грег  Пол висловив припущення про те, що птахи... давніші від динозаврів і є їх предками. Згідно його теорії, великі птахи з часом стали ще більшими, позбулися оперення, перестали літати і перетворилися на динозаврів, а дрібні стародавні птахи еволюціонували в сучасних пернатих. У 2004 р. цій теорії знайшлося експериментальне підтвердження – в Китаї виявили двох «пернатих» динозаврів! Тіло одного з них було вкрите довгими порожнистими структурами, схожими на волосся або голки. Китайські вчені прийшли до висновку, що це ості пір'я, а тіло «дивного» динозавра було опереним. У другого динозавра по обох сторонах хвоста розташовувалося справжнісіньке пір'я, яке добре збереглося. У обох динозаврів, названих протоархеоптеріксами, були кістки-«вилочки», характерні для сучасних птахів. Непрямим доказом теорії Грега Пола служить і та обставина, що, судячи по останніх знахідках, багато динозаврів піклувалися про своїх дитинчат, причому, не тільки охороняли кладку яєць, але і вигодовували їх, що вельми характерно для сучасних птахів і зовсім не характерно для рептилій.

 

Є припущення, що птахи давніші від динозаврів

 

• Деякі види динозаврів вели „соціальний” спосіб життя, утворювали зграї та здійснювали далекі подорожі.

• Величезні динозаври завроподи, які жили на Землі переважно в юрському періоді, утворювали великі стада. При переході з одного пасовища на інше батьки захищали дитинчат від хижаків, тримаючи їх в середині стада. Свідоцтво тому – великі і малі сліди, виявлені на скам'янілих стежинах в місцях їх минулого мешкання. Останки завроподів палеонтологи знаходили в Китаї, Північній Америці, Зімбабве, Німеччині і багатьох інших місцях.

 

Завропод

 

• Стада ігуанодонів ходили по планеті за часів крейдяного періоду, коли з'явилися перші квіткові рослини. Вчені звернули увагу, що деякі викопні ігуанодони більші за інших. Це привело їх до припущення, що самці і самки цього виду могли відрізнятися за розмірами. Але чи були більшими саме ігуанодони-самці? Як відомо, у деяких сучасних рептилій більшими є самки.

 

Ігуанодон

 

• Дейноніхи – перший приклад динозаврів, які спільно полювали на більш велику жертву. Вони мешкали в ранньому крейдяному періоді, мали довжину до 3 м і вагу до 70-80 кг. При нападі хижаки пускали в хід гострі кігті і велику кількість заламаних назад зубів, які мали щербини.

 

Дейноніх

Фото: www.foto.mail.ru
 

Майазавра

 

• Динозавра анкілозавра, який мешкав на Землі у пізньому крейдяному періоді, часто називають „живим танком”. Він важив до 2 тон і носив надійний „панцир” з кістяних платин, вкритих шкірою. Вважається, що анкілозавр мав найбільш міцний захисний шар з усіх відомих науці живих істот, які населяли нашу планету. А на хвості у нього знаходились відразу дві „булави”, якими „живий танк” міг збити нападника з ніг.

Анкілозавр

 

• Багато з динозаврів заковтували камені, які залишалися у їх шлунку та допомогали перетирати жорстку рослинну їжу. Ці камені вчені називають гастролітами.

 

 Рослиноїдні динозаври

 

 

 

Стегозавр

 

 

 

Пситакозавр

 

 

 

Трицератопс

 

 

 

Масопундилус

 

 

Ламбеозавр

 

 

 

Протоцератопс

 

 

 

Барозавр

• Співвідношення кількості хижаків та рослиноїдних серед динозаврів було приблизно таким самим, як і серед сучасних ссавців – хижаків було значно менше. По своїй вазі найбільш великі хижаки теж поступалися рослиноїдним (у середньому в 10 разів).

 

 Хищні динозаври

 

 

 

Алозавр

 

 

Спинозавр

 

 

Тарбозавр

 

 

Цератозавр

• У Португалії, в Південній Америці та багатьох інших місцевостях дослідники знаходили цілі стежки слідів, які залишали після себе динозаври. Судячи по ним, динозаври ходили зі швидкістю 5,5 км/год, а бігали вони, вірогідно, набагато швидше.

• Перші динозаври, що з'явилися на планеті в тріасовий період, не відрізнялися великими розмірами. Одним з них був целофізіс («худе тіло»), вперше описаний в 1881 р. в Північній Америці. Довжина його тіла складала 3 м, а вага – 20-30 кг. Передбачається, що целофізіси жили і полювали групами. Іноді вони розоряли гнізда своїх родичів, а при недоліку їжі навіть поїдали власних дитинчат.

 

Целофізіс

 

• Перші викопні останки динозаврів були описані в 1824 р. У наступному, 1825 р., був описаний ігуанодон. Перші динозаври з Американського континенту були описані в 1858 р. (гадрозавр) і 1877 р. (стегозавр). Перший тиранозавр був знайдений в 1902 р. (Монтана, США) і описаний американським пелеонтологом Генрі Осборном. У 1916 р. в Російській імперії палеоботаніком А.Н. Криштофовичем були знайдені останки великого вутконосого динозавра, названого манджурозавром.

 

Манджурозавр

Фото: www.dinoweb.narod.ru

 

• У динозавра диплодока крім головного мозоку був ще й другий „мозок” – нервовий центр, що знаходився в області крижі.

 

Диплодок

 

• Нещодавно американським вченим вдалося з'ясувати цікавий факт з життя бронтозаврів – гігантських ящерів, що мешкали на Землі близько 150 млн. років тому, досягали 30 м в довжину і важили більше 50 тонн.  Як показали комп'ютерні розрахунки, ці динозаври, вставши на задні ноги і витягнувши шию вертикально вгору, щоб дістати листя на дереві, незабаром повинні були відчути сильне запаморочення, викликане кисневим голодуванням. Серце бронтозавра не могло закачати кров до голови, яка знаходилась на висоті 20 м. Палеонтологи припускають, що у бронтозавра було 5 сердець! Вони забезпечували кров'ю найвіддаленіші від центру органи ящера.

 

Бронтозавр

 

• Найбільші очі серед усіх динозаврів були у драміцейоміма, який ймовірно вів нічний спосіб життя.

• Перелік незвичайних властивостей динозаврів поповнився завдяки дивовижному відкриттю, зробленому в 2000 р. в Мексиці. Там палеонтологи знайшли останки динозавра, зігнуті зуби якого мають подовжню канавку уздовж задньої грані, подібно до зубів сучасних отруйних змій. Вивчивши знахідку, учені зробили сенсаційний висновок: деякі динозаври були… отруйними! Швидше за все, отруйні залози були необхідні відносно слабким хижим динозаврам і служили для умертвіння здобичі. Учені припускають, що вони накидалися на велику жертву із засідки, швидко кусали її і тікали. Знаходячись на безпечній відстані, вони чекали, коли отрута подіє.

• Прісноводні крокодили крейдяного періоду могли досягати довжини 15 м.

• Ще у юрському періоді на території Сибіру (Росія) росли листопадні ліси, які складалися з голонасінних листопадних дерев – фенікопсисів (Б) та рослин, названих на честь польського геолога та дослідника Східного Сибіру Олександра Чекановського (1832-1876 рр.) чекановськиями (А). 

 

Лист чекановськиї та лист фенікопсису

• Араукарії, які росли у багатьох районах Землі у Юрському періоді, зустрічаються на планеті і зараз – в Австралії, Океанії та Південній Америці. Окремі види саговників, які були широко розповсюдженні у Юрському та Крейдяному періодах, і сьогодні ростуть у теплих країнах. Це справжні „живі викопні”!

 

• Найбільший з усіх птерозаврів (кецалькоатль) мав розмах крил понад 12 м.

 

Кецалькоатль

• Не всі давні ящіри відкладали яйця – іхтіозаври, морські гіганти довжиною до 13 м, народжували живих дітенчат.

1. Акимушкин И.И. Мир животных : беспозвоночные. Ископаемые животные. - М. : Мысль, 1991. - 382, (1) с.: ил. - (Библ. сер.)
2. Вымершие животные: полная энциклопедия / пер. О. Озеровой. - М. : Эксмо, 2007. - 256 с. : ил.
3. Моррис Рик. Тайны живой природы. - Москва : Росмэн, 1999. - 198 с.
4. Пальмы и папоротники. - М. : АСТ: Астрель, 2005. - 32 с. : ил.
5. Тайны живой природы. - М. : Росмэн, 1999. - 199 с.
6. Энциклопедия для детей. Том 3. География. - 3-е изд., Э 68 испр. / глав.ред. М.Д. Аксенова. - М. : Аванта+, 1999. - 704 с. : ил.
7. Энциклопедия для детей. Том 19. Экология / глав. ред. В.А. Володин. - М. : Аванта+, 2001. - 448 с. : ил.