Тороп С.О.
Біолог
м. Нікополь, Україна
Біографія

Переклад з російської: Стрілецька М.В.

Матеріал надано в авторській редакції

Кожну зиму багато птахів, що мешкають на Нікопольщині відлітають в теплі краї, а холоднокровні рептилії впадають в тривалу сплячку. А що відбувається в цей час року з метеликами? Гадаю, що для більшості людей стане справжньою сенсацією повідомлення про те, що деякі з наших метеликів відлітають зимувати до Африки, нерідко перелітаючи тисячі кілометрів.

До любителів далеких перельотів належать такі добре відомі, і, здавалося б, крихкі створіння, як репійниця (Vanessa cardui) і адмірал (Vanessa atalanta). Напевно, не раз спостерігаючи минувшим літом за польотом цих вельми примітних метеликів, ви навіть не підозрювали про їх фантастичні здібності, яким могли б позаздрити і деякі види птахів. Адмірала легко відрізнити по бархатисто-чорному забарвленню, білим плямам - «орденам» і яскраво-червоним стрічкам на крилах, а пустотлива строката репійниця іноді намагається «пограти» з перехожими - що полохає, залітає вперед і знову сідає неподалеку.

Літом ці метелики мирно пурхають по нашим паркам і дворам, садам і городам, а після бабиного літа, яке на Нікопольщині нерідко затягується до середини жовтня, збираються в далеку дорогу. Адмірали, як і личить справжнім військовим, вважають за краще летіти до Африки в гордій самоті. Інша справа репійниці - вони необтяжені всілякими «табелями про ранги» і строгою дисципліною, що дозволяє їм добиратися до екзотичних південних країн всім своїм дружнім колективом.

Вчені до цих пір не можуть знайти відповіді на багато питань, пов'язаних з перелітними метеликами. Як такі маленькі і ніжні істоти здатні пролетіти такі колосальні відстані і безпомилково знайти дорогу, жодного разу не збившись з шляху? Як вони борються з вітром? Де черпають запас енергії, необхідної для такого перельоту, і при цьому умудряються не їсти? Все це вкрито таємницею і поки залишається загадкою. Можливо, навіть однією з найбільших загадок сучасної природи...

Діставшись до таких бажаних африканських земель, адмірали і репійниці відігріваються на місцевому ласкавому сонечку, нарешті вдосталь наїдаються з дороги, одружуються, відкладають яйця і… вмирають. Їх діти не відчувають недоліку в їжі і вдосталь від'їдаються як гусениці на траві і листочках тропічних рослин. Там же вони обертаються в лялечку і стають прекрасними метеликами. Це відбувається приблизно в той час, коли ми святкуємо Новий рік і осягаємо всю погодну красу нашої зими, бачачи уві сні усіяні кульбабами луги і кетяги бузку, що розпустилися. Цілком можливо, такі ж пейзажі,  бажають побачити і тільки що народжені в далекому Судані або Буркіна-Фасо метелики.

Інакше, чим ще можна пояснити їх непереборне бажання побувати на батьківщині предків і, покинувши сонячну Африку, приземлитися на наших квітучих лугах? І вони відправляються в дорогу, летять по тому ж маршруту, яким слідували їх тата і мами...

Якщо навесні ви побачите де-небудь в районі міської греблі строкатого метелика, придивиться до нього уважно: обшарпані крильця з вицвілим на них малюнком - вірна ознака того, що цей красень прилетів до нас з Африки, подолавши тисячі кілометрів.