Вовки, яких міські жителі бачать в зоопарках, зазвичай мають жалюгідний вигляд. Це найчастіше худі, облізлі тварини, які іноді здаються навіть безпорадними. Зовсім інакше вони виглядають в дикій природі, де найбільш великі особини можуть досягати ваги 70-80 кг, а довжина багатьох дорослих вовків від кінчика носа до кінчика хвоста може досягати 1,9-2 м. Морда у вовка подовжена, лоб широкий, шия товста, з подовженим загривком. Вуха у цієї тварини мають трикутну форму. Товстий і пухнастий вовчий хвіст майже завжди висить вниз, або підігнутий. Він ніколи не буває зігнутим вгору!

Завдяки чудовому тренуванню у цих тварин добре розвинена м'язова система, яка дозволяє їм рухатися зі швидкістю до 60-65 км в годину і долати за день до 65-80 км. В усіх вовків дуже чуйні носи - вони відчувають запах за 1,5 км. Вовки, які мешкають в природі, переважно ведуть нічний спосіб життя і дуже обережні.

Вовки зустрічаються в тих місцях, де тільки можуть знайти собі притулок і спокійно облаштувати лігво. Це може бути ліс, перелісок, степова балка, зарості очерету біля віддаленої від людського житла затоки або болота, покинутий кар'єр, глухий куточок з високими кущами. Спосіб життя сірого хижака багато в чому залежить від клімату і місця його мешкання. У грудні-січні вовки тримаються зграями. Вовча зграя - це строго обмежена одна сім'я хижаків. Зграя може складатися з 2, 6-8, а в окремих випадках і до 36 тварин.

Зазвичай зграя складається із закоренілих звірів (вовка-самця і вовчихи) і молодих вовків останнього і торішнього виводків. На полювання зграя зазвичай виходить вночі, але якщо в місцях її мешкання мало їжі - вона вирушає на промисел і вдень. Найчастіше вовки нападають на хворих, старих і слабких тварин. Як правило, під час переходів закореніла вовчиця йде попереду, а батько сімейства замикає хід. Після успішного полювання дорослий вовк здатний з'їсть не менше 5-6 кг м'яса. Це, можливо, і породило приказку: "Голодний, як вовк". Якусь частину їжі сірі хижаки обов'язково ховають про запас.

У лютому між вовками-самцями за право володіння самкою нерідко відбуваються запеклі сутички. Ранньої весни вовчиця підшукує відповідне, мало відвідуване місце для лігва. Зазвичай їм може послужити яка-небудь яма серед кущів або заростей очерету. Вони також люблять селитися під коренями або стволом поваленого дерева, в печерах, в тріщинах між каменями. Іноді вона просто розширює старі нори лисиць і борсуків. Вагітність триває 62-64 дні.

У другій половині березня - на початку квітня самка народжує 4-6 (іноді до 11) темно-бурих вовченят. Як і цуценята собаки, вони прозрівають на 12-й день. Перші 4-5 тижнів самка годує їх молоком. Турбота по вихованню потомства лягає на обох батьків. Дорослими молоді вовки стають тільки на другому році життя.

Вовки живляться найрізноманітнішою їжею: від ящірок і дрібних гризунів до оленів і великої рогатої худоби. Потужними зубами закоренілий вовк вільно розгризає досить великі кістки, добуваючи мозок. У колишні часи вовків у багатьох країнах вважали виключно шкідливими тваринами і намагалися їх повністю знищити. Наприклад, в Англії на честь знищення останнього вовка був навіть встановлений пам'ятник. У Північній Америці сірі хижаки збереглися лише в Канаді. Кілька разів кампанії по масовому винищуванню вовків проходили і в СРСР.

Проте незабаром в тих місцях, де були повністю винищені вовки, поля стали піддаватися справжнім нашестям зайців, які розплодилися у величезних кількостях, оленів, лосів. Це змусило людей усвідомити, яке величезне значення займають у природі вовки, виконуючи функцію її санітарів. У багатьох країнах довелося обмежити або припинити винищування вовків. Деякі держави були вимушені навіть закуповувати сірих хижаків.

У самих глухих куточках Дніпровських плавнів мешкали вовки, але особливо багато їх ставало взимку, коли в плавневі ліси заходили сірі хижаки з північніших районів. Письменник-натураліст Андріан Кащенко (1858-1922 рр.) відмічав: "Вовків і лисиць в мої часи в плавнях було чимало, зайців же - пітьма тьмуща". Організовано винищувати вовків в Дніпровських плавнях почали ще перші поселенці. Судячи з документів, що збереглися, сірі хижаки, які мешкали на наших просторах, поступалися по вазі і розмірам своїм північнішим побратимам.

Так, вага найбільшого вовка, здобутого неподалік від Казенних плавнів в 1914 році, складала 42 кг. В 40-х роках ХХ ст. вовків почали активно знищувати за допомогою авіації. Найчастіше для цих цілей використали одномоторні літаки марки "ПО-2" (С).

Варто відмітити, що після Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) поголів'я вовків в Дніпровських плавнях, як і у багатьох місцях СРСР, значно зросло. Як відмічала центральна преса: "У зв'язку з рішенням Пленуму ЦК КПРС від 3 вересня 1953 р. "Про заходи подальшого розвитку сільського господарства СРСР" питання про винищування вовків в нашій країні має бути вирішене остаточно".

Пункт в спеціально розроблених для цієї мети заходів свідчив: "Абсолютно необхідно ширше використовувати авіацію як в Заполяр'ї, так і в лісостеповій і степовій зонах, використати аеросани і мотоцикли (на лижах) і повсякденно вести широку кампанію по знищенню вовків на лігвах". Більше того, сірим хижакам оголосили справжнісіньку хімічну війну: "Провести експериментальні роботи з отрутами та іншими препаратами, необхідними для винищування вовків". В результаті масового відстрілу вовчим зграям був нанесений величезний збиток. Ще більше вовків (особливо молодих і вовченят) загинуло в 1955-1956 рр., коли під час будівництва Каховського водосховища в Дніпровських плавнях були затоплені практично всі вовчі лігва, які знаходились, як правило, біля води...

 

 

Лігва вовків в Дніпровських плавнях (ХІХ - перша половина ХХ ст.)

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове