19.03.2009 12:10 | |||||||
There are no translations available.
Тороп С.О.
Біолог м. Нікополь, Україна Біографія Малюнок автора Матеріал надано в авторській редакції
Кутора водяна (Neomys fodiens)
На берегах плавневих водойм можна було почути «цикання» - так видавала свою присутність кутора водяна, яка селилася по берегах невеликих річок, озер і навіть струмків. Цю тварину, життя якої тісно пов’язане з водою, іноді ще називають водяною землерийкою, або просто куторою. Вона чудово плаває, пірнає, бігає по дну водойми. Під водою кутора здається сріблястою кулькою, яка дуже швидко рухається. Кутору водяну можна сміливо назвати великою землерийкою. Довжина тіла цієї істоти нерідко буває до 12-14 см, хутро на спині чорного кольору, черево сріблясте. Хвіст довгий, чорний, має своєрідний «кіль» - гребінь із жорсткого волосся на його нижній стороні. Нори кутора водяна найчастіше викопує сама, але іноді може використовувати і чужі, кубло вистилає сухими травинками. В окремих випадках кубло може знаходитись просто на поверхні землі, серед густої прибережної рослинності. В травні у ньому з’являються малята, які вже через півтора-два місяці ведуть самостійне життя. Живиться кутора водяна усіма істотами, з якими у неї тільки дістає сили впоратись – комахами, черв’яками, молюсками, мальками та ікрою риб. Іноді нападає на великих риб та жаб. До будівництва Каховського водосховища кутора водяна була поширена як у Базавлуцьких, так і Конських плавнях, де зустрічалася також кутора мала (Neomys anomalus).
Місця розповсюдження кутори водяної у часи Дніпровських плавнів (XIX-поч. ХХ ст.)
У наші часи кутору водяну найчастіше зустрічали в районі Панських круч (неподалік від села Капулівки, Нікопольського району). Тварину внесено до Бернської конвенції (ІІІ додаток).
Фото: www.hlasek.com
Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П. Дізнатися більше про кутору водяну Ви можете тут:
У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове
|
|||||||
Обновлено ( 10.09.2009 04:08 ) |