Григорій Потьомкін та ананаси

«Из здешней оранжереи пошло 24 ананаса к Михайле Ларионовичу Кутузову.
Он просил меня об них для подарка султану».

(З листа правителя Таврійської області Катеринославського наміснитцтва
В.В. Нечуй-Каховського до секретаря імператриці Катерини II В.Г. Панова
від 3 жовтня 1792 року)

Мало хто знає, що генерал-майорові Голенищеву-Кутузову, майбутньому прославленому полководцеві війни 1812 року, іноді доводилося виконувати дипломатичні доручення. Восени 1792 року він відправився в Константинополь (Стамбул) для проведення переговорів з турецьким султаном. Слід сказати, що зі своєю місією Михайло Іларіонович впорався блискуче - султан відмовився від домагань на Крим і багатьох земель, які на той час вже увійшли до складу Російської імперії. І думається, що вирощені в Придніпров'ї ананаси зіграли в цих переговорах зовсім не останню роль.

 

 

 

Михайло Кутузов

Фото: www.tiras.ru  

 

Свого часу мало хто повірив в завірення „короля Тавриди” Григорія Потьомкіна про те, що зовсім скоро „в цих краях благодатних ростимуть ананаси й інші заморські дивовижні рослини”. У Петербурзі багато хто відверто сміявся над безглуздими „прожектами” світлішого князя, проте, як це вже не раз бувало, „дивацтва” Потьомкіна почали утілюватися у життя.

 

Григорій Потьомкін-Таврійський
Фото: ru.wikipedia.org

 

Для виконання робіт по проектуванню першого „райського куточка” в Катеринославі (нині - м. Дніпропетровськ) він притягнув досвідченого майстра садово-паркової архітектури - англійця Вільямса Гульда. З часом такі куточки за задумом світлішого князя повинні були з'явитися й в інших містах Нижнього Придніпров'я. У 1789 році зусиллями турецьких військовополонених і більше ніж 200 місцевих жителів роботи в „райському саду” на території Монастирського острова в основному було завершено. З усього світу сюди привозили дивовижні заморські рослини, які „росли відмінно і весело”. Серед рослин, що прижилися, були і ананаси, якими генерал-майор Голенищев-Кутузов пригощав турецького султана. Видно, вони повинні були наочно продемонструвати владиці Османської імперії, які благодатні землі він назавжди втратив.

Цікаві описи „райського саду” Потьомкіна залишив архієпископ Катеринославський і Херсонський Гавриїл: «В саду находились, кроме великого числа здешних плодовитых деревьев, две оранжереи: одна ананасная, другая из лавровых, померанцевых, лимонных, апельсиновых, гранатных, финиковых и прочих заграничных деревьев, между которых некоторые столь обширны были, что ветви их расширились во все стороны от 38 до 40 аршин (от 76 до 80 метров)».

 

 

Катеринослав. Берег Дніпра у Потьомкинському саду. Початок ХХ ст.

Фото: www.gorod.dp.ua 

Катеринослав. Берег Дніпра у Потьомкинському саду. Початок ХХ ст.

Фото: www.gorod.dp.ua 

 

На жаль, грандіозним задумам по створенню „райських садів” в усіх містах нашого краю не судилося було збутися. У 1791 році помер Григорій Потьомкін, а імператор Павло I, який зайняв престол після смерті Катерини II, почав з маніакальною старанністю знищувати усі результати його праць. Він наказав перейменувати Катеринослав в Новоросійськ, а усі дивовижні рослини з „райського саду” Потьомкіна негайно розпродати. Це істеричне розпорядження було виконане: 507 заморських рослин, у тому числі і ананаси, продали за 1 039 рублів.

 

 

 

 Катеринослав. Берег Дніпра у Потьомкинському саду. Початок ХХ ст.

Фото: www.gorod.dp.ua 

Але на цьому дивна історія придніпровських ананасів не закінчується. Невідомо, хто саме придбав ананаси з „райського саду” Григорія Потьомкіна, але, на думку багатьох істориків, більшість дивовижних рослин дісталися генерал-лейтенантові М.В. Каховському - рідному братові колишнього Катеринославського намісника, в маєтку якого тоді була єдина в усій величезній губернії оранжерея. Ним і деякими іншими любителями „заморської дивини” був накопичений унікальний досвід по вирощуванню ананасів в спеціальних оранжереях і навіть в кімнатних умовах. У XIX столітті цей досвід поширився по багатьох великих і малих містах Катеринославської губернії, яка включала території сучасної Дніпропетровської, Запорізької і Донецької областей. Вирощуванням ананасів, «по вкусу ничем не уступающим привозимым из туземных краев, а по цене гораздо дешевле», займалися не лише дворяни, але й заповзятливі купці і навіть деякі представники інтелігенції.

