У ХІХ столітті мешканці Нікопольщини іноді називали цю рослину водяною царівною та русальною квіткою. Найчастіше цю рослину у нашій місцевості чомусь пов’язували саме з русалками. Так, вважалося, що жовті квіти ні в якому разі неможна зривати (і навіть торкатися їх руками) рано вранці та у вечірні години – інакше русалка, яка пильно стереже свою улюблену квітку, може розсердитися, схопити людину за руку і втопити. Вірили також, що у літні місячні ночі найбільше русалок збирається у тих місцях, де спостерігається найбільше цих рослин. Такий ось взаємозв’язок між русалками та лататтям жовтим!

Нічого не можу сказати про русалок, а ось латаття жовте у часи Дніпровських плавнів дійсно було дуже поширеною водяною рослиною. Настільки поширеною, що у багатьох місцях на протязі з липня по жовтень люди навіть заготовлювали її кореневища! У наші часи вчені виявили в їх складі багато алкалоїдів, дубільних сполук, сахарозу, метарабінову кислоту, багато крахмалю. В насінні – 0,1% алкалоїдів, у квітках – глікозид серцевої дії.

У Конських та Базавлуцьких плавнях латаття жовте росло по річкових затоках, старицях, озерах. Цвітіння припадало на період з червня по вересень. За народними прикметами його початок – 2-й або 3-й день русального тиждня (останній тиждень перед святом Трійці). На відміну від латаття білого, плоди латаття жовтого (до 10 см) дозрівали над, а не під водою.

Після будівництва Каховського водосховища латаття жовте, слідом за лататтям білим, перетворилося у нас на дуже рідкісну рослину. Чи не тому, що у ХХ столітті вже мало хто вірив в розповіді про русалок, які стерегли свої улюблені квіти?

 

• Кубышка желтая (желтая водяная лилия, купава желтая, кубышка, водолет, кувшинка, вахтовик желтый, лопух водяной) - Nuphar lutea L. Smith
  
• Кубышка желтая