|
|
|
| Sunday, 15 February 2009 14:03 | |||
|
There are no translations available.
Поддубко Л.М.
Комбінаторика як засіб екологічного виховання школярів в умовах позашкільної освіти
Педагог-позашкільник завжди знаходиться в постійному пошуку нових форм заохочення дітей до занять в гуртку під час дозвілля. Це і відвідування галерей та виставок, і участь у всіляких конкурсах, і створення доброзичливої атмосфери під час навчання, і поважливе ставлення педагога до кожної окремої дитини, і всебічна підтримка ініціативи вихованців, і зацікавлене відношення до їхніх особистих проблем, і постійний зв’язок та робота з батьками. На заняттях в гуртку, які відбуваються в позаурочний час, об’єднуються елементи ігрової, пізнавальної, перетворюючої, комунікативної, теоретичної та трудової діяльності.
В Нікопольському міжшкільному центрі трудового навчання та технічної творчості, що на Дніпропетровщині, екологічне виховання школярів здійснюється методами і засобами дизайну, тобто через творчу діяльність вихованців гуртка дизайну. Керівником гуртка складено кілька оригінальних методичних розробок, в яких наголос зроблено на утилітарне, практичне пізнання світу. Переробляючи, використовуючи в новій якості старі речі та предмети, діти водночас навчаються дбайливому ставленню до довкілля, протистоять забрудненню своєї оселі, подвір’я, міста.
Методична розробка «Паперові перетворення» є складовою частиною авторської програми «Гурток екодизайну» (2007), що була розроблена в співавторстві з Заслуженим художником України, членом Національної Спілки художників України, доцентом кафедри дизайну Запорізького Національного технічного університету Демиденком Олександром Івановичем. Програма гуртка екодизайну передбачає створення учнями корисних саморобок з підручного матеріалу, тобто використання в якості сировини речей, що зазвичай підлягають утилізації. На відміну від існуючих програм для гуртків дизайну, акцент робиться на виховання в учнів здатності саме до утилітарного пізнання світу з подальшим його перетворенням.
В методичній розробці «Паперові перетворення» окремі теми занять представлені у вигляді міні-модулів. В цьому ж стилі раніш було укладено методичну розробку «Біоніка», яка була відзначена у 2006 році Дипломом І ступеню Головного управляння освіти та науки Дніпропетровської держадміністрації та надрукована в інформаційно-методичному часопису «Сільська школа України» (№ 1, 2007). Така форма викладання здається автору більш сучасною, більш притаманною існуючим реаліям позашкільної освіти та виховання, на відміну від традиційного конспекту заняття в гуртку чи то уроку.
На початку теми вихованці знайомляться з усією низкою вправ: від простих до складних. Для цього в аудиторії гуртка є кілька постійних експозицій з дитячими саморобками. Правилом є те, що не можна забігати вперед, не виконавши одну з вправ. Керівник гуртка пояснює, чому не бажано оминати деякі саморобки: якщо маєш за мету навчитися, а не тільки «зробити та забути», то постійно тренуйся, закріплюй корисні навички.
Завдяки цієї методиці, кожна дитина обирає комфортний, притаманний саме їй ритм роботи, а педагог має можливість забезпечувати індивідуальний підхід в навчанні. Кожен міні-модуль в «Паперових перетвореннях» націлений на вивчення відповідного етапу виготовлення кінцевої саморобки «Лебідь». По закінченні кожного виробу дитина не тільки отримує цікаву саморобку, але набуває та закріплює нові вміння та навички.
Термін «комбінаторика» перекладається з латинської мови як «з’єднання, комбінація». Всі запропоновані автором саморобки виконуються з однакових елементів, т.зв. «базових модулів», і скласти їх треба дуже багато. Наприклад, кільце зроблено більш ніж зі 100 паперових модулів.
Складання базових модулів є дуже корисною вправою для розвитку дрібної моторики рук дитини. Практичним шляхом в гуртку винайдено оптимальний розмір папірця – це 1/8 частина формату А4. Отримуємо її шляхом згинання та нарізання звичайним ножем. Цю операцію, при дотриманні правил безпеки, під силу виконати вже учню 3 класу. Завдяки тому, що скласти треба кілька десятків модулів, водночас виховується наполегливість та працьовитість. Учні початкового рівня (1 рік навчання) здатні виконати площинну саморобку «Кільце» за 1-2 заняття. До того ж вони навчаються робити шию для саморобки «Лебідь».