 

 

 

 Михайло Каховський 

Фото: www.ru.wikipedia.org  

Вирощували їх і в містечку під назвою Нікополь. Про це зокрема свідчить лист купця II гільдії Нікіфора Драгунцова, відправлений до Курської губернії на ім'я Федора Леонтьєва. Швидше за все, приятеля купця. Видно, у кінці XIX століття Нікіфору Драгунцову не раз доводилося бувати в Нікополі і відвідувати тутешні ярмарки. Він детально описує усі різновиди риби, які тут продавалися, причому назви деяких з них, як і їх зовнішній вигляд, думаю, давно вже забуті не лише простими нікопольчанами, але навіть досвідченими іхтіологами. Приводить купець і цікаві відомості про вирощування в наших краях ананасів. Ось витяг з його листа: «В Никополе, Александровске (ныне -  Запорожье) и других здешних местечках не только дешевой чечуги и осетров купить можно. Приходилось мне видеть и ананасы, ничем от заморских не отличающиеся, которые местные жители выращивают, в том числе и для продажи, причем весьма выгодной. Выращивают их в деревянных кадках, держат в теплых комнатах без сквозняков, где растения чувствуют себя хорошо, да и растут быстро, вот только плоды при этом дают очень редко. А вот для того, чтобы плоды желанные получить, оранжерея нужна, ибо растения эти, как мне говорили, очень привередливы, болезненны и даже слабого похолодания не выдерживают - сплошь увядают. В оранжереях же им никакая лютая зима не страшна, а с уходом за ними даже один, не самый опытный и расторопный садовник справиться может. Главное только поливать обильно! Цветение ананасов в оранжерее и мне видеть приходилось. В следующий же раз, когда в этих краях снова побываю, постараюсь об ананасах и их выращивании побольше узнать. И может быть, выращиванием этих растений сам займусь, о чем тебе, Федор, обязательно сообщу».

 

 

Будинок купця Гусєва.

м. Нікополь. Початок ХХ ст.

Фото: авторський проект Костенко О."Никополь. Страницы истории"  

 

Шкода, що Нікіфор Драгунцов не повідомляє про те, де саме знаходилася згадана в листі оранжерея. Швидше за все, до кінця XIX століття вони вже були досить широко поширені в маєтках поміщиків і купецьких садах. 

 

 Вид на Катеринославську вулицю з боку Міської Думи.
На задньому плані Свято-Покровський собор.
м. Нікополь. Початок ХХ ст.

 Фото: авторський проект Костенко О."Никополь. Страницы истории"  

 

Катеринославські або Придніпровські ананаси здобули широку популярність далеко за межами великої губернії. Заповзятливі люди з усієї Російської імперії охоче переймали місцевий досвід вирощування дивовижних плодів, який на той час налічував вже більше ста років. Незабаром ананаси вже вирощували в спеціально побудованих для цього оранжереях в Києві, Варшаві, Курську, Воронежі й інших містах безкрайньої країни. Були виведені навіть нові сорти цих рослин.

 

 

 Катеринославська вулиця.

м. Нікополь. Початок ХХ ст.

Фото: авторський проект Костенко О."Никополь. Страницы истории"  

 

На початку XX століття ананаси з поміщицьких і купецьких теплиць були одним з улюблених ласощів членів царської сім'ї, а особливу пристрасть до них, по спогадах сучасників, випробовували великі князі Георгій Олександрович і Михайло Олександрович. У виданих на початку минулого століття кулінарних книгах можна знайти чимало цікавих рецептів по приготуванню з ананасів смачних і поживних блюд. Головні садівники імператорських дворів усієї Європи охоче приїжджали переймати передовий досвід своїх колег з Російської імперії. Варто відмітити, іноземцям було чому повчитися! Деякі наші ентузіасти на той час навчилися розводити в тепличних умовах такі екзотичні рослини, які навіть сьогодні можна побачити хіба що в найвідоміших ботанічних садах.

А потім настав революційний 1917 рік. Люди, які не одне десятиліття займалися вирощуванням ананасів та інших екзотичних культур, автоматично зараховувалися в розряд „контри” і „ворожих класових елементів”. Багато хто з них, рятуючись від переслідування, був вимушений поїхати за кордон. Сотні прекрасних оранжерей з рослинами, які в них знаходилися, піддалися безжальному розграбуванню і знищенню. Як відмітив відомий революційний поет: «Ешь ананасы, рябчиков жуй, день твой последний приходит, буржуй…». Так унікальний досвід вирощування цінних і поживних культур виявився втраченим на довгі роки.

 

 

Ананаси

Фото: www.povarenok.ru

Зовсім нещодавно один з провідних українських телеканалів в програмі новин показав сюжет про підприємця з Харкова, який, вирішивши відродити давно забуті місцеві традиції, у власноручно побудованій теплиці отримав перший урожай ананасів. Цілком можливо, що ці екзотичні плоди, які на смак нічим не відрізняються від заморських, а за ціною набагато нижче, в недалекому майбутньому з'являться на прилавках наших магазинів.

  

• Батьківщина ананасів, ймовірно, Бразилія, де вони і зараз ростуть в дикому виді. У 1502 році португальці посадили цю рослину на острові Святої Олени, а півстоліття опісля перевезли його в різні частини Африки і в Індію.

 

Плантація ананасів

Фото: www.community.livejournal.com 

 

• Сьогодні близько 1/3 усіх ананасів у світі визріває на Гавайських островах (США). Великі плантації ананасів знаходяться в Бразилії, Мексиці, на Філіппінах, Кубі і в Тайвані.

 

Так ростуть ананаси

Фото: www.community.livejournal.com

 

У разі використання матеріалів цього сайту активне посилання на сайт обов'язкове