Як Нікопольський «Dancer» підкорив хореографа «Диких танців»

Неозброєним оком видно, як з кожним роком росте майстерність Зразкової студії сучасної хореографії «Dancer». Звітні концерти колективу у Нікопольському культурно-дозвіллєвому центрі збирають повні зали. Постановки, сповнені драматичного змісту, змушують глядачів сміятися та плакати і, звичайно, проводжати артистів оваціями.

Та не тільки Нікопольське серце змогли підкорити юні терпсихори. З 29 березня по 1 квітня «Dancer» дружним колективом рушив до далекого Львова, аби прийняти участь у Міжнародному фестивалі-конкурсі «Golden Lion». Як зізналася Наталя Кологрива, керівниця студії, побувати у культурній столиці України - це була давня мрія «Dancer». Багато хто з учасниць колективу завітали туди вперше в житті. І ось, з першого ж дублю дівчата завоювали найвищу прихильність «Золотого Лева»!

- У конкурсі брало участь біля двохсот учасників, більшість з яких – хореографічні колективи. Отож, конкуренція відчувалася добре, - розповідає Наталя Олександрівна. – І журі теж було поважним. Заслужені балетмейстери, діячі естрадного мистецтва. Серед інших був і Володимир Мазур, який ставив Руслані «Дикі танці» на її переможному «Євробаченні».

Наталя Кологрива згадує, посміхаючись:
- З ким нас тільки не плутали спочатку. Особливо з Миколаєвом. Адже Нікополь – місто не обласне, його з організаторів мало хто знав. Здебільшого на фестиваль приїхали колективи з обласних центрів. Та коли «Дансер» взяв гран-прі з хореографії, а «РінСен» (Нікопольский будинок дитячої та юнацької творчості) – з вокалу, назва Нікополя заграла зосім по-іншому. Тепер нас вже не плутали ні з яким Миколаєвом. «Dancer» представляли дві группи: з 10 до 14 років та з 14 до 17 років, солістки Софія Попова та Ксенія Коковіхина, а також малі форми (невелика кількість виконавців). За всі наші номери судді не поставили жодної дев’ятки. Самі десятки.

- Готуючи репертуар до львівського конкурсу, чи зважали ви на знану патріотичність у менталітеті мешканців Західної України?

- Авжеж, я брала цей аспект до уваги. Добре, що у нашому репертуарі є номери з глибоким патріотичним змістом. Особливо сильно ця тема назріла у творчості «Dancer» з початком воєнних дій на сході країни.

- Що найбільше запам’яталося у Львові?

- Особисто я була вражена тим, як львів’яни люблять своє місто. Які вони чемні, акуратні, доброзичливі. До речі, нікопольці теж знайшли, чим вразити місцевих мешканців. Якось ми з вокалістками «РінСену» пішли на екскурсію на Личаківське кладовище. Окремим блоком на ньому розташувались могили воїнів АТО. Дівчата запитали дозволу заспівати перед ними гімн України. І так високо злетіла в небо та пісня, заспівана пронизливими дівочими голосами, що не можна було втримати сліз. Екскурсовод-львів’янка почала знімати це дійство, а потім виклала відео у «Фейсбук». Воно викликало фурор серед інтернет-аудиторії.

Наразі танцівниці «Dancer» ще під впливом львівських вражень, відпочивають від тижневої подорожі. Та вже зовсім скоро вони знову зійдуть на сцену, аби порадувати на цей раз нікопольского глядача своїм черговим звітним концертом.

P.S. Керівник студії «Dancer» дякує Нікопольській владі за фінансову підтримку керівникам студії на відрядження; батькам своїх вихованців за розуміння і терпіння. Окрему ж подяку Наталя Олександрівна висловлює Юлії Коковихіній, мамі однієї з учасниць колективу. Саме вона допомогла згуртувати батьків та займалася всіма фінансовими та організаційними питаннями львівської подорожі.

Відділ з питань культури та туризму