Зігокактус (Zygocactus)

 

Стати чи не наймасовішою кімнатною рослиною в атеїстичному Радянському Союзі цій квітці не перешкодила навіть його «церковна» назва - різдвяник. У минулі роки вона служила прикрасою як кабінетів високих партійних начальників, так і скромних жителів: простих доярок і шахтарів. У школі, де я вчився, ці рослини мирно квітнули в квіткових горщиках практично на кожному підвіконні. Правда, один з моїх однокласників все ж таки виявляв до них якусь дивну цікавість. На перервах він частенько підходив до вікон і обривав зелені пагони різдвяників. Швидше за все вони нагадували нещасному хлопчиськові шикарні коси його сусідки по парті, яка не давала йому списувати...

 

 

 

 

Взагалі-то, різдвяником і Варвариним цвітом цю рослину називають тільки у нас. Зігокактус (Zygocactus)  - так звучить біологічна назва добре відомої всім нам квітки, яка походить від грецького слова Zygon («ярмо»). Видно, біологи нарекли його саме так по химерній формі членників стебла. Батьківщина зігокактуса - Східна Бразилія. У вільний час не полінуйтеся знайти на карті річки з дивними назвами Парнаїба, Арагуая і Токантінс. Ось з цих далеких від нас країв і походять зігокактуси, які ростуть там в умовах жаркого і вологого клімату, на ґрунтах, багатих перегноєм. Тому необхідними умовами для кактусів в кімнатній культурі є вологе повітря, розсіяне світло і багатий гумусом ґрунт. У недостатньо освітлених приміщеннях вони слабо квітнуть взимку. Період цвітіння зігокактуса триває 15-18 днів (але бували випадки, коли вони квітнули набагато довше), і доводиться він на кінець грудня - першу половину січня, часто співпадаючи з православними Різдвом і Хрещенням. Зігокактуси прекрасні в цвіту - на кінцях члеників розпускаються лилово-червоні квітки з фіолетовим відтінком по краях пелюсток. У молодому віці вони здатні давати багато квіток, але сухість повітря або перестановка горщика викликають негайне скидання бутонів. У справедливості останнього твердження я переконався на особистому досвіді, коли в дитинстві раз у раз пересував по підвіконню горщик з бабусиним різдвяником, що наполегливо не бажав квітнути. Схоже, обурена таким відношенням до себе квітка вирішила оголосити страйк, немов би заявивши: «Не квітнутиму, і баста!». І коли на наступний ранок я виявив на підвіконні декілька опалих бутонів, то так схвилювався, що трохи не запізнився на шкільну новорічну ялинку, де повинен був грати першу в своєму житті роль - огидного вовка, що насмілився викрасти чарівну палицю у самого Діда Мороза...

Саме краще місце для зігокактуса в будинку - північно-східні вікна. Навесні і восени рослина отримує в ранкові години добре сонячне освітлення. Непогано росте зігокактус на північних і західних вікнах, а ось на південній стороні навесні і літом вам просто не обійтися (особливо в полуденну спеку) без притінення марлею або цигарковим папером. Як і більшість кактусів, зігокактус вельми чутливий до порушення свого режиму, тому його не слід повертати до світла то однією, то іншою стороною - місце його завжди (за винятком періоду спокою) повинне бути постійним. Горщик для зігокактуса не повинен бути дуже великим, оскільки коренева система у нього невелика. «Для них рекомендують таку земляну суміш: по дві частини листя і крупного піску, одну частину перегнійної землі, по 0,25 частини щебеню, деревного вугілля, торф'яного волокна» (Б. Головкин «Комнатные растения», 1990 г.)

 

 

 

 

Дорослі рослини необхідно пересаджувати через кожні два-три роки, старі - через чотири-п'ять років. Кращий час для пересадки - останні числа серпня, це - кінець періоду спокою. Зимою рослини утримують при температурі 16-18°С, літом - при 22-25°С. Полив навесні і літом, а також в період бутонізації і цвітіння (у вересні-грудні) рівномірний, в решту місяців помірний. Ці кактуси люблять часті обприскування теплою кип'яченою водою. Для кращого зростання і цвітіння їх рекомендують час від часу підгодовувати наступною живильною сумішшю: «До складу живильної суміші для дорослих рослин беруть шість частин листяного перегною, чотири частини гною (бажано коров'ячого), що перепрів, по дві - вивітреного торфу і грубозернистого піску, одну частину глинистої дернової землі. У менш живильній землі-суміші рослина слабкіше квітне або зовсім не зацвітає» (Д. Юхимчук «Кімнатне квітникарство», 1985 р.).

 

 

 

Переклад в електронний вигляд: Бутенко О.П.

---

У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове