Тороп С.О. Кабан дикий (Sus Scrofa)

Увага! Пошук!

Увага! Ми чекаємо Вас!

Ювілеї

Головне меню

TOP-SECRET-но

Ми рекомендуємо

Сад-город

Вони чекають допомоги

Наші друзі

Зараз на сайті

Сейчас 10 гостей онлайн

Joomla Templates

11.11.2010 16:26

There are no translations available.

Тороп С.О.
Біолог
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції

Кабан дикий (Sus Scrofa)

Кабан - дуже міцна, досить велика, рухлива і швидка на бігу тварина. Дикі кабани іноді досягають ваги до 300 кг, в середньому ці масивні тварини важать 150-170 кг. Їх зріст в загривку доходить до 1 м. У самців є дуже небезпечне озброєння - гострі, немов бритва, загнуті назовні ікла-бивні, які з віком стають все довше і гостріше, досягаючи довжини 15 см. Кабани вміло володіють цією грізною зброєю під час оборони і нападу. Одним ударом досвідчений сікач миттєво розтинає м'язи на шкірі людини до кістки. Його жертвою може стати надмірно сміливий, необережний собака. Достатньо всього одного удару, щоб вона відлетіла убік з випущеними нутрощами.

Кабани - украй обережні і чуйні тварини. Завдяки сильно розвиненому слуху і нюху, вони легко чують присутність людини за 300-400 кроків.

Від домашньої свині дикий кабан відрізняється плоскішою формою тулуба, міцними, досить довгими ногами і великою подовженою головою. Вуха набагато більші, ніж у домашньої свині, опушені довгою грубою шерстю. Тіло кабана вкрите щетиною, колір якої буває різний: чорно-бурий, сіро-бурий, рудуватий, коричневий. Подібно до домашніх свиней, кабани люблять валятися в розритому ними грунті і купатися в якій-небудь калюжі, щоб звільнитися від настирливих паразитів, які заводяться в їхній шкірі. Варто відмітити, що дикі кабани - охайні тварини. Вони ніколи не випорожняються поблизу свого гнізда (гайна).

Дикі кабани вважають за краще селитися в заболочених угіддях із заростями очерету і рогозу, в плавневих лісах великих річок, в дубових лісах і посадках. Вони прекрасно плавають і легко долають по воді або по заболоченій місцевості значні відстані. Ці тварини в теплий час ведуть переважно нічний спосіб життя, а взимку часто бувають активними і вдень. Зазвичай вдень вони відпочивають в лігві, в заростях очерету, в кущах, звідки виходять лише з настанням вечора. Гайно кабани зазвичай влаштовують в затишних місцях, на болотах, серед прибережної рослинності. Кабани живуть стадами, які налічують від 5 до 15 тварин. Сплять покотом, тісно притиснувшись один до одного. Самці завжди тримаються окремо від стада. До нього вони приєднуються тільки на початку шлюбного періоду (в кінці осені). У цей період між самцями відбуваються запеклі бійки.

Через 5 місяців (у квітні) самка народжує від 4 до 12 поросят. Вона дбайливо доглядає за своїм потомством. Поросята дуже красиві у своєму смугастому вбранні. Вони дуже моторні і грайливі. Статевозрілими самки стають у віці 1,5 років. Тривалість життя цих тварин складає 25-30 років. У колишні часи в наших краях зустрічалися і кабани-довгожителі. Так, у 1901 році на околицях села Покровського був застрелений кабан, який прожив не менше 40 років. Дикі кабани видають звуки, схожі на хрюкання домашніх свиней. Поросята зазвичай визжать і хрюкають. Самка, ведучи потомство на годування, якщо не помічає небезпеки, також діловито похрюкує. Оточений собаками грізний сікач видає гаркіт і злісне пфукання.