«Яйце» - це вже об’ємна форма. Цей виріб виконується дітьми з метою обов’язкового перетворення чи то на птаха, чи то на тваринку або якійсь фрукт, чи то на щось зовсім фантастичне (наприклад, казковий персонаж з мультфільму «Велике Вухо»).
Оскільки базові модулі, з яких виконуються всі саморобки, тримаються без клею, лише за рахунок «кишенькового з’єднання», завжди є спокуса використати їх знову і знову. Розбирати чи зберігати закінчені вироби, вирішує кожен учень самостійно. Мета їхнього створення є суто навчальною. Практичним шляхом гуртківці з’ясували, що кількість модулів, що зроблені для «Кільця», є недостатньою при виконанні вправи «Яйце». Вони дійшли висновку, що найскладніша саморобка – це лебідь, що вона потребує найбільшу кількість модулів та більш за все терпіння. Вихователь не приховує, що при роботі над лебедем, коли забракне модулів, то можна буде розібрати попередні вироби, якщо такі залишаться. Зазвичай діти цінують свою роботу.
Безперечним нововведенням керівника гуртка екодизайну є використання в якості сировини для саморобок старих журналів. До речі так звані «глянцеві журнали» є не дуже придатними для виконання виробу, не дивлячись на їхню привабливу декоративність. Найкращим є папір, щільність якого дорівнює 80 g/m2. Це звичайний папір для ксероксу. Його часто використовують для друку рекламної або тимчасової інформації. Коли він виконає свої функції, виникає потреба його утилізації. Гурток екодизайну на практиці втілює ідею переробки, вторинного застосування такого цінного матеріалу, як папір, тим самим сприяє збереженню та очищенню довкілля.
На заняттях в гуртку екодизайну панує правило: «Навчився сам – навчи іншого». Іноді буває, що молодші діти консультують старшокласників. При цьому створюється дуже тепла атмосфера спілкування.
Взагалі-то при практичній роботі з дітьми в позаурочний час вже давно не можна дотримуватись вікового розподілу груп. На те є дуже вагомі об’єктивні підстави. По-перше, кількість дитячого населення шкільного віку в Україні дуже зменшилась. Це загальноєвропейська тенденція. По-друге, активних та охочих до занять учнів завжди було меншість в порівнянні з загальною кількістю дітей. По-третє, сучасні діти – це дуже зайняті люди: відвідують одночасно кілька гуртків та студій, або спеціалізованих шкіл, не кажучи про заняття з репетиторами. Про залежність від комп’ютеру не треба вже й згадувати. Тому учні самі обирають дні та години для відвідування гуртка.
Головний сенс роботи керівника гуртка в цих умовах – це зустріти кожного з радістю, допомогти при засвоюванні будь-якої навички, вислухати про наболіле або розділити радість, підтримати порадою в складній життєвій чи шкільній ситуації. Таким чином, сучасна позашкільна освіта в своїй роботі повинна робити акцент на виховні функції. Це такий собі «острів релаксації для учнів», що доповнює собою шкільне навчання.
Забруднення повітря, землі, води коштує людству надто дорого. Але ми повинні очистити наше довкілля. На заняттях в гуртку екодизайну вихованці знайомляться з діяльністю Міжнародного екологічного руху “Clean Up the World” – «Робимо Чистим Світ» та його підрозділом «Чиста Україна – чиста Земля». Сміття не існує – все можна переробити або утилізувати. Частково цьому сприятиме робота гуртка екодизайну, де діти вчаться дбайливому ставленню до навколишнього середовища. Якщо населення не виховувати в цьому напрямку, ніякі державні програми, ніякі витратні проекти не допоможуть запобігти екологічній катастрофі. Тоді дійсно збудеться пророцтво видатного фізика Нільса Бора: «Людство не загине в атомному кошмарі – воно задихнеться у власних відходах». Література
У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове
|
|||
| Last Updated ( Thursday, 08 October 2009 13:46 ) |