Дикі кабани - всеїдні тварини. З рослинної їжі вони особливо віддають перевагу ягодам, грибам, кореням таких водних рослин, як рогоз, чакан, чилім (водяний горіх). Кабани, які жили на Нікопольщині у часи Дніпровських плавнів із задоволенням ласували і плодами чиліма, а їх стада часто трималися неподалік від місць зростання водяних горіхів. З’явившись на сільських полях і городах кабани не проти поживитися картоплею, турнепсом, кукурудзою, зерновими відходами, баштанними культурами. Кабани, які мешкають в районах дубових лісів і посадок, з настанням осені живляться жолудями. Різноманітна і тваринна їжа кабанів. Вони поїдають черв'яків, комах та їх личинки, жаб, змій, дрібних гризунів, яйця і пташенят диких птахів, всяку падаль, а іноді навіть собі подібних.

Місця розповсюдження диких кабанів у часи Дніпровських плавнів (ХІХ - початок ХХ ст.)

У кабанів, які жили на Нікопольщині у часи Дніпровських плавнів, особливих ворогів, за винятком, зрозуміло, людини, не було. У ту пору стада цих тварин мешкали по прибережних долинах багатьох тутешніх річок, в околицях вкритих густими заростями озер і боліт. У деякі роки кабанів розводилося так багато, що голови деяких колгоспів змушені були звертатися в районний і обласний центр з проханнями про початок масового відстрілу тварин, які надмірно розплодилися. Тоді їх вважали небезпечними шкідниками. Так, в 1951 році стада диких кабанів нанесли великий збиток картопляним полям і баштанам. Після будівництва Каховського водосховища Дніпровські плавні, які служили для диких кабанів рідним будинком, опинилися під водою. Нині нечисленних представників цього виду ще можна виявити в "острівцях", колись великих плавневих лісів, які ще залишилися. Ці місця та їх мешканці потребують захисту і дуже скоро можуть безповоротно зникнути з лиця планети.

Цікаві факти

Свиня була одомашнена в різних місцях Європи і Азії в V-IV тис. до н.е., а її предком був дикий кабан. Одомашнення не наклало на цих тварин помітного відбитку, а тривалий час вони взагалі майже нічим не відрізнялися від своїх предків. Судячи з малюнків часів Стародавнього Єгипту і Середньовіччя, які дійшли до нас, вони навіть в XIV столітті були довгомордими і високоногими, а їх тіло як і раніше вкривала густа щетина.

Домашні свині часів Давнього Єгипту

Якщо домашні свині втікають із загороди, вони дуже швидко дичавіють. У 1912 році мисливець Джорж Гордон Мур привіз із Німеччини в США 14 диких кабанів. Незабаром вони втекли із загороди, повели за собою декілька домашніх свиней. У цій місцевості досі бродить багато гібридних кабанів.

Дикий кабан злучившись з домашньою свинею, дає плідне потомство. У 1945 році, після розгрому фашистів в Калінінградській області, залишилося багато напівздичавілих свиней, які дали потомство від спаровування з кабанами, які жили в тутешніх лісах.

У саванах Африки мешкає дикий кабан-бородавочник. Буйволові шпаки, сидячи на спині бородавочника, попереджають його про наближення небезпеки, помічаючи її здалека і видаючи особливі крики.

У тропіках Африки і острова Мадагаскар живе ще один родич нашого дикого кабана - китицевуха свиня. Її зріст досягає більше 75 см, а вага - 100 кг. Ці тварини охоче відвідують оброблені людьми поля, причому їх не зупиняє навіть колючий дріт і огорожі. Проволоку вони розгризають, а під огорожами роблять підкопи.

Найбільшою зі свиней, які живуть нині, вважається лісова свиня Центральної Африки, ікла якої мають довжину 25 см. Проте ці грізні на вигляд тварини насправді є дуже полохливими істотами. Вони намагаються зайвий раз не попадатися людям на очі!

Пекарі - родичі європейської дикої свині, які мешкають в тропіках Північної, Центральної і Південної Америки. У це сімейство входять три види - ошийниковий, білобородий і довгоносий пекарі. Усі пекарі мають пахучу залозу на спині. За допомогою рідини з цієї залози вони мітять свою території. Цікаво, що до кінця одомашнити цих свиней людям так і не вдалося.